Рішення № 94870605, 15.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

15 лютого 2021 року справа №640/23847/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 листопада 2019 року №0088134204, №0088234204 та №0088194204

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, вважаючи протиправним визначення суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, оскільки ГУ ДПС у м. Києві порушило процедуру повідомлення про проведення перевірки. Крім того позивач зазначає, що ОСОБА_1 також не був належним чином повідомлений кредитором про анулювання боргу та про складові анульованого боргу, що виключає визначення суми податкового зобов`язання.

Ухвалою від 09 грудня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/23847/19 в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки за наслідками проведеної перевірки, про яку позивач вважається повідомленим належним чином, встановлено порушення та повністю підтримав висновки акта перевірки.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій повторно вказав про порушення порядку повідомлення про проведення перевірки та, як наслідок, виключення правових наслідків такої перевірки у вигляді прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. На думку позивача, відповідач не довів складу прощеної ОСОБА_1 суми боргу, а анульовані проценти та пеня не є об`єктом оподаткування - додатковим благом. Позивач зазначає, що він сплатив більшу суму, ніж отримав в якості кредиту, а припинення кредитних зобов`язань внаслідок задоволення вимог іпотекодержателя не призводить до додаткового блага.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Право платника податків оскаржити рішення контролюючого органу передбачено пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 20 листопада 2019 року №0088134204 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 170.2.2, 170.2.6 пункту 170.2 статті 170, абзацу «б» пункту 176.1 статті 176 з урахуванням підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168, підпункту 170.2.9 пункту 170.2 статті 170, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб в розмірі 474 622,03 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 20 листопада 2019 року №0088234204 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 1.2, 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 39 551,83 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 20 листопада 2019 року №0088164204 згідно з підпунктом 54.3.1, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, за порушення підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 24 жовтня 2019 року №321/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017» (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки зафіксовано, що позивач порушив вимоги:

пункту 179.1 статті 179 з урахуванням вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України - не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДПС у м. Києві;

підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пункту 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України - не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 з урахуванням вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 - не задекларовано річний оподатковуваний дохід за 2017 рік у сумі 2 109 431,27 грн. та не перераховано до бюджету податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 379 697,63 грн.;

підпункту 1.2, 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України - не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податкове зобов`язання з військового збору за 2017 рік у сумі 31 641,47 грн.

Перевірку проведено на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 04 жовтня 2019 року №1597 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 )», яким призначено проведення перевірки з 10 жовтня 2019 року тривалістю 5 робочих днів.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить із таких міркувань.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Стаття 62 Податкового кодексу України передбачає, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог вказаного Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки встановлені статтею 79 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 79.1 якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно із пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідач у відзиві зазначив, що позивача повідомлено належним чином про проведення перевірки шляхом надіслання на його адресу наказу та повідомлення.

Проте, відповідно до наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивач отримав наказ ГУ ДПС у м. Києві про проведення перевірки від 04 жовтня 2019 року №1597, в той час як перевірка розпочата з 10 жовтня 2019 року.

У свою чергу, невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акта індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України у постанові від 27 січня 2015 року (справа №21-425а14), а також Верховного Суду у постановах від 06 лютого 2018 року (справа №802/1241/17-а) та від 21 лютого 2018 року (справа №821/371/17).

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою для винесення наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року (справа №826/12651/14) та у постанові Верховного Суду від 17 березня 2018 року (справа №1570/7146/12).

Тобто, у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття акта індивідуальної дії (рішення, вимоги, податкового повідомлення-рішення). У такому випадку висновки акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом. Податкові повідомлення-рішення, як акти індивідуальної дії, є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

Такої позиції дотримується Верховний суд у постановах від 17 січня 2018 року провадження №К/9901/1895/18 по справі №1570/7146/12 (ЄДРСРУ №71692623), від 16 січня 2018 року у справі №2а/1570/4582/11, провадження №К/9901/924/18 (ЄДРСРУ №71630461).

Оскільки суд встановив, що відповідач порушив порядок проведення перевірки, а тому у нього відсутня компетенція на прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи відповідача, наведені у запереченні проти позову щодо порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, внаслідок чого занижений податок на прибуток на загальну суму 9 165 402,00 грн. та завищене від`ємне значення об`єкта оподаткування по податку на прибуток в сумі 6 395 345,00 грн., не спростовують факту незаконності проведення перевірки позивача, а тому підстави для надання їм правової оцінки відсутні. Крім того, виявлені незаконною перевіркою порушення не вважаються такими, що встановлені у встановленому законом порядку.

Аналогічна позиція щодо відсутності підстав оцінювати висновки незаконної перевірки викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року №К/9901/1970/17.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 20 листопада 2019 року №0088134204, №0088234204 та №0088194204 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 5 148,54 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 20 листопада 2019 року №0088134204, №0088234204 та №0088194204.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судовий збір в сумі 5 148,54 грн. (п`ять тисяч сто сорок вісім гривень п`ятдесят чотири копійки).

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; ідентифікаційний код 43141267).

Суддя В.А. Кузьменко