Рішення № 94879545, 04.02.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/31874/19

Провадження № 2/127/4611/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2021 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бессараб Н.М.,

при секретарі Поливаній Ю.В.,

за участю позивача - відповідача ОСОБА_1 та її представника -

адвоката Мазура О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 04.11.2009 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано між ними на підставі рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 07.07.2011 року. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час перебування у шлюбі відповідач неодноразово вчиняв насильство в сім`ї, навіть тоді, коли позивачка була вагітна, в результаті чого дочка народилась раніше назначеного терміну та з певними проблемами зі здоров`ям. Відповідач ОСОБА_2 без жодних на те причин не забрав дитину ОСОБА_3 з пологового будинку та з моменту народження взагалі не цікавиться життям дитини, ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню та догляду за донькою, не піклується про її фізичний, духовний та моральний розвиток, не готує дочку до самостійного життя. Крім того, відповідач не сприяє в оформленні документів дитині для виїзду за кордон. Після розлучення сторін, відповідач за місцем проживання дитини не з`являвся, не виявляв бажання з нею зустрітись. В свою чергу, дочка ніяких почуттів до відповідача як до свого батька не має. З 03.11.2015 року по теперішній час позивачка перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , з яким у них є дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 проживає з позивачкою і її теперішнім чоловіком, які забезпечують дитині догляд і належне батьківське піклування про неї. Саме позивач забезпечує дитину всім необхідним для її нормальної життєдіяльності без жодної участі відповідача. Дитині створені всі належні умови проживання, вона забезпечена всім необхідним. На підставі викладеного, позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки відповідач належним чином не виконує свої обов`язки щодо утримання дочки ОСОБА_3 , позивачка просила суд стягнути з відповідача аліменти в розмірі ј заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

В січні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у її вихованні та просив суд: зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити такі способи участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні доньки - ОСОБА_3 : побачення без присутності матері, а саме: систематичні побачення без присутності матері під час літних канікул - три неділі канікул (цілодобово) за попередньою домовленістю з ОСОБА_1 ; систематичні побачення без присутності матері під час осінніх та весінніх канікул - три дні канікул (цілодобово) за попередньою домовленістю з ОСОБА_1 систематичні побачення без присутності матері щорічно 24 червня (цілодобово) на день народження ОСОБА_2 ; побачення без присутності матері в інші періоди за попередньою домовленістю батьків без присутності матері з урахуванням зайнятості та особистого графіку дитини; необмежене спілкування з донькою засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачає безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що саме ОСОБА_6 всіляко перешкоджає ОСОБА_2 спілкуватися з донькою. Вже після пологів відповідач почала негативно ставитися до позивача, намагалася посваритися з ним, не бажала давати дитину, позбавляла можливості піклуватися про дочку. Проте позивач завжди хвилюється про дитину та любить її, а тому хоче мати можливість спілкуватися з нею. Батьковже тривалий час позбавлений можливості не лише бачити, але навіть спілкуватися з рідною дочкою за допомогою технічних засобів зв`язку. ОСОБА_2 неодноразово звертався до ОСОБА_1 з проханням повідомити йому номер телефону дочки, але кожного разу отримував відмову. На даний час позивач постійно мешкає в м. Одеса та не має змоги досить часто приїжджати до м. Вінниці, проте позивач міг би зв`язуватися з донькою за допомогою технічних засобів зв`язку, якби не перешкоди з боку матері ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_2 має бажання займатись вихованням своєї дитини, спілкуватись та відвідувати її, а відповідач ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини, тому позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з даним зустрічним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.03.2020 року прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, об`єднавши вимоги за зустрічним позовом в одне провадження із первісним позовом в цивільній справі №127/31874/19 за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , її представник - адвокат Мазур О.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надавши пояснення аналогічні змісту позовної заяви (т.1 а.с. 2-9), просили суд позов задовольнити в повному обсязі. Заперечили щодо зустрічного позову, з підстав зазначених у відзиві на зустрічну позовну заяву (т. 1 а.с. 138-140). Суду пояснили, що після розлучення сторін, відповідач ОСОБА_2 до дитини не приходив, не виявляв бажання зустрітись з дочкою, не вітав з днями народження, не цікавився її життям та здоров`ям. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт здійснення відповідачу перешкод у спілкуванні з дитиною. ОСОБА_2 десять років не навідував та навіть не бачив свою дитину, що спростовує ті факти, що він має бажання спілкуватись та турбуватись про дочку ОСОБА_3 .

