Вирок № 94883374, 15.02.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 15.02.2021

Справа № 937/3931/20

Провадження № 1-кп/937379/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Бахаєва І.М.,

за участю секретаря - Фурсової Л.І.,

прокурора - Фурманенко М.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Зубова О.В.,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Скворцової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080140001011 від 02 квітня 2020 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, маючого на вихованні неповнолітню дитину 2014 року народження, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України,

В С Т А Н О В И В:

02 квітня 2020 року, о 20 год. 18 хв., водій ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по проїзній частині пр. 50-річчя Перемоги в м. Мелітополі Запорізької області, рухався з боку вул. Пушкіна в напрямку вул. Гоголя зі швидкістю 78,26 км/год, чим перевищив максимальну дозволену швидкість руху в населеному пункті та створив небезпечну дорожню ситуацію, поставивши у небезпеку інших учасників дорожнього руху.

На шляху прямування, водій ОСОБА_1 , у зв`язку зі зниженням уваги і реакції, а також порушенням координації дій, викликаних вживанням алкогольних напоїв, проявивши крайню неуважність до дорожньої обстановки, допустивши злочинну недбалість, маючи технічну можливість запобігти наїзду, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу в районі перехрестя з вул. Героїв Сталінграду, маючи об`єктивну можливість побачити, що автомобілі, які рухалися попереду нього в сусідніх смугах зменшують швидкість перед нерегульованим пішохідним переходом, пропускаючи пішохода ОСОБА_2 , та маючи технічну можливість запобігти ДТП, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості та не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу, чим порушив п.п. 2.9, 12.4, 12.9, 18.4 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

2.9. «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;

18.4. «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»;

12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.»;

12.9. «Водієві забороняється :б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7»

Порушення п. 18.4 ПДР України, вчинене водієм ОСОБА_1 , знаходиться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП та її наслідками.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості

Згідно висновку судової медичної експертизи № 103-М від 09.04.2020, у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження:

-закрита черепно-мозкова травма (пластинчаста субдуральна гематома правої потилично-тім`яної ділянки об`ємом 10 мл, обмежений субарахноїдальний крововилив правої лобно-скроневої ділянки, забій лівої лобної долі головного мозку, забої, садна голови);

-ротаційний підвивих другого шийного хребця вправо, закритий лінійний перелом поперечного відростка 7-го шийного хребця;

-закритий крайовий внутрішньо суглобовий перелом медіального виростка правої великогомілкової кістки без зміщення відламків; закритий поперечний перелом шийки правої малогомілкової кістки з роз`єднанням відламків;

- відкритий осколковий перелом діафізу лівої великогомілкової кістки у верхній третині зі зміщенням відламків, травматичний набряк м`яких тканин, рана верхньої третини лівої гомілки (дном якої є фрагменти вищевказаного перелому); закритий осколковий перелом діафізу лівої малогомілкової кістки у середній третині без зміщення відламків.

Зазначені тілесні ушкодження у ОСОБА_2 кваліфікуються наступним чином:

- відкритий осколковий перелом діафізу лівої великогомілкової кістки у верхній третині з раною на вказаному рівні - тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя;

-інші тілесні ушкодження, окрім зазначених вище: в ділянці голови, шиї, правої ноги та перелом діафізу лівої малогомілкової кістки у середній третині - середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 , вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Крім того, 02 квітня 2020 року, приблизно о 20 год. 18 хв., водій ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та скоївши наїзд на пішохода ОСОБА_2 , в результаті чого ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження і потребувала медичної допомоги, знаходячись на проїжджій частині по пр. 50-річчя Перемоги в м. Мелітополі Запорізької області, своїми протиправними діями поставив потерпілу в небезпечне для життя становище, після чого з місця пригоди зник, свідомо залишивши потерпілу без допомоги в небезпечному для життя стані, а саме на проїжджій частині та позбавлену можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, у зв`язку з травмами, отриманими ним при ДТП, маючи реальну можливість надати постраждалій допомогу, чим порушив вимоги п.2.10 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

2.10 «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити

можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди; є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки)».

