Рішення № 94868008, 15.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 947/27550/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

17.11.2020 року з Київського районного суду м. Одеси, на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 29.09.2020 року у справі № 947/27550/20, до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Національної поліції України, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції у сфері управлінської діяльності щодо відмови повернути позивачу на його заяви від 14.07.2020, 25.08.2020 посвідчення водія за № 212972 серії ОІА, виданого позивачу 20.06.1997 ДАІ МВС-УВС м. Одеса;

- визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України у сфері управлінської діяльності щодо неналежного розгляду звернення позивача від 14.07.2020 відповідно до Закону № 393/96-ВР, у сфері виконання завдань з питань охорони прав і свобод людини, з питань надання соціальної і правової допомоги громадянам, з питань контролю діяльністю територіальних органів Національної поліції;

- зобов`язати Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції усунути перешкоду у здійсненні права власності позивача своїм автомобілем шляхом негайного повернення позивачу тимчасово вилученого 27.03.2020 його посвідчення водія за № 212972 серії ОІА з доставкою відповідачем зазначеного Посвідчення водія до місця проживання позивача: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Національну поліцію України розглянути об`єктивно, всебічно та у встановлений законом термін скаргу позивача від 14.07.2020 і повідомити його письмово про результати розгляду фактів, викладених у скарзі, та про суть прийнятого рішення;

- стягнути з відповідачів на користь позивача солідарно моральну шкоду в розмірі 20000 гривень.

Ухвалою суду від 23.11.2020 року: адміністративну справу прийнято до провадження; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі змістом адміністративного позову, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з таких підстав:

- підставою предмету даного позову є факти, з якими пов`язане виникнення права на позов: порушення прав і законних інтересів позивача в сфері соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни на право забезпечення їх засобом протезування і на право користуватися своїм автомобілем як засобом протезування; порушення прав позивача в сфері конституційного права позивача на особистий розгляд другим відповідачем його заяви-скарги і при цьому, не прийняття цим відповідачем дієвих мер по відновленню порушених прав позивача на володіння ним своїм Посвідченням водія; не надання вказаним відповідачем в встановлений строк відповіді позивачу на його скаргу;

- в результаті дорожньо-транспортної пригоди 27.03.2020 за участю позивача ОСОБА_1 , у нього абсолютно законно було тимчасово вилучено представником Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Посвідчення водія ОСОБА_1 під № 212972 серії ОІА, виданого ОСОБА_1 20.06.1997 державним органом - ДАІ МВС-УВС м. Одеса. Ці дії представника Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції узгоджуються з вимогами частини першої статті 265-1 Закону України № 8073-X «Кодекс України про адміністративні правопорушення»;

- після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення Посвідчення водія, протягом якого учасника ДТП ОСОБА_1 на засідання суду не викликали для можливості спростування їм протоколу патрульної поліції про його адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 звернувся 14.07.2020, а потім - 25.08.2020, до першого відповідача за отриманням тимчасово вилученого його Посвідчення водія згідно з порядком, встановленим цім відповідачем, а саме: усне звернення до чергового поліцейського з поданням йому тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами і посвідчення особи. Такі дії позивача ОСОБА_1 , на його погляд, узгоджуються з вимогами частини другої статті 265-1 Закону України № 8073-X «Кодекс України про адміністративні правопорушення» та з урахуванням вимог статті 2 цього ж Закону № 8073-X (Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Зміни до законодавства України про адміністративні правопорушення можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та інших законів України, що встановлюють адміністративну відповідальність…);

- на усну, а потім письмову заяву-скаргу від 14.07.2020 до першого відповідача по справі (Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції) щодо негайного повернення позивачу Посвідчення водія ОСОБА_1 відповідно до положення частини другої статті 265-1 Закону України «Кодекс України про адміністративні правопорушення», - позивачем отримана 18.08.2020 від цього (першого) відповідача письмова відповідь, якою, по суті, відмовлено повернути Посвідчення водія ОСОБА_1 і з вимогою додаткових дій від позивача, які не передбачені вищевказаною статтею 265-1 Закону України № 8073-X «Кодекс України про адміністративні правопорушення». На повторне усне звернення 25.08.2020 позивача ОСОБА_1 до цього першого відповідача по справі з тією ж вимогою про повернення його Посвідчення водія (після закінчення тримісячного строку тимчасового його вилучення), - також отримана від зазначеного відповідача (суб`єкта владних повноважень) усна відмова виконати заяву позивача ОСОБА_1 . Ці дії Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (перший відповідач по справі) не узгоджуються, на думку позивача, з вимогами частини другої статті 265-1 Закону України № 8073-X «Кодекс України про адміністративні правопорушення»;

- отримав від старшого інспектора капітана поліції вищевказаного Управління патрульної поліції в Одеській області (перший відповідач по справі) в неповажнім, хамськім вираженні усну відповідь-відмову видати позивачеві ОСОБА_1 його Посвідчення водія на підставі вимог статті 265-1 Закону України від 07.12.1984 № 8073-X (з змінами) «Кодекс України про адміністративні правопорушення» (далі по тексту - КУПАП), позивач в той ж час звернувся о 10.43 усно по телефону НОМЕР_1 «гаряча лінія» до начальника Національної поліції України зі скаргою на протизаконні дії Управління патрульної поліції в Одеській області (другий відповідач по справі). Протягом 22,5 хвилин позивач викладав суть справи, вказав свій статус інваліда війни і наявність автомобіля як засобу протезування, якім він не може користуватися через відсутність Посвідчення водія, відповів на численні запитання приймаючого скаргу та отримав вхідний реєстраційний номер своєї скарги: № 614-235 від 14.07.2020 і адресу місцезнаходження скарги для розгляду: 01601, м. Київ, вул. Ак. Богомольця, 10. Приймаючий скаргу проінформував заявника ОСОБА_1 , що відповідь на скаргу буде направлена на його адресу місця проживання. Однак пройшли вже всі терміни, встановлені законом для надання відповіді начальником Національної поліції заявнику ОСОБА_1 на його скаргу, але відповідь заявник-позивач ОСОБА_1 так і не отримав, у тому числі, не відновлені порушені першим відповідачем права ОСОБА_1 на отримання ним його Посвідчення водія, без якого він не може користуватися автомобілем, якій є його «ногами», тобто є засобом протезування, що є до того ж перешкодою у здійсненні конституційного права власності ОСОБА_1 на свій автомобіль. Такі дії Національної поліції України (другий відповідач по справі) не узгоджуються, на думку позивача, з вимогами статей 17, 19, 40, 41 Конституції України, не відповідають вимогам статей 1, 3, 16, 19, 28 Закону України № 396/96-ВР «Про звернення громадян» та вимогам статей 1, 2, 13, 23 Закону України № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», і важливо, - суперечать сутності положень статей 2, 6, 7, 8, 23 Закону України № 580-VIII «Про Національну поліцію» та вимогам Положення про Національну поліцію, затвердженого Постановою КМУ від 28.10.2015 № 877;

- з урахуванням вищевикладених обставин справі, за участю в них зазначених двох відповідачів, позивач ОСОБА_1 не згоден з рішенням першого відповідача (Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції) щодо протизаконної його відмови повернути позивачеві ОСОБА_1 його Посвідчення водія відповідно до вимог частини другої статті 265-1 Закону України № 8073-X «Кодекс України про адміністративні правопорушення», а також не згоден з вищевказаною дією другого відповідача (Національна поліція України) щодо протизаконної його бездіяльності при розгляді скарги особи з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 .

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- 26.06.2020 р. суддя Київського районного суду м. Одеси Борщов І.О. виніс постанову по справі № 947/8987/20, в якій вказано, що за браком доказів встановити провину будь-кого з водіїв не уявляється можливим. При цьому судом вичерпані усі можливості отримати додаткові докази. Визнано невинуватим позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У рішенні суду першої інстанції при прийнятті не вказано будь-яких порушень з боку посадової особи при складанні протоколу про адміністративне порушення. Таким чином, підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Разом з тим, складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень. (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року по справі № 60/9462/16-а). Сам факт розгляду справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язкових наслідків правового характеру і не може бути доказом того, що дії відповідачів заподіяли позивачу моральної та матеріальну шкоду. Слід додати, що у матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 947/8987/20 наявні дві довідки про доставлення ОСОБА_1 SMS - повідомлення про розгляд справи, однак, на жодне засідання по справі особа що притягалась до адміністративної відповідальності не з`явилась;

- 14.07.2020 р., позивач особисто звернувся до відповідача 1 зі скаргою, яка була зареєстрована за вхідним № В - 2207. Цю скаргу було подано до відділу документального забезпечення управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції за допомогою скриньки, розташованої на першому поверсі за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5. 14.07.2020 р. позивач зателефонував на гарячу лінію Національної поліції України і подав у телефонному режимі скаргу, яка була зареєстрована за вхідним № 614235;

- 24.07.2020 р. з Департаменту патрульної поліції надійшла скарга позивача, яка була отримана від нього за допомогою телефонного дзвінка на гарячу лінію Національної поліції України № 614235, до відділу документального забезпечення управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції і була зареєстрована за вхідним № В - 2393;

- відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР (Далі - Закон № 393/96-ВР), скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів (ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР);

- 13.08.2020 р. у строк, передбачений законом від відповідача 1 на адресу позивача, за вихідним № В- 2393/41/13/03/01-20 направлено відповідь на скаргу за вх. № № В - 2393, що підтверджується списком листів рекомендованих № 612 під номером списку 22 та реєстром рекомендованих відправлень № 65114 0679953 7 від 13.08.2020 р.;

- 14.08.2020 р. у строк, передбачений законом від відповідача 1 на адресу позивача, за вихідним № В - 2207/41/13/04/03-20 направлено відповідь на скаргу за вх. № В - 2207, що підтверджується списком листів рекомендованих № 618 під номером списку 9 та реєстром рекомендованих відправлень № 65114 0681618 0 від 14.08.2020 р.;

- позивачу надано повні та вичерпні відповіді на його звернення, а саме, для отримання посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого 02.06.1997 р., необхідно звернутись до відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції за адресою м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5, каб. 301. При собі потрібно мати постанову Київського районного суду м. Одеси по справі № 947/8987/20, а також документ, що посвідчує особу;

- ОСОБА_1 вказує, що він отримав «усну відмову» про видачу посвідчення водія, однак, жодними належними та допустимими доказами дана обставина не підтверджується, більше того, в матеріалах справи наявні докази, що надані відповідачем 1, про надання відповіді та роз`яснення процедури отримання посвідчення водія, яке було тимчасово вилучено;

- щодо звернення позивача до відповідача 1 25.08.2020 р. із заявою - не відповідає дійсності. У розпорядженні відповідача 1 відсутні будь-які підтвердження про направлення заяв чи скарг позивача подані у дату 25.08.2020 р.;

- ОСОБА_1 у своїй позовній заяві посилається на матеріальні витрати на «водія - знайомого сім`ї позивача», на «неодноразові замовлення приватного таксі», однак, жодних належних чи допустимих доказів цих видатків не надає, більше того сам зазначає, що «чеки не видавались…».

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач - Національна поліція України, вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- 14 липня 2020 року до Національної поліції України засобами телефонного зв`язку через телефонну «гарячу лінію» надійшло звернення ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дій працівників Управління патрульної поліції в Одеській області;

- зважаючи на те, що звернення позивача стосувалося щодо можливих неправомірних дій Управління патрульної поліції в Одеській області та не розглядалося в міжрегіональному територіальному органі Національної поліції, скеровано на розгляд до Департаменту патрульної поліції, в структурі якого перебуває УПП в Одеській області;

- твердження позивача про входження УПП в Одеській області до структури Національної поліції України є помилковим, а тому і НПУ вважає себе не належним відповідачем по справі, виходячи із специфіки законодавчого врегулювання організації діяльності Національної поліції України, як системи самостійних органів: центрального органу управління, яким є Національна поліція України, і територіальних (міжрегіональних) органів поліції;

- зважаючи на те, що УПП в Одеській області входить до структури Департаменту патрульної поліції, спірні правовідносини виникли у ОСОБА_1 саме з Департаментом патрульної поліції;

- щодо твердження позивача про необхідність розгляду його звернення Головою НПУ, варто зазначити, що відповідно до частини другої статі 16 Закону України «Про звернення громадян» скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто. Відповідно до пунктів 7 та 8 розділу ІІ Порядку обов`язковій доповіді Голові Національної поліції, керівництву органів (підрозділів) поліції підлягають 1) звернення Героїв України, Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної Війни;

- зважаючи на те, що звернення ОСОБА_1 надійшло засобами телефонного зв`язку, встановити наявність в останнього статусу інваліда війни не видавалося за можливе, а також порушувалося питання можливих неправомірних дій працівників УПП в Одеській області, зазначене звернення скеровано на розгляд до Департаменту патрульної поліції, як міжрегіональному територіальному органу Національної поліції та найвищому органу в системі патрульної поліції;

- щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн, позивач не надав суду жодного доказу заподіяння йому моральної шкоди, а тому дана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками справи, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

14.07.2020 року позивач звернувся до начальника Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції зі скаргою, вхід. № В-2207, в якій просив видати його посвідчення водія, у зв`язку з тим, що строк дії тимчасового талона (дозволу) закінчився 27.06.2020. (а.с.61-61зв.)

Листом від 13.08.2020 року № В-2207/41/13/04/03-20 (а.с.30зв.) Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції за результатами розгляду заяви позивача від 14.07.2020 року повідомило останнього по суті наступне:

- для повернення посвідчення водія, яке було вилучено у позивача, 27.03.2020 року, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 323566, складеного за ст. 124 КУпАП, позивачу необхідно звернутись до відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Одеській області (м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 5, каб. 301);

- при собі необхідно мати постанову Київського районного суду м. Одеси від 26 червня 2020 року № 947/8987/20, а також документ, який посвідчує особу позивача.

14.07.2020 року позивач звернувся на гарячу лінію Національної поліції України, звернення № 614235 (а.с.124), відповідно до змісту якого: скарга на працівника УПП у м. Одеса ДПП НПУ (прізвища не знає), який 14.07.2020 близько о 09-35 в приміщенні УП відмовив заявнику у поверненні вилученого посвідчення водія у зв`язку з тим, що 27.06.2020 у заявника закінчився термін дії тимчасового посвідчення водія. Текст звернення записано зі слів заявника.

15.07.2020 року звернення позивача на гарячу лінію Національної поліції України № 614235 отримано Департаментом патрульної поліції, реєстр.інд. В-10751, та 24.07.2020 року - Управлінням патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, вх. № В-2393. (а.с.124)

Листом від 13.08.2020 року № В-2393/41/13/03/03-20 (а.с.29зв.) Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на звернення позивача за вх. № В-2393 від 27.07.2020 року за фактом можливих неправомірних дій працівниками УПП в Одеській області ДПП на звернення, повідомило позивача наступне:

- на підставі ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» проведено об`єктивну, всебічну і вчасну перевірку фактів, які викладені у скарзі позивача;

- на підставі досліджених матеріалів було встановлено, що поліцейські діяли в межах своєї компетенції та згідно з чинним законодавством, отже інформація, яка зазначена у зверненні гр. ОСОБА_1 відносно можливого неналежного реагування працівників УПП в Одеській області ДПП на звернення фактичного підтвердження не знайшла, тобто підстав для проведення службового розслідування у відношенні до працівників УПП в Одеській області ДПП не момент перевірки встановлено не було;

- також, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про звернення громадян» скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина, може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.

Не погоджуючись з бездіяльністю Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції у сфері управлінської діяльності щодо відмови повернути позивачу на його заяви від 14.07.2020, 25.08.2020 посвідчення водія за № 212972 серії ОІА, виданого позивачу 20.06.1997 ДАІ МВС-УВС м. Одеса та бездіяльністю Національної поліції України у сфері управлінської діяльності щодо неналежного розгляду звернення позивача від 14.07.2020 відповідно до Закону № 393/96-ВР, у сфері виконання завдань з питань охорони прав і свобод людини, з питань надання соціальної і правової допомоги громадянам, з питань контролю діяльністю територіальних органів Національної поліції, позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду надано копії, зокрема (а.с.28, 31-32, 34-35):

- тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами, Серія ПК № 140058, виданого 27.03.2020 року ОСОБА_1 замість посвідчення водія серії НОМЕР_3 , виданого ДАІ МВС - УВС м. Одеса, відповідно до якого, зокрема, 27.03.2020 року складений протокол ДПР18323566 за ст. 124 КУпАП;

- посвідчення водія, НОМЕР_2 ;

- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, НОМЕР_4 ;

- довідки Головного управління праці та соціальної політики від 27.04.2009 року № В-17-635/2391, виданої позивачу про отримання певного автомобіля як засобу протезування;

- листа та довідки Департаменту соціальної та сімейної політики ОДА від 20.06.2019 року № 1140/05-01/4031 про реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку та вибракування транспортного засобу.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем - Управлінням патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції суду також надано копії, зокрема (а.с.62-62зв., 63зв.-69, 71зв.-77зв., 113-146):

- роздруківки з Єдиного державного реєстру судових рішень першої сторінки постанови Київського районного суду м. Одеси від 26.06.2020 року по справі № 947/8987/20;

- картки обліку адміністративного правопорушення від 03.2020 року;

- списку № 618 згрупованих поштових відправлень відповідача: листів рекомендованих 14.08.2020 року, в тому числі позивачу; фіскального чеку ПАТ «Укрпошта» та реєстру рекомендованих відправлень від 14.08.2020;

- списку № 612 згрупованих поштових відправлень відповідача: листів рекомендованих 13.08.2020 року, в тому числі позивачу; фіскального чеку ПАТ «Укрпошта» та реєстру рекомендованих відправлень від 13.08.2020;

- резолюцій щодо розгляду звернень позивача;

- пояснень ОСОБА_2 від 08.2020 року;

- рапорту про результати проведення перевірки інформації, яка викладена у зверненні громадянина ОСОБА_1 , затвердженого начальником управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції 13.08.2020 року;

- документів адміністративної справи стосовно позивача по ст. 124 КУпАП від 27.03.2020 року, з якими представник відповідача ознайомився та в копії 15.12.2020 року, та в якій містяться, зокрема:

- довідки про доставку SMS-повідомлення щодо документу «Судова повістка-повідомлення про виклик у судове засідання в справі цивільній (адміністративній, про адмінправопорушення, іншій» на номер телефону НОМЕР_5 ;

- протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 323566 від 27.03.2020 року, в якому зазначено, зокрема, тимчасово вилучені документи: п/в ОІА 212972;

- постанова Київського районного суду м. Одеси від 26.06.2020 року по справі № 947/8987/20, якою визнано невинуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України провадження по справі про вчинення передбаченого ст. 124 КпАП України, закрито за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Кодексом України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-X (далі - КУпАП), Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (діла - Закон № № 393/96-ВР), Порядком тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1086 (далі - Порядок № 1086), Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 (далі - Інструкція), Положенням про Департамент патрульної поліції, затвердженим наказом Національної поліції України від 6 листопада 2015 року № 73 (у редакції наказу Національної поліції України 31 жовтня 2016 року № 1114) (далі - Положення), Порядком розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.11.2017 № 930, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2017 р. за № 1493/31361 (далі - Порядок № 930).

1. Щодо позовних вимог до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції в частині: визнати протиправною бездіяльність Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції у сфері управлінської діяльності щодо відмови повернути позивачу на його заяви від 14.07.2020, 25.08.2020 посвідчення водія за № 212972 серії ОІА, виданого позивачу 20.06.1997 ДАІ МВС-УВС м. Одеса, - слід зазначити таке.

Судом встановлено, що 14.07.2020 року позивач звернувся до начальника Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції зі скаргою, вхід. № В-2207, в якій просив видати його посвідчення водія, у зв`язку з тим, що строк дії тимчасового талона (дозволу) закінчився 27.06.2020.

Листом від 13.08.2020 року № В-2207/41/13/04/03-20 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції за результатами розгляду заяви позивача від 14.07.2020 року повідомило останнього по суті наступне:

- для повернення посвідчення водія, яке було вилучено у позивача, 27.03.2020 року, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 323566, складеного за ст. 124 КУпАП, позивачу необхідно звернутись до відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Одеській області (м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 5, каб. 301);

- при собі необхідно мати постанову Київського районного суду м. Одеси від 26 червня 2020 року № 947/8987/20, а також документ, який посвідчує особу позивача.

