Рішення № 94868302, 15.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11793/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача викладеного в листі №6980-6955/К-04/8-1500/20 від 13.08.2020 року про незаконну відмову у виплаті пенсії на визначений позивачкою банківський рахунок, в тому числі якщо було прийнято, але не передано позивачці; визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати пенсії позивачці з червня 2019 року протиправною; зобов`язання відповідача виплатити на визначений позивачкою банківський рахунок усі недоотримані пенсійні виплати з урахуванням усіх підвищень з червня 2019 року до фактичного виконання відповідачем рішення по цій справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно виплачені суми позивачки, починаючи з червня 2019 року до їх фактичної виплати та продовжити виплату пенсії позивачці на банківський рахунок довічно.

Позивач обґрунтовує позов тим, що вона є громадянином України та постійно мешкає в Ізраїлі, та відповідно до отриманих судових рішень відповідачем поновлено ОСОБА_1 виплату пенсії довічно, яку остання отримує на банківський рахунок в банку «Ощадбанк». В грудні 2018 року та червні 2019 року представниками позивачки отримана пенсія позивачки, перерахована на поштове відділення, та в січні 2020 року представником позивача виявлено, що пенсія позивача не виплачена ні на поштове відділення, ні на банківський рахунок, при цьому жодного повідомлення або рішення про припинення виплати пенсії на банківський рахунок позивач від відповідача не отримувала. Представник ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом про надання інформації щодо виплати пенсії позивачки, та 17.08.2020 року листом №6980-6955/К-04/8-1500/20 від 13.08.2020 року відповідач повідомив, що ним проведено виплату поновлення пенсії позивачу, яка виплачувалася на поштове відділення, а з липня 2019 року - на банківський рахунок, проте з 01.02.2020 року виплата припинена, та вказано, що для поновлення пенсії позивачу необхідно надати оригінал заяви про виплату пенсії на банківський рахунок. Так, відповідачу повторно подано оригінал заяви про виплату пенсії на банківський рахунок. Оскільки жодним нормативним актом відповідач не уповноважений припиняти виплату пенсії позивача на її банківський рахунок і перераховувати виплату пенсії на поштове відділення, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник ГУ ПФУ в Одеській області надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року по справі №815/1229/18 ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 01.06.2016 року, та згідно заяви від 31.05.2019 року пенсія перераховувалася на рахунок, відкритий в AT «Ощадбанк». Починаючи з 01.07.2019 року суми пенсії щомісячно поверталися AT «Ощадбанк`у зв`язку із невідповідністю реквізитів отримувача (позивача) з призначенням платежу «Пенсіонера не знайдено по РНОКПП» (по ідентифікаційному номеру фізичної особи). Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.02.2020 року виплата пенсії позивачу припинена «до з`ясування». Питання щодо відновлення та виплату пенсії через банківську установу можливо розглянути за умови особистого звернення позивача та надання відповідної заяви.

Ухвалою суду від 09.11.2020 року позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 15.12.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також вказаною ухвалою зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області надати до суду в строк для надання відзиву належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , які стосуються предмету спору.

Дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та наявності підстав для відмови в його задоволенні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, та отримує пенсію за віком.

01.07.2015 року ОСОБА_1 виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року у адміністративній справі №815/1229/18 позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального обєднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі задоволено частково, зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.01.2016 року, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів (а.с.78-84).

З 01.07.2019 року на підставі заяви (Вх.№1395/03-09) від 31.05.2019 року виплату пенсії ОСОБА_1 переведено на рахунок в АТ «Ощадбанк».

Згідно листів Начальника відділу з питань виплати пенсій №16, наявних в матеріалах пенсійної справи, вбачається, що починаючи з 01.07.2019 року суми пенсії повернуті АТ «Ощадбанк» в зв`язку з невідповідністю РНОКПП отримувача, та факт того, що пенсія до 01.06.2019 року отримувалася позивачем визнається сторонами.

Листом від 28.01.2020 року №1500-0401-8/808 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило представника позивача В.Б. Меламеда, що оскільки наявна невиплата пенсії з 01.06.2019 року по 31.01.2020 року виплата пенсії припинена з 01.02.2020 року (а.с.87).

19.02.2020 року позивачем подано банківську заяву про перерахування належних сум пенсії на її банківський рахунок (а.с.89).

Листом від 13.08.2020 року №6980-6955/К-04/8-1500/20 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило позивача, що з 01.02.2020 року виплата пенсії призупинена «до з`ясування» відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд) (а.с.86). Також в листі зазначено, що для поновлення виплати пенсії через банківську установу ПАТ «Державний ощадний банк України» необхідно особисто звернутися до Приморського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ в Одеській області та надати відповідну заяву, або можливо надати таку заяву через Веб-портал електронних послуг ПФУ при наявності електронного цифрового підпису.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За правилами ч.1 ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року №1382-IV (далі - Закон №1382-IV) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регламентовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно зі ст.51 Закону №1058-IV, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.47 Закону №1058-VI, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Частиною 2 ст.47 Закону №1058-VI передбачено, що пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.

Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

ОСОБА_1 призначена пенсія за віком та у зв`язку з виїздом позивачки з України на постійне місце проживання до Ізраїлю виплата пенсії була припинена. Відповідно до судових рішень ГУ ПФУ в Одеській області поновило позивачу виплату пенсії та відповідно до заяви позивача виплачувало належну пенсію на визначений банківський рахунок.

Стаття 49 Закону №1058-VI регулює питання припинення та поновлення виплати пенсії. Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч.3 ст.35 та ст.46 цього Закону.

Цей перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Водночас п.2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1 (у редакції постанови правління ПФУ від 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок №22-1) визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії (п.1.5 Порядку №22-1).

Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні посилання на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 року у справі № 757/12134/14-а.

Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1596 (далі - Порядок №1596), визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів, шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги в уповноважених банках.

Відповідно до п.6 Порядку №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунку.

Згідно п.10 Порядку №1596, заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку. Заяви приймаються за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.

З аналізу викладеного вбачається, що підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п.10 Порядку №1596 двома шляхами, а саме: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду; від установи уповноваженого банку.

Аналогічні положення закріплені у п.4.10 Порядку №22-1, яким передбачено, що заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 (зі змінами).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ОСОБА_2 перераховувалася пенсія на банківський рахунок в АТ «Ощадбанк» відповідно до її заяви про перерахування належної пенсії на її банківський рахунок від 31.05.2019 року.

Відповідач не заперечує тієї обставини, що з 01.07.2019 року кошти поверталися банківською установою АТ «Ощадбанк», а з 01.02.2020 року виплата пенсії позивачу призупинена «до з`ясування».

Згідно з п.16 Порядку №1596, якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов`язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку. У разі невиконання одержувачем цієї умови орган Пенсійного фонду або орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через національного оператора поштового зв`язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.

Таким чином, суд вважає неспроможними у даному випадку доводи позивача стосовно того, що відповідач не уповноважений припиняти виплату пенсії позивача на її банківський рахунок і перераховувати її виплату на поштове відділення в той час, коли людина не проживає в Україні, оскільки нормами чинного Закону №1058-VI та Порядком №1596 таких приписів не передбачено.

Як зазначає представник позивача у позовній заяві, в грудні 2018 року та червні 2019 року представниками позивачки отримана пенсія ОСОБА_1 , а в січні 2020 року представником позивача виявлено, що пенсія позивача не виплачена ні на поштове відділення, ні на банківський рахунок.

Таким чином, суд доходить висновку, що пенсія позивача виплачувалася та отримувалася за довіреністю до червня 2019 року.

Водночас, припускати, що пенсія не нараховувалася в подальшому не має підстав, оскільки так, як встановлено судом кошти з 01.07.2019 року по 01.02.2020 року надходили на банківський рахунок позивача, однак поверталися банком.

Враховуючи неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, відповідно до п.4 ч.1 ст.49 Закону №1058-VI, виплата пенсії припинена відповідачем з 01.02.2020 року «до з`ясування». При цьому суд звертає увагу, що виплата пенсії позивача припинена не на банківський рахунок, а припинена взагалі.

Відтак суд вважає, що з боку відповідача відсутня протиправна бездіяльність щодо невиплати пенсії позивачці з червня 2019 року, оскільки ГУ ПФУ в Одеській області діяло у порядок та спосіб передбачений п.4 ч.1 ст.49 Закону №1058-VI.

При цьому про вказані вище обставини ГУ ПФУ в Одеській області повідомило представника позивача Меламеда В.Б. листом №1500-0401-8/808 від 28.01.2020 року (а.с.87), у відповідь на запит представника від 13.01.2020 року №175. Також в листі зазначено, що для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися із заявою, та іншими документами до Приморського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ в Одеській області.

19.02.2020 року позивачем подано банківську заяву про перерахування належних сум пенсії на її банківський рахунок (а.с.89).

Також листом від 13.08.2020 року №6980-6955/К-04/8-1500/20 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило позивача, що з 01.02.2020 року виплата пенсії призупинена «до з`ясування» відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд) (а.с.86). Також в листі зазначено, що для поновлення виплати пенсії через банківську установу ПАТ «Державний ощадний банк України» необхідно особисто звернутися до Приморського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ в Одеській області та надати відповідну заяву, або можливо надати таку заяву через Веб-портал електронних послуг ПФУ при наявності електронного цифрового підпису.

Водночас судом встановлено, що станом на час розгляду справи позивач з передбаченою п.1.5 Порядку №22-1 заявою про поновлення виплати пенсії до ГУ ПФУ в Одеській області не зверталася, тому таке поновлення здійснено не було. А заява про перерахування належних сум пенсії на банківський рахунок від 19.02.2020 року не є заявою про поновлення призупиненої виплати пенсії, та надійшла до відповідача вже після того, як було припинено виплату пенсії позивачу і до відновлення її виплати, тому підстави для здійснення відповідачем перерахування пенсійних виплат на вказаний у цій заяві банківський рахунок позивача до поновлення пенсійних виплат ОСОБА_1 в порядку, передбаченому Порядком №22-1, відсутні.

Крім того з листів Начальника відділу з питань виплати пенсій №16, наявних в матеріалах пенсійної справи, зокрема від 07.08.2020 року №4352/04-16, від 08.09.2020 року №5243/04-16 вбачається, що за поновленням виплати пенсії гр. ОСОБА_1 не зверталася.

Статтею 49 Закону №1058-VI визначено, що виплата пенсії припиняється, зокрема, за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, разом з тим лист відповідача №6980-6955/К-04/8-1500/20 від 13.08.2020 року, який є відповіддю на звернення представника відповідача розміщене на Веб-порталі ПФУ, у якому відповідачем повідомлено про призупинення виплати пенсії з 01.02.2020 року, не є рішенням суб`єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні п.19 ч.1 ст.4, ч.1 ст.19 КАС України, відтак не може бути предметом судового розгляду.

Так само, в матеріалах справи відсутнє рішення саме про відмову у виплаті пенсії на визначений позивачкою банківський рахунок, а тому дана вимога задоволенню не підлягає.

Суд звертає увагу на те, що з огляду на прийняття відповідачем рішення про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020 року, яке позивачем оскаржене не було та є чинним, вимога відповідача про необхідність подання позивачем заяви в порядку, передбаченому приписами п.1.5 Порядку №22-1 є цілком обґрунтованою та такою, що відповідає положенням чинного законодавства України, так само роз`яснення позивачу, викладені в листах, про необхідність подання заяви в порядку, передбаченому приписами п.1.5 Порядку №22-1 для поновлення виплати пенсії останньої, не містять ознак протиправності.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що вимоги позивача щодо визнання противними рішень та бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 на визначений нею банківський рахунок задоволенню не підлягають, так само і вимоги щодо зобов`язання відповідача виплатити на визначений позивачем банківський рахунок усі недотримані нею пенсійні виплати є передчасними та задоволенню не підлягають, з огляду на наявність чинного рішення відповідача про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 та неподання останньою заяви про поновлення виплати пенсії.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

При цьому суд роз`яснює позивачу, що відмова в задоволенні позову не позбавляє її права звернутися до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії та в подальшому виплати такої пенсії на належний позивачу банківський рахунок.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.9, 73, 77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 та з урахуванням п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.