Вирок № 94880079, 15.02.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/9448/19

Провадження №1-кп/263/388/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Томіліна О.М.,

при секретарі Астаховій О.В.,

за участю прокурора Балджи О.М.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Маріуполя, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого вантажником у ТОВ «МКДХ», раніше судимого:

1) 16.07.2001 Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя за ч. 2 ст. 86, ч. 2 ст.140, ст. 44 КК України до 4 років позбавлення волі;

2) 31.05.2005 Жовтневим районним судом м. Маріуполя за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі;

3) 18.04.2011 Іллічівським районним судом м. Маріуполя за ч. 3 ст. 185, ст.ст. 75,76 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки. Знятий з обліку 24.07.2013р. у зв`язку із закінченням іспитованого строку;

4) 21.03.2014 Орджонікідзевским районним судом м. Маріуполя за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки 6 місяців. Вироком Апеляційного суду Донецької області від 23.05.2014 засуджений до 3 років позбавлення волі;

5) 14.04.2015 Жовтневим районним судом м. Маріуполя за ч.1 ст. 296, ст.ст.72, 71 КК України до 3 місяців арешту, до строку покарання приєднано 2 роки 10 місяців позбавлення волі згідно вироку Апеляційного суду Донецької області. Звільнився 19.05.2017р. умовно-достроково на не відбутий строк 11 місяців 2 дні;

6) 24.07.2019 Жовтневим районним судом м. Маріуполя за ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу у розмірі 850,00 грн. (сплачено 07.10.2019) та 1 місяця арешту,

зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

05.04.2019 ОСОБА_2 приблизно о 16 годині 00 хвилин, знаходячись в приміщені квартири АДРЕСА_3 , в ході сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, зі своєю дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взяв в праву руку господарський ніж, підійшов з ним до потерпілої, та умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, завдав ним один удар в область живота ОСОБА_1 , чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки в черевну порожнину з наскрізним пораненням шлунка, з пораненням тіла підшлункової залози, що ускладнилось геморагічним панкреонекрозом, розлитим фібринозно-гнійним перитонітом, сепсисом, печінково-нирковою недостатністю, анемією, які по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 фактично не визнавав себе винним у вчиненні інкримінованого правопорушення, проте в подальшому визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, в повному обсязі, не оспорював фактичні обставини справи та пояснив, що все відбувалося так, як він вказав під час слідчого експерименту за його участі, а саме, що 05.04.2019 вдома між ним та його дружиною виникла сварка з приводу банківської карточки, під час якої він наніс удар ножем у живіт дружини. Під час сварки вони були у стані алкогольного сп`яніння. Ніж він поклав на стіл. Роздягнувши дружину побачив, що у неї була невелика рана. Він хотів викликати швидку допомогу, однак дружина відмовилася. Через 10 днів у неї набряк живіт і вони викликали швидку медичну допомогу. Справу порушили через те, що жінка опинилася у лікарні. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати. Заявлені позовні вимоги визнав.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що 05.04.2019 перебуваючи вдома вони з чоловіком сварилися. Він перебував у залі, ножем нарізав їжу, вона перебувала на кухні. Коли вона швидко виходила з кухні, а він із зали з ножем в руках, вони зіштовхнулися у дверях та вона сама наскочила на ніж. Вона сказала, щоб він не викликав швидку медичну допомогу. В неї був невеликій поріз, нічого не боліло. Однак, через три дні почала підвищуватися температура та ще через кілька днів їй стало зле. ОСОБА_2 піклувався та доглядав за нею. Одного дня, коли їй було погано, чоловік прийшов з роботи та викликав швидку медичну допомогу. В лікарні вона вказала неправдиву інформацію, оскільки хвилювалася за чоловіка. Також потерпіла вказала, що вини ОСОБА_2 немає, вона наскочила на ніж сама, він є єдиним годівником у родині, піклується про неї та їх дітей, просила не позбавляти чоловіка волі.

Незважаючи на покази потерпілої, суд вважає, що крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2 , його винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, доведена повністю і сукупністю доказів, наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні відповідно до ст.94 КПК України.

Так, відповідно до витягу з ЄРДР було внесено відомості та зареєстровано кримінальне провадження №12019050770000969 від 15.04.2019 за ч.1 ст. 121 КК України, а саме: 15.04.2019 до ЧЧ надійшло повідомлення про те, що в МЛ №4 м. Маріуполя була госпіталізована ОСОБА_1 з діагнозом: проникаюче ножове поранення черевної порожнини, розлитий перитоніт. В ході перевірки було встановлено, що 05.04.2019 приблизно о 16:00 годині за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 в ході сварки на ґрунті особистих неприязних відносин навмисно завдав одного удару ножем потерпілій ОСОБА_1 в живіт. (а.с. 33).

Згідно з рапортами від 15.04.2020 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 15.04.2019 о 14:59 за адресою: Центральний район, м. Маріуполь, пр. Металургів, потерпілий: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діагноз: проникаюче ножове поранення черевної порожнини, розлитий/дифузний перитоніт. Пояснення: трапилася подія 05.04.2019 о 23:30 годині, коли вона поверталася з площі Кірова додому, невідомі вдарили її ножем та забрали сумку. Доставлена до МЛ №4, хірургія. (а.с.118-120).

Відповідно до довідки, наданої ОСОБА_1 , остання знаходилася на лікуванні у хірургічному відділенні МЛ №4 м. Маріуполя з 15.04.2019 з діагнозом: проникаюче колото-різане поранення передньої брюшної стінки від 05.04.2019. Наскрізне поранення шлунку. Поранення тіла підшлункової залози. Геморагічний панкреонекроз. Розлитий фібринозно-гнійний перитоніт. Сепсис. Печінково-ниркова недостатність. Кахексія. (а.с.121).

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 10.05.2019, наданої МЛ №4 м. Маріуполя, ОСОБА_1 перебувала у стаціонарі з 15.04.2019 по 10.05.2019 з діагнозом: проникаюче колото-різане поранення передньої черевної стінки від 05.04.2019. Наскрізне поранення шлунка. Поранення тіла підшлункової залози. Геморагічний панкреонекроз. (а.с.159).

З протоколу огляду місця події від 15.04.2019 вбачається, що було проведено огляд кв. АДРЕСА_3 , де на кухні на правому кутку столу виявлено ніж господарський, на лезі якого маються плями іржі та пляма темно-коричневого кольору, аналогічні плями маються на руків`ї ножа. Біля ліжка зліва при вході до спальні на стіні мається пляма бурого кольору на відстані 20 см від підлоги, аналогічна пляма знаходиться над ліжком зліва від входу на стіні на відстані 1 м від підлоги. Крім того, на підлозі перед диваном з права мається пляма бурого кольору. З права при вході у спальню на стіні на відстані 35 см від підлоги мається пляма бурого кольору. Як пояснив ОСОБА_2 , описаним ножем він спричинив тілесні ушкодження своїй дружині ОСОБА_1 05.04.2019 у спальні оглянутої квартири. В ході огляду у шафі була виявлена куртка синього кольору з порізом спереду, на якій маються плями бурого кольору спереду зліва та бюстгальтер світло-коричневого кольору з плямами бурого кольору. (а.с.123-124).

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 25.04.2019 за участю ОСОБА_2 , в ході якого він розповів, що 05.04.2019 він отримав заробітну плату та разом з дружиною вони вживали алкогольні напої у дворі у його матері. Він запитав її, де його картка, на що дружина відповіла, що не знає. Потім ОСОБА_2 пішов додому, а дружина пішла за ним. Зі столу він узяв ніж, щоб відрізати хліба. Потім підійшов до дружини підставив ніж і знову запитав її, де картка і 1 раз устромив ножа приблизно на 2-3 см у глибину в живіт дружини. Пішла кров, вони перебинтували рану та продовжили далі пити. Мати, побачивши, що дружина, тримається за живіт та дізнавшись, що в неї поріз, запропонувала викликати швидку медичну допомогу, однак, дружина не хотіла, зволікала, аж поки через 10 днів швидку медичну допомогу їй викликала подруга ОСОБА_3 . Пояснив, що під час нанесення удару вдома більше нікого не було. (а.с.144-146).