З встановлених обставин вбачається, зокрема, що:

- на заяву позивача про повернення йому тимчасово вилученого посвідчення водія відповідачем фактично не повернуто;

- повідомлено, що для повернення посвідчення водія, зокрема, при собі необхідно мати постанову Київського районного суду м. Одеси від 26 червня 2020 року № 947/8987/20.

Проте, відповідно до ст. 265-1 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, працівник уповноваженого підрозділу тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія, у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушення не розглянута у встановлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вилученого документа. Таке звернення особи є обов`язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.

За подання такого звернення та повернення особі тимчасово вилученого посвідчення водія не може стягуватися плата.

Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п. 1 Порядку № 1086 цей Порядок визначає процедуру тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення.

Згідно з п. 6 Порядку № 1086 тимчасово вилучене посвідчення повертається водієві:

- за заявою водія у разі, коли суд не прийняв у тримісячний строк рішення про позбавлення водія права керування транспортним засобом або не розглянув у встановлений законом строк справу про адміністративне правопорушення;

- після виконання водієм постанови суду про накладення адміністративного стягнення або подання до територіального органу Національної поліції копії постанови суду про закриття справи (крім випадків, коли справу про адміністративне правопорушення за тим самим фактом закрито у зв`язку з передачею матеріалів прокурору або органу досудового розслідування);

- у разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом (крім осіб, які отримали посвідчення водія вперше) після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом, проходження в установленому порядку позачергового медичного огляду щодо придатності до керування транспортним засобом та успішного складення в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п. 11 Порядку № 1086 вилучене посвідчення водія передається для зберігання до відповідного територіального органу МВС* в установленому МВС порядку.

*До створення відповідних територіальних органів МВС вилучене посвідчення водія передається на зберігання територіальним органам Національної поліції.

Також, згідно з п. 2 розділу І Інструкції ця Інструкція розроблена відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законів України "Про центральні органи виконавчої влади", "Про дорожній рух", "Про Національну поліцію", постанов Кабінету Міністрів України від 20 травня 2015 року № 314 "Про утворення деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", від 17 грудня 2008 року № 1086 "Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення", від 17 грудня 2008 року № 1102 "Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках", від 17 грудня 2008 року № 1103 "Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду".

Так, відповідно до п. 10 розділу ХІІ Інструкції після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія у випадку, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справу про адміністративне правопорушення не розглянуто у встановлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вилученого документа до підрозділу поліції за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідно до статті 276 КУпАП. Після закінчення тримісячного строку, якщо особа не звернулася за отриманням вилученого документа, таке посвідчення водія зберігається в підрозділі поліції до надходження постанови суду, яка набрала законної сили. З дати надходження такої постанови посвідчення водія протягом трьох днів надсилається до територіального органу з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання особи.

Згідно з п. 8 розділу ХV Інструкції тимчасово вилучені документи повертаються за наявності підстав для повернення (постанова суду, довідка посадової особи органу кримінально-виконавчої інспекції, відповідний акт із відміткою посадової особи про усунення виявлених порушень та наявність документів, які підтверджують сплату штрафу) уповноваженими особами відповідних підрозділів поліції відповідно до чинного законодавства.

Документи, які є підставою для повернення тимчасово вилучених посвідчень водія, вносяться до автоматизованого обліку уповноваженою особою підрозділу поліції.

Отже, законодавством, яке регулює спірні правовідносини з питання щодо підстав (фактичних і юридичних) та порядку повернення тимчасово вилученого посвідчення водія, передбачено, зокрема, що тимчасово вилучене посвідчення повертається водієві після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія:

- за заявою водія;

- у разі коли суд:

- не прийняв у тримісячний строк рішення про позбавлення водія права керування транспортним засобом або

- не розглянув у встановлений законом строк справу про адміністративне правопорушення.

З встановлених обставин справи вбачається, що в даному випадку:

- закінчився граничний тримісячний строк, встановлений ст. 265-1 КУпАП для тимчасового вилучення посвідчення водія;

- позивачем подана заява про повернення йому тимчасово вилученого посвідчення водія;

- суд не прийняв у тримісячний строк рішення про позбавлення водія права керування транспортним засобом.

Отже, наявні фактичні та правові підстави для повернення позивачу тимчасово вилученого посвідчення водія.

При цьому суд звертає увагу відповідача - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, що жодних законодавчих вимог щодо обов`язку заявника (водія) додати до заяви / подати /мати при собі /тощо будь-які документи - немає.

Крім того, виходячи з встановлених обставин справи та відповідно до положень п. 8 розділу ХV Інструкції, дійсно в даному випадку підставою для повернення позивачу тимчасово вилученого посвідчення водія є постанова Київського районного суду м. Одеси від 26 червня 2020 року № 947/8987/20.

Проте, те, що вказана постанова суду є підставою для повернення позивачу тимчасово вилученого посвідчення водія, не спростовує висновків суду про те, що жодних законодавчих вимог щодо обов`язку саме заявника (водія) додати до заяви / подати /мати при собі /тощо будь-які документи немає, та згідно зі змістом листа відповідача від 13.08.2020 року № В-2207/41/13/04/03-20, останній був обізнаний про її прийняття.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позиція відповідача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи.

При суд звертає увагу позивача, що лист Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції від 13.08.2020 року № В-2207/41/13/04/03-20 за результатами розгляду заяви позивача від 14.07.2020 року - ні за змістом буквально, ні по суті, не містить відмову повернути позивачу посвідчення водія за № НОМЕР_6 серії ОІА, зокрема, на його заяву від 14.07.2020.

Як встановлено судом вище, з цього листа вбачається, зокрема, що:

- на заяву позивача про повернення йому тимчасово вилученого посвідчення водія відповідачем фактично не повернуто;

- повідомлено, що для повернення посвідчення водія, зокрема, при собі необхідно мати постанову Київського районного суду м. Одеси від 26 червня 2020 року № 947/8987/20.

Отже, в даному випадку має місце бездіяльність щодо повернення тимчасово вилученого посвідчення водія позивачу.

Також, позивачем не конкретизовано обставини, не зазначено та/або не надано докази: як саме 25.08.2020 року він повторно звернувся усно до відповідача - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про необхідність негайного повернення посвідчення водія позивачу (ПІБ особи, до якої звернувся позивач, тощо), та хто саме заявив (ПІБ особи тощо), що керівництво йому в цьому відмовляє.

При цьому, представником відповідача - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції у відзиві зазначено, що твердження щодо звернення позивача до цього відповідача 25.08.2020 р. із заявою - не відповідає дійсності, у розпорядженні відповідача відсутні будь-які підтвердження про направлення заяв чи скарг позивача, подані у дату 25.08.2020 р.

Виходячи з вищенаведеного, суд критично ставиться до обґрунтування позивача позовних вимог до відповідача - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції із посиланням на повторне усне звернення позивача до зазначеного відповідача 25.08.2020 року про необхідність негайного повернення посвідчення водія позивачу, у задоволенні якого останньому, нібито, відмовлено, як до необґрунтованого та не доведеного на виконання вимог ч. 1 ст. 77 КАС України.

Щодо позовних вимог до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції в частині: зобов`язання Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції усунути перешкоду у здійсненні права власності позивача своїм автомобілем шляхом негайного повернення позивачу тимчасово вилученого 27.03.2020 його посвідчення водія за № 212972 серії ОІА з доставкою відповідачем зазначеного Посвідчення водія до місця проживання позивача: АДРЕСА_1 , - слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, позивачем не наведено та судом не встановлено жодних правових підстав для зобов`язання Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції усунути перешкоду у здійсненні права власності позивача своїм автомобілем саме шляхом негайного повернення позивачу тимчасово вилученого 27.03.2020 його посвідчення водія за № 212972 серії ОІА з доставкою відповідачем зазначеного Посвідчення водія до місця проживання позивача: АДРЕСА_1 .

Отже, наведена позиція позивача - є необґрунтованою та законодавчо безпідставною, такою, що не відповідає положенням законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування позовних вимог у зазначеній частині та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, учасниками справи суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- бездіяльність щодо повернення тимчасово вилученого посвідчення водія позивачу на його заяву від 14.07.2020 року допущена відповідачем - Управлінням патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції: не на підставі чинного законодавства України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для допущення бездіяльності; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця бездіяльність, тому вона є протиправною, відповідно

- позовні вимоги позивача до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, в тому числі похідні позовні вимоги, з урахуванням встановлених судом обставин та положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, - підлягають задоволенню частково, у визначений судом спосіб, а шляхом:

- визнання протиправною бездіяльності Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції щодо повернення тимчасово вилученого посвідчення водія, НОМЕР_2 , позивачу на його заяву від 14.07.2020 року;

- зобов`язати Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції повернути позивачу його посвідчення водія, НОМЕР_2 .

Також захист прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах полягає у стягненні з відповідача на користь позивача моральної шкоди у певному розмірі.

Так, у позові позивач просить стягнути з відповідачів на користь позивача солідарно моральну шкоду в розмірі 20000 гривень, отже по 10000 грн. з кожного відповідача.

Відповідно до посвідчення, серія НОМЕР_7 (а.с.24), позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Згідно з довідкою Головного управління праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації від 27.04.2009 № В-17-635/2391 (а.с.32), виданої позивачу - інваліду 2 групи, у тому, що він відповідно до висновку обласної МСЕК від 22.01.2007 р. в Головному управлінні праці та соціальної політики облдержадміністрації отримав 15.04.2009 р. автомобіль Тойота Матрікс 2009 року виготовлення безкоштовно, як гуманітарну допомогу, без права продажу, дарування і передачі іншій особі, як засіб протезування.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно із пунктом 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

На думку суду, встановлені у справі обставини безумовно доставляють позивачу моральних переживань, а тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є цілком ґрунтовними.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України) (п. 57).

Вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач пов`язує саме з протиправною бездіяльністю відповідача.

Доводи суб`єкта владних повноважень щодо відсутності доказів його вини суд відхиляє, оскільки суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача у цій справі. Отже існують обґрунтовані правові підстави для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди, яку було завдано.

Що стосується факту завдання моральної шкоди, то позивач зазнав негативних емоції, змістом яких є занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Суд вважає, що з урахуванням вразливого стану позивача (вік, стан здоров`я тощо), негативні емоції, викликані протиправними діями відповідача, досягли рівня страждання (у розумінні ст. 23 ЦК України), а отже моральну шкоду було завдано.

Визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд виходить з засад розумності та справедливості, та вважає, що достатнім відшкодуванням таких втрат є сума у розмірі 5 000 грн.

Отже, наведена позовна вимога позивача підлягає задоволенню частково.

Враховуючи те, що Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції є підрозділом (структурним, відокремленим підрозділом) Департаменту патрульної поліції (який є юридичною особою публічного права), моральна шкода у розмірі 5000,00 грн. на користь позивача підлягає стягненню з Департаменту патрульної поліції за рахунок його бюджетних асигнувань.

2. Щодо позовних вимог: визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України у сфері управлінської діяльності щодо неналежного розгляду звернення позивача від 14.07.2020 відповідно до Закону № 393/96-ВР, у сфері виконання завдань з питань охорони прав і свобод людини, з питань надання соціальної і правової допомоги громадянам, з питань контролю діяльністю територіальних органів Національної поліції; зобов`язати Національну поліцію України розглянути об`єктивно, всебічно та у встановлений законом термін скаргу позивача від 14.07.2020 і повідомити його письмово про результати розгляду фактів, викладених у скарзі, та про суть прийнятого рішення, - слід зазначити таке.

Згідно зі змістом позовної заяви, позивач обґрунтовує зазначені позовні вимоги із посиланням на те, зокрема, що: позивач звернувся о 10.43 усно по телефону НОМЕР_1 «гаряча лінія» до начальника Національної поліції України зі скаргою на протизаконні дії Управління патрульної поліції в Одеській області (другий відповідач по справі); приймаючий скаргу проінформував заявника ОСОБА_1 , що відповідь на скаргу буде направлена на його адресу місця проживання; однак пройшли вже всі терміни, встановлені законом для надання відповіді начальником Національної поліції заявнику ОСОБА_1 на його скаргу, але відповідь заявник-позивач ОСОБА_1 так і не отримав; такі дії Національної поліції України (другий відповідач по справі) не узгоджуються, на думку позивача, з вимогами статей 17, 19, 40, 41 Конституції України, не відповідають вимогам статей 1, 3, 16, 19, 28 Закону України № 396/96-ВР «Про звернення громадян» та вимогам статей 1, 2, 13, 23 Закону України № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», і важливо, - суперечать сутності положень статей 2, 6, 7, 8, 23 Закону України № 580-VIII «Про Національну поліцію» та вимогам Положення про Національну поліцію, затвердженого Постановою КМУ від 28.10.2015 № 877.

Судом встановлено, зокрема, що 14.07.2020 року позивач звернувся на гарячу лінію Національної поліції України, звернення № 614235 (а.с.124), відповідно до змісту якого: скарга на працівника УПП у м. Одеса ДПП НПУ (прізвища не знає), який 14.07.2020 близько о 09-35 в приміщенні УП відмовив заявнику у поверненні вилученого посвідчення водія у зв`язку з тим, що 27.06.2020 у заявника закінчився термін дії тимчасового посвідчення водія. Текст звернення записано зі слів заявника.

15.07.2020 року звернення позивача на гарячу лінію Національної поліції України № 614235 отримано Департаментом патрульної поліції, реєстр.інд. В-10751, та 24.07.2020 року - Управлінням патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, вх. № В-2393. (а.с.124)

Листом від 13.08.2020 року № В-2393/41/13/03/03-20 (а.с.29зв.) Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на звернення позивача за вх. № В-2393 від 27.07.2020 року за фактом можливих неправомірних дій працівниками УПП в Одеській області ДПП на звернення, повідомило позивача наступне:

- на підставі ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» проведено об`єктивну, всебічну і вчасну перевірку фактів, які викладені у скарзі позивача;

- на підставі досліджених матеріалів було встановлено, що поліцейські діяли в межах своєї компетенції та згідно з чинним законодавством, отже інформація, яка зазначена у зверненні гр. ОСОБА_1 відносно можливого неналежного реагування працівників УПП в Одеській області ДПП на звернення фактичного підтвердження не знайшла, тобто підстав для проведення службового розслідування у відношенні до працівників УПП в Одеській області ДПП не момент перевірки встановлено не було;

- також, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про звернення громадян» скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина, може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.

З встановленого вбачається, зокрема, що:

- 14.07.2020 року звернення № 614235 - скарга подана позивачем на гарячу лінію Національної поліції України на працівника УПП у м. Одеса ДПП НПУ;

- 15.07.2020 року звернення позивача на гарячу лінію Національної поліції України № 614235 отримано Департаментом патрульної поліції, реєстр.інд. В-10751, та 24.07.2020 року - Управлінням патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, вх. № В-2393;

- листом від 13.08.2020 року № В-2393/41/13/03/03-20 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на звернення позивача за вх. № В-2393 від 27.07.2020 року за фактом можливих неправомірних дій працівниками УПП в Одеській області ДПП на звернення - надана відповідь по суті порушених у зверненні № 614235 - скарзі питань.

Відповідно до ст. 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Відповідно до п.п. 1, 2 розділу І Порядку № 930, цей Порядок установлює єдиний для апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, територіальних органів поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), порядок приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації проведення особистого прийому громадян і ведення діловодства за зверненнями громадян.

У цьому Порядку терміни вживаються у значеннях, визначених у Законі України «Про звернення громадян».

Так, згідно з абз. 1 п. 1, пп. 1 п. 6 розділу ІІ Порядку № 930, зокрема, звернення громадян, що надійшли до органів (підрозділів) поліції з використанням засобів поштового зв`язку, мережі Інтернет, електронного зв`язку (електронні звернення), через контактні центри державної установи «Урядовий контактний центр» та телефонну «гарячу лінію» Національної поліції України, приймаються, попередньо розглядаються та централізовано реєструються службою діловодства органу (підрозділу) поліції в день їх надходження, а ті, що надійшли в неробочий день і час, - наступного після нього робочого дня в журналі реєстрації звернень громадян (додаток 1) або на реєстраційно-контрольних картках (далі - РКК) (додаток 2), придатних для обробки персональними комп`ютерами.

Попередній розгляд звернень громадян: метою попереднього розгляду звернень громадян є їх розподіл для доповіді керівникам органів та підрозділів поліції відповідно до їх функціональних обов`язків та надсилання їх за належністю до іншого органу державної влади у разі, якщо питання, порушені в зверненні, не входять до повноважень органів та підрозділів поліції.

Відповідно до п. 9 розділу ІІ Порядку № 930 звернення громадян, які надійшли до апарату центрального органу управління поліції вперше та які не розглядалися міжрегіональними територіальними органами Національної поліції України, територіальними органами поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві, установами та організаціями, що належать до сфери управління Національної поліції України, службою діловодства надсилаються до таких органів для вирішення по суті порушених у них питань.

Відповідно до п. 2 розділу IV Положення Департамент патрульної поліції та його підрозділи становлять єдину систему. Підрозділи Департаменту патрульної поліції підзвітні та підконтрольні Департаменту патрульної поліції.

З вищенаведених норм вбачається, що відповідачем - Національною поліцією України правомірно не розглянуто по суті звернення позивача на гарячу лінію Національної поліції України № 614235 та надіслано (передано) його до Департаменту патрульної поліції, реєстр.інд. В-10751.

Отже, підстав вважати, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду звернення позивача від 14.07.2020 відповідно до Закону № 393/96-ВР, у сфері виконання завдань з питань охорони прав і свобод людини, з питань надання соціальної і правової допомоги громадянам, з питань контролю діяльністю територіальних органів Національної поліції, немає.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позиція позивача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи, з таких підстав.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, учасниками справи суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що до відзиву на позовну заяву, відповідач - Національна поліція України, додано клопотання про заміну відповідача, в якому останній, керуючись ст.ст. 44, 48, 166, 242 КАС України, просить розглянути питання щодо заміни первісного відповідача в даній справі Національну поліцію України на Департамент патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: 03048, місто Київ, вул. Федора Ернста, будинок 3).

Так, відповідно до ч.ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Проте, позивач звернувся до суду з позовною вимогою, зокрема: визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України у сфері управлінської діяльності щодо неналежного розгляду звернення позивача від 14.07.2020 відповідно до Закону № 393/96-ВР, у сфері виконання завдань з питань охорони прав і свобод людини, з питань надання соціальної і правової допомоги громадянам, з питань контролю діяльністю територіальних органів Національної поліції.

Отже, позивачем заявлена вимога саме до Національної поліції України, оцінка якої та висновки суду наведені вище. Тому, підстав для задоволення клопотання відповідача, немає.

Щодо решти доводів учасників справи у зазначеній частині позовних вимог слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- на виконання вимог ч. 1 ст. 77 КАС України відповідачем - Національною поліцією України доведені обставини, на яких ґрунтуються її заперечення та доказана відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності Національної поліції України у сфері управлінської діяльності щодо неналежного розгляду звернення позивача від 14.07.2020 відповідно до Закону № 393/96-ВР, у сфері виконання завдань з питань охорони прав і свобод людини, з питань надання соціальної і правової допомоги громадянам, з питань контролю діяльністю територіальних органів Національної поліції, отже немає підстав для задоволення позову до зазначеного відповідача повністю.

В прохальній частині позову позивач також просить зобов`язати відповідачів подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З наведеної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суб`єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, є правом, а не обов`язком суду.

Тобто, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами.

Проте, позивачем не наведено доводів та не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження необхідності саме в даному випадку для зобов`язання відповідачів, як суб`єктів владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, у додатковій постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року по справі № 235/7638/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43354/18).

Крім того, як наведено вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог позивача до Національної поліції України слід відмовити.

Враховуючи та на підставі вищенаведеного, в задоволенні вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - слід відмовити.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» до 28 лютого 2021 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 250, 255, 258, 262, 291, 295, 382, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ) до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Академіка Корольова, 5, м. Одеса, 65114), Національної поліції України (місцезнаходження: вул. Ак. Богомольця, 10, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код юридичної особи: 40108578) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції щодо повернення тимчасово вилученого посвідчення водія, НОМЕР_2 , ОСОБА_1 на його заяву від 14.07.2020 року.

Зобов`язати Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції повернути ОСОБА_1 його посвідчення водія, НОМЕР_2 .

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048; ідентифікаційний код юридичної особи: 40108646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У встановленні судового контролю за виконанням судового рішення - відмовити.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.