Рішення № 94886254, 11.02.2021, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/689/17

№ провадження 2/647/112/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2021 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого - судді: Корсаненкової О.О.

за участю секретаря: Гоголенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Бериславі Херсонської області цивільну справу №647/689/17 за позовом ОСОБА_1 до Бериславської міської ради Херсонської області, ОСОБА_2 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області про скасування рішення та визнання приватизації незаконною,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_3 ,

представник відповідача Бериславської міської ради Волосюк О.О.,

відповідач ОСОБА_2 ,

представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 ,

встановив:

26.12.2019 року на адресу Бериславського районного суду Херсонської області з Верховного Суду надійшла на новий розгляд вищевказана цивільна справа.

У квітні 2017 року позивач звернулась до суду з позовом до Бериславської міської ради Херсонської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, про скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Бериславської міської ради Херсонської області від 17 вересня 2015 року № 684 ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку, яка межує із земельною ділянкою, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 . Вказувала, що приватизацію здійснено на підставі технічної документації, виготовленої ТОВ «Стасо, ЛТД» в особі ОСОБА_5 з порушенням Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 16 червня 2010 року № 376, без погодження із нею меж земельної ділянки, що є обов`язковою умовою для виготовлення кадастрової зйомки земельної ділянки, яка є невід`ємною частиною технічної документації зі складення державного акту на право власності на земельну ділянку, за відсутності межових знаків та акту їх прийому-збереження. У зв`язку із зазначеними обставинами вона неодноразово зверталась із заявами до Бериславської міської ради Херсонської області про призупинення приватизації спірної земельної ділянки, які не були прийняті до уваги.

Посилаючись на те, що передача земельної ділянки у власність ОСОБА_2 відбулася з порушенням визначеного законом порядку, а також її прав як користувача суміжної земельної ділянки, оскільки частина приватизованої відповідачем земельної ділянки перебуває у її користуванні та на ній розташоване належне їй на праві власності майно (підпірна стіна та сарай), позивач просила суд визнати недійсними та скасувати п.п. 6, 6.6.1, 6.6.2 рішення Бериславської міської ради Херсонської області від 17 вересня 2015 року № 684.

24.05.2017 року, 21.06.2017 року, 10.07.2017 року ОСОБА_1 подавала до суду заяви про уточнення своїх позовних вимог, у яких просила суд визнати недійсними та скасувати п.п. 6, 6.1, 6.2 рішення Бериславської міської ради № 684 від 17.09.2015 року; визнати незаконною приватизацію присадибної земельної ділянки ОСОБА_2 , розташовану за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0584га (кадастровий номер 6520610100:01:001:0410); скасувати п.п. 6, 6.1, 6.2 57 сесії 6 скликання Бериславської міської ради рішення №684 від 17.09.2015 року про передачу присадибної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 14.01.2020 року було відкрито провадження у справі із призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 11.02.2020 року було залучено до участі у справі - ОСОБА_2 , в якості співвідповідача, та виключено її з числа третіх осіб у даній справі, підготовче судове засідання було відкладено.

Ухвалою суду від 27.02.2020 року підготовче судове засідання було відкладено, витребувано з відділу у Бериславському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0584 га, розташованого в АДРЕСА_2 ; з Бериславської філії Херсонського бюро технічної інвентаризації Херсонської обласної ради - інвентаризаційні справи на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

03.03.2020 року з Бериславської філії Херсонського бюро технічної інвентаризації Херсонської обласної ради на адресу суду надійшли інвентаризаційні справи на вказані домоволодіння.

Підготовче судове засідання від 12.03.2020 року було відкладено через відсутність відомостей про належне повідомлення відповідача ОСОБА_2 про слухання справи та невиконання ухвали суду щодо витребування проекту землеустрою.

17.03.2020 року з відділу у Бериславському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області надійшли матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0584 га, розташованого в АДРЕСА_2 .

Підготовчі судові засідання від 07.04.2020 року, 28.04.2020 року, 19.05.2020 року було відкладено за клопотаннями представника Бериславської міської ради та позивача через запровадження на території України карантину.

У підготовчому судовому засіданні від 10.06.2020 року було оголошено перерву для надання можливості позивачу та її представнику вирішити питання щодо необхідності призначення у справі судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 23.06.2020 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Судове засідання від 08.07.2020 року було відкладено через знеструмлення електромережі суду.

У судових засіданнях від 14.07.2020 року, 15.09.2020 року було оголошено перерву для виклику свідків.

У судовому засіданні від 12.10.2020 року було задоволено клопотання представник позивача про дослідження доказів за місцем їх знаходження, оголошено перерву для його здійснення.

Засідання від 05.11.2020 року, 19.11.2020 року та 10.12.2020 року не відбулися через особливий режим роботи суду, у зв`язку з чисельними випадками захворювання на CONID-19 працівників суду, перебування судді на лікарняному та за клопотанням позивача відповідно.

В судовому засіданні від 23.12.2020 року було з`ясовано думку учасників з приводу доцільності дослідження доказів за їх місцезнаходженням у світлі висловлених позивачем поза межами судових засідань заперечень з цього приводу, оголошено перерву для його здійснення.

23.12.2020 року було здійснено огляд доказів за їх місцезнаходженням, про що складено протокол із додатком - диском із відеозаписом проведення огляду.

В судовому засіданні від 27.01.2021 року було оголошено перерву за клопотанням відповідача ОСОБА_2 , через перебування її на лікарняному.

В судовому засіданні позивач та її представник просили суд визнати недійсними та скасувати п.п. 6, 6.6.1, 6.6.2 рішення Бериславської міської ради Херсонської області від 17 вересня 2015 року № 684, визнати приватизацію ОСОБА_2 земельної ділянки незаконною.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що рішення міської ради підлягає скасуванню з підстав того, що було порушено порядок погодження межі між земельними ділянками, спір розглянуто повторно комісією із земельних спорів, межа визначена не по існуючому (фактичному) порядку користування земельними ділянками по встановленому у 2003 році паркану з металевої сітки, а по підпірній стіні.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що земельна ділянка, на якій розташований належний їй будинок, межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 07.03.2015 року близько 20-00 години їй зателефонувала остання та попросила підписати акт узгодження меж її земельної ділянки у зв`язку з оформленням документів на приватизацію. Потім слухавку взяв ОСОБА_5 , який не зрозуміло на якій підставі був виконавцем проекту землеустрою, та попросив те саме. ОСОБА_1 відмовилася та 11.03.2015 року пішла до Бериславської міської ради, де зазначила, що не погоджується із визначеною межею, яка проходить по її підпірній стіні, під котрою стоїть сарай (задня стіна сараю є підпірною стіною). Цього ж дня вона із ОСОБА_5 та бухгалтером міської ради, які входили до складу комісії по вирішенню земельних спорів, поїхали до її домоволодіння. Там ОСОБА_5 поміряв земельну ділянку, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 , та повідомив, що вона за розміром більша на 17 м.кв., ніж їй було виділено, тому залишиться вже визначена ним межа між земельними ділянками. Вони повернулися до міської ради, де ОСОБА_1 було надано акт узгодження меж від 11.03.2015 року без її підпису, оскільки вона заперечувала проти такої межі. ОСОБА_5 в порушення Інструкції № 376 не повідомив ОСОБА_1 за п`ять днів про необхідність узгодження меж. Також він не досліджував загальний план розташування земельних ділянок. При цьому, ОСОБА_5 не мав ліцензії та не міг виготовляти проект землеустрою. Позивач оскаржила цей акт до суду, після чого міський голова своїм розпорядженням скасував розпорядження про створення комісії, якою було підписано акт від 11.03.2015 року. Тобто узгодження межі було скасовано. В порушення п.4.17 Положення про комісію з розгляду земельних спорів, 04.09.2015 року комісії повторно розглянула питання щодо межі між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вони виїхали на місце, проте земельні ділянки не міряли та не вивчали технічну документацію. Протокол засідання комісії ОСОБА_1 отримала по пошті у кінці вересня, а з мережі інтернет дізналася про те, що ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку. Позивач вважає цю приватизацію незаконною, оскільки межа між земельними ділянками завжди проходила по дерев`яному паркану, який у 2003 році був замінений ОСОБА_2 на сітку рабицю. Між ними не було спору по цьому питанню. Підпірну стіну будували та доглядали за нею колишні господарі домоволодіння, яке на теперішній час належить ОСОБА_1 . У її користуванні повинна бути земельна ділянка площею близько 600 м.кв., оскільки колишній власник сусіднього домоволодіння - батько ОСОБА_6 , який жив нижче ОСОБА_1 віддав своєму сину (будинок котрого на даний час належить позивачу), у котрого було 400 м.кв. городу, ще 200 м.кв. Підпірна стіна є частиною її сараю, тому межа не може проходити повз цей сарай. Колишнім господарям домоволодіння ОСОБА_2 за документами було надано у користування земельну ділянку площею 390 м.кв., а приватизовано нею було землю площею 584 м.кв., за рахунок землі, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 .

Представник Бериславської міської ради в останнє судове засідання не з`явився, заявою від 11.02.2021 року просив розглянути справу за його відсутності. Під час судового розгляду заперечував проти задоволення позову та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що у 2015 році за заявою ОСОБА_2 їй було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку. Після чого виникло питання щодо узгодження межі, яка проходить між земельною ділянкою, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 . Комісія по земельним спорам виїжджала на місце, оглянула земельні ділянки, внаслідок чого було складено акт узгодження меж від 11.03.2015 року, що відповідає положенням земельного законодавства. При вирішенні таких спорів комісії виходить з того, чи є накладки між земельними ділянками. Оскільки накладки не було, межа була узгоджена. Бериславська міська рада, як розпорядник земельної ділянки, має право узгоджувати межі у разі спору сусідів. Технічна документація комісією не досліджувалася. ОСОБА_1 оскаржила цей акт до суду. 06.07.2015 року розпорядженням міського голови було скасовано розпорядження від 11.03.2015 року про створення комісії по узгодженню меж спірної земельної ділянки. 14.07.2015 року рішенням Бериславської міської ради № 673 було затверджено Положення про комісію з розгляду земельних спорів на території м.Берислава, якого раніше не було. Для розгляду спору щодо межі між земельними ділянками сторін у справі було утворено комісію, яка засідала 04.09.2015 року, хоча повторно ОСОБА_1 до міської ради не зверталася. Було заслухано пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , після чого комісія виїхала на місце, після чого було складено протокол засідання, яким залишено узгодженою межу, що була визначена раніше. ОСОБА_7 на місце розташування земельних ділянок ані 11.03.2015 року, ані 04.09.2015 року не виїжджав, оскільки не має технічної освіти для вирішення спору щодо межі. Коли протокол було виготовлено, його було направлено ОСОБА_1 по пошті (отримала 22.09.2015 року згідно поштового повідомлення), а 17.09.2015 року рішенням міської ради № 684 було ухвалено затвердити розроблений проект землеустрою та передати у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0584 га. Чому саме така площа була визначена у проекті землеустрою, представнику міської ради не відомо. Чому межа між земельними ділянками була узгоджена по підпірній стіні, а не по існуючому паркану, йому також не відомо. ОСОБА_5 зазначений виконавцем технічної документації, оскільки на той час не мав ліцензії та працював на ФОП ОСОБА_8 за договором про спільну діяльність від 01.02.2015 року.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні просили у задоволенні позову відмовити через його необґрунтованість.

Представник відповідача зазначила, що земельна ділянка була приватизована ОСОБА_2 законно у відповідності до чинного законодавства, а непогодження сусіднім землекористувачем межі між земельними ділянками не є підставою для скасування рішення про приватизацію.

