Рішення № 94897270, 10.02.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4066/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Трейд Логістик", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енліль", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 128183,04 грн. за участю представників:

не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Трейд Логістик", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енліль", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування № 0412-0119т від 04.12.2019, в розмірі 128183,04 грн., з яких: 125346,08 грн. - основна заборгованість, 2075,96 грн. - пеня, 761,00 грн. - 3% річних. Також просить суд покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 22.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20 січня 2021 року о 12:00 год.

05.01.2021 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 127), в якому відповідач зазначив про відсутність заборгованості перед позивачем за договором транспортного експедирування № 0412-0119т від 04.12.2019, станом на 28.12.2020. Також відповідач заперечував проти заявленої позивачем до стягнення суми пені в розмірі 2075,96 грн. та 761,00 грн. - 3% річних, у зв`язку з повною сплатою суми основної заборгованості за договором. Також відповідачем висловлені заперечення щодо заявленої до стягнення позивачем суми витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., із посиланням на те, що дана сума витрат перевищує суму заборгованості відповідача перед позивачем, залишену після сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 125346,08 грн.

16.01.2021 позивачем надано до суду заяву (вх. № 931), в якій позивач зазначив про повну сплату відповідачем суми основної заборгованості за договором транспортного експедирування № 0412-0119т від 04.12.2019, в розмірі 125346,08 грн., вже після звернення позивача з даним позовом до господарського суду, у зв`язку з чим, відмовився від заявлених позовних вимог в цій частині. Підтримав позовні вимоги в частині заявлених до стягнення суми пені в розмірі 2075,96 грн. та 761,00 грн. - 3% річних. Також просив суд стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.

Протокольною ухвалою від 20.01.2021 у судовому засіданні оголошувалась перерва, в порядку ст. 216 ГПК України.

У судове засідання 10.02.2021 представник позивача не з`явився, до суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (вх. № 931).

Представник відповідача у судове засідання 10.02.2021 не з`явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.02.2021, відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

04 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «С-Трейд Логістик» (позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енліль» (відповідач, клієнт) укладений договір транспортного експедирування №0412-0119т, відповідно до п. 1.1 якого експедитор зобов`язався за плату (винагороду) і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів у внутрішньодержавному та/або міждержавному сполученні за допомогою наземного, як правило, залізничного транспорту. Детальні умови конкретного перевезення узгоджуються сторонами шляхом складання заявки до договору, яка міститься в додатку №1 до цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, в рамках виконання цього договору, експедитор також може надавати клієнту обумовлені, супутні з перевезенням, послуги (наприклад, перевірка - кількості та стану вантажу, організація його завантаження та розвантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей, автомобільна доставка вантажу тощо).

Відповідно до п. 2.7 договору, факт належного надання послуг за цим договором сторони посвідчують шляхом підписання акту наданих послуг, який підписується експедитором і направляється на підпис клієнту. Акт складається, як правило, відповідно до кожної виконаної заявки. Акт має бути погоджений і підписаний клієнтом протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання клієнтом на електронну адресу, вказану в п. 9 договору. Якщо протягом цього часу клієнт не надасть письмових мотивованих заперечень від підписання акту щодо прийняття робіт/послуг, зазначених в акті, то роботи/послуги, зазначені в акті, вважаються виконаними належним чином та прийняті клієнтом.

Відповідно до п.п. 3.2.1 п.3.2 договору, клієнт зобов`язаний своєчасно перераховувати експедитору грошові кошти, необхідні для проведення розрахунків з відповідними залізницями та іншими підприємствами, послуги яких необхідні для транспортування вантажів клієнта, а також сплачувати плату (винагороду) експедитору у порядку, узгодженому у договорі.

Відповідно до п. 4.1 договору, за надання послуг за цим договором експедитор має право на обумовлену винагороду. Окрім винагороди, платіж на користь експедитора включає витрати, які мають бути понесені експедитором для виконання цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору, якщо інше не обумовлено в заявці або податковій угоді до договору, розрахунки з експедитором за цим договором, клієнт проводить протягом 10 календарних днів з моменту отримання копій документів: рахунок на оплату експедитора, акт наданих послуг.

Відповідно до п. 4.3 договору, якщо розрахунки між сторонами згідно погодженої заявки або додаткової угоди до договору передбачають проведення оплати після надання послуг, то факт надання послуг встановлюється актом згідно пункту 2.7 договору. Якщо під час виконання договору, експедитором були здійснені інші витрати в інтересах клієнта з метою виконання договору, які не були узгоджені в заявці або додатковій угоді до договору, відшкодування таких витрат має відбуватись протягом 10 (десяти) календарних днів з дня встановлення факту надання послуг за умови їх документального підтвердження та отримання клієнтом копії акту згідно пункту 2.7 договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, за порушення термінів проведення грошових розрахунків, передбачених договором, винна сторона зобов`язується на вимогу іншої сторони сплатити суму боргу з урахуванням пені у розмірі 1% (одно відсотка) від суми заборгованості за кожен календарний день порушення терміну проведення розрахунків.

На виконання умов зазначеного договору транспортного експедирування № 0412-0119т від 04.12.2019, позивачем ТОВ «С-Трейд Логістик», у період з 10.08.2020 і по дату подання даної позовної заяви до суду, було надано відповідачу - ТОВ «Енліль» послуги з експедирування вантажів на загальну суму 472063,46 грн., що підтверджується наданими до матеріалів позову рахунками на оплату та актами наданих послуг № 532 від 10.08.2020, № 533 від 10.08.2020, № 553 від 14.08.2020, № 570 від 19.08.2020, № 573 від 20.08.2020, № 577 від 25.08.2020, № 582 від 27.08.2020.

Проте, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за договором в частині строків розрахунків за надані позивачем транспортні послуги.

15.09.2020 позивачем було складено досудову вимогу за вих. №15/09-20, яку 16.09.2020 надіслано відповідачу. Згідно досудової вимоги, «С-Трейд Логістик» вимагає від ТОВ «Енліль» погашення заборгованості за договором транспортного експедирування № 0412-0119т від 04.12.2019 у сумі 343091,46 грн. (заборгованість станом на 15.09.2020).

Станом на час подання позову, сума заборгованості відповідача за договором транспортного експедирування № 0412-0119т від 04.12.2019, в сумі 125346,08 грн., в добровільному порядку сплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу дії ч. 1 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства; умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до приписів ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо), відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

На виконання умов укладеного між сторонами даного спору договору транспортного експедирування № 0412-0119т від 04.12.2019, позивачем - ТОВ «С-Трейд Логістик», у період з 10.08.2020 і по дату подання даної позовної заяви до суду, було надано відповідачу - ТОВ «Енліль» послуги з експедирування вантажів на загальну суму 472063,46 грн., що підтверджується наданими до матеріалів позову рахунками на оплату та актами наданих послуг № 532 від 10.08.2020, № 533 від 10.08.2020, № 553 від 14.08.2020, № 570 від 19.08.2020, № 573 від 20.08.2020, № 577 від 25.08.2020, № 582 від 27.08.2020.

Проте, станом на час звернення позивача з даним позовом до господарського суду, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором в частині строків розрахунків за надані позивачем транспортні послуги, мав заборгованість за договором від 04.12.2019 в розмірі 125346,08 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати за послуги транспортного експедирування за договором від 04.12.2019, в розмірі 125346,08 грн.

Натомість, в процесі розгляду даного спору, відповідачем в повному обсязі була сплачена сума основної заборгованості за договором від 04.12.2019 в розмірі 125346,08 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду із заявою про відмову від позову в цій частині заявлених позовних вимог (вх. № 931).

Розглянувши матеріали справи, подану позивачем заяву про відмову від позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь - якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Судом встановлено, що заява про відмову від позову підписана від імені позивача - адвокатом Ганенком Р.А., який діє на підставі ордеру про надання правничої допомоги від 08.12.2020.

Оскільки відмова позивача від позову не суперечать нормам чинного законодавства та не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає відмову позивача від позову в частині заявленої до стягнення суми основної заборгованості за договором від 04.12.2019, в розмірі 125346,08 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

При цьому, суд роз`яснює позивачу, що ч. 3 ст. 231 ГПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Таким чином, оскільки позивач відмовився від позову в частині заявленої до стягнення суми основної заборгованості в розмірі 125346,08 грн. та відмову прийнято судом, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині заявлених позовних вимог.

Позивач, враховуючи порушення відповідачем свого зобов`язання за договором від 04.12.2019, в частині вчасної оплати за надані позивачем транспортно-експедиторські послуги, просить стягнути на свою користь пеню в розмірі 2075,96 грн. та 3% річних в розмірі 761,00 грн.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.1. договору, за порушення термінів проведення грошових розрахунків, передбачених договором, винна сторона зобов`язується на вимогу іншої сторони сплатити суму боргу з урахуванням пені у розмірі 1% (одно відсотка) від суми заборгованості за кожен календарний день порушення терміну проведення розрахунків.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В ч. 2 ст. 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки від 04.12.2019, позивач нарахував відповідачеві пеню, яка, станом на 08.12.2020, складає 2075,96 грн.

Суд зазначає, що відповідний розрахунок зроблено позивачем вірно, з урахуванням положень ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день порушення терміну проведення розрахунків.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов`язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 2075,96 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 761,00 грн., нарахованих згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 04.10.2020 по 08.12.2020, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Заперечення відповідача щодо нарахованих позивачем сум пені та 3% річних судом не приймаються, оскільки відповідачем не надано до суду контрозрахунку суми пені та 3% річних, також при цьому не заперечується факт порушення відповідачем строків сплати заборгованості за договором від 04.12.2019, у зв`язку з чим, позивачем і пред`явлені до стягнення суми пені та 3% річних.

Відповідно ст. 55 Конституції України, ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "С-Трейд Логістик" підлягають частковому задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення суму витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Ст. 123 ГПК визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч.1-3 ст.126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, може бути зокрема договір про надання правової допомоги.

В додатковій постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 зроблено наступні правові висновки:

“(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

На підтвердження понесення адвокатських витрат, позивачем надано до заяви:

- договір № 15/07 від 15.07.2020 про надання правової (правничої) допомоги, укладений між адвокатським бюро "Романа Ганенка" та ТОВ "С-Трейд Логістик".

- ордер на надання правничої (правової) допомоги, виданий ТОВ "С-Трейд Логістик" адвокату Ганенко Роману Андрійовичу 08.12.2020.

- акт № 04/20 приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги до договору від 15.07.2020, від 08.12.2020, підписаний сторонами даного договору, відповідно до якого, адвокатським бюро "Романа Ганенка" надані ТОВ "С-Трейд Логістик" послуги, загальною вартістю 3000,00 грн.

- виписка по рахунку адвокатського бюро "Романа Ганенка", яка підтверджує сплату ТОВ "С-Трейд Логістик" адвокатських послуг на суму 3000,00 грн.

Положення ч. ч. 2 та 3 ст. 126 ГПК України встановлюють, що за результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.11.2018 (справа № 910/8682/18) необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (Постанова Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

Крім цього, як вказано у ч. 5 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З цього приводу Касаційний господарський суд зазначив у Постанова від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15, що критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Також варто зазначити, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Постанова КГС від 2401.2019 у справі № 910/15944/17).

Заперечуючи проти заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, понесених ТОВ "С-Трейд Логістик, представником ТОВ "Енліль", надані до суду заперечення (вх. № 127 від 05.01.2021), в яких, зазначено, що ані договір про надання правничої допомоги, ані акт приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги, не містять жодних посилань ані щодо вартості кожної окремої послуги, ані вартості години витраченого часу, ані кількості витрачених годин часу адвоката на виконання кожного з виду робіт.

З приводу даних заперечень відповідача, суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості. А, отже, укладаючи договір про надання правової (правничої) допомоги від 15.07.2020, сторони домовились, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову (правничу) допомогу, визначається в актах приймання-передачі наданої правничої допомоги, підписаних сторонами.

Відповідно до акту № 04/20 від 08.12.2020 приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги до договору від 15.07.2020, підписаного сторонами даного договору, адвокатським бюро "Романа Ганенка" надані ТОВ "С-Трейд Логістик" послуги, загальною вартістю 3000,00 грн. В даному акті зазначено кожний предмет послуги, наданої адвокатським бюро клієнту.

А, отже, наданий акт приймання-передачі наданої правничої допомоги, підписаний сторонами, є належним доказом надання адвокатським бюро "Романа Ганенка" ТОВ "С-Трейд Логістик" правової (правничої) допомоги на суму 3000,00 грн.

Щодо тверджень відповідача, що сума заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., перевищує розмір задоволених судом позовних вимог, в розмірі 2836,96 грн. за штрафними санкціями, що, на думку відповідача, свідчить про явну та очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу.

Так, суд зазначає, що спір у даній справі доведено до суду з вини відповідача, а саме, у зв`язку з порушенням відповідачем свого зобов`язання щодо вчасної сплати за надані позивачем транспротно-експедиторські послуги. При цьому, сума заявлених позовних вимог, на час звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, складала 128183,04 грн. І вже, під час розгляду даного спору господарським судом, відповідачем була сплачена сума основної заборгованості в розмірі 125346,08 грн.

Таким чином, суд зазначає, що сума витрат позивача на правничу допомогу, понесених при зверненні до господарського суду відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до ст. ст. 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Викладені вище обставини та надані ТОВ "С-Трейд Логістик" докази в обґрунтування понесених витрат на правову допомогу, свідчать про доведеність заявлених до відшкодування та реально понесених судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Таким чином, враховуючи наведені положення процесуального законодавства та надані заявником докази в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., суд покладає дані витрати позивача на відповідача.

Також на відповідача покладаються понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 130, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову позивача від позову в частині заявлених позовних вимог в розмірі 125346,08 грн. (вх. № 931 від 16.01.2021).

Закрити провадження у справі в частині заявлених позовних вимог в розмірі 125346,08 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енліль" (61124, м. Харків, вул. Матросова, 9, код ЄДРПОУ 33818784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Трейд Логістик" (03148, м. Київ, вул. Василя Верховинця, 12, офіс 403, код ЄДРПОУ 42910740) 2075,96 грн. - пені; 761,00 грн. - 3% річних; 3000,00 грн. - витрат на правничу допомогу та 2102,00 грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Трейд Логістик" (03148, м. Київ, вул. Василя Верховинця, 12, офіс 403, код ЄДРПОУ 42910740);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енліль" (61124, м. Харків, вул. Матросова, 9, код ЄДРПОУ 33818784).

Повне рішення складено 15.02.2021.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/4066/20