Вирок № 94892609, 16.02.2021, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3962/17

Провадження № 1-кп/175/229/17

Вирок

Іменем України

16 лютого 2021 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бровченка В.В.,

при секретареві Мельнику Д.П.,

за участю сторін: прокурора Нероди Д.Д.,

захисника Колотила В.Д.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12017040650002426 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Маївка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, ІПН НОМЕР_1 , з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого комерційним директором ТОВ «Агросіч 2010», проживаючого за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

встановив:

Відповідно до обвинувального акта в редакції від 04 лютого 2021 року ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 15 жовтня 2012 року він придбав у магазині «Сафарі», розташованому по вул. Калиновій у м. Дніпрі, мисливську рушницю «САЙГА-12К» калібру 12 мм, після чого у невстановленому місці у період часу з 15 жовтня 2012 року по 14 липня 2017 року, більш точний час органом досудового розслідування невстановлений, невстановленою особою були внесені незворотні зміни у конструкцію гладкоствольної рушниці «САЙГА 12К» з маркуванням « НОМЕР_2 », внаслідок чого зазначена рушниця набула ознак багатоцільової вогнепальної зброї.

У подальшому ОСОБА_1 , діючи умисно, маючи умисел на незаконне зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, почав зберігати зазначену рушницю у сейфі для зброї на території домоволодіння за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 .

14 липня 2017 року у період часу з 06.50 години до 08.30 години під час проведення санкціонованого судом обшуку на території домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_1 за вищевказаною адресою слідчим Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області було виявлено і вилучено: мисливську гладкоствольну рушницю «САЙГА-12К» з маркуванням « НОМЕР_2 »; патрони калібру 7.62 мм з маркуваннями: 711 x 90 у кількості 46 штук, 711 х 71 у кількості 40 штук і 539Д у кількості 1 штуки; штик-ніж до АК з маркуванням на руків`ї «НОМЕР_5»; малокаліберні патрони калібру 5.6 мм у кількості 349 штук.

Згідно висновку експерта № 26/3.1/607 від 20.07.2017 року мисливська гладкоствольна зброя «САЙГА-12К» з маркуванням « НОМЕР_2 » є вогнепальною зброєю. Надана на дослідження рушниця є гладкоствольною рушницею у мисливському виконанні моделі «САЙГА-12К» 12 калібру виробництва Іжевського механічного заводу (Росія, м. Іжевськ), заводський номер « НОМЕР_3 ». Дана рушниця призначена для стрільби мисливськими патронами 12-го калібру. Внесені незворотні зміни у конструкцію даної рушниці - додатковий пропил у нижній проушині приклада, що дозволяє при складеному прикладі проходження хвостовика блокуючого пристрою (при складеному прикладі за відсутності додаткового пропилу блокуючий пристрій унеможливлює виконання пострілу). Внаслідок додаткового пропилу в нижній частині проушині приклада з даної рушниці стало можливим проводити постріли при складеному прикладі, що в свою чергу дає можливість ведення стрільби в обмеженому просторі та можливість скритого носіння рушниці в готовому до стрільби стані. Надана на дослідження рушниця набула ознак багатоцільової вогнепальної зброї. На момент дослідження дана рушниця несправна Так, як в її конструкцію внесені незворотні зміни - додатковий пропил в нижній проушині приклада, що дозволяє робити постріли із зброї при складеному прикладі. Рушниця придатна до стрільби мисливськими патронами 12-го калібру.

Дії ОСОБА_1 , які виразилися у незаконному придбанні та зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, прокурором кваліфіковані за ч.1 ст.263 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав і пояснив, що з 1992 року являється мисливцем. За 27 років мав декілька видів зброї: як нарізної, гладкостольної, так і травматичної. У 2012 році він придбав у магазині «Сафарі» мисливську рушницю «САЙГА-12К» калібру 12 мм. У грудні 2015 року на полюванні зігнув приклад на цій рушниці. Оскільки у магазині продавалися лише приклади інших виробників вартістю приблизно 4000 грн., то вирішив придбати приклад в мережі Інтернет. Під час зустрічі біля автовокзалу він оглянув і придбав у чоловіка приклад за 500 грн. Після цього самостійно замінив зламаний приклад на рушниці та зберігав її за місцем проживання у сейфі. У липні 2017 року о 06.00 годині він почув рухи у себе на подвір`ї, де побачив близько 10 озброєних чоловіків підрозділу КОРД, які розійшлися по всьому будинку. Старший групи спецпризначенців пред`явив йому ухвалу, після чого зайшли поліцейські Соборного райвідділу та почали проводити обшук без понятих. На прохання він відчинив обидва сейфи, дістав усю зброю та пред`явив документи. Потім слідчий ОСОБА_16 узяв рушницю «САЙГА-12К» і сам вийшов із рушницею в коридор. Що слідчий робив у коридорі зі зброєю йому невідомо, оскільки він залишався у будинку. Останній сказав, що буде вилучати рушницю, так як наявний пропил і патрон подається у патронник, а тому зброя може стріляти автоматично. Приблизно через півгодини прийшли поняті, яких за проханням поліцейських привела його дружина, після чого обшук почали проводити вже в їх присутності. Слідчий відмовився надати йому копію протоколу обшуку, а тому протокол він сфотографував. Під час виготовлення протоколу слідчий зробив фото на власний телефон. Після заміни приклада за два роки користування він жодного разу не здійснював постріли зі складеним прикладом. Про таку можливість йому не було відомо. Просить виправдати його, оскільки не вчиняв інкримінованих йому дій.

Прокурор у ході судового провадження на доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, посилався на показання свідків сторони обвинувачення та матеріали кримінального провадження № 12017040650002426, наведені судом нижче.

Так, у суді свідок ОСОБА_5 повідомила, що вона приймала участь у якості понятої під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 У її присутності слідчий не зачитував ОСОБА_1 ухвалу суду. Їй та іншому понятому ОСОБА_4 пояснили, що будуть проводити обшук, після чого запросили до будинку, де до їх приходу обвинувачений уже все продемонстрував поліцейським і відчинив сейфи. Працівники поліції у їх присутності перевіряли шафи. ОСОБА_1 повідомив поліцейським, що все вже показав, крім патронів у бані. Працівники поліції вилучили декілька рушниць, пістолет, патрони з сумки чи пакету на вішаку та ножі на другому поверсі.

Свідок ОСОБА_4 надав у суді аналогічні показання, але уточнив, що він приймав участь у якості понятого під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 за запрошенням дружини ОСОБА_1 . Коли він зайшов до будинку, то обшук уже проводився, оскільки речі були перевернуті, сейфи були відчинені. Слідчий на підлозі у веранді фотографував розкриту рушницю, а ОСОБА_1 пред`явив посвідчення. Де саме знайшли цю рушницю йому невідомо. Патрони знаходилися на полу у веранді. Підписав документи про ті речі, які у його присутності не знаходили, оскільки всі учасники підписували. У його присутності слідчий опечатав ту рушницю, патрони та ніж. Протокол його допиту також підписав не читаючи.

Свідок ОСОБА_11 у суді повідомив, що він працює продавцем-консультантом у збройному магазині « Сафарі ». При надходженні зброї до магазину її візуально оглядають на наявність дефектів і в деяких випадках перевіряють працездатність механізму. Можливість здійснювати постріли при складеному прикладі також перевіряється. Придбати у мережі їх магазинів перероблену зброю неможливо, оскільки це незаконно. У разі виникнення дефектів зброю повертають виробнику. Кожен товар має сертифікат відповідності. Покупець повинен мати дозвіл на придбання зброї та за наявності паспорта оформляється придбання та проводиться інструктаж щодо строків постановки на облік. Сам приклад не є основною частиною зброї та його можна придбати в будь-якому магазині, який має ліцензію на торгівлю зброєю. Зброя з пропилами, які виявлені на рушниці ОСОБА_1 , в магазині «Сафарі» не продається. ОСОБА_1 купував у магазині нову зброю, а не комісійну.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що у своїй службовій діяльності він керується наказом МВС № 622 від 1998 року. За порядком видачі зброї громадянин звертається до дозвільної системи територіального органу з відповідними документами, після отримання дозволу купує зброю та протягом 10 робочих днів повинен звернутися за постановкою зброї на облік. На громадянина заводиться

особова справа, у якій зберігаються медична довідка, довідка про відсутність судимостей, держмито, страховий поліс і інші. Після постановки зброї на облік раз на три роки її перевіряють дільничний чи інспектор дозвільної системи. Перевіряється наявність зброї та умови зберігання, а технічний стан - оглядається лише візуально. Після цього складається рапорт, який долучається до особової справи. Протягом перевірок приналежної ОСОБА_1 зброї будь-яких порушень умов зберігання виявлено не було. Після придбання інспектор не перевіряє можливість пострілу з рушниці при складеному прикладі, а лише перевіряє серійні номери.

Свідок ОСОБА_13 надав у суді аналогічні по суті показання, та крім того, доповнив, що за час його роботи у дозвільній системі Дніпровського РВП, тобто до грудня 2012 року, можливість здійснення пострілів при складеному прикладі не перевірялася взагалі.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснив, що він як дільничний інспектор один раз у 2015 році здійснював перевірку зброї у ОСОБА_15 . Перевірялися умови зберігання, зокрема, зброя має зберігатися у сейфі в розрядженому стані. Також звірялися з документами номери зброї. Технічна можливість здійснення пострілів умовами перевірки не передбачена, а тому не здійснювалася. При складанні документів за результатами перевірки сусіди ОСОБА_1 позитивно відзивалися про останнього.

Свідок ОСОБА_16 у суді пояснив, що він як слідчий на підставі ухвали суду проводив обшук за місцем проживання ОСОБА_1 у с. Балівка. Безпеку забезпечував спецпідрозділ КОРД. Працівники карного розшуку понятими запросили сусідів, у присутності яких було оголошено ухвалу суду і виявлено декілька одиниць зброї та патрони. Обвинувачений повідомляв, що у сейфі зберігає зареєстровану вогнепальну зброю. Було виявлено, що у рушниці «Сайга» при складеному прикладі патрон опускався у патронник. Даний факт свідчив про втручання у механізм вогнепальної зброї, а тому рушницю було вилучено для проведення експертного дослідження.

Експерт ОСОБА_17 у суді підтримав проведені ним експертні дослідження та пояснив, що зміни до конструкції прикладу рушниці були внесені саморобним, кустарним способом, оскільки в промисловому виконанні в проушині такого пропилу не має бути. Наслідком цих незворотніх змін у конструкцію рушниці вона набула інших властивостей - ознак багатоцільової вогнепальної зброї. За вимогами методики та ГОСТу зброя зі складеним прикладом не повинна здійснювати постріли. Для проведення даної експертизи йому було надано чохол, рушницю, три насадки та магазин.

З інформування начальника УКР ГУНП в Дніпропетровській області Шевелєва А.О. від 22.06.2017 року під № 3/99-4259 убачається, що під час проведення заходів за матеріалами кримінального провадження № 12017040650001467 від 20.04.2017 року, УКРГУНП в Дніпропетровській області була отримана інформація відносно групи осіб, члени якої виготовляють, переробляють і збувають вогнепальну зброю, боєприпаси та вибухові речовини на території Дніпропетровської області та України. До групи входить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 (а.к.п.7).

Згідно з протоколом обшуку від 14.07.2017 року і фото-таблиці до нього, у присутності понятих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в період часу з 06.50 години до 08.30 години проведено обшук на території домоволодіння АДРЕСА_1 , де виявлено: у сейфі для зброї - мисливську рушницю «Сайга-12К» з маркуванням « НОМЕР_2 », при огляді якої встановлено, що при складеному прикладі затвор відводиться у крайнє заднє положення та патрон досягається в патронник, у зв`язку з чим могли бути внесені зміни в механізм даної зброї; у шафі на кухні - 87 патронів калібру 7.62 мм (з маркуваннями: 711 x 90 - 46 шт., 711 х 71 - 40 шт. і 539Д - 1 шт.); на другому поверсі у дивані - штик-ніж до АК з маркуванням на руків`ї «НОМЕР_5»; у сарайному приміщенні в картонній коробці - малокаліберні патрони калібру 5.6 мм (з маркуваннями «F», «C», «V» і «SV») в кількості 349 шт. (а.к.п.14-21).

З висновку експерта № 26/3.1/607 від 20.07.2017 року убачається, що вилучена в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 мисливська гладкоствольна зброя «Сайга-12К» з маркуванням « НОМЕР_2 », є вогнепальною зброєю. Надана на дослідження рушниця є гладкоствольною рушницею у мисливському виконанні моделі «Сайга-12К» 12 калібру виробництва Іжевського механічного заводу (Росія, м. Іжевськ), заводський номер « НОМЕР_4 ». Дана рушниця призначена для стрільби мисливськими патронами 12-го калібру. Внесені незворотні зміни у конструкцію даної рушниці - додатковий пропил в нижній проушині приклада, дозволяє при складеному прикладі проходження хвостовика блокуючого пристрою (при складеному прикладі при відсутності додаткового пропилу, блокуючий пристрій унеможливлює виконання пострілу). Внаслідок додаткового пропилу в нижній частині проушині приклада з даної рушниці стало можливим проводити постріли при складеному прикладі, що, в свою чергу, дає можливість ведення стрільби в обмеженому просторі та можливість скритого носіння рушниці в готовому до стрільби стані. Надана на дослідження рушниця набула ознак багатоцільової вогнепальної зброї. На момент дослідження ця рушниця несправна (справність зброї - стан зброї промислового чи кустарного виробництва, що характеризується функціонуванням її деталей, вузлів і механізмів відповідно до порядку, передбаченого для зброї даного типу, моделі), так як в її конструкцію внесені незворотні зміни - додатковий пропил в нижній проушині приклада, що дозволяє робити постріли зі зброї при складеному прикладі. Рушниця придатна до стрільби мисливськими патронами 12-го калібру (а.к.п.36-39).

Речовий доказ, а саме вилучену під час обшуку 14.07.2017 року мисливську гладкоствольну рушницю «Сайга 12К» з маркуванням « НОМЕР_2 », яку суд оглянув під час судового провадження за участю сторін (а.к.п.60-62).

За клопотанням сторони захисту були допитані свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 і ОСОБА_21 .

Так, свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 більше 10 років являється членом громадської організації «Ветерани Афганістану». Під час поїздок у зону АТО, ОСОБА_1 для безпеки декілька разів брав власну зареєстровану зброю, яку мав у достатній кількості. Також ОСОБА_1 власною зброєю тестував придбані за власні кошти для військових бронежилети.

Свідок ОСОБА_20 у суді повідомив, що ОСОБА_1 з 2011 року являється постійним клієнтом збройного магазину. Приблизно у 2012 році обвинувачений придбав у магазині рушницю «Сайга». При складеному прикладі ця зброя не повинна здійснювати постріли, оскільки виробником зброї встановлене блокування. Приблизно у 2014

році ОСОБА_1 звертався з питанням про зламаний приклад, однак з 2013 року в Україну більше не завозилися оригінальні приклади. Для заміни прикладу не потрібно звертатися в дозвільну систему та отримувати дозвіл, оскільки приклад не є основною частиною зброї. Зі слів ОСОБА_1 йому відомо, що останній самостійно замінив приклад, який придбав у мережі Інтернет.

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні пояснив, що з 2015 року він має у власності рушницю «Сайга-12К». Після того, як відносно ОСОБА_1 розпочався суд, він спробував здійснювати постріли з вказаної рушниці без приклада. Це виявилося можливим, однак незручно через сильну віддачу.