ОСОБА_2 суду пояснила, що до 1957 року земельні ділянки власників будинків по проїзду Слобідському у м.Бериславі були маленькі, тому було вирішено забрати по 3 м. від дороги з кожного боку, щоб їх розширити. Документів на підтвердження цього у неї немає. Проте за генеральним планом від 1957 року у користуванні колишніх власників домоволодіння, яке на даний час належить їй, була земельна ділянка площею 584 м.кв. Дане домоволодіння ОСОБА_2 придбала у 1993 році, оформила у 1994 році. У сусідньому будинку на той час проживала ОСОБА_9 , яка завжди казала ОСОБА_2 , що підпірна стіна належить їй. Їх земельні ділянки відокремлював дерев`яний паркан, який стояв по центру підпірної стіни, котра була шириною 40 см. Вона померла у 2001 році, домоволодіння придбала ОСОБА_1 , із якою на початку вони нормально спілкувалися. У 2003 році дерев`яний паркан, що відмежовував їх земельні ділянки, прогнив, тому ОСОБА_2 придбала сітку рабицю та найняла людей, щоб встановити новий паркан. Коли хлопці почали знімати старий паркан з будинку вийшла ОСОБА_1 та почала сваритися. ОСОБА_2 викликала працівників міліції, їй пояснили, що необхідно звернутися до міської ради за дозволом про встановлення нового паркану. Міська рада надала такий дозвіл (лист від 2003 року), проте хлопці запропонували встановити новий паркан, відступивши від підпірної стіни у бік землі ОСОБА_2 , щоб уникнути нової сварки із ОСОБА_1 . Саме тому, на даний час паркан стоїть не на підпірній стіні, а далі, проте межа між земельними ділянками завжди була по підпірній стіні, у якій залишилися отвори від стовпчиків від старого паркану. Нещодавно ОСОБА_1 ці отвори замазала. У 2014 році ОСОБА_2 звернулася до Бериславської міської ради із заявою про дозвіл на розробку проекту землеустрою для подальшої приватизації землі під будинком. Після отримання дозволу, вона звернулася до проектної організації, де її попросили узгодити межі. Земельна ділянка ОСОБА_2 межує із п`ятьма сусідами, чотири з яких підписали акт узгодження меж. У березні 2015 року ОСОБА_2 побачила, що ОСОБА_1 прийшла до дому після роботи та зателефонувала ОСОБА_5 , який займався виготовленням проекту землеустрою. У нього закінчилася ліцензія, тому документи підписувала ФОП ОСОБА_10 . ОСОБА_5 приїхав та по телефону попросив ОСОБА_1 вийти та підписати акт узгодження меж, проте та відмовилася. 11.03.2015 року міською радою було складено акт узгодження межі, комісія виїжджала та міряла земельні ділянки. Потім відбулося засідання комісії по узгодженню межі у вересні 2015 року, де були присутні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка надавала членам комісії на дослідження технічну документацію. ОСОБА_2 вважає, що приватизувала земельну ділянку законно, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області в судове засідання не з`явився, подав до суду пояснення від 11.02.2020 року, у яких зазначив, що з 01.01.2013 року повноваження Держземагенства в частині державної реєстрації прав на земельні ділянки припинені та відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень». Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області відповідно до ч.2 ст.122 ЗК України та Положення, затвердженого наказом Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року № 308 є розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Херсонської області. Даний спір не порушує інтереси Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, тому представник просив розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи та матеріали інвентарних справ, судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 500 кв.м., що підтверджується договором дарування житлового будинку від 17.08.2001 року (т.1 а.с.10). Земельна ділянка передавалася первісному власнику домоволодіння за рішенням виконавчого комітету Бериславської міської ради депутатів трудящих Херсонської області від 30.11.1955 року № 20.

ОСОБА_2 , згідно із договором купівлі-продажу від 14.01.1994 року (а.і.с.57-58), стала власником житлового будинку АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці площею 390 кв. м, яка надавалась первісному власнику будинку на підставі рішення виконавчого комітету Бериславської міської ради депутатів трудящих Херсонської області від 30.11.1953 року № 20.

Рішенням Бериславської міської ради Херсонської області від 17.09.2015 року № 684 ОСОБА_2 (т.1 а.с.146) затверджено розроблений відповідно до рішення Бериславської міської ради Херсонської області від 30.01.2015 року № 609 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по проїзду АДРЕСА_2 , площею 0,0584 га (кадастровий номер 6520610100:01:001:0410).

Пунктами 6.1 та 6.2 вказаного рішення Бериславська міська рада Херсонської області передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 0, 0584 га, кадастровий номер 6520610100:01:001:0410, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибну ділянку) і зобов`язала її оформити документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку й зареєструвати його в установленому законом порядку.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 17.02.2016 року (т.1 а.с.147) право приватної власності на зазначену в рішенні Бериславської міської ради Херсонської області земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 .

У відповідності до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із ч.1 ст.15, частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

За змістом ч.ч.2, 3 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до вимог ст.116 ЗК України, громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, зокрема шляхом приватизації земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений ст.118 ЗК України та, серед іншого, передбачає розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із встановленням (відновленням) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріпленням межовими знаками.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара.

Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою, а також повноваження органів виконавчої влади у частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбачені у статтях 186, 186-1 ЗК України.

Відповідно до ч.6 ст.186-1 ЗК України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно із ст.55 Закону України «Про землеустрій», встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), серед іншого, включає: план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); кадастровий план земельної ділянки; акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Як слідує із положень ст.ст.106, 107 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У випадках, коли у такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

На виконання ст.ст.106,107 ЗК України, ст.ст.14, 55 Закону України «Про землеустрій» та з метою визначення порядку встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року №376 затверджено та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за №391/17686 Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до ІV розділу цієї Інструкції, відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

У пункті 3.12. Інструкції зазначено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Отже, для виключення можливої неузгодженості (спорів) щодо межі земельних ділянок земельне законодавство передбачає при вирішенні питання про визначення і відновлення меж земельних ділянок погодження цих меж із суміжними власниками та землекористувачами.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц зроблено висновок, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Таким чином, погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Видається, що погодження полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним.

