Ухвала суду № 94886995, 12.02.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/18892/17

н/п 1-кп/766/589/21

У Х В А Л А

про продовження строку дії запобіжного заходу

12.02.2021 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області колегіально в складі:

головуючого судді: Валігурської Л.В.

суддів: Корольчук Н.В.

Смирнова Г.С.

за участю секретаря: Зими А.Б.

прокурора: Миронюка О.В.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: Ковальової І.В.

під час відкритого судового засідання з розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12017230030001856 від 14.05.2017 р., за обвинуваченням: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 115 КК України

в с т а н о в и в:

У провадженні Херсонського міського суду Херсонської області з 09.07.2020 р. (колегії суддів у складі головуючого судді Валігурської Л.В., суддів Корольчук Н.В., Смирнова Г.С.) перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , щодо якого ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14.08.2018 р. обрано запобіжний захід у вигляді «тримання під вартою», востаннє продовжений ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22.12.2020 р. строком до 19.02.2021 р., двічі залишений без змін і за наслідками перегляду Херсонським апеляційним судом.

Згідно вимог ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, а тому на обговорення учасників судового засідання судом поставлено питання доцільності продовження строку тримання обвинувачених під вартою, оскільки даний строк спливає 19.02.2021 р., проте до цієї дати розгляд справи з об`єктивних причин завершити не можливо.

Так, Прокурор під час судового розгляду при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання обвинуваченого під вартою зазначив, що ризики які існували на момент обрання найбільш суворого запобіжного заходу не зменшились, вважав за необхідне продовжити раніше обраний запобіжний захід відносно ОСОБА_1 .

Захисник Ковальова І.В. просила суд звернути вагу на відсутність доказів наявності ризиків, визначених діючим КПК України, як підстави для подальшого перебування ОСОБА_1 під вартою. Можливий вплив на свідків немає жодного обґрунтування та не доведений.

Обвинувачений просив суд змінити раніше обраний йому запобіжний захід, оскільки докази покладені в основу обвинувачення є сфальсифікованими та частина з них отримана, внаслідок психологічного впливу на нього. Його затримання відбулось з суттєвим порушенням вимог ст. 208 КПК України. Підстав для тиску на свідків, які жодних суттєвих пояснень не надають, а тим більше впливати на потерпілих наміру немає.

Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, враховуючи характер інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначених ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу, а тому існує необхідність продовження тримання ОСОБА_1 під вартою виходячи з наступного.

Так з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за санкцією якого можливе призначення покарання у вигляді «позбавлення волі» строком від 7 до 15 років.

З огляду на ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків, допит яких на даному етапі судового розгляду не завершено; переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також при вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; відсутність беззаперечних відомостей про міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, а посилання на наявність зареєстрованого місця проживання, за яким обвинувачений до затримання не проживав, не зменшує заявлених ризиків; відсутність до затримання постійного місця роботи, що було б запорукою існування офіційних джерел доходів; судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення. Крім того, слід зауважити, що ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується негативно, схильний до зловживання спиртними напоями, має негативну репутацію.

Мотиви обвинуваченого, які на його переконання є підставою для зміни запобіжного заходу, не можуть бути оцінені судом під час вирішення питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою, оскільки стосуються питання допустимості доказів, оцінку яким судом буде надано під час постановлення вироку.

Отже, обставини, на які посилаються як обвинувачений, так і захисник не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а тому підстав для задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу колегією суддів не вбачається.

Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який йому інкримінується та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти ризикам його можливого впливу на потерпілих та свідків, з метою зміни ними показань, та можливості переховування від суду.

Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого, на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду, від виконання процесуальних дій, перешкодити встановленню істини у справі, забезпечити виконання ним процесуальних рішень, суд не знаходить підстав для зміни щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу щодо кожного строком на 60 діб (до 12 квітня 2021 р.)

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 197, 199, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу – відмовити.

* Продовжити строк «тримання під вартою» ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон) обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 115 КК України, на 60 днів до «12» квітня 2021 р. включно, що є не більше, ніж шістдесят днів з дати прийняття попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Копію ухвали направити для виконання до Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор».

Головуючий: Л.В. Валігурська

Судді: Н.В. Корольчук

Г.С. Смирнов