Ухвала суду № 94890288, 11.02.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/8862/19

Провадження № 1-кп/127/253/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача Бернади Є.В.,

суддів: Медяної Ю.В., Романчук Р.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Печенюк Т.О.,

сторони обвинувачення: прокурора Собчука В.В.,

сторони захисту: адвоката Казеко О.І., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених статтею 348, частиною першою статті 263, частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених статтею 348, частиною першою статті 263, частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обраного до обвинуваченого ОСОБА_1 . Клопотання мотивовано тим, що ризики, які існували на час застосування до останнього зазначеного запобіжного заходу, на даний час не відпали. Зокрема, зауважив, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, у тому числі й особливо тяжкого, вчиненого в період незнятих та непогашених судимостей. Зауважив, що у кримінальному провадженні не допитані усі свідки, а тому, перебуваючи на волі, ОСОБА_1 може чинити тиск на зазначених осіб.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Казеко О.І. - зазначила, що прокурором не наведено жодного нового ризику, передбаченого кримінально-процесуальним законодавством. Зауважила, що обвинувачений має постійне місце проживання, на утриманні останнього перебуває похилого віку мати. Крім того, зауважила, що за час перебування під вартою в ОСОБА_1 значно погіршився стан здоров`я, а тому просила замінити її підзахисному обраний запобіжний захід на більш м`який, а саме домашній арешт. Також звернула увагу суду на недотримання стороною обвинувачення вимоги законодавства щодо тригодинного строку вручення клопотання обвинуваченому.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Строк дії обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу спливає 27.02.2021. Отже, стороною обвинувачення було дотримано вимоги кримінально-процесуального законодавства строку звернення з відповідними клопотаннями до суду. Проте сторона захисник в судовому засіданні звернула увагу суду на недотримання прокурором тригодинного строку надання копії клопотання обвинуваченому. Разом з тим, суд враховує, що проти розгляду клопотання прокурора сторона захисту не заперечувала, не погоджуючись з доводами зазначеними у ньому. Суд враховує, що чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення порядку звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу спричиняє відмову в задоволенні клопотання або ж залишення клопотання без розгляду. Натомість зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

Крім того, частиною третьою статті 331 КПК визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суд вважає за доцільне зазначити, що приписи частини третьої статті 331 КПК є імперативними.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Суд приймає до уваги, що Європейський Суд з прав людини звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).

Відповідно до вимог статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Захисник обвинуваченого - адвокат Казеко О.І., як на підставу для зміни запобіжного заходу послалась на ту обставину, що в обвинуваченого ОСОБА_1 на утриманні перебуває мати похилого віку. Однак відповідного документального підтвердження зазначеній обставині суду надано не було, а тому такі твердження захисника суд оцінює критично.

Також захисник послалась на ту обставину, що обвинувачений має тяжкі захворювання та потребує лікування. Разом з тим, суд враховує, що захисником не було надано жодних відомостей, які б свідчили про те, що необхідне лікування (у разі такої потреби) ОСОБА_1 не може бути надане в умовах слідчого ізолятора ДУ «ВУВП (№ 1)». При цьому, суд враховує, що відомостей, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою з поважних причин, у тому числі й за станом здоров`я, суду надані не були.

Натомість, з матеріалів кримінального провадження випливає, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів різного ступеню тяжкості, у тому числі й особливо тяжкого злочину, вчинених у період незнятих та непогашеної судимості. Суд враховує, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження не завершено, зокрема недопитані свідки у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, суд дійшов до переконання, що в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків,вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Враховуючи викладене, суд вважає, що правові підстави для зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу відсутні. Натомість, враховуючи положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення зазначених вище ризиків, суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 11.02.2021 до 23.59 год. 11.04.2021.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: