Рішення № 94868163, 15.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14033/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Сидорівського С.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Рей Вей Груп” (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 32; код ЄДРПОУ 43142370) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування наказу №4743 від 29.09.2020 та податкового повідомлення-рішення №0004550904 від 30.10.2020 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Рей Вей Груп” до Головного управління ДПС в Одеській області, я кому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Одеській області № 4743 від 29.09.2020 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «РЕЙ ВЕЙ ГРУП»;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 0004550904 від 30.10.2020 року, яким до ТОВ «РЕЙ ВЕЙ ГРУП» застосовано штраф у розмірі 500 000,00 грн.

Ухвалою суду від 15.12.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог та у відповіді на відзив зазначено, що 30.09.2020 співробітниками ГУ ДПС в Одеській області, на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області № 4743 від 29.09.2020, проведено фактичну перевірку з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального на підприємстві ТОВ «РЕЙ ВЕЙ ГРУП» (код ЄДРПОУ 43164991), за результатами якої складено Акт № 2040/15-32-09-04/43164991 від 12.10.2020. Н підставі даного акту прийнято податкове повідомлення рішення № 0004550904 від 30.10.2020 року та нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500 000,00 грн. ТОВ «РЕЙ ВЕЙ ГРУП» не погоджується з податковим повідомленням рішення № 0004550904 від 30.10.2020 та вважає його незаконним, а тому звернулось до суду з даним позовом.

22.01.2021 року (вх. №3206/21) від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазнає, що перевірку суб`єкта господарювання було проведено на підставі наказу від 29.09.2020 року №4743, що передбачено пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу перевірки та з урахуванням положень пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України. За результатами перевірки встановлено порушення вимог п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI та ст. 15 Закону України від 19.12.1999 № 482/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та складено податкове повідомлення рішення. Відповідач вважає, що він діяв у межах своїх повноважень, а тому заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «РЕЙ ВЕЙ ГРУП» у повному обсязі.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ «РЕЙ ВЕЙ ГРУП» було зареєстровано 09.08.2019 року, номер запису: 15561020000071138. Видами діяльності позивача є: 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний); 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів. (а.с.25)

30.09.2020 співробітниками відділу ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС в Одеській області, на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області № 4743 від 29.09.2020 (а.с.15), проведено фактичну перевірку з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального на підприємстві ТОВ «РЕЙ ВЕЙ ГРУП» (код ЄДРПОУ 43164991), за результатами якої складено Акт № 2040/15-32-09-04/43164991 від 12.10.2020. (а.с. 18-20)

Контролюючим органом було встановлено порушення ТОВ «РЕЙ ВЕЙ ГРУП» вимог п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі за текстом ПК України) та ст. 15 Закону України від 19.12.1999 № 482/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». (а.с.20)

У п. 3.1 ревізорами досліджувалось придбання ТОВ «РЕЙ ВЕЙ ГРУП» у період 04.04.2020 по 07.07.2020 включно підакцизних товарів у ТОВ «АЛМА ВІН» (код за ЄДРПОУ 43488390) загальним об`ємом 19 624,02 л. та встановлено, що відповідно до акцизних накладних, які складені ТОВ «АЛМА ВІН», ТОВ «РЕЙ ВЕЙ ГРУП» отримало пальне у місці зберігання пального виключно для власних потреб, на яке не отримано відповідної ліцензії. (а.с.19)

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, ТОВ «РЕЙ ВЕЙ ГРУП», не погоджуючись з висновками перевірки, що викладені в зазначеному Акті, подало заперечення до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків – ГУ ДПС в Одеській області.

Проте, у відповіді на заперечення від 28.10.2020 року (вих.№ 20135/10/15-32-09-04-08), контролюючий орган повідомив позивача що перевірку проведено в межах та у відповідності до діючого законодавства України, а висновки викладені в акті перевірки є обґрунтованими. (а.с.22)

У зв`язку з цим Головним управлінням ДПС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення рішення № 0004550904 від 30.10.2020 року, яким ГУ ДПС в Одеській області повідомляє ТОВ «РЕЙ ВЕЙ ГРУП», що на підставі акту перевірки № 2040/15-32-09-04/43164991 від 12.10.2020 та відповіді на заперечення № 20135/10/15-32-09-04-08 від 28.10.2020 встановлено порушення част. 20 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 ПК України, абз. 23 част. 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем Адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 500 000,00 грн. (а.с. 23)

Не погодившись із зазначеним рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить його скасувати.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 75.1.3. ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями ст.80 ПК України.

Як вбачається зі змісту спірного наказу №4743 від 29.09.2020 року, в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено ст.20 та підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Так, статтею 20 ПК України визначено загальний перелік прав контролюючих органів, а підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності такої підстави у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, фактична перевірка проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов`язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 ст.80 ПК України.

Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Відповідно до вимог пункту 80.5 статті 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу, яка визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Згідно з абзацом третім п.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Згідно змісту акту перевірки контролюючий орган встановив, що відповідно до акцизних накладних, які складені ТОВ «АЛМА ВІН», ТОВ «РЕЙ ВЕЙ ГРУП» отримало пальне у місці зберігання пального виключно для власних потреб, на яке не отримано відповідної ліцензії.

Щодо змісту спірного Наказу № 4743 від 29.09.2020, суд зазначає, що даний наказ прийнятий у відповідності до пп.80.2.5 п 80.2 ст. 80 ПК України, який передбачає, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Як зазначає відповідач та не заперечує позивач, на підставі аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних виявлено придбання ТОВ «Рей Вей Груп» у період квітень-вересень 2020 року дизельного палива. При цьому, інформація про наявність ліцензій у підприємства на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним – відсутня.

На підставі зазначеної інформації управлінням контролю за підакцизними товарами була розроблена доповідна записка щодо проведення фактичної перевірки ТОВ «Рей Вей Груп» з метою здійснення функцій відповідно до зазначеного законодавства. (а.с.122-123)

Враховуючи вищезазначені положення Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що податковим органом було правомірно видано Наказ від 29.09.2020 року № 4743, а позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС в Одеській області № 4743 від 29.09.2020 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «РЕЙ ВЕЙ ГРУП» не підлягає задоволенню.

Водночас, у п. 3.1. Акту № 2040/15-32-09-04/43164991 від 12.10.2020, міститься твердження щодо необхідності отримання ліцензії на право зберігання пального, яке ТОВ «РЕЙ ВЕЙ ГРУП» використовує у своїй власній господарській діяльності. (а.с. 19-20)

Відповідно до п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Разом з тим, відповідно до ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», під місцем зберігання пального розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; під зберіганням пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» визначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Крім цього, згідно ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

З вказаних вище положень законодавства випливає висновок, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.

Зазначене вбачається як з визначення термінів «місце зберігання пального», «зберігання пального», так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).

Як зазначає позивач, відповідно до умов договору поставки № AVL2003-01/20 від 20.03.2020 (а.с. 27-32) ТОВ «РЕЙ ВЕЙ ГРУП» отримувало пальне на АЗС ТОВ «АЛМА ВІН» за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 30, шляхом безпосереднього заправлення до паливних баків транспортних засобів, які використовуються в господарській діяльності товариства.

До позову позивачем також додано рахунки на оплату та видаткові накладні за договором № AVL2003-01/20 (а.с. 36-95), з яких вбачається, що ТОВ «РЕЙ ВЕЙ ГРУП» купувало у ТОВ «АЛМА ВІН» пальне у різних об`ємах, що в свою чергу може свідчити про те, що ТОВ «РЕЙ ВЕЙ ГРУП» заправляло свої транспортні засоби безпосередньо на АЗС, а не отримувало оптову закупівлю пального з метою зберігання для власного використання.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування зазначеного факту.

Враховуючи викладене, з урахуванням вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та положень п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 ПК України, суд зазначає, що позивач не повинен був отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне було завантажене у паливні баки транспортних засобів.

Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, базуються на припущеннях, а контролюючий орган без належного самостійного дослідження господарських операцій, дійшов хибного висновку про порушення позивачем чинного законодавства України.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 9 602,02 (а.с.96), отже на підставі ч.3 ст.139 КАС України суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рей Вей Груп” (код ЄДРПОУ 43164991) суму сплаченого судового збору у розмірі 7 500,00 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Рей Вей Груп” (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 32; код ЄДРПОУ 43142370) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування наказу №4743 від 29.09.2020 та податкового повідомлення-рішення №0004550904 від 30.10.2020 року – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 0004550904 від 30.10.2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рей Вей Груп” (код ЄДРПОУ 43164991) суму сплаченого судового збору у розмірі 7 500,00 грн. (сім тисяч п`ятсот грн. 00 коп.)

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2021 року.

Суддя О.М. Тарасишина

.