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 , його представник - адвокат Купрій О.М. в судовому засіданні зустрічний позов підтримали, первісний позов визнали лише в частині стягнення аліментів на утримання дитини, а щодо позбавлення батьківських прав просили у позові відмовити. Суду пояснили, що ОСОБА_1 створює перешкоди для спілкування з дитиною, що позбавляє можливості ОСОБА_2 належним чином виконувати батьківські обов`язки. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази щодо умисного ухилення відповідача від батьківських обов`язків, а також не наведено підстав для позбавлення батьківських прав відповідача.

Також ОСОБА_2 подав письмові пояснення на позовну заяву, в яких зазначив, що подані ОСОБА_1 докази, зокрема акт про те, що ОСОБА_2 не навідується до дитини, не цікавиться її життям та здоров`ям від 22.10.2019 року є недостовірним доказом, оскільки підписи, що були проставлені в акті зроблені невідомими особами та не належать вказаним в акті особам, відповідно до чого ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення. Тому вказане доводить, що позивач намагається суд ввести в оману та подає недостовірні докази. Крім того, 28.02.2020 року органом опіки та піклування Вінницької міської ради було ухвалено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_3 , проте даний висновок органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим, оскільки ОСОБА_2 забрав дитину та дружину з пологового будинку, ніколи жорстоко не поводився зі своєю дитиною. Навіть той факт, що ОСОБА_2 дійсно на протязі значного часу був позбавлений можливості бачитися та спілкуватися з дитиною не каже про те, що ОСОБА_2 не прагне це змінити та почати проявляти почуття любові та турботи до своєї дитини (т. 1 а.с. 102-105, 130-133).

В подальшому, до судових засідань відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 , його представник - адвокат Купрій О.М. не з`явилися, однак на адресу суду надали заяви, відповідно до яких відповідач та його представник просять розгляд справи провести у їх відсутність.

Представник Служби у справах дітей Вінницької міської ради до судового засідання не з`явився, проте суду надано заяву про розгляд справи у відсутність представника, підтримує надані по справі висновки Служби у справах дітей Вінницької міської ради (т. 1 а.с. 124-126, 235-236).

Свідок ОСОБА_7 , яка була вихователем дитини ОСОБА_3 у дитячому садочку з серпня 2012 року по червень 2016 року, суду пояснила, що дитину до садочка постійно приводила і забирала мати ОСОБА_1 , а батько жодного разу до садочку не приходив і свідок ніколи його не бачила.

Свідок ОСОБА_8 , яка є матір`ю позивачки ОСОБА_1 , суду пояснила, що за весь час з народження ОСОБА_9 та по теперішній час вихованням та утриманням дитини займається лише мати ОСОБА_1 , її батьки й бабуся. ОСОБА_2 не забрав дитину з пологового будинку, а лише один раз він прийшов до пологового будинку після народження дитини, де вчинив сварку та фізичне насильство щодо позивачки. Коли дитині було близько двох місяців ОСОБА_2 приїхав, але поводив себе агресивно, штовхнув свідка ОСОБА_8 , вдарив її кулаком в обличчя, також висловлювався нецензурною лайкою щодо її доньки - позивачки по справі. ОСОБА_2 ніколи дитиною не цікавився, не опікувався нею, не приїжджав до дитини, не вітав з днями народженнями.

Свідок ОСОБА_10 , яка є бабусею позивачки ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_11 , яка є рідною тіткою позивачки ОСОБА_1 , суду пояснили, що з самого народження ОСОБА_12 виховувала лише ОСОБА_1 , а батько не забрав дитину з пологового будинку, ніколи не приїжджав та не піклувався про неї. ОСОБА_13 відпочиває у ОСОБА_10 в с. Соколівка, а ОСОБА_2 та його батьки проживають в сусідньому селі, але жодного разу батько не приїхав до ОСОБА_9 . На даний час ОСОБА_14 вважає батьком ОСОБА_15 - чоловіка позивачки.

Свідок ОСОБА_16 , яка є подругою позички, суду пояснила, що коли ОСОБА_1 народила доньку, вона приїхала до полового будинку, де подруга їй повідомила, що ОСОБА_2 вчинив насильство відносно неї. Вихованням та утриманням ОСОБА_9 в даний час займаються ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 , тому ОСОБА_17 називає батьком. ОСОБА_2 не забрав дитину з пологового будинку, життям дитини не цікавиться, не приїжджає, не вітає зі святами. Приблизно рік тому ОСОБА_2 приїжджав за місцем проживання ОСОБА_1 , гупав у двері, внаслідок чого ОСОБА_14 злякалася.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що її дитина та ОСОБА_19 навчаються в одному класі. Свідок жодного разу не бачила біологічного батька ОСОБА_9 . Вихованням ОСОБА_9 займається лише мати та її чоловік ОСОБА_4 , якого ОСОБА_14 називає батьком. Також зі слів позивачки свідку відомо, що ОСОБА_2 застосовував фізичне насильство до ОСОБА_1 , не забрав ОСОБА_12 з пологового будинку, а коли було подано до суду позов про позбавлення батьківських прав, то ОСОБА_2 приїжджав до неї, кричав та стукав у двері, внаслідок чого ОСОБА_14 злякалася.

Свідок ОСОБА_20 , яка є подругою ОСОБА_1 , в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 знає дуже мало та може його охарактеризувати лише негативно, оскільки зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що він застосовував до ОСОБА_1 фізичне насильство, не забрав дитину з пологового будинку, не займається вихованням та утримання дитини. На даний час ОСОБА_14 називає батьком ОСОБА_4 , який також займається її вихованням та утриманням.

Свідок ОСОБА_4 , який є чоловіком позивачки, суду пояснив, що з ОСОБА_2 він особисто не знайомий, оскільки він ніколи не приходив до ОСОБА_9 , не цікавився її життям, не телефонував. На даний час вихованням та утриманням ОСОБА_9 займається він та його дружина ОСОБА_1 . У нього з ОСОБА_21 теплі відносини і вона його називає батьком.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з 04.11.2009 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірваний між ними на підставі заочного рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 07.07.2011 року (т. 1 а.с. 13).

Від даного шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №1185 (т. 1 а.с. 12).

03.11.2015 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 07.09.2016 року (т. 1 а.с. 14).

Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію №3469, виданої 01.10.2019 року ПП « ОСОБА_22 », у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 , проживають без реєстрації ОСОБА_3 , 2010 р.н., ОСОБА_4 , 1991 р.н., зареєстровані і проживають ОСОБА_1 , 1992 р.н., ОСОБА_23 , 2019 р.н. (т. 1 а.с. 15).

Раніше позивачка проживала за адресою: АДРЕСА_2 з дочкою ОСОБА_24 , яка знаходилася на її утриманні, що підтверджується довідкою №105 від 12.05.2011 року (т. 1 а.с. 28).

Згідно акту сусідів позивачки від 12.05.2011 року, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 не проживає. Вихованням та утриманням малолітньої дитини ОСОБА_3 не займається, матеріальну допомогу сім`ї не надає (т. 1 а.с. 29).

Відповідно до довідки КЗ «ЗОШ І-ІІІ ступенів №12 Вінницької міської ради» №133 від 01.10.2019 року ОСОБА_3 навчається в даному закладі в 4-Д класі. За період навчання дитина проявила себе здібною, старанною, розумною та вихованою ученицею. Мати ОСОБА_1 постійно цікавиться навчанням доньки, приділяє належну увагу її вихованню, регулярно відвідує батьківські збори. Батько ОСОБА_2 , навчанням дитини не цікавиться, участі у вихованні дівчинки не приймає, батьківські збори не відвідує (т. 1 а.с. 16).

Згідно довідки КЗ «Дошкільний навчальний заклад №77 Вінницької міської ради» від 04.05.2018 року №05.1.09/43 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідувала групу №10 дошкільного закладу з серпня 2012 року по серпень 2016 року. Батько дитини ОСОБА_2 дочку в дошкільному закладі не відвідував, не був присутній на батьківських зборах, не брав участі у дитячих святах. Вихованням дочки займалась лише мати ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 17).

З довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м. Вінниці» №1263 від 11.11.2019 року встановлено, що 03.04.2019 року ОСОБА_1 - матір`ю малолітньої ОСОБА_3 підписано Декларацію на обслуговування з сімейним лікарем ОСОБА_25 . З дати декларування по дату запиту ОСОБА_2 - батько ОСОБА_3 в КНП «ЦПМСД №1 м. Вінниці» на прийомі з дитиною, в кабінеті лікаря присутній не був, про стан здоров`я своєї доньки не цікавився (т. 1 а.с. 19).

Відповідно до довідки КЗ «Вінницький міський палац дітей та юнацтва ім. Л.Ратушної» №243 від 02.10.2019 року ОСОБА_3 навчається у Народному художньому колективі України ансамблю танцю «Радість» з 2015 року. Батько ОСОБА_2 , дитину на заняття не приводив, батьківські збори та концертні виступи не відвідував, життям дитини не цікавиться. Завжди є великою проблемою отримання дозволу на виїзд за кордон у батька ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 20).

Згідно актів, складених ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 22.10.2019 року, 03.05.2018 року ОСОБА_2 , вихованням дитини ОСОБА_3 не займається та не відвідує її, не цікавиться її життям та здоров`ям. Вихованням дитини займається мати ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 21-22).

У довідці зав. від. патол. новонароджених від 09.04.2010 року вказано, що у відділення патології новонароджених з`явився чоловік ОСОБА_33 , яка перебуває у відділенні на лікуванні з недоношеною дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , який брутально лаявся на дружину, бив її, тягав за волосся, погрожував убити, медперсоналом викликався наряд міліції, був складений протокол (т.1 а.с. 23).

За наслідками розгляду повідомлення 3 МКЛ "Центр матері та дитини" про отримання 09.04.2010 року ОСОБА_33 тілесних ушкоджень від чоловіка ОСОБА_2 , в порушенні кримінальної справи відмовлено, з ОСОБА_2 було проведено профілактичну бесіду про недопустимість в подальшому протиправної поведінки відносно ОСОБА_33 , що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.04.2010 року (т. 1 а.с. 25).

Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 звертався до органів Староміського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області щодо протиправної поведінки з боку ОСОБА_33 , з якою було проведено профілактичну бесіду про недопустимість в подальшому протиправної поведінки відносно ОСОБА_2 та винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях ОСОБА_33 ознак злочину, передбаченого ст. 129 КК України та на підставі ст. 6 п.2 КПК України (т. 1 а.с. 58, 63, 75, 80).

Також ОСОБА_2 звертався до органів Ленінського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області щодо протиправної поведінки з боку ОСОБА_8 та ОСОБА_33 , була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_34 та проведено профілактичну бесіду про недопустимість в подальшому протиправної поведінки відносно ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 59-60,62).

В свою чергу позивачка також зверталась до органів Ленінського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області відносно вчинення насильницьких дій зі сторони ОСОБА_2 , було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, у зв`язку з відсутністю в діях складу злочину. ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП та проведено профілактичну бесіду (т. 1 а.с. 27).

На а.с. 106 т. 1 міститься акт від 22.10.2019 року, який підписано сусідами: ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , де зазначено, що в період знаходження дитини ОСОБА_3 в бабусі ОСОБА_10 проживаючої по АДРЕСА_4 , батько дитини ОСОБА_2 ніколи до дитини не навідувався, не цікавився її здоров`ям, життям, ніякої участі у її вихованні не приймав. Виховувала і піклувалася дитиною мати ОСОБА_1 .

Разом з тим, на а.с. 107-109 т. 1 містяться заяви ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , які вказують, що акт від 22.10.2019 року вони не підписували.

Оскільки підписи, що були поставлені в акті від 22.10.2019 року були зроблені невідомими особами, ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, внаслідок чого було відкрито кримінальне провадження №12020020190000037 за ч.1 ст. 358 КК України (т. 1 а.с. 111).

13.02.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області з заявою щодо вчинення домашнього насильства та прийняття законних мір до ОСОБА_2 , з яким було проведено бесіду профілактичного характеру про недопустимість в подальшому протиправної поведінки відносно ОСОБА_1 та попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 129 КК України (т. 1 а.с. 170-173, 222).

З довідки КНП «ЦПМСД № 1 м. Вінниці» на адвокатський запит Мазура О.В. від 23.03.2020 року №309 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що пацієнтка ОСОБА_3 31.01.2020 року перенесла сильне психоемоційне потрясіння, а саме зустріч з біологічним батьком, якого дитина ніколи не бачила. За направленням сімейного лікаря - 14.02.2020 року, мати з дитиною зверталася до лікаря-невролога в «Центр матері та дитини» зі скаргами. Після нервового навантаження погіршився сон (нічні жахіття), з`явився страх темноти, періодичний головний біль, ОСОБА_3 стала дратівлива та збудлива (т. 1 а.с. 174).

Згідно з висновком психолога від 10.03.2020 року на момент проведення огляду загальний стан ОСОБА_3 можна характеризувати як тривожний, напружений, з вираженим внутрішнім дискомфортом, невпевненістю. Спостерігаються невротичні прояви: кусання нігтів, покусування губи, совання на стільці. Особливе посилення вищезазначеного відмічається під час опрацювання методик, які стосуються фігури рідного батька (т. 1 а.с. 175-176).

Відповідно до висновку виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28.02.2020 року №01-00-011-11278 визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 125-126).

Згідно висновку виконавчого комітету Вінницької міської ради від 22.06.2020 року №01-00-011-29087 визнано недоцільним визначати способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до прийняття судом рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини (т. 1 а.с. 190-192).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого статті 157 цього Кодексу.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (ч. 1 ст. 151 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказала такі підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дочки ОСОБА_24 : 1) відповідач не забрав дитину з пологового будинку без поважної причини і протягом шести місяців не виявляв щодо неї батьківського піклування; 2) відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та надані докази, суд вважає, що позивач не довела суду належними доказами обставини того, що відповідач не забрав дитину з пологового будинку без поважної причини і протягом шести місяців не виявляв щодо неї батьківського піклування. Зокрема, в матеріалах справи відсутній відповідний акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку батько ОСОБА_2 відмовився забрати з пологового будинку.

Суд не бере до уваги покази свідків про те, що відповідач не забрав дитину з пологового будинку, оскільки їх покази не підтверджені відповідними письмовими доказами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав оцінюється судом як один із доказів, і суд може не погодитись з таким висновком, якщо він є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19 (провадження №61-1344св20) було висловлено аналогічну правову позицію про те, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дочки не є обов`язковим для суду (частини п`ята, шоста статті 19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Згідно висновку виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28.02.2020 року №01-00-011-11278 визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 125-126).

З вказаного висновку виконавчого комітету Вінницької міської ради встановлено, що батько дитини ОСОБА_2 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 18.02.2020 року заперечував проти позбавлення його батьківських прав, зазначав, що мав бажання спілкуватися з донькою, але мати дитини чинила йому перешкоди. ОСОБА_2 повідомив, що не надавав кошти на утримання доньки, оскільки не знав адреси, куди їх можна надсилати. Зазначив, що не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання дитини, бажає спілкуватися з донькою та просив не позбавляти його батьківських прав.

Згідно матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення його батьківських прав та вказує, що не втратив інтересу до дитини та до участі у вихованні дитини, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання доньки визнав, не заперечує щодо утримання дитини. Крім того, ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у її вихованні. Як встановлено судом, до звернення з позовом до суду питання про порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною батьками спільно не вирішувалося.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, що особа відповідача ОСОБА_2 , його сім`я, є особливо непридатною або явно неблагополучною, що відповідач проживаючи окремо від дитини перешкоджав її фізичному, духовному і моральному розвитку, навчанню, тощо.

Також суд враховує, що між батьками дитини були неприязні відносини, що підтверджується неодноразовими зверненнями обох сторін до правоохоронних органів щодо вчинення неправомірних дій.

Однак, особисті неприязні відносини між батьками дитини, конфлікти не повинні порушувати інтереси дитини та не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Щодо наданих позивачем доказів про невідвідування батьком дитини садочка, школи, батьківських зборів, лікарні, то на думку суду дані докази не свідчать про ухилення відповідача від виховання дитини, свідоме нехтування ним своїми обов`язками, не підтверджують винну поведінку відповідача.

Будь-яких доказів наявності виключних обставин і фактів для позбавлення батьківських прав відповідача суду не надано.

З огляду на викладене, суд відхиляє висновок виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28.02.2020 року №01-00-011-11278, яким визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За таких обставин, оцінивши в сукупності надані докази та встановивши, що ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення його батьківських прав та вказує, що не втратив інтересу до дитини та до участі у вихованні дитини, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання доньки визнав, не заперечує щодо утримання дитини, суд вважає, що підстав для застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу впливу - позбавлення його батьківських прав відносно дочки недостатньо та вважає, що слід відмовити в задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню і утриманню доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та покласти на Службу у справах дітей Вінницької міської ради контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачем - ОСОБА_2 .

Також суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд враховує вік дитини, на утримання якої стягуються аліменти (станом на день розгляду справи дитині виповнилось 10 років), що дитина проживає разом із матір`ю, а батько проживає окремо, що відповідач ОСОБА_2 є працездатним, інших утриманців не має, відповідач визнав вимоги позивача про стягнення аліментів, тому суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягувати аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частки від усіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 25.11.2019 року.

Згідно ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Права батьків щодо виховання дитини розцінюються як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Положенням статті 159 СК України передбачено право другого із батьків звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить такі перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо.

Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особи у здійсненні нею свого права.

Згідно ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки і піклування має базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення та ретельному їх з`ясуванні. Такий висновок є рекомендаційним.

Як вбачається з висновку виконавчого комітету Вінницької міської ради від 22.06.2020 року №01-00-011-29087, визнано недоцільним визначати способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до прийняття судом рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_2 суд враховує, що орган опіки і піклування не досліджував всі обставини щодо визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною та не ухвалював відповідне рішення як до звернення ОСОБА_2 з даним зустрічним позовом в суд, так і в ході розгляду справи.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 чинить перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною, порушує права батька відповідно до визначеного органом опіки і піклування порядку та способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, тому в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Оскільки судом задоволено лише позовні вимоги про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини та враховуючи той факт, що позивачка була звільнена від сплати судового збору за вказану позовну вимогу при зверненні до суду, тому згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір в сумі 908 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 7, 19, 141, 157, 159, 164-166, 180-183 СК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 25.11.2019 року.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню і утриманню доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та покласти на Службу у справах дітей Вінницької міської ради контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачем - ОСОБА_2 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами та третьою особою до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

Позивач-відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Відповідач-позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 .

Третя особа: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, адреса: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 50.

Повний текст рішення суду складено 12.02.2021 року.

Суддя: