Рішення № 94898214, 15.02.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/21980/20

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Майстренко Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій вона просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо неперерахування та недоплати пенсії з жовтня 2011 року по лютий 2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату з жовтня 2011 року по лютий 2020 року недоплаченої пенсії;

- стягнути з відповідача на її користь судовий збір.

В обґрунтування позову зазначає, що у серпні місяці 2020 року вона дізналась про те, що органом Пенсійного фонду було допущено помилку, а саме: не зараховано трудовий стаж за період з 15.08.1981 по 14.08.1984.

Ухвалою від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що відповідно до поданої заяви про призначення пенсії позивач надала копію трудової книжки до органу Пенсійного фонду, яка відрізняється від копії, поданої до суду. Вважає, що запис №1 зроблений у 1984 році, а не у 1981 році.

Разом з відзивом від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування клопотання вказує, що пенсію позивач отримує щомісяця, тобто про порушення своїх прав мала дізнатись з моменту призначення та отримання пенсії, а до суду звернулась лише у грудні 2020 року. Вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Дане клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду суд враховує, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права та легалізації триваючого правопорушення, у першу чергу, з боку держави в особі відповідача.

Тобто спірні відносини щодо реалізації позивачем конституційного права на соціальний захист є триваючими, оскільки право на виплати гарантується державою та залежить від поведінки уповноважених нею органів, а тому захист порушеного права не може бути обмеженим як неправомірними діями відповідача, так і процесуальними строками для звернення до суду.

Крім того, у постанові від 24.12.2020 року у справі №510/1286/16-а Велика Палата Верховного Суду вказала, що, визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов`язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз`яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач про допущену помилку при призначенні їй пенсії у неналежному розмірі дізналася у серпні 2020 року, у зв`язку з чим 10.08.2020 подала до Управління заяву про проведення перерахунку розміру пенсії і, отримавши відмову від 08.09.2020 у перерахунку за весь період, 14.12.2020 звернулася до суду із цим позовом, що свідчить про дотримання встановленого процесуального строку звернення до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-263 КАС України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивач у серпні 2020 року від спеціалістів Олевського відділення обслуговування громадян дізналася про те, що працівниками органу Пенсійного фонду допущено помилку, а саме: зараховано трудовий стаж з 15.08.1984, проте у її трудовій книжці запис про трудові відносини позивача з Кремненською середньою школою датований 15.08.1981.

У зв`язку з цим, позивач звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про проведення перерахунку та виплати їй пенсії, зарахувавши трудовий стаж з 15.08.1981, а не з 15.08.1984.

Відповідач листом від 08.09.2020 №15957-15712/Ш-02/8-0600/20 повідомив позивача про те, що відповідно до поданої нею заяви від 05.02.2020 та додатково наданої довідки Відділу освіти, молоді та спорту Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області від 29.01.2020 №3, з 01.02.2020 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 із додаванням до страхового стажу періоду роботи з 15.08.1981 по 14.08.1984. Страховий стаж після перерахунку становить 39 років 10 місяців 15 днів.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої законні права та інтереси порушеними, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини першої статті 46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Статтею 2 Закону №1788-XII визначені види трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (далі - Інструкція №58).

Пунктом 1.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.

При цьому, слід зазначити, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

З матеріалів справи вбачається, що у першому записі трудової книжки позивача міститься запис "Принята на должность учительницы начальных классов", а у графі 4 зазначено, що даний запис зроблений на підставі наказу від 14.08.1981 №32. При цьому, датою першого запису є 15.08.1981. Вказаний запис виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати. І виключно спосіб написання особою, яка заповнювала трудову книжку, цифри "8" призвів до можливості викривленого сприйняття дати першого запису. У той же час, дата, з якої розпочалося ведення трудової книжки - 15.08.1981, та графа 4 першого запису виключають будь-які сумніви у тому, що трудова діяльність розпочата позивачем саме у 1981 році. Ці обставини могли бути належним чином встановлені відповідачем на момент призначення пенсії.

Посилання відповідача з цього приводу на те, що копія трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1981, яка надана позивачем суду, відрізняється від копії трудової книжки, наданої до органу Пенсійного фонду, є безпідставним, оскільки суд, дослідивши обидві копії трудової книжки позивача, дійшов висновку, що записи є абсолютно ідентичними.

Слід також зазначити про те, що орган, що призначає пенсію, за наявності сумнівів має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб додаткові документи, передбачені законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак Пенсійний фонд на момент призначення пенсії не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності точного запису у трудовій книжці, якщо існували будь-які сумніви стосовно періоду роботи позивача.

Відповідно до заяви позивача про зарахування трудового стажу за період з 15.08.1981 по 14.08.1984 та додаткової довідки Відділу освіти, культури, молоді, спорту, охорони здоров`я Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області від 07.08.2020 №27, наданої на запит органу Пенсійного фонду, позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.02.2020 із додаванням до страхового стажу періоду роботи з 15.08.1981 по 14.08.1984.

Суд не погоджується з періодом, за який орган Пенсійного фонду здійснив перерахунок пенсії позивачу, оскільки позивачем недоотримано пенсію саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Згідно зі статтею 87 Закону №1788-ХІІ суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи те, що саме з вини органу Пенсійного фонду позивачу не зараховано страховий стаж за період з 15.08.1981 по 14.08.1984, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату недоплаченої пенсії ОСОБА_1 за період з жовтня 2011 року (з дати призначення пенсії) по лютий 2020 року (по дату здійснення перерахунку) із додаванням до страхового стажу періоду роботи з 15.08.1981 по 14.08.1984.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені нею судові витрати у сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 247, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, код ЄДРПОУ 13559341) щодо неперерахування та недоплати пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату недоплаченої пенсії ОСОБА_1 за період з жовтня 2011 року по лютий 2020 року із додаванням до страхового стажу періоду роботи з 15.08.1981 по 14.08.1984.

Відшкодувати ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.02.2021.

Суддя Н.М. Майстренко