Оцінивши всі зібрані по справі та досліджені у судовому засіданні докази з точки зору допустимості, достовірності та належності, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_1 не доведено з таких підстав.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, здобутих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною першою статті 9 КПК України закріплено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ч.2 і ч.4 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Пунктами 1 і 2 частини 1 статті 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), необхідно оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (п.53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 року), і таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність і точність (п.86 рішення ЄСПЛ у справі «Вєренцов» проти України від 11.07.2013 року).

Обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат і обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає (ч.1 і ч.2 ст.92 КПК України).

Всебічно дослідивши всі обставини даного кримінального провадження та оцінивши кожний зібраний під час досудового розслідування доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів обвинувачення з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що їх не можна покласти в основу обвинувального вироку, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші - як самі по собі, так і у сукупності - прямо чи опосередковано не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.

Відповідно до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

За приписом ч.1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року і «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

З рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20.10.2011 року слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Так, як на доказ вини обвинуваченого прокурор посилається на протокол обшуку від 14.07.2017 року з фото-таблицею до нього, під час якого було вилучено мисливську рушницю «Сайга-12К» з маркуванням « НОМЕР_2 » (а.к.п.15-21).

Відповідно до ч.1 ст.234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Частиною 7 статті 223 КПК України (в редакції на день проведення слідчої дії) передбачено, що обшук … здійснюється з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Однак, допитані у суді свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 пояснили, що прибули за місцем проживання ОСОБА_1 для участі у проведенні слідчої дії в якості понятих тоді, коли проведення обшуку вже було розпочато. Усі сейфи були відчинені, а вміст сейфів вилучений на підлогу. Сам ОСОБА_1 також повідомив, що обшук було розпочато без участі понятих, які з`явилися лише приблизно через 30 хвилин після початку обшуку за запрошенням його дружини.

Показання вищевказаних свідків суд визнає достовірними, оскільки вони послідовні, не містять протиріч по своїй суті та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_16 суд визнає, що надані останнім відомості в частині, що суперечать показанням свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , є такими, що надані посадовою особою, яка брала безпосередню участь у проведенні слідчої дії, а отже, є заінтересованою у повідомленні про належне виконання ним службових обов`язків, і тому не бере їх до уваги.

Втручання держави у право на житло є порушенням статті 8 Конвенції якщо воно «не переслідує легітимну мету, одну чи декілька, що перелічені у п.2 ст.8 Конвенції, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (п.47 рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України» (2008).

Верховний Суд у своїх рішеннях наголошує, що доказ має бути бездоганним, щоб виконувати свою роль, тобто він має бути отриманий із суворим дотриманням порядку, визначеним кримінальним процесуальним законом. Порушення цього порядку або ж будь-яких помилок чи дрібних недоліків є неприпустимим, адже це спотворює зміст доказу загалом.

З наведеного суд робить висновок, що протокол обшуку від 14.07.2017 року з доданою до нього фото-таблицею не можуть вважатися допустимими доказами, оскільки оформлені всупереч вимог КПК України.

Згідно з ч.1 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Будь-яке порушення органом досудового розслідування конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, призводить до втрати ними юридичної сили. У такому разі «отруйне дерево» породжує «отруйні плоди» (рішення ЄСПЛ у справах «Гефген проти Німеччини» від 30.06.2008 року та «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року). Отримання доказів на підставі інформації, отриманої з недопустимого доказу, тягне за собою їхню безумовну недопустимість. Така недопустимість доказів не залежить від характеру та ступеня того чи іншого порушення кримінально-процесуального закону.

Оскільки протокол обшуку від 14.07.2017 року та фото-таблиця до нього є недопустимими доказами, керуючись практикою ЄСПЛ, суд визнає недопустимими похідні від них докази, зокрема, висновок експерта № 26/3.1/607 від 20.07.2017 року та постанову про визнання речових доказів від 16.09.2017 року (а.к.п.36-39,60).

Таким чином, аналіз вищевказаних доказів, наданих стороною обвинувачення, свідчить про те, що органом досудового розслідування грубо порушено кримінальне процесуальне законодавство під час їх збирання.

Разом із цим суд вважає за необхідне зупинитись на наступному.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 заявляв, що пред`явив працівникам поліції всю наявну у нього зброю та патрони, а також дозвіл на зброю. Нікого про переробку рушниці не просив, а лише придбав новий приклад для заміни зламаного. Про наявність пропилу та можливість здійснювати постріли при складеному прикладні навіть не знав.

З наданих стороною обвинувачення доказів, які визнані судом недопустимими, сторона захисту в судовому засіданні не ставить під сумнів те, що у рушниці «Сайга-12К» замінено приклад на інший.

Однак, жодним чином стороною обвинувачення не підтверджено, що ОСОБА_1 був обізнаний про внесення незворотних змін у конструкцію гладкоствольної рушниці «САЙГА-12К», зокрема про наявність додаткового пропилу у проушині прикладу.

Тобто, подія кримінального правопорушення в цій частині не підтверджена жодним доказом і не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, тобто незаконному придбанні та зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу. Об`єктом даного злочину є громадська безпека в частині убезпечення від порушення правил обороту (користування населенням) вогнепальної і холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв. Загально-небезпечні предмети при їх неконтрольованому поширенні становлять підвищену загрозу для суспільства. Тому встановлені спеціальні правила поводження зі зброєю, боєприпасами, вибухівкою, визначено, з якими з цих предметів громадяни взагалі не вправі вчиняти будь-яких дій, а які дії можна виконувати на підставі спеціального дозволу.

Об`єктивна сторона злочину може бути виконана шляхом вчинення альтернативних суспільно небезпечних діянь: носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, збут. При вирішенні питання про те, чи є незаконними дії з предметами, вказаними в ст.263 КК України, потрібно керуватися спеціальними нормативно-правовими актами. Для викладу даної норми права законодавець використав бланкетний спосіб, тобто, коли норма закону вказує на елемент норми права шляхом відсилання не до конкретної статті, конкретних законоположень, а до іншого порядку правового регулювання - правил вчинення будь-якого виду діяльності, правил міжнародного договору. Реалізація норми в цьому випадку пов`язується з необхідністю вивчення системи юридичних документів, що регламентують однорідну сферу суспільних відносин.

Таким чином, при вирішенні питання, чи є незаконними носіння, зберігання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), а також носіння, виготовлення, ремонт або збут холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, слід керуватися Положенням про дозвільну систему (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 (576-92-п) з наступними змінами), Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622 (z0637-98) зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 1999 р. № 292 (z0297-99) та іншими нормативними актами.

Тобто, для притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності саме за ч.1 ст.263 КК України, необхідно зазначити, який саме закон чи хоча б інший нормативний акт було порушено.

Рушниця «Сайга-12К» є мисливською вогнепальною зброєю, яка може використовуватися як багатоцільова, згідно умов існуючих в Україні нормативно-правових підзаконних актів, що регулюють обіг зброї. Жодним чином не було встановлено, що зброя, яка досліджувалася експертом, не може вважатися мисливською гладкоствольною.

Згідно зі ст.11 Кримінального кодексу України, Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Органом досудового слідства не встановлено, яку суспільну небезпеку несе кримінальне правопорушення, чи міг заподіяти описаний злочин хоч якусь шкоду, якою була мета злочину ОСОБА_1 , чи були взагалі злочинні наміри. Тобто, зовсім не розкрито поняття кримінального правопорушення, лише припущення, за якими дії ОСОБА_1 взагалі не мали на меті будь-яких наслідків, що впливали б на придбання чи зберігання зброї (не зрозуміло, навіщо ОСОБА_1 зберігати зброю, яка ним зареєстрована і законно знаходилася в його помешканні, з явними недоліками конструкції. Не встановлений сам факт місця, часу скоєння злочину, а орієнтовний час взагалі визначено приблизно.

Таким чином, органом досудового розслідування не доведено вину ОСОБА_1 та не встановлено обізнаність останнього про перебування у його володінні рушниці, яка має недоліки.

Свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 повідомили, що при постановленні на облік і наданні дозволу на користування вказаної рушниці, а також при перевірці умов її зберігання, на внесення відповідних змін рушниця не перевірялася, що також викликає сумніви в обізнаності ОСОБА_1 у можливості внесення змін у зазначену рушницю.

Відповідно до вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів № 622 від 21.08.1998 року (далі Інструкція) основними частинами є складові елементи або запасні деталі, спеціально призначені для вогнепальної зброї та необхідні для її функціонування, а саме: ствол, рамка, ствольна коробка (її верхня та нижня частини, за їх наявності), затвор чи інший пристрій для запирання ствола, барабан (п.8.13.1).

Пунктом 8.13.2 Інструкції визначено, що неосновними частинами є складові елементи або запасні деталі вогнепальної зброї, які не є необхідні для її функціонування, а також аксесуари (додаткове обладнання) до неї, які служать для покращення зовнішнього вигляду зброї, її ергономіки, комфорту у використанні, адаптації до анатомічних особливостей власника, пристосування до виконання певних завдань, зокрема … приклади….

Згідно з п.12.2 Інструкції заміна основних частин зброї, в майстернях, які мають ліцензії МВС України, здійснюється без отримання додаткового дозволу на їх придбання.

Отже, той факт, що ОСОБА_1 придбав інший приклад через мережу Інтернет і самостійно замінив його за місцем свого проживання, а не в майстерні, яка має ліцензію МВС України, не свідчить про порушення ним вимог Інструкції, оскільки приклад є неосновною частиною зброї.

Крім того, жодних ознак багатоцільової рушниці законодавством чітко не визначено, а багатоцільова рушниця чи ні - визначає сам власник зброї шляхом використання її за різним призначенням. Тобто, за чинним законодавством фактично будь-яка зброя є багатоцільовою, бо особа, придбавши будь-яку зброю, сама визначає, як її використовувати (законодавством не заборонено використовувати зброю її власниками з різною метою, будь-то полювання, самооборона, спортивна стрільба тощо).

Окремого дозволу на багатоцільову зброю законодавством і згаданою Інструкцією не передбачено, а сама Інструкція не містить поняття багатоцільової зброї. Законодавство України побудовано таким чином, що основним принципом є можливість діяти будь-яким чином, якщо це не заборонено законодавством. Законодавство містить лише вимоги до мисливської зброї, в разі невідповідності зброї до яких, її можливо зареєструвати чи перереєструвати лише після ліквідації недоліків (ремонту, зміни частин тощо). В разі неможливості приведення зброї до вказаних вимог, орган дозвільної системи, комісійно, може визначити зброю такою, що не підлягає реєстрації і призначити її подальшу долю (охолощення, знищення тощо).

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що обвинувачення ґрунтується лише на припущенні про обізнаність ОСОБА_1 про наявність конструктивних змін у вогнепальній зброї, якою він легально володів, а його винуватість у скоєнні інкримінованого йому злочину у межах судового розгляду не знайшла підтвердження «поза розумним сумнівом».

У ході судового провадження 02 вересня 2020 року прокурором заявлено клопотання про призначення судово-трасологічної експертизи, на вирішення якої пропонувалось поставити наступні питання: 1) Чи виготовлений приклад за допомогою заводського обладнання? 2) Чи виготовлений приклад на певному агрегаті? 3) Знаряддям якого виду проведено обробку прикладу? 4) Заводським чи саморобним способом здійснено пропил у прикладі? 5) Яким способом здійснено пропил у прикладі? 6) Одним чи декількома знаряддями було вчинено пропил на прикладі? 7) Знаряддям якого виду вчинено пропил на прикладі? 8) Чи можливо вказати конкретний проміжок часу здійснення пропилу у досліджуваному прикладі? Якщо так, то коли саме здійснено пропил? 9) Чи були на даному прикладі маркувальні позначення? 10) Чи піддавалися зміні маркувальні позначення на даному прикладі? 11) Яким способом був знищений або змінений номер (знак) на даному прикладі? 12) Яким був первісний номер на прикладі?

