Рішення № 94882056, 03.02.2021, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2135/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кочко В.К.,

при секретарі Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора - Іскрова Олега Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", третя особа: Акціонерне товариство "Раййфайзен Банк Аваль" про визнання протиправним, скасування запису у державному реєстрі та про визнання кредитного зобов"язання припиненим

ВСТАНОВИВ:

До Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного реєстратора - Іскрова Олега Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», третя особа: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про визнання протиправним, скасування запису у державному реєстрі та про визнання кредитного зобов`язання припиненим.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30 листопада 2007 року між нею та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено Кредитний договір № 014/0044/85/86437, згідно з яким банк надав у тимчасове користування грошові кошти у вигляді кредитної лінії під 14,25 % річних.

05 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено Іпотечний договір № б/н, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського міського нотаріального округу Рєкою Л.А., згідно з яким взабезпечення кредиту позивач передала земельну ділянку площею 0,069 га, кадастровий номер: 5123783200:01:003:0771, розташовану за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Новодолинська сільська рада, ГО «ОГ «Зоря Долини», ділянка № НОМЕР_1 .

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 07 червня 2010 року у справі 2-24/10 позов ВАТ«Райффайзен Банк Аваль» було задоволено повністю та стягнено з ОСОБА_1 482583,30 грн..

Вищевказане судове рішення було постановлено в заочному порядку, без участі позивача, тому про вказане рішення вона дізналась лише при підготовці позовної заяви по даній справі.

Про виконання вказаного судового рішення позивачу також не було відомо, так як до неї жодного разу не звертався жоден державний виконавець з приводу виконання судового рішення, у базі виконавчих проваджень та реєстрі боржників вона відсутня.

Також, незадовго до подання позовної заяви, позивач дізналася, що у 2017 році ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» право вимоги до позивача за боргом, а 26 грудня 2017 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 5123783200:01:003:0771, площею - 0,0695 га для індивідуального садівництва за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Новодолинська сільська рада, ГО «ОГ «Зоря Долини», ділянка № НОМЕР_1 , було зареєстровано за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», номер запису про право власності: 24456753, державний реєстратор - Іскров Олег Вікторович Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації».

Позивач вважає, що передача права вимоги до неї, проведена у 2017 році, є незаконною, адже на той час ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» вже втратило право вимагати повернення боргу, так як після ухвалення заочного рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 07 червня 2010 року минуло більше ніж сім років.

Також позивач зазначає, що відповідно до п. 4.4 Іпотечного договору № б/н, укладеного між нею та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», надано вичерпний перелік випадків, коли можливе звернення стягнення на предмет іпотеки: - за рішенням суду; - за виконавчим написом; - згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ЗУ «Про іпотеку»).

На думку позивача, стягнути з неї борг за рішенням суду вже неможливо, виконавчого напису представники ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» не робили у встановлений законом строк, а договір про задоволення вимог іпотекодержателя з нею не укладався.

Тому позивач вважає, що запис про право власності № 24456753 на земельну ділянку, розташовану за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Новодолинськасільська рада, ГО «ОГ «Зоря Долини», ділянка № НОМЕР_1 внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно протиправно та підлягає скасуванню.

Представник відповідача, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», подав до суду відзив, у якому просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Так, відповідач зазначив, що згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом.Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов`язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Наявність судових рішень про стягнення боргу та передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України грошових сум за інші періоди невиконання боржником зобов`язання й відкриття виконавчого провадження за цими рішенням за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.

Також, як зазначає відповідач, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.Наявність же судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

З приводу реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, відповідач зазначив, що пунктом 4.5Іпотечного договору № б/н, укладеного з позивачем, передбачені способи задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов`язань за цим та/або Кредитним договором у встановлений іпотекодавцем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок Предмета іпотеки. Це застереження згідно ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» надало державному реєстратору усі необхідні документи, які передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.2017 № 1127, для реєстрації права власності на спірну земельну ділянку.

Також відповідач зазначив, що в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає доводи щодо оскарження виключно владних управлінських дій та рішень суб`єкта владних повноважень та спір, щодо таких доводів не може розглядатися у цивільний юрисдикції, оскільки є публічно-правовим.А тому, обґрунтування ОСОБА_1 позову має вирішуватись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач у судове засідання не з`явилася, попередньо надала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Заявлені нею позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», явку представника у судове засідання забезпечив. Представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач, Державний реєстратор Іскров Олег Вікторович, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило. Відзив на позовну заяву та пояснення щодо неї до суду не подавав.

Представник третьої особи, АТ «Райффайзен Банк Аваль»,у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило. Пояснення третьої особи щодо позову або відзиву до суду не надходили.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 30 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль») було укладено Кредитний договір № 014/0044/85/86437, згідно з яким банк надав кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії в сумі 55825,00 доларів США, зі строком повернення до 30 листопада 2027 року, зі сплатою 14,25 % річних.

З метою забезпечення виконання обов`язків позивача за кредитним договором, 05 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено Іпотечний договір № б/н, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського міського нотаріального округу Рєкою Л.А., за № 4442. Згідно умов зазначеного договору в забезпечення кредиту позивач передала земельну ділянку площею 0,069 га, кадастровий номер: 5123783200:01:003:0771, розташовану за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Новодолинська сільська рада, ГО «ОГ «Зоря Долини», ділянка № НОМЕР_1 .

Заочним рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 07 червня 2010 року у справі 2-24/10 було задоволено позов ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 482583,30 грн. заборгованості за Кредитним договором № 014/0044/85/86437 від 30 листопада 2007 року.

27 червня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/7-4559, згідно якого право вимоги до позивача за Кредитним договором № 014/0044/85/86437 від 30 листопада 2007 року перейшло до ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк».

27 червня 2017 року між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» і ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/7-4559/ДГ, згідно якого право вимоги до позивача за Кредитним договором № 014/0044/85/86437 від 30 листопада 2007 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Окрім того, 27 червня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» було укладено Договір про відступлення правза договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за № 488, згідно якого право вимоги до позивача за Іпотечним договором № б/н від 05грудня 2007 року перейшло до ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк».

27 червня 2017 року між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» і ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір про відступлення прав за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за № 489, згідно якого право вимоги до позивача за Іпотечним договором № б/н від 05 грудня 2007 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

26 грудня 2017 року право власності на предмет іпотеки: земельну ділянку з кадастровим номером: 5123783200:01:003:0771, площею - 0,0695 га для індивідуального садівництва за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Новодолинська сільська рада, ГО «ОГ «Зоря Долини», ділянка № НОМЕР_1 , було зареєстровано за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», номер запису про право власності: 24456753, державний реєстратор - Іскров Олег Вікторович Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації».

З приводу вимоги позивача про визнання кредитного зобов`язання припиненим, з огляду на незаконність відступлення права вимоги до неї за Кредитним договором № 014/0044/85/86437 від 30 листопада 2007 року слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідокпередання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора за Кредитним договором № 014/0044/85/86437 від 30 листопада 2007 рокута за Іпотечним договором № б/н від 05 грудня 2007 рокуна підставі Договору відступлення права вимоги № 114/7-4559/ДГ від 27 червня 2017 року та Договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 27 червня 2017 року.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.Ці підстави зазначені, зокрема, у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України.Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Водночас, чинним законодавством України не передбачено такої підстави припинення зобов`язання як сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Окрім того, позивач у своїй позовній заяві не обґрунтувала належним чином, із посиланням на норми чинного законодавства України, наявність підстав для припинення зобов`язання за Кредитним договором № 014/0044/85/86437 від 30 листопада 2007 року

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Отже, закон не позбавляє стягувача права на пред`явлення виконавчого документа до виконання, у разі пропущення стягувачемстроку його пред`явлення, та надає стягувачеві право звернутися із заявою про поновлення такого строку у разі наявності поважних причин його пропуску.

З огляду на це необґрунтованими є твердження позивача, про те, що відповідач, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», втратив право на стягнення боргуза Кредитним договором № 014/0044/85/86437 від 30 листопада 2007 року.

Тому, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість доводів позивача щодо припинення зобов`язання за Кредитним договором № 014/0044/85/86437 від 30 листопада 2007 року.

З приводу вимоги позивача про визнання протиправним та скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно№ 24456753 про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Частинами 1, 3 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, щосторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Частиною 1 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, щоіпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до п. 4.2 Іпотечного договору б/н, який було укладено 05 грудня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та позивачем,іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені Кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Відповідно до п. 4.3Іпотечного договору б/н іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання за Кредитним договором забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена- звернути стягнення на Предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.4Іпотечного договору б/н звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється: - за рішенням суду; - у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; - згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 4.5Іпотечного договору б/н передбачені способи задоволення вимог Іпотекодержателя, зокрема: у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов`язань за цим та/або Кредитним договором у встановлений іпотекодавцем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок Предмета іпотеки. Це застереження згідно ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.6Іпотечного договору б/н право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя та вибір способу задоволення таких вимог належить іпотекодержателю.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» мало право звернути стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», на підставі іпотечного застереження, передбаченого п. 4.5 Іпотечного договору б/н від 05 грудня 2007 року.

Судом встановлено,що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами відсутність у ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» підстав для звернення стягнення на спірну земельну ділянку на підставі ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».

З огляду на це, безпідставними та необґрунтованими є вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 24456753 про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

З приводу доводів відповідача, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», про публічно-правовий характер вимоги про визнання протиправним та скасування запису у державному реєстрі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 265 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20.06.2018 у справі № 820/4146/17 дійшла висновку про що, якщо предметом спору є не стільки дії та рішення державного реєстратора як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки поновлення права власності позивача на нерухоме майно, а підставою позову є обґрунтування речового права на майно, то можна констатувати приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 18.09.2018 у справі №823/235/16, від 29.08.2018 у справі №807/719/15.

З огляду на те, що у нашій справівимоги позивача про визнання протиправним та скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 24456753 про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» були спрямовані на поновлення права власності позивача на спірну земельну ділянку, зазначений спір є приватно-правовий та підлягає розгляду в рамках цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ст.ст. 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Окрім того, статтею 263 ЦПК України передбачено, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи викладені вище обставини у їх сукупності, доводи сторін та подані ними докази, суд вважає, що позивач не обґрунтувала належними та допустимими доказами наявність підстав для задоволення її позовних вимог. Тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Згідно положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст.ст. 509, 510, 512, 514, 598-601, 604-609ЦК України; ст.ст. 1, 33, 36, 37 ЗУ «Про іпотеку»; ст. 2, 12, 81, 89, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора - Іскрова Олега Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", третя особа: Акціонерне товариство "Раййфайзен Банк Аваль" про визнання протиправним, скасування запису у державному реєстрі та про визнання кредитного зобов"язання припиненим - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Овідіопольський районний суд Одеської області апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Кочко В.К.