Рішення № 94874795, 02.02.2021, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/674/20

Номер провадження 2/289/28/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2021 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання права на земельну частку (пай), в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права, з урахуванням уточнених позовних вимог, на земельну частку (пай) згідно з сертифікатом серії ЖТ № 0213466, який належав бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що після смерті її баби спадщину фактично прийняв її чоловік/дід позивачки ОСОБА_3 , однак юридично не оформив та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку та земельної ділянки, яку отримала мати позивача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач зазначає, що спадщину після смерті матері в шестимісячний строк прийняла, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Раковицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області № 244 від 03.10.2017.

Окрім того рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 28.11.2017 та Коростишівського районного суду Житомирської області від 15.05.2019 за позивачем визнано право власності на спадкове майно у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4 та діда ОСОБА_3 .

Відсутність правовстановлюючого документу на земельну частку (пай) є перепоною для оформлення спадщини в нотаріальному порядку, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи сторони не з`явилися, надіслали до суду заяви в яких просили провести розгляд справи за їх відсутності (а.с.130,131).

Враховуючи вищевикладені обставини, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Комарівка Радомишльського району Житомирської області, у Свідоцтві про народження від 07.08.1981 серії НОМЕР_1 її батьками вказані: батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_4 (а.с.8,21,56,57,58,59).

Мати позивача - ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Раївка Радомишльського району Житомирської області, у Свідоцтві про народження від 21.10.1959 серії НОМЕР_2 її батьками записані: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_2 (а.с.9,10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років померла баба позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть від 04.04.2005 серії НОМЕР_3 (а.с.18).

Відповідно до копії довідки від 28.04.2020 № 113 виданої виконавчим комітетом Радомишльської міської ради Житомирської області, померла ОСОБА_2 на день смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.24).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина до складу якої входить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Гагаріна розміром 4,97 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало спадкодавцю на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) Серії ЖТ № 0213466 (а.с.16,17,48).

Як зазначає ОСОБА_1 у позовній заяві, оформити спадкові права на вищевказане майно вона не має можливості, адже оригінал зазначеного Сертифіката втрачено, про що дано оголошення у газеті «Зоря Полісся» № 15 від 10.04.2020 (а.с.34).

На запит суду від Радомишльської державної нотаріальної контори Житомирської області надійшла відповідь, згідно якої ніхто із спадкоємців із заявою про прийняття спадщини, заявами про відмову від прийняття спадщини або заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не звертався. Спадкова справа щодо майна ОСОБА_2 не заводилась (а.с.92).

Як вбачається з повідомлення Раковицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області від 05.10.2020, ОСОБА_2 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Крім померлої в цьому житловому будинку разом з нею проживав та був зареєстрований на день смерті та протягом шести місяців після смерті ОСОБА_3 , 1921 року народження.

Крім вище перехованих, більше ніхто не проживав та не був зареєстрований на день смерті та протягом шести місяців після смерті із спадкодавцем (а.с.94).

Дід позивачки ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Крім померлого в цьому житловому будинку на день смерті та протягом шести місяців ніхто не проживав та не був зареєстрований. Спадщину в шестимісячний строк прийняла ОСОБА_4 - донька шляхом догляду за будинком та обробкою земельної ділянки (а.с.76,115).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_4 у віці 49 років у с. Комарівка Макарівського району Київської області (а.с.53).

З повідомлення державного нотаріуса Радомишльської державної нотаріальної контори Житомирської області Капранчук О.В. від 18.11.2020 за № 767/01-16 вбачається, що спадкова справа до майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 Радомишльською державною нотаріальною конторою не заведені (а.с.114).

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 28.11.2017 у справі № 289/1585/17 за позивачем визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 49 років у с. Комарівка Макарівського району Київської області (а.с.13-14).

Відповідно до рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 15.0.2019 у справі № 289/1948/18 за позивачем визнано право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, яка належала ОСОБА_3 (а.с.15).

У листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 зазначено, що при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України.

Предметом спору у цій справі є визнання за позивачем права на земельну частку (пай), яке належало бабусі ОСОБА_2 .

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1222, ч. 3 ст. 1223 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Прийняття спадщини може бути здійснено двома способами: шляхом подачі заяви до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України) та шляхом спільного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Як зазначено в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, відповідно до ст. 1272 ЦК визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про нотаріат", підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику в справах про спадкування", згідно якого, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Статтею 49 Закону України "Про нотаріат" передбачено випадки відмови нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто, звертаючись до суду з позовом про визнання права в порядку спадкування нерухомого майна, позивач не врахував, що указана функція перебуває в компетенції нотаріальних органів, а суд, в силу своїх повноважень може розглядати такий спір у разі відмови нотаріальних органів щодо видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності на майно в порядку спадкування.

З відповіді нотаріуса від 20.03.2020 (а.с.30), вбачається, що від позивача нотаріусу надійшла заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті баби ОСОБА_2 або видачі постанови про відмову, з роз`ясненням права звернення до суду за захистом прав. Нотаріус роз`яснив позивачу, що для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом необхідно особисто з`явитись до нотаріуса та надати відповідні документи.

Зазначений роз`яснювальний лист нотаріуса не можна вважати відмовою нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, оскільки за діючим законодавством нотаріус в разі відмови у вчиненні нотаріальної дії видає постанову.

Таким чином, зверненню до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу ОСОБА_1 нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, чого фактично не відбувалося.

Не мають преюдиційного значення для вирішення даної справи обставини встановленні рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 28.11.2017 у справі № 289/1585/17 та Коростишівського районного суду Житомирської області від 15.09.2019 у справі № 289/1948/18, оскільки в межах розгляду останніх вирішувалось питання визнання права власності за позивачем на житловий будинок та земельну ділянку, що належали її матері та діду, які померли. При цьому, суд зважає на положення ч. 7 ст. 82 ЦПК України, згідно якої правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд також враховує те, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Звернення до суду з позовом не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення відповідної визначеної правовими нормами процедури оформлення права власності.

Під час розгляду справи судом не було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що порушені права позивача, нотаріус не відмовляв у видачі свідоцтва про право на спадщину, а тому суд приходить до висновку, що позов фактично спрямований на визнання права власності на спадкове майно без додержання встановленої законом процедури.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права та встановлених в судовому засіданні обставин справи дає можливість зробити висновок про те, що заявлені позовні вимоги про визнання права на спадкове майно являються безпідставними і не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 76-82, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Радомишльської міської ради Житомирської області (місцезнаходження: Соборний майдан, 12, м. Радомишль, Радомишльський р-н, Житомирська обл., 12201, код ЄДРПОУ 25923935) про визнання права на земельну частку (пай), в порядку спадкування за законом - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12.02.2021.

Суддя Н. С. Сіренко