З протоколу слідчого експерименту від 07.06.2019 за участю потерпілої ОСОБА_1 вбачається, що остання пояснила, що мешкає з двома дітьми та чоловіком ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_4 . З чоловіком вони були у свекрухи, потім прийшли додому, діти гуляли. Пояснила, що не пам`ятала, куди поклала банківську картку, вони почали шукати її та сваритися з цього приводу. Чоловік щось різав, потім почав шукати у шафі, а вона вийшла на кухню. Коли вона йшла з кухні в залу, чоловік із зали йшов до неї, переступаючи через поріг вона напоролася на ніж. Одягнута вона була у водолазку та розстібнуту куртку. Удар прийшовся у живіт дещо з лівого боку. Вказала, що ніж був кухонний з коричневим дерев`яним руків`ям. Швидку медичну допомогу не викликали, рана була невелика, не боліла, наступного дня не сочилася, запалення не було. Вона самостійно обробляла рану, однак через 5-7 днів почав напухати живіт, вона перестала ходити в туалет, стала погано почуватися, піднялася температура. Вона ще 3-4 дні пролежала удома, живіт опух. 15 квітня 2019 року її подруга ОСОБА_3 викликала швидку медичну допомогу. Її мати та сусід ОСОБА_4 , який знав про те, що трапилося, наполягали на виклику швидкої, однак вона заперечувала та відповідала свекрусі, що якщо швидку викличуть, то вона піде з дому. (а.с. 148-152).

Згідно з висновком експерта №369 від 10.06.2019 за результатами проведення судово-медичної експертизи потерпілої, на підставі вивчення медичних документів ОСОБА_1 , 1985 р.н., даних матеріалів справи та у відповідь на поставлені питання експерт встановив: тілесні ушкодження, виявлені у неї при зверненні за медичною допомогою: проникаюче колото-різане поранення передньої черевної стінки в черевну порожнину з наскрізним пораненням шлунка, з пораненням тіла підшлункової залози, що ускладнилося геморагічним панкреонекрозом, розлитим фібринозно-гнійним перитонітом, сепсисом, печінково-нирковою недостатністю, анемією, утворилися в результаті однієї дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, наданий на експертизу, можливо в зазначений термін, при описаних обставинах ухвали суду, і по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення. Тілесні ушкодження, виявлені у неї при зверненні по медичну допомогу: гематома м`яких тканин в ділянці лівої молочної залози, гематома м`яких тканин в середній третині правого стегна, утворилися в результаті двох дій тупих предметів, можливо в зазначений термін, при описаних обставинах ухвали суду, і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Колото-різана рана, згідно з наданими медичними документами, розмірами 2,5x1,5. Хід ранового каналу, його глибина в наданих медичних документах не описана. Вищеописана рана первісно могла супроводжуватися зовнішньою кровотечею. Будь-яких ушкоджень, що могли бути характерні для можливої боротьби самооборони, в наданих медичних документах немає. Тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки в черевну порожнину з наскрізним пораненням шлунка та пораненням тіла підшлункової залози, частково могло утворитися при обставинах, на які вказує підозрюваний ОСОБА_2 в протоколі експерименту за його участю так як, враховуючи наскрізне поранення шлунка та поранення підшлункової залози, клинок ножа не міг увійти на глибину 2-3 см. Тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки в черевну порожнину з наскрізним пораненням шлунка та пораненням тіла підшлункової залози, не могло утворитися при обставинах, на які вказує потерпіла ОСОБА_1 в протоколі проведення слідчого експерименту за її участю. (а.с.155-158).

Суд критично ставиться до показів потерпілої ОСОБА_1 про те, що вона напоролася на ніж, оскільки вони суперечать сукупності досліджених доказів, а саме показам обвинуваченого в судовому засіданні та під час проведення слідчого експерименту з ним, висновку експерта тощо, і не узгоджуються з іншим матеріалам кримінального провадження. При цьому суд вважає, що потерпіла як дружина обвинуваченого ОСОБА_2 є зацікавленою особою, а тому її пояснення є такими, що надані з метою допомогти ОСОБА_2 уникнути покарання, крім того вони не є послідовними, логічними і не узгоджуються з показами обвинуваченого та іншими доказами. Зокрема, обвинувачений під час проведення слідчого експерименту від 25.04.2019 пояснив, що підійшов до дружини підставив ніж і 1 раз устромив ножа приблизно на 2-3 см у глибину в живіт, однак ОСОБА_1 під час допиту у судовому засіданні пояснила, що напоролася на ніж, що пояснюється жіночою прив`язаністю потерпілої до ОСОБА_2 як до чоловіка та батька їхніх дітей, побоюванням втратити люблячого чоловіка та єдиного годівника в родині.

Встромляючи ніж в живіт потерпілої ОСОБА_1 , ОСОБА_2 достеменно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачав, що внаслідок такої його поведінки буде заподіяно шкоду здоров`ю потерпілої.

У таких випадках особа має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно, - умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Отже, за встановлених обставин, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України як вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

При призначенні покарання, суд також враховує практику Верховного Суду, (постанова № 634/609/15-к від 01.02.2018 щодо судової дискреції), де зазначено що саме суду належать повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Згідно з ч.3 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Обговорюючи питання про вид та розмір покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд у відповідності до ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, обираючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, є визнання вини та щире каяття обвинуваченого.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, є рецидив злочинів.

Відповідно до характеристики, наданої ОСОБА_2 ДОП ЦВП ГУ НП в Донецькій області, обвинувачений за час перебування на території у Центральному районі м. Маріуполя зарекомендував себе з негативного боку. (а.с.51).

Відповідно до характеристики, наданої ОСОБА_2 директором ТОВ «Маріупольський комбінат дитячого харчування», ОСОБА_2 працює на підприємстві вантажником з 03.09.2018. Під час роботи показав себе з позитивного боку. До роботи відноситься відповідально, виконує усі доручення, у колективі дружній, комунікабельний, шкідливих звичок не має. (а.с.52).

ОСОБА_2 на диспансерному обліку в КЛП «Міський наркологічний диспансер м. Маріуполя» та у лікаря-психіатра м. Маріуполя не перебуває. (а.с.53).

З урахуванням фактичних обставин справи, ступеня тяжкості злочину, особи обвинуваченого, який характеризується за місцем проживання негативно, за місцем працевлаштування - позитивно, не перебуває на обліку у нарколога та психіатра, судимий, працює, має на утриманні двох дітей, одружений, із урахуванням пом`якшуючих та обтяжуючих обставин покарання, суд вважає доцільним призначити обвинуваченому покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів у мінімальних межах санкції інкримінованої статті у виді позбавлення волі.

Відповідно до ст.70 ч.4 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.

Оскільки ОСОБА_2 вчинив злочин до ухвалення вироку Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області від 24.07.2019, тому при призначенні остаточного покарання останньому за вказаний злочин підлягають застосуванню положення ч.4 ст.70 КК України, а саме, суд вважає можливим поглинути призначеним покаранням у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі покарання, яке призначене попереднім вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24.07.2019 у виді 1 місяця арешту та штрафу у сумі 850 грн., яке повністю відбуте обвинуваченим.

При цьому в строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_2 , необхідно зарахувати покарання, відбуте повністю за вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 24.07.2019 року у виді 1 місяця арешту, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.

Суд також враховує, що обвинувачений вину свою визнав повністю, щиро покаявся, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, наніс тілесні ушкодження потерпілій – своїй дружині під час сімейної сварки, позицію потерпілої, яка його вибачила, просила обвинуваченого суворо не карати та не позбавляти волі, вважає його єдиним годівником в родині, відсутність матеріальних претензій потерпілої до обвинуваченого, позицію державного обвинувача, який вважав за можливе застосування в даному випадку ст.ст.75,76 КК України, та вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним контролю, тому слід звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням в порядку, передбаченому ст.75 КК України, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Цивільний позов про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілої, заявлений прокурором в інтересах держави у особі Маріупольської міської ради, підлягає задоволенню як обґрунтований, доведений в судовому засіданні та визнаний обвинуваченим.

У відповідності до довідки КНП Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І.К. Мацука» витрати медичного закладу на лікування потерпілої за період з 15.04.2019 по 10.05.2019 склали 18 282,94 грн.

Відповідно до ст. 100 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 371, 373, 374 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24.07.2019, яке повністю відбуте, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Зарахувати ОСОБА_2 в строк покарання відбутий строк покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 24.07.2019 року у виді 1 місяця арешту, який за вимогами ст.72 КК України відповідає 1 місяцю позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на три роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_2 покласти такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов про відшкодування витрат закладові охорони здоров`я на лікування потерпілої – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на лікування ОСОБА_1 у розмірі 18 282 (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят дві) гривні 94 копійки на користь місцевого бюджету, р/р 31411544005051, отримувач Маріуп. УК/м. Маріуполь/24060300, код отримувача 37989721, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37989721, код класифікації доходів 24060300.

Речові докази: ніж, куртку синього кольору з капюшоном, бюстгальтер світло-коричневого кольору, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Центрального ВП ГУНП України в Донецькій області (Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області) відповідно до квитанції №2105 від 10.06.2019, - знищити, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18.04.2019.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя О.М.Томілін