Рішення № 94898218, 15.02.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/20748/20

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лавренчук О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні і виплаті позивачу недоотриманих сум пенсії за віком з 08.08.2017, а також щодо припинення виплати пенсії по інвалідності з жовтня 2020 року та обрахунку страхового стажу;

- зобов`язати відповідача зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 25.03.1979 по 13.09.1979 у Новоград-Волинській міжколгоспній групі; з 14.08.1978 по 20.03.1979 у колгоспі ім. Свердлова Лебедівської селищної ради Новоград-Волинського району; 20.09.1985 по 18.04.1993 в військовій частині 60835 та поновити виплату пенсії по інвалідності з жовтня 2020 року, з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії за віком в період з 08.08.2017 до призначення пенсії по інвалідності з 24.12.2019, з нарахуванням компенсації втрати таких доходів, згідно ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позову вказує, що у 2017 році звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, однак у призначенні пенсії було відмовлено з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу. Вказує, що відповідачем не було враховано періоди роботи з 25.03.1979 по 13.09.1979 у Новоград-Волинській міжколгоспній групі; з 14.08.1978 по 20.03.1979 у колгоспі ім. Свердлова Лебедівської селищної ради Новоград-Волинського району; 20.09.1985 по 18.04.1993 в військовій частині 60835. Вказує, що листом від 24.06.2020 відповідач повідомив, що позивач досягла пенсійного віку у 2017 році та має страховий стаж 16 років 1 місяць 12 днів, що у свою чергу доводить протиправність відмови викладеної у листі від 08.11.2017 та є підставою для виплати суми недоотриманої пенсії за віком за період з 08.11.2017 до призначення пенсії по інвалідності з 24.12.2019, з урахуванням компенсації втрати таких доходів. Окрім того, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що із 24.12.2019 їй встановлено другу групу інвалідності та призначено пенсію по інвалідності, однак відповідач листом від 09.10.2020 поінформував про те, що документально підтверджений страховий стаж ОСОБА_1 становить 9 років 1 місяць 18днів, що не дає права на для призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 26 Закону, а тому виплату пенсії по інвалідності позивачу припинено. Вважає такі дії відповідача протиправними, а свої права та інтереси порушеними.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надати до суду у термін, протягом п`ятнадцяти днів, з дня отримання даної ухвали, належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

На виконання вимог ухвали суду від 07.12.2020 відповідач надав до суду 13.01.2021 копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 15.01.2021. Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що вперше позивач звернулася до Управління за призначенням пенсії за віком із заявою №7282/1455 від 08.08.2017. На підставі заяви та поданих документів позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки згідно поданих документів страховий стаж позивача на момент звернення 08.08.2017 становив 8 років 4 місяці 14 днів, тому у призначенні пенсії було відмовлено через відсутність необхідного стажу роботи (15 років), про що позивача було повідомлено у листі від 08.11.2017 року вих. № 16883/04. Позивач 13.03.2020 знову звернулася до Управління заявою №3769/271 про призначення пенсії по інвалідності за нормами Закону. На підставі заяви та поданих документів позивачу з 24.12.2019 було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону.

Деякі періоди роботи, що не були зараховані при першому зверненні Позивача за призначенням пенсії, не були враховані в страховий стаж і при зверненні від 13.03.2020, а саме:

- період роботи Позивача з 14.08.1978 по 20.03.1979 у колгоспі ім. Свердлова Лебедівської селищної ради Новоград-Волинського району не враховано до страхового стажу в зв`язку з тим, що у трудовій книжці колгоспника відсутні підстави внесення даних записів та інформація про встановлений та відпрацьований нею мінімум трудової участі у вказаному господарстві;

- період роботи з 25.03.1979 по 13.09.1979 у Новоград-Волинській міжколгоспній юридичній групі не враховано до страхового стажу, оскільки у трудовій книжці колгоспника наявні виправлення, а інших документів, які б підтверджували даний період, заявницею не надано.

Окрім того, заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що Управлінням в жовтні повторно було переглянуто надані позивачем документи для призначення пенсії, зокрема, трудову книжку і було виявлено помилкове зарахування періоду роботи із 20.09.1985 по 18.04,1993, оскільки даний запис заповнений з порушенням вимог п.2.3, п. 2,4, 2.6, п.2,14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Мінпраці, Мін`юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58, а саме:

- відсутня назва організації, яка здійснює запис;

- у даті наказу про звільнення від 16.04.1993 та в даті запису про період роботи вказано явні виправлення, в записі про звільнення з роботи зазначено посилання на КЗОТ РРФСР, який затверджений відбитком печатки з відображенням гербу колишнього СРСР, який припинив своє існування 25.12.1991.

Відповідач вважає, що на даний час страховий стаж позивача, що підтверджений документально становить 9 років 1 місяць 18 днів, що не дає права для призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 26 Закону. У зв`язку з встановленням факту недостовірних відомостей, відображених у трудовій книжці та відповідно до ст. 49 Закону винесено рішення про припинення виплати пенсії.

Відділом документального забезпечення суду 15.01.2021 зареєстровано клопотання відповідача про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що позивач звернулась до відповідача із заявою від 08.08.2017 про призначення пенсії за віком.

Рішенням відповідача від 07.11.2017 п/в 10005, №п/с 7282 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у відповідності до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" через відсутність страхового стажу не менше 15 років (а.с. 34).

Листом від 08.11.2017 №16883/04 відповідач повідомив ОСОБА_1 про та, що згідно наданих документів страховий стаж заявника становить 8 років 4 місяці 14 днів. Період роботи з 14.08.1978 по 20.03.1979 не може бути зарахований до страхового стажу у зв`язку з тим, що відсутні документи про вихододні; в трудовій книжці про період роботи з 20.09.1985 по 18.04.1993 містять виправлення (дата та наказ про звільнення з роботи).

Суд зазначає, що рішення відповідача про відмова у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно заяви від 08.08.2017 не є предметом оскарження у даній адміністративній справі. Окрім того, до суду не надано належних доказів оскарження зазначеного рішення та/або його скасування у встановленому законодавством порядку. Отже, Рішення відповідача від 07.11.2017 п/в 10005, №п/с 7282 є чинним станом на дату звернення позивача до суду.

Згідно Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії ААБ №549597 від 24.12.2019, ОСОБА_1 із 24.12.2019 при первинному огляді встановлено другу групу інвалідності.

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що 13.03.2020 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності.

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що позивачу було призначено пенсію по інвалідності, виходячи із страхового стажу 16 років 1 місяць 12 днів (а.с. 54 на звороті).

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом №0600-0301-8/28629 від 24.06.2020 (а.с. 20-21) повідомило адвоката Біленького В.В. стосовно пенсійного забезпечення ОСОБА_1 .. Вказало, що на підставі заяви ОСОБА_1 з 24.12.2019 призначено пенсію по інвалідності. Однак, період роботи з 14.08.1978 по 20.03.1979 у колгоспі ім. Свердлова Лебедівської селищної ради Новоград-Волинського району не враховано до страхового стажу в зв`язку з тим, що у трудовій книжці колгоспника відсутні підстави внесення даних записів та інформація про встановлений та відпрацьований нею мінімум трудової участі у вказаному господарстві. Період роботи з 25.03.1979 по 13.09.1979 у Новоград-Волинській міжколгоспній юридичній групі не враховано до страхового стажу, оскільки у трудовій книжці колгоспника наявні виправлення, а інших документів, які б підтверджували даний період, заявницею не надано.

Листом №17314-16645/Є-02/8-0600/20 від 09.10.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 про те, що згідно з записом в трудовій книжці до страхового стажу для призначення пенсії було зараховано періоди роботи з 20.09.1985 по 18.04,1993 у військовій частині №60835. Однак даний запис заповнений з порушенням вимог п.2.3, п. 2,4, 2.6, п.2,14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58, а саме: відсутня назва організації, яка здійснює запис; у даті наказу про звільнення від 16.04.1993 та в даті запису про період роботи вказано явні виправлення, в записі про звільнення з роботи зазначено посилання на КЗОТ РРФСР, який затверджений відбитком печатки з відображенням гербу колишнього СРСР, який припинив своє існування 25.12.1991. На даний час Ваш страховий стаж підтверджений документально становить 9 років 1 місяць 18 днів, що не дає права для призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". (а.с. 10)

Вважаючи такі дії відповідача протиправними а свої права порушеними, позивач звернулась до суду.

Щодо незарахування періодів роботи позивача до страхового стажу.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується та відповідачем не заперечується, що при призначенні позивачу із 24.12.2019 пенсії по інвалідності не було враховано наступні періоди:

- період роботи позивача з 14.08.1978 по 20.03.1979 у колгоспі ім. Свердлова Лебедівської селищної ради Новоград-Волинського району не враховано до страхового стажу в зв`язку з тим, що у трудовій книжці колгоспника відсутні підстави внесення даних записів та інформація про встановлений та відпрацьований нею мінімум трудової участі у вказаному господарстві;

- період роботи з 25.03.1979 по 13.09.1979 у Новоград-Волинській міжколгоспній юридичній групі не враховано до страхового стажу, оскільки у трудовій книжці колгоспника наявні виправлення, а інших документів, які б підтверджували даний період, заявницею не надано.

Окрім того, відповідачем визнається, що із жовтня 2020 року позивачу припинено виплату пенсії по інвалідності у зв`язку з тим, що підтверджений страховий стаж становить 9 років 1 місяць 18 днів, оскільки період роботи позивача 20.09.1985 по 18.04.1993 не враховано з тих підстав, що даний запис заповнений з порушенням вимог п.2.3, п. 2.4, 2.6, п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Мінпраці, Мін`юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 №58, а саме: відсутня назва організації, яка здійснює запис; у даті наказу про звільнення від 16.04.1993 та в даті запису про період роботи вказано явні виправлення, в записі про звільнення з роботи зазначено посилання на КЗОТ РРФСР, який затверджений відбитком печатки з відображенням гербу колишнього СРСР, який припинив своє існування 25.12.1991.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон № 1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія по інвалідності.

Згідно статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Тобто, надання додаткових документів на підтвердження трудового стажу передбачено у разі відсутності трудової книжки або якщо записи про періоди роботи містять неправильні чи неточні записи саме про періоди роботи.

Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Судом встановлено наявність записів у трудовій книжці колгоспника №350 про прийняття на роботу та звільнення з роботи позивача у спірні періоди.

Незарахування спірних періодів до трудового стажу ОСОБА_1 відповідач обґрунтовує неточностями, виправленнями, невідповідністю відтиску печатки роботодавця та незаписом інформації про вихододні у трудовій книжці позивача

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в т.ч. внесення до неї записів є підприємство роботодавець.

Положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18).

Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Отже, є протиправним не зарахування відповідачем спірних періодів до страхового стажу позивача при призначенні пенсії по інвалідності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача із 24 грудня 2019 року зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи: із 14 серпня 1978 року по 20 березня 1979 року; із 25 березня 1979 року по 13 вересня 1979 року та із 20 вересня 1985 року по 18 квітня 1993 року.

Оскільки під час судового розгляду адміністративної справи встановлено, що підставою для припинення з жовтня 2020 року виплати позивачу пенсії по інвалідності відповідач вказує відсутність необхідного страхового стажу 15 років (у зв`язку із незарахуванням до такого стажу спірних періодів роботи позивача), та враховуючи ту обставину, що судом визнано протиправним незарахування зазначених вище періодів до страхового стажу позивача, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача поновити з жовтня 2020 року виплату пенсії по інвалідності.

Суд зазначає, що рішення відповідача про відмова у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно заяви від 08.08.2017 не є предметом оскарження у даній адміністративній справі. Окрім того, до суду не надано належних доказів оскарження зазначеного рішення та/або його скасування у встановленому законодавством порядку. Отже, Рішення відповідача від 07.11.2017 п/в 10005, №п/с 7282 є чинним станом на дату звернення позивача до суду.

Отже, позовні вимоги в яких позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити суми недоотриманої пенсії за період із 08.08.2017 по 24.12.2019 задоволенню не підлягають, оскільки позивачу пенсія за віком згідно заяви від 08.08.2017 не призначалась.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.382 КАС України суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення в даній справі.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат по даній справі, питання про їх розподіл судом не розглядається.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із 24 грудня 2019 року зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи: із 14 серпня 1978 року по 20 березня 1979 року; із 25 березня 1979 року по 13 вересня 1979 року та із 20 вересня 1985 року по 18 квітня 1993 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії по інвалідності із жовтня 2020 року з урахування страхового стажу за період роботи: із 14 серпня 1978 року по 20 березня 1979 року; із 25 березня 1979 року по 13 вересня 1979 року та із 20 вересня 1985 року по 18 квітня 1993 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук