Ухвала суду № 94877921, 12.02.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/124/21

Провадження № 2/755/91/21

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"12" лютого 2021 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» про стягнення грошової компенсації,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 до Акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» про стягнення грошової компенсації залишено без руху з підстав несплати позивачем судового збору за заявлені позовні вимоги про стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Оскільки позивачем у прохальній частині позовної заяви не було вказано конкретну суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та не долучено відповідного розрахунку такої заборгованості, тому суд в ухвалі від 06 січня 2021 року не міг вказати точної суми судового збору, яка підлягає сплаті.

На виконання вимог ухвали суду від 06 січня 2021 року позивачем подано до суду позовну заяву зі збільшеними позовними вимогами та квитанцію про сплату судового збору.

В уточненій позовній заяві позивач, на виконання вимог ухвали суду від 06 січня 2021 року, наводить розрахункову таблицю та зазначає точну суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 вересня 2020 року по 01 лютого 2021 року в розмірі

221 658,21 грн.

Таким чином, у позовній заяві, поданій як уточнена позовна заява на виконання вимог ухвали суду від 06 січня 2021 року, позивач просить стягнути з відповідача на її користь майнову шкоду

в розмірі 221 658, 21 грн та моральну шкоду в розмірі 30 000, 00 грн.

У даній позовній заяві позивач вказує ціну позову 221 658, 21 грн, що, виходячи з позиції позивача, фактично є сумою заборгованості за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позову про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Згідно частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше

0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, позивач за подання даного позову до суду повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2516,58 грн. (221 658,21 грн. + 30 000,00 грн).

З квитанції від 02 лютого 2021 року № 0.0.2000997630.1 вбачається, що за пред`явлення даного позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 2 170, 00 грн.

Таким чином, за заявлену позовну вимогу про стягнення моральної шкоди позивач судовий збір у встановленому законом розмірі не сплатив.

Статтею 7 Закону Україн «Про судовий збір» не передбачено підстав для звільнення позивачів від сплати судового збору за заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди у трудових спорах.

Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Прецедентна практика Європейського Суду з прав людиним виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Із цього приводу прецедентними є рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки, а саме не сплатив судовий збір за позовною вимогою про відшкодування моральної шкоди, про що зазначалося в ухвалі суду від 06 січня 2021 року, що є підставою для повернення позовної заяви позивачу.

Суд не вбачає підстав для повторного залишення позовної заяви без руху, оскільки в ухвалі від 06 січня 2021 року судом конкретно зазначено підстави залишення позову без руху, а саме через несплату судового збору за заявлені вимоги про стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» про стягнення грошової компенсації - вважати такою, що не подана, та повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.

Суддя О.О. Хромова