Таким чином ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 135 КК України - завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушеннях за ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України визнав повністю, згодний з обсягом і кваліфікацією вчиненого, щиросердно розкаявся у вчиненому та пояснив, що 02.04.2020, у вечірній час доби, знаходився в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем Део Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Мелітополі по пр. 50-річчя Перемоги, перевищив швидкість руху. Перед пішохідним переходом не зменшив швидкість руху, та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 . На місці ДТП не зупинився, поїхав додому, машину поставив у гаражу в гаражному кооперативі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . В скоєному розкаюється. Заявлений цивільний позов визнає частково, а саме розмір матеріальної шкоди визнає в повному обсязі, а моральної - частково. Просить суд суворо його не карати, не позбавляти його волі, він буде працювати та відшкодовувати заподіяну потерпілій шкоду.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 9928 грн. 06 коп., моральної шкоди - в розмірі 250 000 грн., матеріальної шкоди пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності за період з 02.04.2020 по 24.09.2020 в розмірі 30 960 грн. 16 коп. підтримала, просила його задовольнити, також зазначила, що обвинуваченим частково відшкодовано матеріальну шкоду, а саме в розмірі 40 900 грн. Наполягала на покаранні обвинуваченому ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у скоєнні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, суд в порядку ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються та обмежитись допитом обвинуваченого, дослідивши висновки експертиз, докази щодо цивільного позову та характеризуючи матеріали відносно особи обвинуваченого.

Крім визнавальних свідчень ОСОБА_1 його вина в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України підтверджується доказами, які є належними та допустимими і узгоджуються між собою, а саме:

витягом з ЄРДР №12020080140001011 від 02.04.2020 за ч. 2 ст. 286 КК України, відповідно до якого внесені відомості про те, що 02 квітня 2020 року, о 20 год. 18 хв., невстановлений водій автомобіля Деу, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по пр. 50-річчя Перемоги з боку вул. Пушкіна в бік вул. Гоголя, біля перехрестя з вул. Героїв Сталінграду, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка перетинала проїзну частину пр. 50-річчя Перемоги, по нерегульованому пішохідному переході з права на ліво відносно руху автомобіля, після чого з місця події зник. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження та була доставлена до лікарні. /ЄО 7089, 7092, 7093 від 02.04.2020/;

03 квітня 2020 року до ЄРДР внесено відомості про вчинення злочину за ч. 1 ст. 135 КК України про те, що 02 квітня 2020 року, о 20 год. 18 хв., водій ОСОБА_1 , скоївши наїзд на пішохода ОСОБА_2 , в результаті яких вона отримала тілесні ушкодження та потребувала медичної допомоги, знаходячись на проїжджій частині по пр. 50-річчя Перемоги в м. Мелітополі Запорізької області, своїми протиправними діями поставив потерпілу в небезпечне для життя становище, після чого з місця пригоди зник, свідомо залишивши потерпілу без допомоги в небезпечному для життя стані, а саме на проїжджій частині та позбавлену можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, у зв`язку з травмами, отриманими ним при ДТП, маючи реальну можливість надати постраждалій допомогу, чим порушив вимоги п.2.10 ПДР України/а.с.5-6/;

висновком щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 491 від 03 квітня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння/а.с.85/;

висновком судово-медичної експертизи № 103-М від 03.04.2020, згідно якого у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження:

-закрита черепно-мозкова травма (пластинчаста субдуральна гематома правої потилично-тім`яної ділянки об`ємом 10 мл, обмежений субарахноїдальний крововилив правої лобно-скроневої ділянки, забій лівої лобної долі головного мозку, забої, садна голови);

-ротаційний підвивих другого шийного хребця вправо, закритий лінійний перелом поперечного відростка 7-го шийного хребця;

-закритий крайовий внутрішньо суглобовий перелом медіального виростка правої великогомілкової кістки без зміщення відламків; закритий поперечний перелом шийки правої малогомілкової кістки з роз`єднанням відламків;

- відкритий осколковий перелом діафізу лівої великогомілкової кістки у верхній третині зі зміщенням відламків, травматичний набряк м`яких тканин, рана верхньої третини лівої гомілки (дном якої є фрагменти вищевказаного перелому); закритий осколковий перелом діафізу лівої малогомілкової кістки у середній третині без зміщення відламків, зазначені тілесні ушкодження у ОСОБА_2 кваліфікуються наступним чином:

- відкритий осколковий перелом діафізу лівої великогомілкової кістки у верхній третині з раною на вказаному рівні - тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя;

-інші тілесні ушкодження, окрім зазначених вище: в ділянці голови, шиї, правої ноги та перелом діафізу лівої малогомілкової кістки у середній третині - середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я.

Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_2 утворилися від дій тупих предметів або при ударах о такі предмети, могли 02.04.2020 у пішохода при зіткненні з легковим авто під час ДТП, при викладених обставинах; результат дослідження крові на алкоголь № 82 від 02.04.2020 у ОСОБА_2 алкоголь відсутній/а.с.98-100/;

висновком судової інженерно-транспортної експертизи №19-98 від 28.04.2020 на момент проведення експертного дослідження рульове управління та ходова частина автомобіля «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходились в працездатному стані/а.с.104-110/;

висновком судової інженерно-транспортної експертизи №19-108 від 28.04.2020, в заданій постановою дорожній ситуації водій автомобіля «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.12.4.,12.9.,18.4 Правил дорожнього руху України. На вирішення питання як повинен був діяти пішохід в дорожній ситуації спеціальних технічних знань не потрібно, тому це питання стосовно пішохода ОСОБА_2 може бути виконано слідчим самостійно з урахуванням вимог розділу 4 ПДР України. В заданій постановою слідчого дорожній ситуації технічна можливість уникнути наїзду на пішохода з боку водія автомобіля «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 залежала від виконання ним вимог п. 18.4 ПДР України. Дії водія автомобіля «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 в розглянутій дорожній ситуації не відповідають вимогам п.п. 12.4, 12.9, 18.4 ПДР України. Невиконання водієм автомобіля «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 вимог 18.4 ПДР України, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з пригодою /а.с.111-120/;

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, тобто у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та за ч. 1 ст. 135 КК України у завідомому залишенню без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також положення ст. 50 КК України, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно зі ст. 66 КК України, є визнання вини у скоєних кримінальних правопорушеннях, щире каяття, добровільне часткове відшкодування завданих збитків.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

При призначенні виду та міри покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочинів, а саме: кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 135 КК України, згідно ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину; обставини скоєних кримінальних правопорушень; особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину 2014 року народження, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, в силу ст. 89 КК України не судимий; визнання вини у скоєному, часткове відшкодування шкоди завданої злочинами, думку потерпілої та прокурора, які наполягають на суворому покаранні у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Відповідно до копії посвідчення водія ОСОБА_1 має право на керування транспортними засобами категорії А1, А, В1, В, С1, С, D/а.с.128/.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі "Скоппола проти Італії" від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Суд погоджується з думкою прокурора про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 виду та міри покарання, та з урахуванням вказаних вимог закону, практики ЄСПЛ, суд вважає за можливе, призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Обрана міра покарання, за глибоким переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчинених злочинів, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди пов`язаної з лікуванням в розмірі 9928 грн. 06 коп. та тимчасовою втратою працездатності за період 3 02.04.2020 по 24.09.2020 в розмірі 30 960 грн. 16 коп., на загальну суму 40888 грн. 22 коп. та моральної шкоди в розмірі 250 000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди потерпіла зазначила, що нею понесені матеріальні витрати на лікування від отриманих внаслідок ДТП тяжких тілесних ушкоджень. Вона також зазначила, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого їй було спричинено моральну шкоду, яка полягає у заподіянні значної шкоди її здоров`ю, порушенню звичайного ритму її життєдіяльності, втраті стійких соціальних зв`язків. Вона перенесла сильний емоційний стрес через отримання травми, назавжди порушено її звичайний спосіб життя, значно погіршився її психологічний та фізичний стан, що додає їй моральних страждань.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження та цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 , всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи часткове визнання відповідачем - обвинуваченим ОСОБА_1 позову, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 127 ч. 2 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 128 ч. 5 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 9928 грн. 06 коп., що документально підтверджено медичною документацією, копіями квитанцій та чеків на придбання ліків, які містяться в матеріалах справи/а.с.66-83/.

Потерпіла ОСОБА_2 офіційно працевлаштована в ТОВ «Стиль Д», обіймає посаду керуюча магазином.

Внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 потерпіла ОСОБА_2 з 02.04.2020 по 23.09.2020 перебувала на лікарняному/а.с.76-80/.

23 вересня 2020 року ОСОБА_2 видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААБ № 656950, відповідно до якої ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок загального захворіння, ДТП/а.с.66/.

Згідно довідки про доходи від 02.06.2020 ТОВ «Стиль Д», доход ОСОБА_2 за період 01.04.2019 по 31.03.2020 склав 54 594 грн. 41 коп.

Отже, втрачений заробіток враховується за період з 02.04.2020 по 24.09.2020, який складає 30 960 грн. 16 коп. (175 грн. 91 коп. (середній заробіток в день: 10554 грн. 76 коп. - заробіток за два останні місяця перед ДТП/60 днів) * 176 днів (тимчасова непрацездатність).

25 листопада 2020 року потерпіла ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 40 900 /сорок тисяч дев`ятсот/ грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 /а.с.204/.

Згідно зі ст. 1167 ч. 1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадів, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховують вимоги розумності і справедливості (ст. 23 ч. 3 ЦК України).

Суд, при вирішенні цивільного позову в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 моральної шкоди, враховує, що здоров`ю ОСОБА_2 було заподіяно значну шкоду, вона зазнала фізичного болю та страждань, витратила багато часу і зусиль для відновлення попереднього стану, однак цього досягти не вдалось, перенесла сильний емоційний стрес через отримані травми, отримала ІІ групу інвалідності, тривалий час знаходилася на лікарняному та вимушено обмежила свою дитину 2011 року народження у материнському піклуванні, назавжди порушено звичайний ритм її життя, значно погіршився її психологічний та фізичний стан, що додає моральних страждань.

Враховуючи, що обвинуваченим частково відшкодовано цивільний позов в частині матеріальної шкоди в сумі 40900 грн., що підтверджується розпискою потерпілої, то слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заподіяну моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Долю речових доказів вирішити відповідно до положень ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експертів, які документально підтверджені підлягають до стягнення з обвинуваченого на користь держави відповідно до ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 126 КПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 7,368, 370, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України та призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки,

- за ч. 1 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 200 000 /двісті тисяч/ грн.

Речові докази по кримінальному провадженню № 12020080140001011:

- автомобіль Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні в Мелітопольському РУП ГУНП в Запорізькій області, згідно квитанції № 276-656 від 02.04.2020 - повернути власнику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- запальничка червоного кольору, упаковану до паперового конверту; тканеві чохли з переднього пасажирського сидіння, упаковані картонної коробки; тканеві чохли з водійського сидіння, упаковані до картонної коробки, які знаходяться на зберіганні в Мелітопольському РУП ГУНП в Запорізькій області, згідно квитанції № 275-565 від 02.04.2020 - повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- волосся з поверхні лобового скла в місці пошкодження, упаковане паперового конверту; ЛФП з поверхні переднього бамперу, упаковане до паперового конверту; чотири сліди папілярних візерунків на трьох відрізках СТ, упаковані до спецпакету № 7086342, частки ЛФП темно синього кольору та уламки пластику, упаковані спецпакету №0009594, які знаходяться на зберіганні в Мелітопольському РУП ГУНП в Запорізькій області, згідно квитанції № 275-565 від 02.04.2020 - знищити;

- два DVD-диски з відеозаписом ДТП - залишити в матеріалах кримінального провадження;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи (МФО 820172, ЄДРПОУ 02005177, юридична адреса: 69068, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 30) процесуальні витрати в сумі 749 грн. 70 коп. за проведення судової-медичної експертизи № 103 від 09.04.2020.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в сумі 2615 грн. 20 коп. за проведення експертизи № 19-98 від 28.04.2020, процесуальні витрати в сумі 1634 грн. 50 коп. за проведення експертизи № 19-108 від 28.04.2020.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: І.М.БАХАЄВ