Вирок № 94883804, 15.02.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/6292/19

пр. 1-кп/336/155/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Жупанової І.Б., за участі секретаря судового засідання Палубінської К.М., прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 Холодняк І.В., захисника обвинуваченого - адвоката Рибалка О.Р., обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , представника потерпілої - адвоката Воронової-Живецької Н.В., розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019080050002805 від 12.08.2019, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кірова Красноармійського району Кокчетавської області РФ, громадянина України, має середньотехнічну освіту, одруженого, малолітніх дітей на утримані не має, пенсіонер, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

11.08.2019, приблизно о 19 годині 00 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснючи рух по другорядній дорозі проїзної частини вул. Центральної в м. Запоріжжі, в напрямку автодороги Харків-Сімферополь, маючи об`єктивну можливість виявити для себе дорожній знак - 2.1 ПДР України (надати дорогу) та своєчасно зупинитись перед головною дорогою - автодорогою Харків-Сімферополь, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав перевагу в русі водію ОСОБА_2 , що рухалася по головній дорозі зі сторони м. Сімферополя в напрямку м. Харкова на території м. Запоріжжя, керуючи мопедом «Ноnda», без реєстраційного номеру, та виїхав на перехрестя нерівнозначних доріг автодороги Харків-Сімферополь та вулиці Центральної, внаслідок чого допустив зіткнення з мопедом «Ноnda», внаслідок чого ОСОБА_2 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 визнав себе винуватим у повному обсязі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та пояснив що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується із обставинами, зазначеними в обвинувальному акті, із зібраними у кримінальному провадженні доказами, як достовірними, належними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбаченими КК України за вказаний злочин і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 11.08.2019 керував автомобілем «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по другорядній дорозі проїзної частини по вул.Центральній в м. Запоріжжі, в напрямку автодороги Харків-Сімферополь, віз доньку до торгового магазину «Амстор», потім побачив зліва мопед «Ноnda», який рухався приблизно 15-20 метрів від автомобіля обвинуваченого, після чого трапилось зіткнення. Після чого викликав поліцію та швидку допомогу. Приїхала швидка допомога, останній допоміг загрузити потерпілу до карети швидкої допомоги, взяв її контакти та залишив останній свої контакти. Щиро розкаявся, заходів щодо відшкодування шкоди не здійснював, оскільки є пенсіонером та перебуває у тяжкому матеріальному становищі.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 11.08.2019, приблизно о 19 годині 00 хвилин, керувала мопедом «Ноnda», без реєстраційного номеру та не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом, без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних, здійснювала рух по головній дорозі проїзної частини автодороги Харків-Сімферополь зі сторони м.Сімферополя в напрямку м. Харкова на території м. Запоріжжя. Під час руху, по вищевказаній вулиці, водій автомобіля «ЗАЗ 110307», не надав останній дорогу, виїхав на перехрестя нерівнозначних доріг автодороги Харків-Сімферополь та вулиці Центральної, внаслідок чого допустив зіткнення з її мопедом. Просила заявлений цивільний позов задовольнити у повному обсязі, щодо покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 залишила на розсуд суду.

Після допиту в суді обвинуваченого і потерпілої, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, приймаючи до уваги, що прокурор, потерпіла та обвинувачений не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд учасникам кримінального провадження роз`яснив положення ч.3 ст.349 КПК України.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, ухвалив про дослідженння даних експертних досліджень, даних про особу обвинуваченого, доказів за цивільним позовом.

Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілу ОСОБА_2 , дослідивши висновки експертів та матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 надані в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України».

Відповідно до висновку судово-медичного експерта №732 від 04.09.2019, ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої бокової маси крижі на рівні тіла першого крижового хребця і правої лобкової кістки, без зміщення, кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості, що не були небезпечними для життя та спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 3 тижні (більш як 21 день); садна в ділянці правого ліктьового суглоба, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії (дій) тупих предмета (предметів). Утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_2 , за умов дорожньо-транспортної пригоди не виключається.