Відповідно до матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , розробленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (фактичний виконавець за договором про спільну діяльність від 01.02.2015 року - ОСОБА_5 ) у квітні 2015 року, межі земельної ділянки ОСОБА_2 були узгоджені у присутності суміжних землевласників (землекористувачів), про що складено відповідний акт погодження меж земельної ділянки (т.2 а.с.55).

Проте зазначений акт погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами не містить підпису ОСОБА_1 , як суміжного землекористувача, а містить напроти її прізвища посилання на акт комісії від 11.03.2015 року (т.1 а.с.6), в якому зазначено, що 11.03.2015 року комісія Бериславської міської ради, призначена розпорядженням міського голови №25 від 11.03.2015 року, провела вивчення матеріалів та обстеження на місцевості меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 та у зв`язку з тим, що накладки суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_2, та по АДРЕСА_1, немає, межі земельної ділянки ОСОБА_1 не порушені, вважала можливим узгодження межі ОСОБА_2 по АДРЕСА_2, в м.Берислав відповідно до проекту землеустрою, розробленого ТОВ ВКФ «Стасо, ЛТД», по кам`яній стіні (підпірній стіні), яка відокремлює земельні ділянки.

Розпорядженням від 06.07.2015 року №93 міський голова скасував розпорядження №25 від 11.03.2015 року «Про створення комісії по узгодженню меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 » (т.1 а.с.52).

Рішенням Бериславської міської ради № 673 від 14.07.2015 року було затверджено Положення про комісію з розгляду земельних спорів на території м.Берислава», метою діяльності якої визначено попередній розгляд земельних спорів на території м.Берислава щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності, користуванні або іншому законному володінні громадян та додержання громадянами правил добросусідства (т.1 а.с.53-58).

04.09.2015 року відбулося засідання комісії Бериславської міської ради з розгляду земельних спорів, на якому була розглянута заява ОСОБА_1 та питання щодо узгодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,0584 га, яка відводиться у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 .

Комісія заслухала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які висловили різні бачення щодо місця розташування спірної межі, а саме ОСОБА_1 зазначала про те, що межа між земельними ділянками проходить по металевій сітці, що розмежовує домоволодіння, а ОСОБА_2 вказувала на те, що межа між земельними ділянками проходила по підпірній стіні, на якій раніше знаходився дерев`яний паркан. У зв`язку з цим комісія виїхала на місце розташування земельних ділянок і шляхом їх огляду на місцевості, разом із виконавцем робіт по землеустрою ОСОБА_5 , в присутності суміжних землекористувачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , узгодила спірну межу, а саме: одноголосно дійшла висновку - земельну ділянку по АДРЕСА_2 міста Берислав, яка відводиться у власність ОСОБА_2 , залишити в розмірах, які зазначені в технічному паспорті на житловий будинок БТІ та визначені проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, в результаті топографо-геодезичних робіт по формуванню земельної ділянки, площею 0,0584 га.; на черговій сесії міської ради розглянути питання щодо передачі у власність ОСОБА_2 зазначеної земельної ділянки та рекомендувати ОСОБА_1 вжити заходів щодо приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_2 міста Берислав.

Зазначене підтверджується протоколом засідання комісії з розгляду земельних спорів від 04.09.2015 року (т.1 а.с.40-44).

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на те, що земельну ділянку розміром 0,0584 га було передано у власність ОСОБА_2 за рахунок частини земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 , по підпірній стіні, яка одночасно є стіною її сараю, із нею не було у передбаченому законом порядку погоджено межі цієї земельної ділянки, із узгодженою Бериславською міською радою межею між земельними ділянками не згодна.

Отже для вирішення даного спору, суду належить з`ясувати, чи правильно було узгоджено межу між спірними земельними ділянками та чи дійсно були порушені права позивача.

З матеріалів інвентарної справи по АДРЕСА_2 (власник ОСОБА_2 ) вбачається, що рішенням виконавчого комітету Бериславської міської ради депутатів трудящих Херсонської області від 30.11.1953 року № 20 для будівництва житлового будинку первісному власнику ОСОБА_11 була передана земельна ділянка площею 390 кв.м. (а.і.с.16).

За генеральним планом розташування проектованих будівель на відведеній земельній ділянці від 15.12.1953 року, земельна ділянка, площею 390 кв.м. являла собою прямокутник із сторонами, довжиною по 26,0 м та 15,0 м, при цьому житловий будинок знаходився на межі (а.і.с.17).

Будинок було здано в експлуатацію 22.03.1957 року, про що свідчить відповідний акт (а.і.с.14).

За генеральним планом будівель по АДРЕСА_2 від 25.02.1957 року, земельна ділянка, площею 584 кв.м. (у тому числі зайва площею 194 кв.м.) являла собою прямокутник із сторонами довжиною по 19,40 м. та 30,10 м. (а.і.с.66).

В подальшому власниками будинку та господарських споруд за даною адресою були ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_2 .

У договорі купівлі-продажу від 11.05.1985 року (за яким власником став ОСОБА_16 ) зазначено, що житловий будинок з надвірними спорудами знаходиться на земельній ділянці, площею 584 кв.м. (а.і.с.46-47). У інших правовстановлюючих документах на будинок площа земельної ділянки була зазначена у розмірі 390 кв.м.

З листа Бериславської міської ради від 07.08.2003 року на ім`я ОСОБА_2 вбачається, що міськвиконком дозволяє виконати роботи по заміні дерев`яної огорожі на межі із земельною ділянкою ОСОБА_1 на огорожу з металевої сітки при умові збереження кам`яної підпірної стіни (т.1 а.с.141).

