Рішення № 94896942, 10.02.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2021 справа № 914/2806/20

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Філії управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування», с.Базилівщина, Машівського району Полтавської області

до відповідача Малого приватного підприємства «Дана», с.Солонське, Дрогобицького району Львівської області

про стягнення 18 144,00 грн.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Філії управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Малого приватного підприємства «Дана» про стягнення 18 144,00 грн штрафних санкцій, з яких 13 104,00 грн пені та 5 040,00 грн штрафу.

Ухвалою суду від 02.11.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 25.11.2020р.

20.11.2020 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вих.№358 від 16.11.2020 р. (вх.№33481/20) з доказами надіслання даного відзиву на адресу позивача.

Ухвалою від 25.11.2020 р. суд постановив відкласти судове засідання для розгляду справи по суті на 16.12.2020 р. о 12:30 год.

10.12.2020 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№35446/20) з доказами надіслання 08.12.2020 р. вказаної відповіді на відзив на адресу відповідача.

Судове засідання призначене на 16.12.2020 р. на 12:30 год. не відбулося у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності суддею Сухович Ю.О.

Після усунення обставин, що стали причиною непроведення судового засідання 16.12.2020 р., ухвалою від 13.01.2021 р. суд постановив призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 10.02.2021 р. об 11:00 год.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання 10.02.2021 р. для розгляду справи по суті не забезпечив, проте 09.02.2021 р. на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№3116/21) у зв`язку із погіршенням погодних умов та фактичного місцезнаходження представника позивача у м.Полтаві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 10.02.2021 р. для розгляду справи по суті не забезпечив. Станом на 10.02.2021 р. на адресу суду заперечення на відповідь на відзив, заяви, клопотання від відповідача не надходили.

Ухвала суду від 13.01.2021 р. про призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 10.02.2021 р. надсилалась відповідачу на адресу вказану позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 82166, Львівська область, Дрогобицький район, с.Солонське, вул.Липовецька, буд.56.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства “Укрпошта”, поштове відправлення (ухвала суду від 13.01.2021 р.) за номером 7901413695603 вручене адресату (відповідачу) особисто 26.01.2021 р.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Розглянувши подане представником позивача клопотання суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 252 ГПК України підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи перше судове засідання було призначено на 25.11.2020 р., розгляд справи відкладався на 16.12.2020 р. Слід зазначити, що в ухвалах, які постановлялись у справі, суд жодного разу не визнавав явку представників сторін обов`язковою, з огляду на епідеміологічну ситуацію в Україні.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи. Клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи не надходили.

Суд, враховуючи належне повідомлення сторін про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представників сторін у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.

Відтак, клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Відповідно до положення ч.3 ст.222 ГПК України, у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Відводи складу суду, секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами 18.09.2019 р. укладено договір поставки №518/11-19, на виконання умов якого відповідач зобов`язувався поставити позивачу деревину (товар), зазначений в специфікації, що додається до договору, у строки, встановлені цим договором. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару (деревини) у строки, встановлені договором не виконав.

У зв`язку з порушенням строків поставки товару, відповідачу нараховано пеню в сумі 13 104,00 грн та штраф в сумі 5 040,00 грн. Таким чином, загальний розмір штрафних санкцій, які позивач просить стягнути з відповідача складає 18 144,00 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву вих.№358 від 16.11.2020 р. (вх.№33481/20 від 20.11.2020 р.). Зокрема зазначив, що продукція згідно даного договору не була поставлена у зв`язку із тим, що рознарядки покупця не були погодженими відповідно до вимог п.5.2. договору. На думку відповідача, у зв`язку із неузгодженням рознарядок, відповідач не міг виконати свої зобов`язання з поставки товару, а відтак до нього не може бути застосована відповідальність передбачена п. 7.5., п. 7.9. договору.

Відповідач зазначив, що у відповіді №226 від 26.12.2019 р. на претензію позивача №068.1.13.2-008.1.1-3-4076 повідомив позивача про неможливість постачання продукції згідно договору у зв`язку із наявною заборгованістю АТ «Укргазвидобування» перед МПП «Дана» за поставлену продукцію, яка станом на 26.12.2019 р. складає 61 043,00 грн згідно договорів поставки №183/19 від 18.06.2019 р. та №228/19 від 23.07.2019 р.

Листом №226 від 26.12.2020 р. відповідач повідомив позивача про готовність відповідача до постачання продукції згідно договору №518/11-19 від 18.09.2019 р. в повному обсязі в січні-лютому 2020 р. шляхом укладання додаткової угоди.

Також, у відзиві відповідач зазначив, що у повторній відповіді на претензію позивача №008.1.13.2-008.1.18-2-1904, відповідач повідомив позивача про готовність відповідача до постачання продукції згідно укладеного договору №518/11-19 від 18.09.2019 р. в повному обсязі в серпні-вересні 2020 р. шляхом укладання додаткової угоди.

Враховуючи вищенаведене відповідач вважає позовні вимоги АТ «Укргазвидобування» в особі Філії управління з переробки газу та газового конденсату АТ «Укргазвидобування» про стягнення з МПП «Дана» 18 144,00 грн безпідставними та просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Обставини встановлені судом.

18.09.2019 р. між Малим приватним підприємством «Дана», в особі директора Раньовського Б.І., який діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення – відповідач, згідно з договором - постачальник) та Акціонерним товариством «Укргазвидобування», в особі заступника директора з капітального будівництва та матеріально-технічного забезпечення Філії управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» Дойкова Р.С., який діє на підставі довіреності №2-173д від 14.12.2018 р.(надалі по тексту рішення – позивач, згідно з договором - покупець) було укладено договір поставки №518/11-19, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити покупцеві деревину (товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язувався прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно п. п. 3.1.-3.2. договору сторони погодили, що ціна договору вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ. Загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору.

Відповідно до п. п. 5.1.-5.2. договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору. Обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в Розділі XIV даного договору.

Згідно п. 5.3. договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Відповідно до п. 6.2.2. договору покупець має право контролювати поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Згідно п. 6.3.1. договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 7.1. договору уразі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

Згідно п. 7.9. договору сторони погодили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у даному договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Відповідно до п. 11.8. договору всі доповнення, специфікації і додатки до договору є його невід`ємними частинами, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

18.09.2019 р. між сторонами підписано додаток №1 (специфікація №1) до договору поставки №518/11-19 від 18.09.2019 р. У вказаній специфікації сторони погодили найменування/асортимент товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю товару та загальну вартість товару, що постачається за цією специфікацією.

Пунктом 3 вказаної специфікації №1 сторони погодили строк поставки товару: після підписання договору протягом 60 календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 27.09.2019 р. звертався до відповідача з листом-рознарядкою за вих. №008.1.13.2-008.1.1-3-2881 від 23.09.2019 р. з проханням поставити товар згідно умов п. 3 специфікації №1 від 18.09.2019 до договору поставки №518/11-19 від 18.09.2019 р. В підтвердження надіслання вказаного листа, позивачем долучено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист від 27.09.2019 р.; фіскальний чек №000114552 00043 від 27.09.2019 р.; поштову накладну №3940000177036 від 27.09.2019 р. Як вбачається з наявної в матеріалах справи роздруківки про інформацію, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення (лист-рознарядка) 27.09.2019 р. відправлено до точки видачі/доставки (місце виконання операції – с.Солонське, індекс – 82166). 01.10.2019 року поштове відправлення (лист-рознарядка) за номером 3940000177036 вручене адресату (МПП «Дана»/відповідачу).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до начальника Філії УБМР «Укргазспецмонтаж» АТ «Укргазвидобування» з листом за вих.№211 від 07.11.2019 р., в якому повідомив про неможливість постачання продукції (товару) згідно договору №518/11-19 від 18.09.2019 р., у зв`язку із наявною заборгованістю АТ «Укргазвидобування» перед МПП «Дана» за поставлену продукцію, яка станом на 06.11.2019 р. складає 169 956,17 грн згідно договорів поставки №183/19 від 18.06.2019 р. та №228/19 від 23.07.2019 р.

У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару згідно умов п. 3 специфікації №1 від 18.09.2019 до договору поставки №518/11-19 від 18.09.2019 р., позивач 26.12.2019 р. звертався до відповідача з претензію за вих. №008.1.13.2-008.1.1-3-4076 від 23.12.2019 р., в якій просив сплатити штрафні санкції в розмірі 7 344,00 грн в семиденний термін з моменту отримання даної претензії.

У відповіді №226 від 26.12.2019 р. на претензію позивача №068.1.13.2-008.1.1-3-4076 від 23.12.2019 р, відповідач повідомив позивача про неможливість постачання продукції згідно договору поставки №518/11-19 від 18.09.2019 р., у зв`язку із наявною заборгованістю АТ «Укргазвидобування» перед МПП «Дана» за поставлену продукцію, яка станом на 26.12.2019 р. складає 61 043,00 грн згідно договорів поставки №183/19 від 18.06.2019 р. та №228/19 від 23.07.2019 р. У казаній відповіді на претензію відповідач зазначив про готовність до постачання продукції згідно договору №518/11-19 від 18.09.2019 р. в повному обсязі в січні-лютому 2020 р. шляхом укладання додаткової угоди.

У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару згідно умов п. 3 специфікації №1 від 18.09.2019 до договору поставки №518/11-19 від 18.09.2019 р., позивач 14.07.2020 р. звертався до відповідача з претензію за вих. №008.1.13.2-008.1.18-2-1904 від 09.07.2020 р., в якій просив сплатити штрафні санкції в розмірі 18 144,00 грн в семиденний термін з моменту отримання даної претензії.

У відповіді №344 від 20.07.2020 р. на претензію позивача №008.1.13.2-008.1.18-2-1904 від 09.07.2020 р., відповідач повідомив позивача про неможливість постачання продукції згідно договору поставки №518/11-19 від 18.09.2019 р., у зв`язку із наявною заборгованістю АТ «Укргазвидобування» перед МПП «Дана» за поставлену продукцію на протязі 2019 р. У казаній відповіді на претензію відповідач зазначив про готовність відповідача до постачання продукції згідно договору №518/11-19 від 18.09.2019 р. в повному обсязі в серпні-вересні 2020 р. шляхом укладання додаткової угоди.

У зв`язку з порушенням строків поставки товару, позивач на підставі п. 7.9 договору нарахував відповідачу 13 104,00 грн пені та 5 040,00 грн штрафу, які просить стягнути.

Висновки суду.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки №518/11-19 від 18.09.2019 р.

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.633 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно умов п.п.6.3.1 п.6.3., п.5.1 договору, п.3 специфікації відповідач повинен був поставити товар після підписання договору протягом 60 календарних днів.

Обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця (п.5.2. договору).

27.09.2019 р. позивач звертався до відповідача з листом-рознарядкою за вих. №008.1.13.2-008.1.1-3-2881 від 23.09.2019 р. з проханням поставити товар згідно умов п. 3 специфікації №1 від 18.09.2019 до договору поставки №518/11-19 від 18.09.2019 р. В підтвердження надіслання вказаного листа, позивачем долучено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист від 27.09.2019 р.; фіскальний чек №000114552 00043 від 27.09.2019 р.; поштову накладну №3940000177036 від 27.09.2019 р. Як вбачається з наявної в матеріалах справи роздруківки про інформацію, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення (лист-рознарядка) 27.09.2019 р. відправлено до точки видачі/доставки (місце виконання операції – с.Солонське, індекс – 82166). 01.10.2019 року поштове відправлення (лист-рознарядка) за номером 3940000177036 вручене адресату (МПП «Дана»/відповідачу).

Враховуючи умови договору щодо поставки товару (60 днів від дати підписання договору), відповідач повинен був поставити товар до 18.11.2019 р. Тобто з 19.11.2019 р. почалась прострочка.

Проте, на час звернення з позовною заявою, як і на час прийняття судом рішення, поставка товару по договору №518/11-19 від 18.09.2019 р. відповідачем не здійснена. Відповідач доказів поставки товару по договору №518/11-19 від 18.09.2019р. до матеріалів справи не долучив.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач вважає, що оскільки рознарядки покупця (позивача) не були погодженими відповідно до вимог п. 5.2. договору, відповідач не міг виконати свої зобов`язання з поставки товару, а відтак до нього не може бути застосована відповідальність передбачена п. 7.9. договору.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до п. 11.8. договору всі доповнення, специфікації і додатки до договору є його невід`ємними частинами, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

18.09.2019 р. між сторонами підписано додаток №1 (специфікація №1) до договору поставки №518/11-19 від 18.09.2019 р. У вказаній специфікації сторони погодили найменування/асортимент товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю товару та загальну вартість товару, що постачається за цією специфікацією.

Пунктом 3 вказаної специфікації №1 сторони погодили строк поставки товару: після підписання договору протягом 60 календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 27.09.2019 р. звертався до відповідача з листом (рознарядкою) за вих. №008.1.13.2-008.1.1-3-2881 від 23.09.2019 р. з проханням поставити товар згідно умов п. 3 специфікації №1 від 18.09.2019 до договору поставки №518/11-19 від 18.09.2019 р.

Факт надіслання вказаного листа підтверджується наявними в матеріалах справи: описом вкладення у цінний лист від 27.09.2019 р.; фіскальним чеком №000114552 00043 від 27.09.2019 р.; поштовою накладною №3940000177036 від 27.09.2019 р.

Факт отримання 01.10.2019 року відповідачем листа (рознарядки) за вих. №008.1.13.2-008.1.1-3-2881 від 23.09.2019 р. підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою про інформацію, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» та не заперечується відповідачем.

Постачання товару повинно бути проведено протягом 60 календарних днів після підписання договору. Пункт 3 специфікації №1 не містить умови постачання товару при узгодженні постачальником рознарядки на товар.

Відповідач, вважаючи що він мав погодити рознарядку, отримавши її від позивача, в такому випадку повинен був повідомити про це останнього. Однак доказів вчинення таких дій відповідач не надав.

Із змісту п.5.2. договору суд не вбачає обов`язку погодження відповідачем (постачальником) рознарядки отриманої від позивача (покупця).

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач вважає, що оскільки протягом 2019 р. у позивача була наявна заборгованість перед МПП «Дана» за поставлену продукцію згідно договорів поставки №183/19 від 18.06.2019 р. та №228/19 від 23.07.2019 р., відтак відповідач не мав можливості поставити позивачу продукцію згідно договору №518/11-19 від 18.09.2019 р.

З цього приводу суд зазначає таке.

Підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки №518/11-19 від 18.09.2019 р. укладений між МПП «Дана» та АТ «Укргазвидобування» в особі Філії управління з переробки газу та газового конденсату АТ «Укргазвидобування».

Філія Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» є відособленим структурним підрозділом юридичної особи.

Відповідно до положення про Філію Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування», управління самостійно здійснює оперативний, бухгалтерський, податковий та статистичний облік. Управління наділено основними засобами, обіговими коштами та іншими фінансовими активами.

До відзиву на позовну заяву відповідач долучив листи адресовані Філії управління будівельно-монтажних робіт «Укргазспецбудмонтаж».

Філія Управління з переробки газу та газового конденсату АТ «Укргазвидобування» не укладала з відповідачем договори на, які останній посилається у своєму відзиві за №183/19 від 18.06.2019 р., №228/19 від 23.07.2019 р.

На підставі відомостей, які містить Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом з`ясовано, що Філія управління з переробки газу та газового конденсату АТ «Укргазвидобування» так само як і Філія управління будівельно-монтажних робіт «Укргазспецбудмонтаж» є відокремленим підрозділом юридичної особи.

На думку суду, посилання відповідача на непідтверджену доказами заборгованість, як на підставу для звільнення від відповідальності по договору поставки укладеному між сторонами, є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 226 ГК України сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.4 ст.230 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень ч. 2 ст. 546 ЦК України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений ст. 627 ЦК України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені ч. 1 ст. 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання. Подібні висновки викладені у постановах Верховного суду від 25.06.2018 р. у справі № 912/2483/18, від 23.04.2019 р. у справі № 904/3565/18, від 29.05.2018 р. у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 р. № 904/5770/18; від 17.09.2020 р. у справі 914/3548/19.

У п. 7.9. договору сторони погодили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у даному договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач нарахував пеню в сумі 13 104,00 грн та 7% штрафу в сумі 5040,00 грн.

Судом перевірено розрахунок пені та 7% штрафу, встановлено, що пеня в сумі 13 104,00 грн та штраф в сумі 5 040,00 грн нараховано правильно.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Можливість одночасного стягнення пені і штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу і пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України видами штрафних санкції, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій. Застосування до постачальника таких штрафних санкцій погоджено в договірному порядку з покупцем та за своєю суттю є застосуванням до постачальника різних санкцій (штраф, пеня) в межах одного виду господарсько-правової відповідальності (як штрафних санкцій). Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду №911/2813/17 від 09.02.2018 р., №310/11534/13-ц від 04.07.2018 р., № 910/6046/16 від 17.05.2018 р., № 908/3327/16 від 11.10.2018 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що докази на підтвердження порушення відповідачем зобов`язань щодо строків поставки товару по договору №518/11-19 від 18.09.2019 р. є в своїй сукупності більш вірогідними, ніж докази подані відповідачем на спростування позовних вимог.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами і такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 102,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №337568 від 09.10.2020 р.

Оскільки спір підлягає до задоволення повністю, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Дана» (82166, Львівська область, Дрогобицький район, с. Солонське, вул. Липовецька, буд. 56; ідентифікаційний код 20804887) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) в особі Філії управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (39420, Полтавська область, Машівський район, с. Базилівщина, вул. Польова, буд. 6; ідентифікаційний код 25976423) 13 104,00 грн пені, 5 040,00 грн штрафу, 2 102,00 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому ст. ст. 256-257 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 15.02.2021 року.

Суддя Ю.О. Сухович