Рішення № 94874660, 28.01.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/7984/19

2/296/965/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі:

головуючої - судді Маслак В.П.,

при секретарі судового засідання Рабчинській Я.В.,

за участі представника третьої особи ОСОБА_7.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради за участі третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , КП «ВЖРЕП №3», ОСББ «Доманевський», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Ямська» про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради №502 від 07.06.2017р.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №502 від 07.06.2017р.

В обгрунтування позову зазначив, що є власником квартири АДРЕСА_1 . Між позивачем та управлінням культури Житомирської обласної державної адміністрації укладено охоронний договір. Власників вказаного будинку дев`ять. На установчих зборах власників будинку питання права власника з управління майном, або передача майна, а саме будинком, не вирішувалось і до ОСББ «Доманевський майно або право на нього його власниками не передавалось. Отже функції щодо управління, розпорядження, користування майном (будинком) у ОСББ «Доманевський» відсутні. Однак, 07.04.2017р. голова правління ОСББ «Доманевський» подав заяву міському голові, в якій просив приватний будинок АДРЕСА_2 передати в управління ОСББ «Доманевський». Виконавчий комітет Житомирської міської ради рішенням від 07.06.2017р. №502 «Про зняття з балансу жилого будинку АДРЕСА_2 » вирішив:

1. КП «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №3» Житомирської міської ради зняти з балансу житловий будинок АДРЕСА_2 та передати його в управління ОСББ «Доманевський».

2. Рекомендувати голові правління ОСББ «Доманевський ОСОБА_6. укласти договір з підприємством - перевізником твердих побутових відходів, який визначений виконавцем послуг на території його розміщення.

3. Голові правління ОСББ «Доманевський» ОСОБА_6 укласти з департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міськради охоронний договір на пам`ятку архітектури місцевого значення «Особняк» (охоронний номер 8).

4. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради згідно з розподілом обов`язків.

Позивач вважає, що відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.5 розділу 5 Статуту КП «ВЖРЕП №3» у комунального підприємства відсутнє право власності на будинок АДРЕСА_2 , також відсутній договір з позивачем, предметом якого є даний будинок, а тому прийняте рішення про зняття майна з балансу, передачі права управління майном та права охорони спадщини прийняті без достатніх на те повноважень, оскільки майнове право виникає при наявності правовстановлюючих документів на майно, або договору з його власником.

Позивач стверджує, що спірне рішення породжує дії, які є втручанням у права власника: управління та охорони спадщини, тому кореспондує з нормами ст.ст. 3, 41 Конвенції та ст.1 Протоколу до конвенції, якими закріплено основні принципи здійснення права власності та його обмеження. Дане рішення порушує право позивача на мирне володіння майном. Відповідно до положень ст.369 ЦК України, ст.1 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», рішення Конституційного суду України від 02.03.2004р. №4-рп/2004 у справі №1-2/2004 та від 09.11.2011р. №14-рп/2011 по справі № 1-22/2011 позивач з моменту набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 є балансоутримувачем житлового комплексу, володіє правом управління, має право установки управителя та несе відповідальність за експлуатацію майна. При цьому, КП «ВЖРЕП №3» на момент прийняття оскаржуваного рішення не було власником будинку АДРЕСА_2 , а тому не являється балансоутримувачем житлового комплексу. Відтак спірне рішення суперечить ст.317, ч.1 ст. 319, 321, ч.1 ст.1032 ЦК України ст.1 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» та порушує право позивача як власника майна.

Позивач також відмічає, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 відноситься до пам`ятки культурної спадщини, охоронний номер 8, назва «Особняк». Право управління пам`яткою належить державі в особі Кабінету Міністрів України і Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації, в тому числі погодження відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління (ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Відповідно до ст.18 Закону України « Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам`яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам`ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Виконавчий комітет є органом управління майном КП «ВЖРЕП №3» і наділений повноваженнями управляти майном останнього. Норми законів України не передбачають право виконавчого комітету управління приватним майном через своє комунальне підприємство. До складу виконавчого комітету не входить виконавчий орган компетенція якого у сфері культурної спадщини, а тому у виконавчого комітету нема повноважень вирішувати будь - яке питання у цій сфері та зобов`язувати укладати охоронний договір всупереч ч.3 ст.3, ст.6, ст.17, ст.23 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Пункт 2 спірного рішення має рекомендаційний характер. Факту знаходження на території будинку твердих побутових відходів не виявлено, а тому з даного приводу рекомендації виконавчого комітету безпідставні. Також дії з утримання пам`ятки та охоронної зони, що є прибудинковою територією, належить виключно власнику на підставі ст.24 Закону України «Про охорону культурної спадщини та постанови КМУ від 28.12.2001р. №1768 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини» та охоронного договору, а тому вказані рекомендації некомпетентній особі є неправомірними та свідчать про втручання у право власника.

Пункт 4 спірного рішення не відповідає нормам Законів України в частині компетенції виконавчого комітету, посадова особа, на яку покладено контроль за виконанням рішення, не володіє механізмом його виконання, що вказує на відсутність таких обов`язків, тому даний пункт спірного рішення є незаконним.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, в заяві від 17.08.2020р. представник відповідача просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, в задоволенні позову просив відмовити, оскільки оспорюване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 204).

Представник третьої особи ОСББ «Доманевський» у письмових поясненнях від 21.10.2019р. просив відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 за безпідставністю.

Зазначив, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р, враховуючи правові позиції Верховного суду України по справі №4/793 у постанові від 12.06.2007р. ОСОБА_1 не може бути балансоутримувачем належної йому частки у багатоквартирному будинку. Відповідно до порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, затвердженого постановою КМУ від 11.10.2002 №1521 та листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 26.06.2013р. №7/13-13429 «Щодо передачі багатоквартирних будинків на баланс ОСББ» передача житлового будинку з балансу житлово- комунальної підприємства на баланс ОСББ здійснюється на підставі рішення зборів ОСББ та за письмовою заявою ОСББ до міського голови і на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування. Надання інших документів органу місцевого самоврядування на передачу будинку з балансу житлово-комунальної підприємства на баланс ОСББ не передбачено.

Пунктом 1 рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Доманевський», оформлених протоколом № 1 від 18.04.2017, прийнято рішення про прийняття будинку, спільного майна та прибудинкової території на баланс ОСББ, що стало підставою для звернення голови ОСББ «Доманевський» до голови Житомирської міської ради. Підтвердженням перебування будинку АДРЕСА_2 на обслуговуванні ВЖРЕП № 3 є акт приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс від 30.06.2017 року.

Оскільки ст.18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не передбачено отримання погодження органу культурної спадщини при створенні уповноваженого власниками органу, яким здійснюється управління будинком тими ж власниками, дана норма застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

Отже, доводи ОСОБА_1 про необхідність отримання погодження органу культурної спадщини для зняття будинку із балансу житлово-комунальної організації та передачі його в управління безпосередньо уповноваженого співвласниками органу (ОСББ «Доманевський») є безпідставними.

На переконання представника ОСББ «Доманевський» рішення Виконкому про зняття будинку з балансу попереднього балансоутримувача та передачі його управляючій організації, яка створена більшістю співвласників на підставі вимог ст.385 ЦК України, Законів України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», повністю відповідає вимогам діючого на час його прийняття законодавства та ніяким чином не порушує право власності ОСОБА_1 на належні йому частку квартири і спільну власність у багатоквартирному будинку, не позбавляє його права володіння, користування, розпорядження ним, а тому не є втручанням у мирне володіння майном.

Оскаржуване рішення, яким рекомендовано голові ОСББ укласти договір на вивіз твердих побутових відходів, прийнято в межах компетенції органу місцевого самоврядування, відповідно до пп.6, 7 п.а ч. 1 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування», і носить рекомендаційних характер, ніяким чином не впливає на права позивача як співвласника багатоквартирного будинку.

Враховуючи повноваження Виконкому на забезпечення виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», п.3 рішення не може бути скасований повністю, а лише в частині зазначення органу, з яким повинен бути укладений охоронний договір. Контроль за правильним виконанням вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» покладається на спеціально уповноважений державний орган, який і має право оскаржувати рішення Виконкому в цій частині у разі його невідповідності вимогам цього Закону, а не позивач ОСОБА_1 , права якого на володіння своїм майном даним пунктом рішення ніяким чином не порушуються.

Пункт 4 оспорюваного рішення Виконкому не стосується прав позивача, оскільки є внутрішнім розпорядчим актом Виконкому.

В судове засідання позивач не з`явився у заяві від 23.11.2019р. просив розгляд справи здійснювати за його відсутності. В судовому засіданні 09.11.2020р. представник позивача позов підтримав з підстав зазначених в останньому (а.с. 118).

Треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 кожна окремо у відзиві від 23.11.2019р. (а.с. 120, 121) просили позов задовольнити у повному обсязі.

Треті особи ТОВ «Ямська», КП «ВЖРЕП №3» пояснення по суті спору до суду не надали, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неявки повноважного представника суд не повідомили.

Треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_4 пояснення по суті спору до суду не надали, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи - ОСББ «Доманевський», дослідивши надані докази, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 52). Між позивачем та управлінням культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації укладено охоронний договір від 17.08.2018р. №13, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов`язання щодо охорони частини приміщення, квартири АДРЕСА_1 , пам`ятки архітектури місцевого значення «Особняк», охоронний №8 (а.с. 31).

З матеріалів справи вбачається, що співвласниками будинку АДРЕСА_2 , які мають більшість голосів на підставі ст.6 Закону України «Про Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», було створено ОСББ "Доманевський", яке зареєстровано 22.03.2017 року.

Виконавчий комітет Житомирської міської ради рішенням № 502 від 07.06.2017 "Про зняття з балансу жилого будинку АДРЕСА_2 " (а.с.15) вирішив:

"1. Комунальному підприємству "Виробниче житлове ремонтно-виробниче підприємство № 3" Житомирської міської ради зняти з балансу жилий будинок АДРЕСА_2 та передати його в управління об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський".

2. Рекомендувати голові правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський" ОСОБА_6 укласти договір з підприємством - перевізником твердих побутовіх відходів, який визначений виконавцем послуг на території його розміщення.

3. Голові правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський" ОСОБА_6 укласти з департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради охоронний договір на пам`ятку архітектури місцевого значення "Особняк" (охоронний номер 8).

4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради згідно з розподілом обов`язків."

Позивач, вважаючи, що вказане рішення є незаконним, порушує його права та інтереси як співвласника будинку, оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Згідно ст.4 ЖК Української РСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає жилі будинки і жилі приміщення в інший будівлях; що належать державі (державний житловий фонд), жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд).

Відповідно до ст.5 ЖК Української PCP державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчих житловий фонд).

Згідно із ст. 15 ЖК Української PCP до компетенції виконавчих комітетів міських рад віднесено окрім іншого: здійснення державного контролю за використанням і схоронністю житлового фонду (частина перша статті 30); керування житловим господарством, забезпечення належного технічного стану, капітального і поточного ремонту житлового фонду, що є у віданні Ради; здійснення управління житловим фондом місцевих Рад (частина перша статті 18).

Статтею 24 ЖК Української PCP визначено, що для експлуатації державного і громадського житлового фонду створюються житлово-експлуатаційні організації. Житлово-експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, утримання жилого будинку і придомової території. Жилий будинок може експлуатуватися тільки однією житлово-експлуатаційною організацією.

Житловий будинок по АДРЕСА_2 був побудований до 1917 року, а тому відносився до державного житлового фонду і перебував на утриманні і балансовому обліку КП «ВЖРЕП № 3».

Відповідно до ст.6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об`єднання, у тримісячний строк з дня державної реєстрації об`єднання забезпечує передачу йому примірника технічної та іншої передбаченої законодавством документації на будинок, а також документа, на підставі якого багатоквартирний будинок прийнято в експлуатацію, технічного паспорта і планів інженерних мереж.

Відповідно до п.2 Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 (далі - Порядок), у редакції станом на 17.01.2014р., загальні збори об`єднання вирішують питання про:

- прийняття житлового комплексу на баланс об`єднання;

- залишення житлового комплексу або його частини на балансі попереднього балансоутримувача (за умови укладення з ним відповідного договору);

- передачу житлового комплексу або його частини на баланс іншої юридичної особи, статут якої передбачає можливість провадження такої діяльності, та укладення з цією юридичною особою відповідного договору.

Передача житлового комплексу або його частини з балансу на баланс проводиться разом з планом земельної ділянки, технічним паспортом будинку та відповідною технічною документацією (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж тощо) у двомісячний термін після надходження відповідного звернення від об`єднання (п.5 порядку).

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 1 рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Доманевський», оформлених протоколом № 1 від 18.04.2017, прийнято рішення про прийняття будинку, спільного майна та прибудинкової території на баланс ОСББ, що стало підставою для звернення голови ОСББ «Доманевський» до голови Житомирської міської ради із заявою про прийняття житлового будинку по АДРЕСА_2 (а.с.87).

Відповідно до підпункту 1 п. а ч. 1 ст. 30 Закону України від 21.05.1997, № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Оскільки до створення ОСББ "Доманевський" балансоутримувачем та управителем будинку по АДРЕСА_2 було КП «ВЖРЕП №3», що учасниками справи не заперечується, то суд вважає, що відповідно до вищезазначених нормативно - правових актів та Законів, чинних на момент прийняття оскаржуваного рішення, останнє прийнято в межах компетенції виконавчого комітету Житомирської міської ради.

Доводи позивача про те, що саме він є балансоутримувачем житлового будинку по АДРЕСА_2 спростовуються положеннями Закону України «Про «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» з аналізу статтей якого вбачається, що «баланс» є елементом фінансової звітності підприємства. Також слід врахувати правові позиції Верховного Суду України у постанові від 12 червня 2007 року у справі № 4/793, з яких вбачається, що баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації).

Безпідставними суд вважає доводи позивача щодо необхідності погодження з органом охорони культурної спадщини рішення в частині передачі будинку в управління ОСББ "Доманевський".

За змістом ч.1 ст.18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є однією із форм управління багатоквартирним будинком його співвласниками. Таке управління є прямим та надає можливість кожному співвласнику приймати безпосередню участь у здійсненні функцій об`єднання, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання, що реалізується шляхом внесення пропозицій, голосування на зборах ОСББ, можливістю обирати та бути обраним в органи управління об`єднання (ст.ст. 10, 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Аналіз даних норм свідчить про те, що ОСББ є уповноважений орган співвласників, а не «інша юридична особа» в розумінні положень ч.1 ст.18 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Таким чином, оскільки пам`ятка архітектури - будинок по АДРЕСА_2 залишається в безпосередньому управлінні співвласників, а тому погодження з органом охорони культурної спадщини рішення про передачу будинку в управління ОСББ "Доманевський" не потребує.

Відповідно до положень ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

В матеріалах справи відсутні докази того, що прибудинкова територія по АДРЕСА_2 приватизована власниками будинку, а тому слід дійти висновку, що остання є комунальною власністю та перебуває у віданні органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Відповідно до пп.6, 7 п. а ч. 1 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування» до власних (самоврядних) повноважень виконавчого комітету в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування віднесено : вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин; організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Отже, рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради, яким рекомендовано голові ОСББ укласти договір на вивіз твердих побутових відходів, прийнято в межах компетенції органу місцевого самоврядування і носить рекомендаційних характер, ніяким чином не впливає на права позивача як співвласника багатоквартирного будинку.

Суд також звертає увагу на те, що оскаржуване рішення є індивідуальним актом.

Відповідно до п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Слід відмітити, що п.3 оспорюваного рішення вичерпало свою дію фактом виконання, що підтверджується постановою Верховного суду від 23.12.2019р. по справі №806/1536/18 зі змісту якої, зокрема, вбачається, що 08.09.2017р. між Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради в особі директора департаменту Блажиєвського І.Й. та ОСББ «Доманевський» в особі директора ОСОБА_6 укладено охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини №5 за адресою: АДРЕСА_2 . Даною постановою ВС залишено без змін рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 у справі №806/1536/18, яким визнано протиправним та скасовано охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини від 08.09.2017 № 5, укладений між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський" і Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради.

За вказаних обставин, відсутні підстави для скасування п.3 оспорюваного рішення виконкому, оскільки таке рішення було реалізовано та втратило свою чинність.

Суд також зважає на те, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18.09.2019р. у справі №2040/6074/18 право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 15 серпня 2019 року справа № 1340/4630/18 якщо доводи позивачів про порушення їхніх прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу спірнім рішенням на їхні конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси та свідчать про незгоду позивачів з указанім рішенням, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу, то підстав для задоволення позову немає.

Позивач стверджує, що спірне рішення породжує дії, які є втручанням у права власника: управління та охорони культурної спадщини. Спірне рішення порушує права позивача на мирне володіння своїм майном.

Позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , а також, відповідно до ст.382 ЦК України, - співвласником спільного майна багатоквартирного будинку.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч.1 ст.369 ЦК України).

Згідно із ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Приписами ст.4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено мету створення об`єднання - забезпечення і захист прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Для створення об`єднання є достатнім більше половини загальної кількості голосів усіх співвласників, які визначаються пропорційно до частки загальної площі квартири співвласника у загальній площі всіх квартир (ст. 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Визначаючи необхідну кількість голосів для створення об`єднання, з метою недопущення зловживання своїми правами частиною співвласників багатоквартирного будинку, законодавець забезпечив можливість виконання вимог ч.4 ст.319 ЦК України (власність зобов`язує) та вимог ст.ст.360, 385 ЦК України більшістю співвласників незалежно від небажання меншої їх частини приймати участь в управлінні, утриманні та збереженні спільного майна (зловживання своїми правами).

Таким чином, доводи позивача про необхідність згоди кожного із співвласників на передачу будинку в управління ОСББ не узгоджується із вищевказаними нормами законодавства.

Окрім того, слід врахувати висновки Верховного Суду по справі № 910/13384/17 від 24.07.2018, в якій суд касаційної інстанції прямо вказав на те, що балансоутримувач не є власником майна. Зі створенням об`єднання співвласників багатоквартирного будинку форма власності не змінюється, а сама по собі передача об`єкту з балансу на баланс не змінює правовий режим майна та не свідчить про його відчуження на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке за рішенням співвласників лише здійснює функції з управління, утримання та обслуговування будинку, що відповідає вимогам чинного законодавства, принципу непорушності права власності.

Отже, рішення виконавчого комітету про зняття будинку з балансу попереднього балансоутримувача та передачі його на баланс ОСББ «Доманевський», яке створено більшістю співвласників на підставі вимог ст.385 ЦК України, Законів України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», повністю відповідає вимогам діючого на час його прийняття законодавства та ніяким чином не порушує право власності ОСОБА_1 на належні йому частку квартири і спільну власність у багатоквартирному будинку, не позбавляє його права володіння, користування, розпорядження ним, а тому не є втручанням у мирне володіння майном.

За вказаних обставин, безпідставними є доводи позивача про порушення оскаржуваним рішенням виконкому його прав як співвласника багатоквартирного будинку.

Встановлені судом обставини справи, аналіз чинних на момент прийняття оскарженого рішення нормативно - правових актів, Законів, свідчать про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки не доведено порушення прав позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя В. П. Маслак