Рішення № 94868451, 15.02.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6983/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїдки) з єдиного внеску від 22 травня 2019 року № Ф-6091-51/4611-У та від 12 лютого 2020 року № Ф-6091-51/2052У,

- зобов`язати ГУ ДПС у Полтавській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ФОП ОСОБА_1 боргу (недоїмкии) зі сплати єдиного внеску у розмірі 31 371,56 грн,

- встановити судовий контроль,

- стягнути витрати на правничу допомогу.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що у спірному періоді хоча і був зареєстрований, як фізична особа-підприємець, однак підприємницькою діяльністю не займався та не отримував прибутку. При цьому позивач у спірному періоді працював у ТОВ "СТК Агрогруп", яке здійснювало нарахування та сплату єдиного внеску.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

31 грудня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли заперечення ГУ ДПС у Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 60).

12 січня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ДПС у Полтавській області на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи на правомірність оскаржуваних вимог. Стверджував, що Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не містить виключень та не передбачає такої умови для звільнення від сплати єдиного внеску, як наявність трудових відносин, нарахування та сплата єдиного соціального внеску роботодавцем (а.с. 64-66).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року заперечення ГУ ДПС у Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження залишено без задоволення.

Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно із частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 із 22 серпня 2001 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець про що до ЄДРЮОФОПГФ внесено запис номер 25850170000017003.

29 квітня 2020 року до ЄДРЮОФОПГФ внесено запис номер 2580060003017003 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

22 травня 2019 року ГУ ДПС у Полтавській області сформовано вимогу № 6091-51/4611У про нарахування ОСОБА_1 недоїмки в розмірі 21 030,90 грн (а.с. 17).

12 лютого 2020 року ГУ ДПС у Полтавській області сформовано вимогу № 6091-51/2052У про нарахування ОСОБА_1 недоїмки в розмірі 8 2562,54 грн (а.с. 18).

Позивач, вважаючи, що його права порушенні, звернувся до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, судом встановлено наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

За пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 та пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є:

- роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, як 110; використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивіль;но-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного держа 074;ного р;еєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Абзацом першим пункту 1 та пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення особою підприємницької діяльності в якості фізичної особи-підприємця, яку особа фактично не здійснює (не отримує доходу від її провадження), Законом №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску.

Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При розгляді справи судом враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 грудня 2019 року по справі № 440/2149/19, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

У даному випадку, оскаржуваними вимогами встановлено наявність у позивача заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за період 2017 по 1-квартал 2020 року.

Водночас, судом встановлено відповідно до довідки Пенсійного фонду України за формою ОК-5, що із січня 2017 року по 1-квартал 2020 року позивач працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "СТК Агрогруп" (а.с. 28-31).

Крім того, відповідно до зазначених відомостей про застраховану особу, єдиний соціальний внесок за ОСОБА_1 за вказаний період було сплачено його роботодавцем у розмірі не меншому мінімального страхового внеску за місяць

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період із січня 2017 року по 1-квартал 2020 року, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що провадить підприємницьку діяльність, проте не отримував дохід від неї.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності сформованих ним вимог вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22 травня 2019 року № Ф-6091-51/4611У та від 12 лютого 2020 року № Ф-6091-51/2052У зі сплати єдиного внеску, а тому позовні вимоги в частині визнання їх протиправними та скасування підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку позовній вимозі про зобов`язання ГУ ДПС у Полтавській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ФОП ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 31 371,56 грн, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України для цілей оподаткування податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".

У статті 1 цього Закону України "Про інформацію" інформацією визнано будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

В силу вимог пункту 63.12 статті 63 Податкового кодексу України інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв`язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

Таким чином, відомості, внесені податковим органом до баз даних, є публічною інформацією, що повинна відповідати принципу достовірності та відображати дійсний стан розрахунків платника з бюджетом.

Наведене виключає наявність в інформаційних базах даних податкового органу інформації про податкові зобов`язання платника податків у тому числі і по сплаті єдиного внеску без наявності у особи обов`язку щодо його сплати.

Як випливає із інтегрованої картки платника єдиного внеску ОСОБА_1 , за останнім рахується заборгованість зі сплати ЄСВ в розмірі 31 371,56 грн (а.с. 67).

Враховуючи встановлення судом відсутності у ОСОБА_1 обов`язку по сплаті єдиного внеску та беручи до уваги ту обставину, що вимоги про сплату боргу виносяться податковим органом на підставі інформації наявної в інтегрованих картках платника податку, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про борг на суму 31 371,56 грн та інформації про нарахування на цей борг штрафу та пені.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов належить задовольнити у повному обсязі.

Також розглянувши клопотання позивача про зобов`язання ГУ ДПС у Полтавській області подати до суду звіт про виконання судового рішення відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов`язань на суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду.

У спірних правовідносинах суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 1 681,60 грн. підтверджується квитанцією за 0.0.1815969975.1 від 25 листопада 2020 року та квитанцією № 0.0.1938882662.1 від 12 грудня 2020 року.

Також судом встановлено, що 25 серпня 2020 року між адвокатом Гагарським Артемом Павловичем та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 1. За умовами договору є надання адвокатських послуг, а саме клієнт уповноважує адвоката при здійсненні своїх повноважень представляти інтереси клієнта в усіх державних органах, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, фінансових установах та перед фізичними особами; представляти інтереси клієнта в усіх без виключення судах загальної юрисдикції з усіма правами та обов`язками наданими Кодексом адміністративного судочинства України, Господарсько-процесуальним кодексом України, Цивільно-процесуальним кодексом України, Кримінально-процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (а.с. 32-33).

Згідно додаткової угоди № 1 від 25 серпня 2020 року до договору про надання правової допомоги № 1 від 25 серпня 2020 року адвокатом надаються наступні послуги: аналіз законодавчої бази та судової практики стосовно суті спору - 2 год.; складення позовної заяви до ГУ ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 22 травня 2019 року № Ф-6091-51/4611У та від 12 лютого 2020 року № Ф-6091-51/2052У, зобов`язання вчинити дії - 5 год (а.с. 34).

Позивачем надано акт наданих послуг від 26 серпня 2020 року на загальну суму, в якому зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1 від 25 серпня 2020 року про сплату 1 700 грн (а.с. 35-36).

При цьому законодавством не встановлено права суду змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Дослідивши акт виконаних робіт за договором, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, зважаючи на задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 681,60 грн. та витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 1 700 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014) про визнання протиправними та скасування вимог, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїдки) з єдиного внеску від 22 травня 2019 року № Ф-6091-51/4611-У та від 12 лютого 2020 року № Ф-6091-51/2052У.

Зобов`язати ГУ ДПС у Полтавській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 боргу (недоїмкии) зі сплати єдиного внеску у розмірі 31 371,56 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 681,60 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 1 700 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко