Ухвала суду № 94873286, 15.02.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6288/20

(2/199/682/21)

УХВАЛА

15.02.2021

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Перетятько А.В.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ковтун Д.В.,

розглянувши у відкритому (підготовчому) судовому засіданні у м. Дніпрі клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача на належного у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , де треті особи: Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та Шоста дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування та звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з поданим клопотанням ОСОБА_3 , яка є співвідповідачем у даній справі, має бути замінена на належного відповідача – Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), оскільки арешт на спірне майно накладений державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського ВДВС Дніпровського міського управління юстиції Марінеско А.В., у зв`язку з чим, на переконання представника позивача, вимога про зняття арешту повинна пред`являтися до відповідного відділу ДВС, враховуючи також ту обставину, що завершені виконавчі провадження №22607855 та №32967364, що були відкриті на виконання примусового виконання виконавчого листа №1-159/2010 від 20.10.2010 р. Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, були знищені по закінченню строку зберігання і арешт майна та заборона його відчуження, накладені постановою державного виконавця від 12.10.2011 р., мають бути скасовані тільки на підставі рішення суду.

Представник Дніпровської міської ради полагався на розсуд суду при розв`язанні поданого клопотання.

Інші учасники справи не скористалися правом брати участь у судових засіданнях.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

За ст. 16 ЦК України (ч. 1) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою цієї статті визначені способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

За ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні або його частини визначені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 5 ст. 59 зазначеного вище закону у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до положень статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» і роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 4 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (з наступними змінами) особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

Підставою обтяження майна, на яке в порядку спадкування за законом після смерті батька (боржника за виконавчим листом, зазначеним вище) має право позивач, є постанова від 12.10.2011 р., винесена державним виконавцем (копія постанови позивачем не надана) з примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.10.2020 р. про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн., відтак, оскільки за змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, у тому числі Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), відсутні підстави для твердження про те, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, за наявності яких суд на підставі ч. 2 ст. 51 ЦПК України замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, тому підстави для задоволення клопотання представника позивача відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 258, ч. 2 ст. 258, ст.ст. 259 - 261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання представника позивача відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Спаї