Відповідно до висновку експерта інженерно-транспортної експертизи №9-573 від 25.09.2019, в дорожньо-транспортній ситуації, водій мопеда «Honda Dio 27» ОСОБА_2 повинна була діяти у відповідності до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху; водій автомобіля ЗАЗ-110307 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху та розділу 33 Правил дорожнього руху (дорожній знак 2.1 «Дати дорогу»). В дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія мопеда «Honda Dio 27» ОСОБА_2 невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху не вбачається. Дії водія автомобіля ЗАЗ-110307 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 не відповідали вимогам пп. 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху та розділу 33 Правил дорожнього руху (дорожній знак 2.1 «Дати дорогу»). Невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам п. 16.11 Правил дорожнього руху та розділу 33 Правил дорожнього руху (дорожній знак 2.1 «Дати дорогу») знаходиться в причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди. Водій мопеда «Honda Dio 27» ОСОБА_2 не мала технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ЗАЗ-110307 реєстраційний номер НОМЕР_1 .В дорожньо-транспортній ситуації, технічна можливість водія автомобіля ЗАЗ-110307 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 уникнути зіткнення з мопедом «Honda Dio 27» залежала від виконання ним вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху та розділу 33 Правил дорожнього руху (дорожній знак 2.1 «Дати дорогу»).

Відповідно до висновку експерта №9-573 від 25.09.2019, за експертною спеціальністю «дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», водій автомобіля ЗАЗ-110307 реєстраційний номер НОМЕР_1 повинен був діяти у відповідності із вимогами пп.16.3, 16.11 Правил дорожнього руху та розділу 33 Правил дорожнього руху (дорожній знак 2.1 «Дати дорогу»).

В діях водія ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам пп.16.3, 16.11 Правил дорожнього руху та розділу 33 Правил дорожнього руху (дорожній знак 2.1 «Дати дорогу»), що з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин, на підставі сукупності всіх досліджених судом доказів, суд вважає доведеним пред`явлене обвинувачення ОСОБА_1 та кваліфікує дії останнього за ч.1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином. Вину у його вчиненні ОСОБА_1 визнав повністю, розкаявся.

Також суд приймає до уваги вік обвинуваченого та стан його здоров`я.

ОСОБА_1 - особа похилого віку, страждає рядом захворювань, внаслідок яких потребує стороннього догляду.

На обліках у психіатричному та психоневрологічному диспансерах не перебуває. Згідно інформації КУ «Обласний клінічний наркологічний диспансер» ОСОБА_1 на обліку не перебуває.

Відповідно до інших даних, що характеризують особу винного, він раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, пенсіонер, має низький рівень соціального забезпечення - у відповідності до наданої суду довідки про розмір пенсії станом на кінець 2019 року він становить 2000 грн.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, сприяння досудовому розслідуванню і суду у встановленні істини в справі.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Враховуючи конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, відсутність у нього судимості, його щире каяття, належну процесуальну поведінку після вчинення злочину (не порушував покладені на нього процесуальні обов`язки щодо явки до органу досудового розслідування, суду), надавав посильну матеріальну допомогу потерпілій, думку потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні, наявність обставин які пом`якшують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, з врахуванням положень ст. 5 КК України, із застосуванням додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, оскільки саме це покарання на думку суду найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України.

Відповідно до ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Оскільки, Законом України № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року, який набрав чинності 01 липня 2020 року, фактично посилено кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 286 КК України, враховуючи, що кримінальне правопорушення вчинено до 01 липня 2020 року, застосуванню підлягає закон про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення злочину.

Також суд вважає недоцільним призначення більш суворого альтернативного покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 286 КК України у виді виправних робіт, арешту або обмеження волі з огляду на особу обвинуваченого та характеру вчиненого правопорушення.

При вирішенні цивільного позову, заявленого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної, моральної шкоди та судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Право особи, якій кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого, визначено ст.128 КПК України.

Як слідує зі змісту ч.3 ст. 374 КПК України, суд в мотивувальній частині ухваленого вироку повинен навести докази на підтвердження доведеності обставин, визначених в ст. 91 КПК України, мотиви їх оцінки й зазначити підстави для задоволення цивільного позову.

Вимоги про відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_2 обґрунтувала посиланням на те, що в наслідок ДТП було пошкоджено належне їй майно - мопед «Honda Dio 27», вартість матеріальної шкоди за оцінкою ПрАТ СК «АСКО-Донбас Північний» становить 2000,00грн., що відповідає розміру франшизи за страховим полісом №АО999945, тобто розмір франшизи підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 .

Вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 обґрунтувала посиланням на те, що в результаті протиправних дій обвинуваченого потерпіла втратила звичний спосіб життя, так як розмір її пенсії становить 2930,25грн., тому додатково займалась городництвом та квіткарством, продавала фрукти, овочі та квіти, для забезпечення нормальних умов проживання. Після ДТП змушена була прохати родичів забрати її та її мати до них, оскільки 45 днів змушена була лежати та не могла здійснювати догляд за собою та своєю матір`ю, яка потребує сторннього догляду. Вимушена була наймати сиділку, що призвело до додаткових затрат у розмірі 10 000,00 грн. Тривалий час, після ДТП, відчувала фізичний біль, психологічну травму, страх до транспорту, психологічний дискомфорт через власну безпорадність. Зазначила, що в подальшому потребує санаторно-курортного лікування. Тому завдану моральну шкоду оцінила у 100 000,00 грн.

Вимоги про відшкодування судових витрат пов`язаних з оплатою на правову допомогу, ОСОБА_2 обґрунтував посиланням на те, що вона не є фахівцем в галузі права, та для захисту своїх прав змушена була звернутися до особи, що надає послуги в галузі права, таким чином розмір судових витрат на правничу допомогу становить 1300,00 грн., з них витрати на складання первісного позову 500,00 грн. та складання уточненого позову 800,00 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 цивільний позов визнав частково та пояснив, що він є пенсіонер, отримує малу пенсію, страждає різними захворюваннями і потребує лікування, просив в частині стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу позов залишити без задоволення.

Заслухавши цивільного позивача та позицію обвинуваченого з приводу заявленого позову, оцінивши у сукупності всі надані на обґрунтування цивільного позову докази, суд дійшов висновку, що цивільний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.22,23,1167,1168 ЦК України, особа має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої їй внаслідок порушення її прав, зокрема, витрат, які особа зробила або повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також втрат через перенесені душевні страждання у зв`язку з протиправною поведінкою відносно членів його сім`ї або близьких родичів.

Крім цього, у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пункті 9 вищевказаної постанови роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Суд виходить з природно-правового уявлення про право людини на відшкодування моральної шкоди. Це виявляється, головним чином, у посиланні на міркування справедливості як головного мотиву присудження відповідної компенсації , а крім того - у самій формі констатації факту заподіяння немайнових втрат та особливостей їх індивідуального вияву, оскільки судове рішення постає як практичне втілення принципу розумності, результат об`єктивної, всебічно зваженої оцінки обставин справи у їх сукупності.

Усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У цьому контексті суд враховує визнання Європейським Судом з Прав Людини(далі ЄСПЛ) існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди у разі порушення окремих прав і свобод людини.

Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що, «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Вирішуючи питання, що пов`язані з розміром відшкодування моральної шкоди, яка відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб, суд керується принципами умовної рівності втраченого блага і того, яке може бути надбане за конкретну суму грошей; поміркованості - відповідності вимогам здорового глузду і розважливості; розумності - об`єктивного відображення дійсності, розсудливого, врівноваженого мислення; справедливості - неупередженого ставлення до всіх учасників спору. Принципи розумності і справедливості виявляються в тому, що більш глибоким моральним стражданням відповідає більший розмір відшкодування.

Враховуючи характер кримінального правопорушення, фактичні обставини здійснення дорожньо-транспортної пригоди, ступінь вини обвинуваченого, глибини фізичних та душевних страждань, які перенесені потерпілою, внаслідок вчиненого злочину потерпіла перенесла фізичний біль, порушились її нормальні життєві зв`язки, а також з урахуванням вимог розумності та справедливості, на підставі положень вказаних нормативно-правових актів, суд вважає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій заподіяно моральну шкоду на суму 15 000,00 грн., саме цей розмір суд вважає таким, що відповідає ступеню моральних страждань потерпілої, що відповідають, як ступеню тяжкості спричинених їй тілесних ушкоджень внаслідок кримінального правопорушення, яке за направленістю умислу відноситься до ненавмисних, так і тривалості лікування та відновлення стану здоров`я.

Щодо стягнення відшкодування матеріальної шкоди суд виходить з наступного.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників, що узгоджується з положеннями ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до частини 22 наведеного вище Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, законом встановлено порядок відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Так, згідно матеріалів кримінального провадження, відповідальність обвинуваченого як власника (користувача) джерела підвищеної небезпеки була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний», що підтверджується полісом № АО999945 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, саме страхова компанія, зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в межах ліміту відповідальності, передбаченого полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах суми страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові ЄУ№ 760/15471/15-ц (провадження№ 14-316цс18) від 3 жовтня 2018 року.

Таким чином, хоча ПрАТ «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» і не завдало шкоди потерпілій, але є зобов`язаним суб`єктом перед нею, якій воно виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Матеріали кримінального провадження містять угоду від 25.10.2019 між ПрАТ «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» та потерпілою ОСОБА_2 , які домовились про наступне, що сума страхового відшкодування власників обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО№999945 за врахуванням франшизи в розмірі 2000,00 грн. по страховому випадку що стався 11.08.2019 становить 0 грн. Після отримання страхового відшкодування у сумі, вказаній у п.1 даної угоди, всі претензії, що виникли у потерпілого до страховика у зв`язку із страховим випадком, що стався 11.08.2019 страхового випадку, вважається задоволеним.

Разом з тим, згідно вищевказаного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів сторонами договору страхування встановлено франшизу, розмір якої складає 2 000,00 грн. Відтак, дана сума, яка не підлягає сплаті страховою компанією, і є сумою матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з обвинуваченого.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.

Як передбачено ст.ст.118, 120 КПК України, процесуальні витрати складаються також із витрат на правову допомогу, при цьому витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 79 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати пов`язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

Відповідно до наданих потерпілою квитанцій (а.с.31,70), підтверджено сплату останньою 500,00 грн. та 800,00 грн. за надання правничої допомоги, суд вважає в цій частині цивільний позов обґрунтованими, отже зазначена сума в загальному розмірі 1300,00 грн. підлягає стягненню з обвинуваченого.

На підставі ст.ст.122, 124 КПК України, витрати, пов`язані із залученням експертів, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи в сумі 1884,12 грн.

Відповідно до п.14 ч.1ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12.08.2019 застосовано заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, який слід скасувати.

Долю долучених до справи речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.286, ст.ст.100, 366-368, 371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 3400 (три чотириста) гривням з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН не відомий, який зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, 2000,00 (дві тисячі) грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) судові витрати пов`язанні з витратами на правничу допомогу в сумі 1300,00 (одна тисяча триста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) в дохід держави витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні в сумі 1884,12 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири) гривні 12 копійок.

Скасувати арешт на автомобіль «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2019.

Скасувати арешт на мопед (скутер) «Honda», без реєстраційного номера, який на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебував у користуванні водія ОСОБА_2 , накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2019.

Речовий доказ: автомобіль «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , залишити за належністю.

Речовий доказ: мопед (скутер) «Honda», без реєстраційного номера, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_2 , залишити за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Жупанова І.Б.