Листом від 01.09.2008 року Бериславська міська рада повідомила ОСОБА_2 про те, що не заперечує проти встановлення бордюру по АДРЕСА_2 на відстані 0,86 м від межі її земельної ділянки на рівні опор повітряної лінії електропередачі (т.1 а.с.143).

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки від 02.11.2015 року, земельна ділянка кадастровий номер 6520610100:01:001:0410, площею 584 кв.м., що відведена ОСОБА_2 за проектом землеустрою, являє собою чотирикутник із сторонами довжиною 18,65 м., 24,01 м., 20,66 м. та 30,11 м. (а.і.с.80).

З матеріалів інвентарної справи по АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1 ) вбачається, що рішенням виконавчого комітету Бериславської міської ради депутатів трудящих Херсонської області від 30.11.1955 року № 20 земельна ділянка, площею 500 кв.м. була передана первісному власнику ОСОБА_6 під будівництво житлового будинку за рахунок залишків міськземфонду 400 кв.м. та за рахунок норми земельної ділянки АДРЕСА_4 за згодою володільця ОСОБА_9 площею 100 кв.м. (а.і.с.14).

Тобто посилання позивача на те, що у її користуванні повинна перебувати земельна ділянка площею 600 кв.м. є необґрунтованими, оскільки спростовується зазначеним рішенням.

За генеральним планом розташування проектованих будівель на відведеній земельній ділянці від 16.01.1956 року, земельна ділянка, площею 500 кв.м. являла собою прямокутник із сторонами довжиною по 20,40 м. та 24,50 м., відстань від житлового будинку №1 до межі (із земельною ділянкою по АДРЕСА_2 ) складала 1 м. (а.і.с.12).

Будинок було здано в експлуатацію 27.12.1957 року, про що свідчить відповідний акт (а.і.с.19).

За генеральним планом будівель по АДРЕСА_1 від 20.12.1957 року, земельна ділянка, площею 502 кв.м. являла собою чотирикутник із сторонами довжиною по 20,40 м., 24,05 м., 21,20 м. та 24,20 м. (а.і.с.50).

З копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виготовленого ПП «Південний азимут» у серпні 2015 року, який міститься в матеріалах інвентарної справи, вбачається, що у власність ОСОБА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови Бериславської міської ради за адресою АДРЕСА_1 , передається земельна ділянка фактичною площею 516 кв.м.

Згідно із викопіюванням з кадастрової карти (плану) від 07.10.2015 року, земельна ділянка, яка розташована у межах 6520610100:01:001, орієнтовною площею 0,0406 га (т.2 а.с.143-144).

Відповідно до абрису, журналу зовнішніх обмірювань та схематичного плану, складеного техніком БТІ ОСОБА_20 під час виготовлення технічного паспорту у травні 2016 року, відстань від житлового будинку літ.А до підпірної стіни складає 1 м., ширина підпірної стіни 20 см., висота 80 см., довжина 18,40 см., відстань від підпірної стіни до паркану 40 см. Площа земельної ділянки - 528 кв.м. (а.і.с.9, 51).

ОСОБА_5 , допитаний в судовому засіданні за клопотанням позивача у якості свідка, пояснив, що у 2015 році у нього закінчився строк дії ліцензії на виготовлення технічної документації із землеустрою, тому він працював на ФОП ОСОБА_10 за договором про спільну діяльність. До них звернулася ОСОБА_2 для виготовлення проекту землеустрою. ОСОБА_5 виїхав на місце, де обміряв земельну ділянку та вирішив зробити межу між земельною ділянкою ОСОБА_2 та земельною ділянкою ОСОБА_1 по підпірній стіні з трьох причин: 1) на цьому наполягала замовниця, яка пояснила, що переносила паркан у свій бік; 2) у підпірній стіні було видно отвори від старого паркану (2-3 отвори), хоча новий паркан стояв подалі від підпірної стіни; 3) підпірна стіна йшла на ухил у бік землі ОСОБА_2 . Документів, які б свідчили, що межа між земельними ділянками проходить по паркану, ОСОБА_5 надано не було, генерального плану розташування земельних ділянок по АДРЕСА_4 немає. Після того, як ОСОБА_5 здійснив обмір земельної ділянки, стала необхідність в узгодженні межі із сусідами. ОСОБА_1 відмовилася підписувати акт, дане питання було винесено на розгляд комісії міської ради. ОСОБА_5 не повідомляв ОСОБА_1 про необхідність узгодження меж земельної ділянки за п`ять днів, оскільки остання кожного дня до вечора перебувала на роботі. Він приїхав, коли зателефонувала ОСОБА_2 11.03.2015 року він із Білою та ОСОБА_1 їздили на місце, після чого було складено акт узгодження меж, оскільки при обмірі земельної ділянки, що перебувала у користуванні ОСОБА_1 , з`ясувалося, що фактично площа земельної ділянки більша, ніж зазначено у технічній документації. При виїзді комісії для вирішення питання щодо узгодження межі, підпірна стіна була забетонована (отворів від старого паркану вже не було видно), про що ОСОБА_5 зазначав. Інструкцією № 376 передбачено складання акту узгодження межі між земельними ділянками міською радою, як власником землі.

За клопотання відповідача в судовому засіданні була допитана ОСОБА_20 , технік БТІ, яка пояснила, що складала технічний паспорт на домоволодіння, що належить ОСОБА_1 . На подвір`ї ОСОБА_2 ніколи не була. По своїх роботі технік виходить за адресою замовника та здійснює усі необхідні обміри: житлового будинку, господарських будівель та споруд. Земельну ділянку міряє по факту, проте межі не визначає. Архівна (інвентарна) справа формується із документів, за якими можна прослідкувати розміри земельної ділянки, що була надана першому власнику, та її зміни під час переоформлення прав власності на будинок. За замовленням ОСОБА_1 , у 2016 році ОСОБА_20 виїжджала за її адресою та здійснювала заміри для складання технічного паспорту. Межу між земельними ділянками сторін у технічному паспорті вона помітила «ялинкою» по підпірній стіні, половина якої відходила ОСОБА_1 , а інша половина ОСОБА_2 . Відповідно до генерального плану від 1956 року, що міститься у інвентарній справі домоволодіння ОСОБА_1 , червоної лінією помічена дорізка дороги, за рахунок чого збільшилася площа земельної ділянки.

За клопотанням представника позивача адвоката Шиліна Є.Ю., ухвалою суду від 12.10.2020 року, постановленою протокольно, було вирішено здійснити огляд доказів за місцем їх знаходження, а саме межі між земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , що рішенням Бериславської міської ради № 684 від 17.09.2015 року була передана у приватну власність ОСОБА_22 , та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , що знаходиться у користуванні ОСОБА_1 .

За результатами огляду було складено протокол огляду доказів за місцем їх знаходження від 23.12.2020 року, відповідно до якого (із урахування змін, внесених ухвалою суду від 14.01.2021 року за розглядом зауважень позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Шиліна Є.Ю. та відповідача ОСОБА_2 ) учасниками огляду, а саме головуючим-суддею Корсаненковою О.О., секретарем судових засідань Налиснік І.А., позивачем ОСОБА_23 , представником позивача - адвокатом Шиліним Є.Ю., відповідачем ОСОБА_2 , представником відповідача ОСОБА_4 , представником відповідача Бериславської міської ради Волосюком О.О., помічником судді ОСОБА_24 та спеціалістом ОСОБА_5 , зі згоди власників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було відвідано території їх домоволодінь та оглянуто межу між спірними земельними ділянками.

Під час огляду встановлено, що паркан являє собою сітку рабицю, що кріпиться на бетонних стовпчиках, які поставлені на відстані приблизно 40 см від підпірної стіни у бік земельної ділянки ОСОБА_2 . Паркан встановлений не по прямій лінії, а вигнутий у бік будинку ОСОБА_2 , при цьому з правого та лівого боків встановлений ближче до будинку ОСОБА_1 . Спеціалістом ОСОБА_5 за допомогою спеціального обладнання показані межі земельної ділянки, визначені технічною документацією, що була ним розроблена, для передачі у власність ОСОБА_2 . Межа проходить за парканом у бік земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 , до підпірної стіни, яка знаходиться між земельними ділянками. Земельна ділянка, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 знаходиться нижче приблизно на 70 см. земельної ділянки, що була передана у власність ОСОБА_25 . Підпірна стіна є бутово-шлаковою, покритою цементом, шириною приблизно у пів цеглини. При цьому, з цеглин викладена (продовжена бутово-шлакова стіна) задня стіна сараю, який знаходиться впритул до межі між земельними ділянками. Підпірна стіна є опорою для земельної ділянки ОСОБА_25 . Візуальним оглядом встановлено відсутність слідів старого паркану, який за поясненнями ОСОБА_2 кріпився на дерев`яних стовпчиках, які були встановлені на підпірній стіні. Спеціалістом ОСОБА_5 за пропозицією головуючого судді простягнуто мотузку від одного краю до іншого краю земельної ділянки ОСОБА_2 . Таким чином учасники побачили межу між земельними ділянками, визначену за проектом землеустрою, за відсутності межових знаків. Мотузка розмежувала земельні ділянки сторін та пройшла між парканом та підпірною стіною, на відстані приблизно 5 см. від підпірної стіни у бік земельної ділянки ОСОБА_2 . Спірні підпірна стіна та стіна сараю перебувають у користуванні ОСОБА_1 та знаходяться поза межею земельної ділянки, яка була передана у власність ОСОБА_2 . У кінці земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2 , межа із земельною ділянкою, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 , проходить приблизно у 40 см. у бік ділянки ОСОБА_1 по іншій підпірній стіні, що розмежовую земельні ділянки ОСОБА_1 та іншого сусіда (зі слів позивача - ОСОБА_26 ), земельна ділянка якого знаходиться паралельно земельній ділянці ОСОБА_2 . Зазначена підпірна стіна встановлена під кутом близько 60 градусів на відміну від спірної підпірної стіни, яка встановлена під кутом 90 градусів. Відстань від будинку ОСОБА_1 до підпірної стіни - 89 см., приблизно 20 см. ширина підпірної стіни, від будинку ОСОБА_1 до межі, визначеної проектом землеустрою більше 107 см. Відстань від будинку ОСОБА_2 до паркану складає 3, 56 м.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2001, 1994 роках стали власниками житлових будинків з господарськими будівлями та спорудами по проїзду ІІ Слобідському у м.Бериславі та відповідно користувачами суміжних земельних ділянок, переданих їх первісним власникам ще у 1957, 1953 роках.

Між сторонами існують тривалі неприязні відносини.

На час передачі земельні ділянки мали форму прямокутників із рівними паралельними сторонами, проте з часом їх форма змінилася, сторони земельних ділянок поступово змінювали свої розміри (як у бік збільшення, так і у бік зменшення), що можна прослідкувати по матеріалам інвентарних справ.

На час набуття ОСОБА_1 права власності на житловий будинок, земельні ділянки відмежовувались дерев`яним парканом, що не заперечувалося сторонами.

Суд зазначає, що хоча у 1953 році первісному власнику земельної ділянки по АДРЕСА_2 ОСОБА_11 ( ОСОБА_2 ) була передана у користування земельна ділянка, площею 390 кв.м., вже у 1957 році, відповідно до Генерального плану, її площа збільшилася до 584 кв.м., у тому числі зайва площа складала 194 кв.м.

З проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 (кадастрового плану) вбачається, що земельна ділянка від літ.А до літ.Б межує із землями Бериславської міської ради, від літ.А до літ.Е - із земельною ділянкою ОСОБА_1 , від літ.Е до літ.Д - із земельною ділянкою ОСОБА_26 , від літ.Б до літ.В, від літ.В до літ.Г, від літ.Г до літ.Д - із земельними ділянками ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та ОСОБА_30 відповідно.

Зважаючи на те, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 була надана у користування у 1953 році, а суміжна земельна ділянка ( ОСОБА_1 ) надавалася у користування у 1956 році, при цьому, у Генеральному плані від 16.01.1956 року (інвентарна справа по АДРЕСА_1, а.і.с.12), земельна ділянка позивача розділена червоною лінією, яка, за поясненнями техніка БТІ ОСОБА_31 , даними в ході судового розгляду, позначає дорізку дороги, за рахунок чого було збільшено площу земельної ділянки, враховуючи, що житлові будинки сторін у справі розташовані по одній прямій лінії, що також було встановлено під час огляду доказів за їх місцезнаходженням, саме за рахунок такої дорізки частково було збільшено й площу земельної ділянки, що на даний час перебуває у власності ОСОБА_2 .

Крім того, співставляючи розташування житлового будинку ОСОБА_2 на генеральному плані від 15.12.1953 року (а.і.с.17), а саме одна стіна будинку знаходиться на межі, а відстань від іншої сторони до межі складає 1 м., із його розташуванням на Генеральному плані від 25.02.1957 року (а.і.с.66), відповідно до якого відстань від будинку до меж земельної ділянки, хоча і не конкретизована, проте значно більша, суд дійшов висновку, що площа земельної ділянки ОСОБА_2 була збільшена за рахунок земель Бериславської міської ради з боку дороги, а також із сторони, протилежній місцю розташування земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 ( за проектом землеустрою від літ.А до літ.Б, від літ.Б до літ.В, від літ.В до літ.Г).

Оскільки як Генеральні плани, так і схематичні плани земельних ділянок, що містяться у матеріалах інвентарних справ, складалися на окремі земельні ділянки, що на даний час перебувають у власності ОСОБА_2 та у користуванні ОСОБА_1 , суд позбавлений можливості встановити, яким чином змінювалися розміри цих земельних ділянок по відношенню одна до одної.

В порядку п.3 ч.5 ст.12 ЦПК України, під час підготовчого судового засідання судом було роз`яснено позивачу та її представнику їх право заявити клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи для з`ясування питання щодо збільшення площі земельної ділянки, що перебувала у користуванні ОСОБА_2 , наявності чи відсутності накладки цієї земельної ділянки на земельну ділянку, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 .

Проте, останні цим право не скористалися, зазначили, що справу можна вирішити на підставі наявних у ній доказів, без призначення відповідної експертизи.

Суд вважає, що позивач та її представник, не створивши умови для своєчасного, всебічного та повного встановленню всіх обставин справи та не скориставшись своїми правами щодо надання суду переконливих доказів на обґрунтування позовних вимог, мають нести всі негативні наслідки не вчинення процесуальної дії, а саме не проведення експертизи та не доведення своєї позиції по справі (яка перебуває на розгляді суду з 05.04.2017 року).

Єдиною можливою прив`язкою для визначення межі між спірними земельними ділянками є розташування житлового будинку ОСОБА_1 відносно цієї межі.

З матеріалів інвентарної справи вбачається, що житловий будинок позивача розташований на відстані 1 м. від межі із земельною ділянкою ОСОБА_2 , про що свідчить Генеральний план від 16.01.1956 року, абрис до схематичного плану від 06.05.2016 року (а.і.с.12, 4, 51). Також, з абрису та схематичного плану вбачається, що спірні земельні ділянки розмежовують дві підпірні стіни №№5, 6, довжиною 18,40 м та 5,80 м., висотою 0.80 м та 0,40 м відповідно. Впритул до підпірної стіни №5 знаходиться сарай літ.Є.

Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , довжина межі із земельною ділянкою ОСОБА_1 складає 18,65 м.

В ході огляду доказів за їх місцезнаходженням було встановлено, що відстань від житлового будинку ОСОБА_1 до підпірної стіни складає 89 см., при цьому будинок останньої було утеплено.

Крім того, зважаючи на відсутність межових знаків між земельними ділянками, що не заборонено чинним законодавством, враховуючи те, що межі переданої у власність земельної ділянки визначаються за точками із прив`язкою до житлового будинку та наявних на ній споруд, шляхом визначення цих точок за допомогою спеціаліста ОСОБА_5 , стало візуально можливим визначити цю межу при натягуванні мотузки від однієї точки до іншої, в результаті чого встановлено, що відстань від житлового будинку позивача до визначеної таким чином межі із земельною ділянкою відповідача складає приблизно 110 см. При цьому, підпірна стіна (№5) перебуває у користуванні ОСОБА_1 та знаходяться поза межею земельної ділянки, яка була передана у власність ОСОБА_2 . Межа між спірними земельними ділянками закінчується на підпірній стіні №6, яка стоїть під кутом 60 градусів, на відстані приблизно у 25 см. від підпірної стіни №5 та у глиб земельної ділянки ОСОБА_1 приблизно на 40 см.

В ході огляду також було встановлено, що паркан з металевої сітки, що на даний час розмежовує спірні земельні ділянки має форму дуги, вигнутий у бік земельної ділянки ОСОБА_2 , при цьому розпочинається він зі стовпчика, який встановлений впритул до спірної підпірної стіни (№5), а закінчується на стовпчику, що встановлений впритул до іншої підпірної стіни (№6).

Зазначене дає підстави для висновку, що межа між спірними земельними ділянками не могла проходити по паркану, встановленому у 2003 році, оскільки з усіх матеріалів інвентарних справ вбачається, що межа йшла по прямій лінії, а не дугою.

За встановлених обставин, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що межа між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з часу передачі їх первісним власникам проходила по підпірній стіні, що узгоджується із даними, що містяться у матеріалах інвентарних справ щодо розташування межі між земельними ділянками із прив`язкою до житлового будинку ОСОБА_1 , із обставинами, встановленими під час огляду доказів за місцем їх знаходження, щодо конфігурації паркану з металевої сітки, а також із тим, що через виниклі неприязні відносини із останньою ОСОБА_2 у 2003 році зверталася до Бериславської міської ради для отримання дозволу на заміну дерев`яної огорожі на огорожу з металевої сітки.

Отже, судом встановлено, що межа між суміжними земельними ділянками, узгоджена комісією з розгляду земельних спорів від 04.09.2015 року, визначена правильно. Накладки земельної ділянки по АДРЕСА_2 на фактичні розміри земельної ділянки по АДРЕСА_1 не встановлено.

Доказів на підтвердження протилежного ОСОБА_1 або її представником в порушення ч.1 ст.81 ЦПК України надано не було.

Посилання позивача на те, що межа між земельними ділянками проходила та проходить по паркану з металевої сітки, спростовується дослідженими в ході судового розгляду матеріалами інвентарних справ на домоволодіння по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , а також обставинам, що були встановлені під час огляду доказів за місцем їх знаходження.

Посилання ОСОБА_1 на те, що приватизація є незаконною через порушення виконавцем технічної документації ОСОБА_5 вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками щодо завчасного повідомлення сусіднього землекористувача про закріплення земельної ділянки межовими знаками, які при цьому не було встановлено, суд вважає необґрунтованими, оскільки за п. 3.8. Інструкції за бажанням власника межові знаки можуть не встановлюватися, так як межа проходіть по підпірній стіні. Крім того, ОСОБА_1 у телефонному режимі була повідомлена про необхідність узгодження межі для виготовлення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та не була позбавлена можливості заперечувати і бути присутньою при вирішення цього питання комісією з розгляду земельних спорів.

Разом із тим, в ході судового розгляду встановлено, що між сторонами існують суперечки щодо того, хто буде здійснювати догляд за земельною ділянкою, котра знаходиться між парканом з металевої сітки та підпірною стіною. Цілком зрозуміло, що власник земельної ділянки ОСОБА_2 не зможе доглядати цю частину земельної ділянки через високий паркан та неприязні відносини із ОСОБА_1 . У зв`язку з чим, суд вважає за необхідне зазначити, що для вирішення цього питання було б доцільним перенесення та встановлення паркану між земельними ділянками впритул до підпірної стіни, що вирішить спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по суті.

Щодо внесення на розгляд комісії з розгляду земельних спорів Бериславської міської ради питання про узгодження межі між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , то зважаючи на скасування розпорядження №25 від 11.03.2015 року «Про створення комісії по узгодженню меж земельної ділянки про АДРЕСА_2 м.Берислава» та затвердження рішенням Бериславської міської ради від 14.07.2015 року № 673 «Положення про комісію з розгляду земельних спорів на території м.Берислава», дане питання дійсно підлягало розгляду новою комісією для вирішення спору щодо межі.

Посилання позивача на те, що Бериславська міська рада, знаючи про наявність спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо узгодженої межі між земельними ділянками, не мала права ухвалювати рішення № 684 від 17.09.2015 року та передавати у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, суд також вважає необґрунтованими, так як підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за нормами ч.6 ст.186-1 ЗК України, може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Крім того, оскаржуване рішення було постановлено лише після вирішення спору між сусідами по суті та узгодження межі між земельними ділянками, що перебували у комунальній власності, органом місцевого самоврядування.

Необґрунтованими, на думку суду, також є посилання позивача на те, що ОСОБА_5 не мав права виготовляти проект землеустрою, оскільки не мав відповідної ліцензії, так як за договором про спільну діяльність від 01.02.2015 року, ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_5 зобов`язалися шляхом об`єднання зусиль спільно діяти у сфері інженерно землевпорядних робіт для досягнення таких спільних господарських цілей: розробки технічної документації з землеустрою (т.2 а.с.190б).

Суд не бере до уваги викопіюванням з кадастрової карти (плану) від 07.10.2015 року, оскільки з даного документу не можливо встановити, що було здійснено обмір саме земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 . Площа земельної ділянки зазначена орієнтовною. При цьому, відомості, вказані у зазначеному викопіюванні, спростовується відомостями, здобутими пізніше, що містяться у матеріалах інвентарної справи на домоволодіння по АДРЕСА_1 (схематичним планам, складеним 06.05.2016 року), відповідно до яких площа земельної ділянки складає 528 кв.м.

Проходження та закінчення межі між земельними ділянками на підпірній стіні №6, на відстані приблизно у 25 см. від підпірної стіни №5 (спірної) та у глиб земельної ділянки ОСОБА_1 приблизно на 40 см., права позивача не порушує, оскільки ця підпірна стіна стоїть під кутом 60 градусів, та ніяким чином не заважає останній користуватися своєю земельною ділянкою.

За встановлених обставин, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів та положень діючого земельного законодавства України, зважаючи на те, що суду не було надано належних, допустимих та беззаперечних доказів того, що земельна ділянка, що була передана у власність ОСОБА_2 , збільшилася за рахунок земельної ділянки, котра перебуває у користуванні позивача, внаслідок чого порушено права останньої, враховуючи, що непогодження меж між земельними ділянками само по собі не є підставою для визнання незаконним та скасування рішення Бериславської міської ради від 17 вересня 2015 року № 684 про приватизацію, та відповідно визнання приватизації незаконною, оскільки погодження меж є допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки та самостійного значення не має, так як не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

В порядку ст.141 ЦПК України, судові витрати відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Бериславської міської ради Херсонської області, ОСОБА_2 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області про скасування рішення та визнання приватизації незаконною - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник позивача ОСОБА_3 , адреса АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач Бериславська міська рада Херсонської області, адреса 74300, Херсонська область, м.Берислав, вул.1-го Травня, 244, код ЄДРПОУ 04059906.

Представник відповідача Бериславської міської ради Волосюк Олександр Олександрович, адреса АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Представник відповідача ОСОБА_4 , адреса АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Третя особа Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, адреса 73003 м.Херсон вул.Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281.

Повне рішення складено 15.02.2021 року.

Суддя О.О.Корсаненкова