Це клопотання було залишено без задоволення, оскільки, на думку суду, результати такої експертизи не могли підтвердити та не могли спростувати обставини, з`ясування яких могло б мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення виходячи з того обвинувачення, яке інкримінувалося ОСОБА_1 .

Таким чином, зібрані та надані суду докази як кожний окремо, так і у сукупності, не дозволяють зробити однозначний висновок «поза розумним сумнівом» про винуватість ОСОБА_1 у незаконному придбанні та зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу за обставин, викладених у обвинувальному акті від 04 лютого 2021 року, а тому суд у відповідності з вимогами ст.17 КПК України, ст.62 Конституції України тлумачить усі сумніви на користь обвинуваченого.

При ухваленні вироку суд не посилається на інші матеріали кримінального провадження, які були дослідженні в судовому засіданні за письмовим клопотанням прокурора від 16 вересня 2017 року, а також показання свідка ОСОБА_23 , оскільки даних щодо предмету доказування вони не містять.

Отже, аналіз усіх доказів свідчить про те, що висунуте органом досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_1 ґрунтується на припущеннях про його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Будь-яких інших належних, допустимих та достовірних доказів, які б беззаперечно, «поза розумним сумнівом», доводили винуватість ОСОБА_1 у пред`явленому йому обвинуваченні, у кримінальному провадженні немає і стороною обвинувачення суду не надано, тобто у відповідності до вимог ст.ст.91, 92 КПК України органами досудового розслідування і стороною обвинувачення не доведена винуватість ОСОБА_1 у пред`явленому йому за ч.1 ст.263 КК України обвинуваченні, що відповідно до вимог ст.62 Конституції України, ч.2 і ч.4 ст.17, ст.94, п.2 ч.1 ст.373 КПК України є підставою для прийняття рішення про визнання ОСОБА_1 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні через недоведеність вини та його виправданні.

Враховуючи, що по кримінальному провадженню не ухвалюється обвинувальний вирок і з огляду на вимоги ч.2 ст.124 КПК України, суд не стягує з обвинуваченого документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення експертиз № 23/3.1/607 від 20.07.2017 року, № 26/3.1/608 від 21.07.2017 року та № 26/3.1/612 від 25.07.2017 року, які складають 790,96 грн., 790,96 грн. і 790,96 грн. (а.к.п.35,41,46).

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов`язання строком до 19 грудня 2017 року - сплинув, а тому питання щодо його дії судом не вирішується.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідністю зі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України та виправдати на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Судові витрати за проведення експертиз № 23/3.1/607 від 20 липня 2017 року, № 26/3.1/608 від 21 липня 2017 року та № 26/3.1/612 від 25 липня 2017 року у загальному розмірі 2372 (дві тисячі триста сімдесят дві) гривні 80 копійок, - віднести за рахунок Державного бюджету України.

Мисливську гладкоствольну рушницю «Сайга 12К» з маркуванням « НОМЕР_2 », патрони калібру 7.62 мм з маркуваннями: 711 x 90 у кількості 46 штук, 711 х 71 у кількості 40 штук і 539Д у кількості 1 штуки, штик-ніж до АК з маркуванням на руків`ї «НОМЕР_5» і малокаліберні патрони калібру 5.6 мм в кількості 349 штук, поміщені до прозорих поліетиленових пакетах із опечатаними бирками № 7534777 з позначенням «Per № 633» і № 7534778 з позначенням «Per № 635» та до спеціального пакету Експертної служби МВС України № 4057507, які зберігаються у камері схову речових доказів Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області на підставі постанови слідчого Дніпровського РВП Скрипника А.П. від 16 вересня 2017 року по квитанції № 103 у книзі обліку речових доказів № 0000000020, - після набрання вироком законної сили повернути обвинуваченому ОСОБА_1 .

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, захиснику і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя В.В. Бровченко