Ухвала суду № 94882708, 10.02.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

10.02.2021

ЄУН 331/5039/20

Провадження № 1-кп/331/241/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«10» лютого 2021 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:

Головуючого - судді Клименко Л.В.

при секретарі судового засідання Владиченко І.В.

за участю: прокурора Шевченко А.О.

потерпілої ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника - адвоката Косарєва В.А.

представника потерпілої -

адвоката Погосян М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080050003036 від 17.11.2020 року відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020080050003036 від 17.11.2020 року відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Захисник - адвокат Косарєв В.А. звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту на автомобіль «ЗАЗ-110217», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2020 року та передачу вказаного транспортного засобу на відповідальне зберігання ОСОБА_1 . Клопотання обґрунтоване тим, що в ході досудового розслідування ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.11.2020 року накладено арешт на автомобіль «ЗАЗ-110217», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 . Згідно вказаної ухвали, метою накладення арешту на вказаний транспортний засіб є збереження в тому ж вигляді, в якому він перебуває після дорожньо-транспортної пригоди для виявлення слідів кримінального правопорушення та проведення подальших судових експертиз щодо встановлення та з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження. На день складання обвинувального акта у вказаному кримінальному провадженні проведено судову інженерно-транспортну експертизу з дослідженням технічного стану транспортного засобу № 9-1038 від 15.12.2020 року, проведено судову інженерно-транспортну експертизу з дослідженням обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди № 9-1064 від 21.12.2020 року, тобто досягнута мета накладення арешту на вказаний автомобіль. З огляду на викладене вважає, що в подальшому застосуванні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, тому просить задовольнити клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання свого захисника за викладеними вище мотивами та обґрунтуванням, просив його задовольнити.

Прокурор просив відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на відсутність підстав для його задоволення

Потерпіла та її представник - адвокат Погосян М.А. підтримали позицію прокурора, в задоволенні клопотання захисника просили відмовити.

Вислухавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2020 року (провадження № 1-кс/334/2413/2020) задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області та накладено арешт наавтомобіль «ЗАЗ-110217», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та на відеореєстратор «GE-301W» з картою пам`яті «Kingcton» 64 гб., який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 з позбавленням права користування ними власником та іншими довіреними особами.

Згідно вищевказаної ухвали слідчого судді, метою накладення арешту на вказаний транспортний засіб є його збереження в тому ж вигляді, в якому він перебував після дорожньо-транспортної пригоди для виявлення слідів кримінального правопорушення та проведення ряду судових експертиз на стадії досудового розслідування, а саме експертизи технічного стану транспортного засобу та автотехнічної експертизи.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

При постановленні ухвали про накладення арешту слідчим суддею встановлено, що арешт необхідний з метою забезпечення речових доказів, та вилучене майно підпадає під визначення ст. 98 КПК України.

Згідно ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: 1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність перед законом і судом; 4) повага до людської гідності; 5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; 6) недоторканність житла чи іншого володіння особи; 7) таємниця спілкування; 8) невтручання у приватне життя; 9) недоторканність права власності; 10) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; 11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім`ї; 12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; 13) забезпечення права на захист; 14) доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; 15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 16) безпосередність дослідження показань, речей і документів; 17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; 18) публічність; 19) диспозитивність; 20) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; 21) розумність строків; 22) мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

Зазначена стаття закріплює загальні засади кримінального провадження, які у своїй основі співзвучні з нормами Конституції України, що визначають сутність взаємин людини і громадянина з державою (її органами), закріплюють права, свободи і обов`язки людини і громадянина у таких взаєминах, встановлюють основи організації і діяльності правоохоронних, правозахисних органів і суду та визначають основні засади судочинства, зокрема в кримінальному провадженні.

Засади кримінального провадження - це закріплені у Конституції України, загальновизнаних міжнародних актах та у кримінальному процесуальному законодавстві фундаментальні (базові) керівні для учасників провадження положення, що виражають і визначають найістотніші властивості провадження, вимоги до правил і способу діяльності, насамперед, органів і службових осіб, які ведуть кримінальне провадження, та є гарантіями забезпечення дотримання прав, свобод, законних інтересів тих учасників провадження, які залучаються до нього, а в підсумку - виконання завдань кримінального провадження.

Відповідно до ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є: 1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; 2) накладення грошового стягнення; 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; 4) відсторонення від посади; 5) тимчасовий доступ до речей і документів; 6) тимчасове вилучення майна; 7) арешт майна; 8) затримання особи; 9) запобіжні заходи.

Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до відомостей, зазначених в реєстрі матеріалів досудового розслідування, в ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню проведено судову інженерно-транспортну експертизу з дослідженням технічного стану транспортного засобу № 9-1038 від 15.12.2020 року та судову інженерно-транспортну експертизу з дослідженням обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди № 9-1064 від 21.12.2020 року, з чого слідує, що мета накладення арешту на вказаний автомобіль досягнута.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін, доведено, що подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, порушує права власника на вільне володіння та користування майном, а у його застосуванні відпала потреба, з огляду на що накладений арешт підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 174, 372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника - адвоката Косарєва В.А. про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт на автомобіль «ЗАЗ-110217», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2020 року.

Передати транспортний засіб «ЗАЗ-110217», реєстраційний номер НОМЕР_1 на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на відповідальному зберіганні на території майданчика тимчасово тримання Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.В.Клименко