Ухвала суду № 94887174, 03.02.2021, Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/1205/20

Провадження № 2/673/89/21

У Х В А Л А

03 лютого 2021 р. м.Деражня

Деражнянський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючий – суддя Дворнін О.С.

при секретарі судового засідання Ставнічук Р.М.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду цивільну справу, в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за позовом Фермерського господарства "Гута-К", в особі його голови Кушніра Андрія Миколайовича до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Деражнянської районної адміністрації, Волоськівської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , про визнання недійсним та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, витребування земельної ділянки площею 33,7005 га, у тому числі рілля - 30,2588 га, сіножаті - 3,4417 га, яка знаходиться на території Волоськівської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року в провадження Деражнянського районного суду Хмельницької області надійшла вказана вище цивільна справа №673/1205/20 за позовом ФГ «Гута-К» до вказаних вище відповідачів із визначеними позовними вимогами.

Ухвалою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 11.11.2020 року, за вказаним вище позовом, який, як згодом було з`ясовано, не відповідав вимогам ст. ст. 175 - 177 ЦПК України, було відкрито провадження в даній цивільній справі.

Як вбачається із змісту позовних вимог, позивач просить суд визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 30 червня 2017 року, а саме № 22-13730-СГ; № 22-13722-СГ; № 22-13724-СГ; № 22-13713-СГ; № 22-13726-СГ; № 22-13719-СГ; № 22-13720-СГ; № 22-13728-СГ; № 22-13733-СГ; № 22-13715-СГ.

Разом з тим, позивач просить витребувати у відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею, 33,7005 га., у тому числі рілля – 30,2588 га., сіножаті – 3,4417, що розташовані на території Волоськівської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.

Таким чином, фактично позивач заявив в позові 11 (одинадцять) позовних вимог - 10 позовних вимог немайнового характеру та одну позовну вимогу майнового характеру.

Так, відповідно до п. 2 та 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна, а у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

В свою чергу, правові засади справляння судового збору, коло платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначається Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 якого за подання юридичною особою до суду позовної заяви майнового характеру встановлено розмір судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру встановлено розмір судового збору - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, у відповідності до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З матеріалів справи слідує, що під час подання позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4 204 гривні, про що до матеріалів справи долучено квитанції банківської установи (квитанція №46 від 14.09.2020 року на суму 2102 гривні та квитанція №47 від 14.09.2020 року на суму 2102 гривні), при цьому, потрібно зазначити, що позов подано юридичною особою – Фермерським господарством «Гута-К» (код ЄДРПОУ 34644099).

Отже, в розмінні підпунктів 1 та 2 пункту 1 частини 2 Закону України «Про судовий збір» під час подання позовної заяви позивачу належно було сплатити судових збір у розмірі:

-21 102 гривні за подання позовної заяви в частинні вимог

немайнового характеру (скасування 10 наказів Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області) із розрахунку 2102 гривні помножити на 10 позовних вимог немайнового характеру;

- 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому під час подання позову позивачу належно визначити ціну позовну та до позовної заяви долучити документ, що підтверджує визначену ціну позову.

За змістом статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 3 вказаного кодексу, Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами 1-4 статті 10 Кодексу, визначається що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року зазначив, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, за якою вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є таким собі обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

У п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), було зазначено, що «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом («Голдер проти Сполученого Королівства» і «Z та інші проти Сполученого Королівства», рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatis mutandis, «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland), рішення від 9 жовтня 1979 року).

Разом з тим, Європейський Суд неодноразово, а зокрема у справі «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії» (Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania), наголошував на тому, що судовий збір

має бути «розумним», тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий їх розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

Також Європейський Суд неодноразово вказував на необхідність дотримання з однієї сторони балансу між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді. Для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію.

Отже, при оцінюванні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження. Цивільний процесуальний кодекс України та Закон України «Про судовий збір» передбачають можливість звільнення від сплати судового збору, зменшення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору в залежності від майнового стану особи. Тобто, визначено єдиний критерій для застосування таких пільг при сплаті судового збору - майновий стан особи.

У справі «ФК Мретебі проти Грузії» (FC Mretebi v. Georgia) Європейський суду з прав людини розглядав питання законності відмови Верховного Суду Грузії від звільнення від сплати судового збору заявника (футбольного клубу), та відмітив, що Верховний Суд неналежним чином дослідив аргументи заявника, не вказав, чи достатньо наданих йому доказів на підтвердження фінансової неможливості сплатити судовий збір та не витребував доказів, яких, на його думку, не вистачало. Верховний Суд просто зазначив, що ніяких підстав для надання звільнення від судового збору не існувало. У цій справі Суд назвав відмову Верховного Суду звільнити заявника від сплати судового збору, без відповідного обґрунтування, «безпідставним» обмеженням права останнього на доступ до правосуддя та зазначив, що, на його переконання, відмова у звільненні була зумовлена виключно бажанням Верховного Суду поповнити державний бюджет.

Однак, матеріали справи що розглядаються Деражнянським районним судом Хмельницької області не містять доказів сплати судового збору за подання позовної заяви у відповідному розмірі або ж клопотання особи про звільнення від сплати, зменшення або розстрочення сплати судового збору та відповідного процесуального рішення суду з цих обставин. Крім того, позивачем, всупереч п.3 ч. 1 ст. 175 ЦПК України, в позовній заяві не визначено ціну позову та не додано документ, який підтверджує ціну позову.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, відповідно ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, наявні підстави для залишення позовної заяви ФГ «Гута-К» до вказаних вище відповідачів щодо визначених позовних вимог без руху та надання позивачеві часу для усунення викладених в даній ухвалі недоліків, оскільки зазначені відомості мають значення для повного і всебічного розгляду справи по суті і судовий розгляд даної справи без їх усунення є неможливим.

На підставі викладеного, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 177 ЦПК України, суд, керуючись ст. 185 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву Фермерського господарства "Гута-К", в особі його голови Кушніра Андрія Миколайовича до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Деражнянської районної адміністрації, Волоськівської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , про визнання недійсним та скасування наказів Головного управління Деражеокадастру у Хмельницькій області, витребування земельної ділянки площею 33,7005 га, у тому числі рілля - 30,2588 га, сіножаті - 3,4417 га, яка знаходиться на території Волоськівської сільської ради, Деражнянського району Хмельницької області, залишити без руху та надати позивачам строк п`ять днів після вручення копії ухвали для усунення вказаних недоліків.

Відповідно до вимог ст. 187 ЦПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя: О. С. Дворнін