Рішення № 94897674, 15.02.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року ЛуцькСправа № 140/16467/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №21644-03 від 26.05.2017 на суму 18171,00 грн., №7572-17 від 15.02.2018 на суму 18171,00 грн., №0001612/0000-0311 від 19.03.2018 на суму 30864,00 грн., №0001611/0000-0311 від 19.03.2018 на суму 11332,80 грн., №0004095/5113-0311 від 01.04.2019 на суму 35908,34 грн., №0004094/5113-0311 від 01.04.2019 на суму 13185,00 грн.,

№0018553/5113-0311 від 27.04.2020 на суму 40248,59 грн., №0018552/5113-0311 від 27.04.2020 на суму 14778,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником. Основними видами його діяльності є розведення великої рогатої худоби молочних порід; розведення овець і кіз; виробництво інших дерев`яних конструкцій і столярних виробів. Об`єкти нерухомості, які належить позивачу на праві приватної власності і щодо яких контролюючим органом донараховані податкові зобов`язання, є будівлями/спорудами, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. З урахуванням наведених обставин позивач вважає, що вказані вище об`єкти нерухомості не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно положень пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. З наведених підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що для застосування норми пп. «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України необхідна наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості призначений безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Вказує, що позивачем не надано жодного підтвердження, що він є сільськогосподарським товаровиробником та те, що об`єкти нерухомого майна використовуються ним для сільськогосподарського призначення. Вважає, що контролюючим органом правомірно сформовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а відтак просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив представник позивача вказує на те, що доводи відповідача не спростовують законності та обґрунтованості позовних вимог. Зауважив, що до відзиву на позовну заяву відповідачем не долучено доказів того, що позивач впродовж 2016-2019 використовував належні йому на праві власності об`єкти нерухомості, у будь-який іншій, відмінній від сільськогосподарської, діяльності. Також представник позивача уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №21644-03 від 26.05.2017 на суму 18171,00 грн., податкову вимогу №7572-17 від 15.02.2018 на суму 18171,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0001612/0000- 0311 від 19.03.2018 на суму 30864,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0001611/0000-0311 від 19.03.2018 на суму 11332,80 грн., податкове повідомлення-рішення №0004095/5113-0311 від 01.04.2019 на суму 35908,34 грн., податкове повідомлення-рішення №0004094/5113-0311 від 01.04.2019 на суму 13185,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0018553/5113-031 1 від 27.04.2020 на суму 40248,59 грн., податкове повідомлення-рішення №0018552/51 13-0311 від 27.04.2020 на суму 14778,69 грн.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомого майна, а саме:

- будівля, А-1 корівник №2, а прибудова, а1 тамбур, а2 тамбур, загальною площею 1929 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-будівля, А-1 телятник №3, а тамбур, загальною площею 708,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 10-11).

Матеріалами справи також підтверджено, що ГУ ДПС у Волинській області винесено такі рішення:

податкове повідомлення-рішення від 26.05.2017 №21644-03, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податковий період - 2016 рік у розмірі 18171,00 грн (а.с. 6);

податкова вимога від 15.02.2018 №7572-17 на суму 18171,00 грн.;

податкові повідомлення-рішення від 19.03.2018 №0001612/0000-0311 та №0001611/0000-0311, відповідно до яких позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податковий період - 2017 рік у розмірі 30864,00 грн. та 11332,80 грн. відповідно (а.с. 8);

податкові повідомлення-рішення від 01.04.2019 №0004095-5113-0311 та №0004094-5113-0311, відповідно до яких позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податковий період - 2018 рік у розмірі 35908,34 грн. та 13185,00 грн. відповідно (а.с. 8 зворот);

податкові повідомлення-рішення від 27.04.2020 №0018553-5133-0311 та №0018552-5133-0311, відповідно до яких позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податковий період - 2019 рік у розмірі 40248,59 грн. та 14778,68 грн. відповідно (а.с. 9).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У свою чергу, статтею 67 Конституції України встановлено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (набрав чинності 01.01.2015) внесено зміни до статті 265 ПК України та введено податок на майно, який складається: з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об`єкт оподаткування, базу оподаткування, пільги із сплати податку, ставки податку визначає стаття 266 ПК України.

Так відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України установлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

За правилами, встановленими підпунктами 266.6.1, 266.7.1, 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Водночас у підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України наведені об`єкти, які не є об`єктом оподаткування за вказаної нормою закону.

Згідно п. «ж» зазначеної вище норми (в редакції до 01.01.2019) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є») тощо).

Зазначена правова позиція висловлена і Верховним Судом у постановах від 15.05.2018 у справі №806/2676/17 та у справі №806/2461/17.

З урахуванням наведеного правовий аналіз підпункту 266.2.2 «ж» пункту 266.1 статті 266 ПК України дає підстави для висновку, що його застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, видами діяльності якого є: розведення великої рогатої худоби молочних порід (основний); і кіз; виробництво інших деревяних будівельних конструкцій і столярних виробів, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 12).

При цьому, з матеріалів справи слідує, що об`єкти нерухомого майна «будівля, А-1 корівник №2, а прибудова, а1 тамбур, а2 тамбур, загальною площею 1929 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 » та «будівля, А-1 телятник №3, а тамбур, загальною площею 708,30 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Маневицький район, село Копилля, вулиця Партизанська, будинок 2Г», які належать позивачу на праві власності і щодо яких контролюючим органом донараховані податкові зобов`язання, є будівлями/спорудами, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Ця норма містить застереження щодо застосування такого визначення для цілей глави 1 розділу XIV «Спеціальні податкові режими» ПК України. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульований розділом ХІІ «Податок на майно» Кодексу.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України від 18.01.2001 №2238-ІІІ «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» (далі - Закон №2238-ІІІ). Таким є фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України від 23.09.2008 №575-VI «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Національний класифікатор видів економічної діяльності України ДК 009:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457, до сільськогосподарської діяльності відносить рослинництво і тваринництво. При цьому діяльність з перероблення сільськогосподарської продукції зазначений класифікатор відносить не до сільськогосподарської, а до продукції переробної промисловості, крім переробки власновиробленої продукції, що здійснюється безпосередньо у господарстві-виробнику.

Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власновиробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації). Поняття товаровиробник є ширшим та передбачає також і постачання (реалізацію) виробленої продукції.

Суд також звертає увагу на те, що класифікацію будівель залежно від їх функціонального призначення наведено у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому та введеному в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 (чинний з 01.01.2001 року, далі - ДК 018-2000). Клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси.

Об`єкти нерухомості, належні позивачу на праві приватної власності і щодо яких контролюючим органом нараховані податкові зобов`язання, належать до будівель/споруд, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (корівник, телятник). Відповідач не оспорює призначення належних позивачу об`єктів нерухомості для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності.

Звільнення від сплати податку та збору - це одна із форм надання податкової пільги (підпункт «г» пункту 30.9 статті 30 ПК України).

Відповідно до пункту 30.2 статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Виходячи із буквального тлумачення цієї норми з урахуванням значення слова «призначення» як «мета використання чого-небудь», «відповідати меті», можна зробити висновок, що будівлі і споруди, про які йдеться в цій нормі, повинні відповідати меті, способу та критеріям використання у сільськогосподарській діяльності. Вимоги, що будівлі і споруди повинні використовуватися (експлуатуватися) у сільськогосподарській діяльності текст цієї норми не містить.

Норма підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не ставить у залежність право на податкову пільгу від фактичного використання об`єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності і на користь цього висновку свідчить подальше законодавче уточнення правового регулювання. Так Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Як і Законом України від 28.12.2014 №71-VIII, законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку (остання умова застосовується з 01.01.2019).

Пільга, встановлена підпунктом 266.2.2 «ж» пункту 266.2 статті 266 ПК, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Такий висновок містить постанова Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №0340/1905/18.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що об`єкти нерухомого майна «будівля, А-1 корівник №2, а прибудова, а1 тамбур, а2 тамбур, загальною площею 1929 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Маневицький район, село Копилля, вулиця Партизанська, будинок 2В» та «будівля, А-1 телятник №3, а тамбур, загальною площею 708,30 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Маневицький район, село Копилля, вулиця Партизанська, будинок 2Г» не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень від 26.05.2017 №21644-03, від 19.03.2018 №0001612/0000- 0311, від 19.03.2018 №0001611/0000-0311, від 01.04.2019 №0004095-5113-0311, від 01.04.2019 №0004094-5113-0311, від 27.04.2020 №0018553-5133-0311, від 27.04.2020 №0018552-5133-0311, а також податкової вимоги від 15.02.2018 №7572-17, а тому їх необхідно визнати протиправними та скасувати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1826,59 грн., сплачений відповідно до квитанції від 10.12.2020.

Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 26.05.2017 №21644-03, від 19.03.2018 №0001612/0000- 0311, від 19.03.2018 №0001611/0000-0311, від 01.04.2019 №0004095-5113-0311, від 01.04.2019 №0004094-5113-0311, від 27.04.2020 №0018553-5133-0311, від 27.04.2020 №0018552-5133-0311 та податкову вимогу від 15.02.2018 №7572-17.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1826,59 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять шість гривень 59 копійок).

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (44660, Волинська область, Маневицький район, село Копилля, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 43143484).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич