Рішення № 94896448, 12.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.02.2021Справа № 910/16469/20За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька будівельна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквасистем-Україна"

про стягнення 58 000,00 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: без виклику.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 58 000 грн. основного боргу на підставі договору поставки № 2510/701 від 25.10.2017.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки № 2510/701 від 25.10.2017, позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату за поставку обумовленого договором товару. Відповідач частково виконав своє зобов`язання з поставки товару та повернув частину невикористаних грошових коштів, заборгувавши 58 000 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляду справи.

Ухвала суду була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 02660, м. Київ, вул. Колекторна, 42-А.

Проте, поштовий конверт № 0105471721561 було повернуто суду 11.01.2021 з відміткою пошти, у зв`язку зі спливом терміну зберігання.

У силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.10.2017 між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) був укладений договір поставки № 2510/701 (надалі - Договір), згідно з умовами якого відповідач зобов`язувався передати у власність позивачу товар, а саме: водостічну систему відповідно до специфікації № 1 - додаток до даного договору, на умовах DDP - за адресою: Миколаївська область с. Улянівка (с. Михайлівка).

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру, асортимент, кількість і вартість товару визначаються у рахунку-фактурі або специфікації, що подається покупцеві і є невід`ємною частиною договору.

Згідно умов п. 2.2 договору загальний термін поставки товару в цілому так і його окремі етапи, в тому числі кінцева дата поставки товару, визначається на підставі графіку поставки товару на об`єкт, що відображений в п. 3 специфікації № 1 (додаток до даного договору), за умови оплати покупцем передоплати відповідно до п. 4.2 даного договору.

Відповідно до умов п. 4.2 договору умови оплати постачання товару проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем на розрахунковий/поточний рахунок продавця грошових коштів на підставі виставленого рахунку про оплату у наступному порядку: умови (розмір і терміни) та порядок оплати вказується в специфікації (додаток до договору).

Термін дії договору відповідно до умов п. 9.1 договору встановлений з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Специфікацією до спірного договору сторони узгодили кількість, найменування та ціну товару, який відповідач має поставити позивачу, зазначивши загальну вартість товару 643 904,24 грн. з терміном поставки до 20.11.2017.

Як встановлено судом, згідно платіжних доручень №№ 5907 від 25.10.2017, 6641 від 19.12.2017, 8252 від 01.06.2018 позивач здійснив попередню оплату передбаченого договором товару у розмірі 641 919,70 грн.

Факт здійснення попередньої оплати товару позивачем підтверджується вищевказаними платіжними дорученнями.

Отже, як встановлено судом, Позивачем було виконане зобов`язання за Договором та здійснено перераховано на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 641 919,70 грн.

Отримавши попередню оплату за Договором, у Відповідача перед Позивачем, згідно умов Договору та відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, виникли зобов`язання по передачі позивачу товару на суму 641 919,70 грн.

Згідно наявних у матеріалах справи видаткових накладних №№ 12 від 16.04.2018, 24 від 04.06.2018 відповідач передав позивачу товар вартістю 641 923,49 грн.

При цьому зворотною накладною № 24 від 18.06.2018 позивачем повернуто відповідачу товар вартістю 92 924,97 грн.

Доказів передачі товару за договором на суму попередньої оплати (641 919,70 грн.) суду не надано.

Згідно вимог ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №№ 486 від 11.07.2018, 504 від 20.07.2018, 507 від 26.07.2018, 517 від 08.08.2018, 523 від 23.08.2018, 547 від 18.09.2018, 571 від 30.10.2018 стверджується факт повернення відповідачем позивачу одержаної попередньої оплати у розмірі 34 924,97 грн.

Таким чином, залишок не повернутої відповідачем попередньої оплати становить 58 000 грн.

Позивач листом на повернення коштів № 1 від 02.01.2019 вимагав від відповідача повернути суму невикористаного авансу у розмірі 58 000 грн.

Доказів належного повернення відповідачем попередньої оплати суду не надано.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За статтею 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 58 000 грн. доведений суду належним чином.

Строк поставки за умовами договору є таким, що настав.

Отже, за встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 58 000 грн. боргу за договором.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька будівельна компанія" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквасистем-Україна" (02660, м. Київ, вул. Колекторна, 42-А ідентифікаційний номер 32914047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька будівельна компанія" (21034, м. Вінниця, вул. Залізнична, 13, ідентифікаційний код 32977018) 58 000 (п`ятдесят вісім тисяч) грн. основного боргу, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко