Рішення № 94868002, 15.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9039/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Мебельтрейд» (65000, м. Одеса, вул. Пушкінська, 72; код ЄДРПОУ 37679543) до Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 8-А; код ЄДРПОУ 43337359) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2020/00069 від 30.07.2020р., рішення про коригування митної вартості № UA100380/2020/010008/2 від 30.07.2020р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2020/00070 від 30.07.2020р., рішення про коригування митної вартості № UA100380/2020/010009/2 від 30.07.2020р., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Танго Україна» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2020/00069 від 30.07.2020р., рішення про коригування митної вартості № UA100380/2020/010008/2 від 30.07.2020р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2020/00070 від 30.07.2020р., рішення про коригування митної вартості №/2020/010009/2 від 30.07.2020р.

Під час розгляду справи судом позивачем було змінено найменування з товариства з обмеженою відповідальністю «Танго Україна» на товариство з обмеженою відповідальністю “Мебельтрейд”.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем 27.07.2020р. подано відповідачу до митного оформлення митні декларації №UA100380/2020/712488 від 27.07.2020р., № UA100380/2020/712489 від 27.07.2020р., згідно яких заявлено митну вартість товару за основним (першим) методом, та документи на підтвердження заявленої митної вартості. Відповідач за результатами розгляду поданих митних декларацій та доданих до неї документів неправомірно відмовив у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю у зв`язку з тим, що у поданих документах, на думку відповідача, відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомості щодо ціни, що була фактично за нього сплачена. Відмову у митному оформленні товару відповідач оформив картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Крім того, відповідач здійснив коригування митної вартості товару та виніс рішення про коригування митної вартості товарів, якими, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості, самостійно визначив митну вартість імпортованого товару. Вважаючи зазначені рішення протиправними, такими, що прийняті відповідачем всупереч порядку та способу, визначеному чинним законодавством України, з метою їх скасування, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №43527/20 від 19.10.2020 р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що під час митного оформлення було здійснено перевірку правильності визначення митної вартості імпортованого товару, в результаті чого встановлено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, не був представлений повний перелік документів, який визначений ст. 53 МК України. Оскільки у документах, поданих разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а декларантом чи її уповноваженою особою не було подано усіх додаткових документів, які витребувано митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст. 53 МК України, не спростовані розбіжності у поданих документах. Відтак, зазначені обставини з урахуванням приписів п.1 ч. 6 ст. 54 МК України були підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу в митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю.

Ухвалою від 21.09.2020р. відкрито провадження по справі та визначено, що її розгляд буде проводитись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін); призначено судове засідання по справі на 19.10.2020 р.

Ухвалою суду від 16.10.2020р. за клопотанням представника Київської митниці Держмитслужби призначено проведення судового засідання 19.10.2020р. об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Шостому апеляційному адміністративному суду.

Ухвалою суду від 19.10.2020р., яка занесена до протоколу засідання, судове засідання відкладено на 12.11.2020 р.

Ухвалою суду від 19.10.2020р. заяву Київської митниці Держмитслужби про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; призначено проведення судового засідання 12.11.2020 р. 16 год. 00 хв., в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Шостому апеляційному адміністративному суду.

Ухвалою суду від 12.11.2020 р. призначено проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання по справі на 10.12.2020 р.

Ухвалою суду від 10.12.2020р. відкладено розгляд справи на 13.01.2021 р. 11 год. 30 хв.; зупинено провадження по справі до 13.01.2021 р.

Ухвалою суду від 13.01.2021 р. поновлено провадження у справі; підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.02.2021 р. о 10 год. 00 хв.

До судового засідання 04.02.2021 р. усі учасники справи не з`явивись, явку представників не забезпечили, про дату, час та місце проведення останнього повідомлені належним чином та завчасно.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

30.06.2020р. між компанією RF SLEEPING S.R.L (продавець) та ТОВ «Танго» (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № S20-2(далі - Контракт) (т.1, а.с. 23-24).

27.07.2020р. ТОВ «Танго» для проведення митного оформлення придбаного товару декларантом подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію (МД) №UA100380/2020/712488 з додатками, що підтверджують визначену позивачем митну вартість товару, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) № S20-2 від 30.06.2020р., додаткову угоду № S20-2 від 10.07.2020р., пакувальний лист від 22.07.2020р., комерційний інвойс №1/2020 від 22.07.2020р., автотранспортну накладну №12 від 22.07.2020р., книжку МДП (TIR carnet) №YX.82968256 від 24.07.2020р., договір про надання транспортно-експедиційних послуг №Т20-1 від 15.07.2020р., довідку про транспортно-експедиторські витрати № 23.07.2020-6 від 23.07.2020р.; копію митної декларації країни відправлення № 20ITQ3J010033071E8 від 24.07.2020р.; договір доручення № LA-275/20 на надання послуг декларанта від 28.01.2020р.

Під час оформлення товару, його митна вартість у декларації була визначена за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Під час здійснення Київською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товару, який надійшов на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UA100380/2020/712488 від 27.07.2020р. було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідачем відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

28.07.2020р. позивачем отримано від відповідача електронне повідомлення, яким повідомлено про необхідність надання за наявності додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

29.07.2020р. (вих. № 29/07-1) позивачем за наслідками отримання вказаного повідомлення направлено відповідачу документи на підтвердження числових значень складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

За результатами розгляду питання щодо митного оформлення, зазначеного у електронній митній декларації №UA100380/2020/712488 від 27.07.2020 р. товару, Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості № UA100380/2020/010008/2 від 30.07.2020р., картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2020/00069 від 30.07.2020р. (т.1, а.с. 46-47).

03.07.2020 р. між ТОВ «Танго Україна» (Україна) та BRUNELLO 1974 SRL (Італія) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №S20-3 (т.1, а.с. 51-52).

27.07.2020р. ТОВ «Танго» для проведення митного оформлення придбаного товару декларантом подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію (МД) № UA100380/2020/712489 з додатками, що підтверджують визначену позивачем митну вартість товару, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) №S20-3 від 03.07.2020 р., Додаткову угоду №l/S20-3 від 14.07.2020 р., пакувальний лист від 23.07.2020 р., комерційний інвойс №FVE32 від 23.07.2020 р., автотранспортну накладну №455174 від 23.07.2020 р., книжку МДП (TIR carnet) №YX.82968256 від 24.07.2020 р., договір надання транспортно-експедиційних послуг №Т20-1 від 15.07.2020 р., довідку про транспортно-експедиторські витрати №23.07.2020-6 від 23.07.2020р., копію митної декларації країни відправлення №20ITQ3J010033067E8 від 24.07.2020р., договір доручення №LA-275/20 на надання послуг декларанта від 28.01.2020 р.

Під час оформлення товару, його митна вартість у декларації була визначена за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Під час здійснення Київською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товару, який надійшов на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UA100380/2020/712489 від 27.07.2020р. було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідачем відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

28.07.2020р. позивачем отримано від відповідача електронне повідомлення, яким повідомлено про необхідність надання за наявності додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

28.07.2020р. позивачем за наслідками отримання вказаного повідомлення направлено відповідачу документи на підтвердження числових значень складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

За результатами розгляду питання щодо митного оформлення товару, зазначеного у електронній митній декларації № UA100380/2020/712489 від 27.07.2020 р., Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості №0/2020/010009/2, картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2020/00070 від 30.07.2020р. (т.1, а.с. 73-75).

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою..

За приписами ч.2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Як встановлено ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

У відповідності з ч.5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч.6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015р. у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 та у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 803/407/16.

Надаючи оцінку правомірності прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2020/00069 від 30.07.2020р., рішення про коригування митної вартості № UA100380/2020/010008/2 від 30.07.2020р., суд зазначає наступне.

В ході перевірки митним органом наданих декларантом для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією (МД) №UA100380/2020/712488 від 27.07.2020р., документів, фахівцями контролюючого органу встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, та надані товариством документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари, а саме в обґрунтування рішення про коригування митної вартості № UA100380/2020/010008/2 від 30.07.2020р. відповідачем зазначено:

Відповідно до п. 6.1 договору про надання транспортно-експедиційних послуг, ціна вартості наданих послуг обумовлюється у заявці і коригується на підставі акту приймання-передачі наданих послуг. Згідно п. 6.4 оплата за транспортні послуги здійснюється на підставі заявки згідно з виставленим рахунком. Проте вище перелічені документи до митного оформлення не надано, вартість транспортних витрат не підтверджено документально.

Згідно договору перевезення Т20-1 обов`язки експедирування на себе бере ТОВ «Вольпе», а у ЦМР зазначене інше підприємство, що в свою чергу надає підстави для сумніву.

Інформація, що зазначена у пакувальному листі не відповідає поставці та має позиції, що відсутні у даній поставці, що в свою чергу є недопустимим.

В наданому прайс-листі від 03.07.2020р. не відображено використання торгівельної марки «Carveli» як складової вартості товару.

Також не надано висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до акту митного огляду від 28.07.2020р. № UA100380/2020/712488 на фото відсутня інформація щодо виробника такого як RF SLEEPING RSL та будь-які відомості про якого відсутні на маркуванні.

Опрацювавши додатково надані позивачем документи, митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, застосувавши резервний метод визначення митної вартості.

Судом становлено, що 30.06.2020р. між компанією RF SLEEPING S.R.L (продавець) та ТОВ «Танго» (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № S20-2(далі - Контракт) (т.1, а.с. 23-24).

Відповідно до умов Контракту продавець продає, а покупець купує меблі (далі -товар). Виробником товару є продавець (п. 1.1 Контракту).

Перелік найменувань, кількість, ціна і загальна вартість товару кожної поставки вказуються в Додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною цього Контракту (п.1.3. Контракту).

Товар поставляється на умовах EXW Альтамура, Італія, згідно Інкотермс 2010. Умови окремих поставок можуть бути змінені за згодою обох Сторін і повинні бути зазначенні в Додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною цього Контракту (п.3.1. Контракту).

Згідно Інкотермс 2010 термін «франко завод» EX WORKS (…named place) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на території свого підприємця чи в іншому визначеному місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі тощо), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Тобто за умовами EXW покупець несе усі витрати та ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Твердження відповідача щодо не підтвердження документально вартості транспортних витрат є безпідставними, оскільки до митного органу разом з МД №UA 100380/2020/712488 від 27.07.2020 р. було подано Договір №Т20-1 надання транспортно-експедиційних послуг від 15.07.2020 р. та довідку про транспортно-експедиторські витрати №23.07.2020-6 від 23.07.2020р., в якій містяться відомості про те, що страхування вантажу не проводилось.

У контексті спірних правовідносин суд враховує правову позицію Верховного Суд. висловлену у постанові від 31.05.2019 р. у справі №804/16553/14, в якій визначено, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відповідно до Додаткової угоди №1/S20-2 від 10.07.2020 р., сторонами контакту №S20-2 від 30.06.2020р. погоджено внесення змін до контракту та доповнено п. 1.2 Контракту, відповідно до якого зазначено наступне: « 1.2. Покупець дозволяє Продавцю використовувати торговельну марку Carveli на яку він має юридичні права на безоплатній основі» (т.1, а.с. 25-26).

Тобто використання торгової марки є безоплатним та підтверджується вищезазначеною додатковою угодою, відтак твердження про те, що в наданому прайс-листі від 03.07.2020р. не відображено використання торгівельної марки «Carveli» як складової вартості товару судом відхиляються.

Твердження митного органу про те, що у наданій декларації країни відправлення наявні розбіжності в частині кількості місць та ваги товару є необґрунтованими, оскільки кількість місць та вага товару, зазначена в декларації країни відправлення, повністю відповідає відомостям, які містяться в пакувальному листі, а саме, кількість упаковок - 66 коробок, вага брутто - 2 773,00 кг та вага нетто - 2703,00 кг (т.1, а.с. 27, 44).

Щодо тверджень митного органу про відсутність на маркуванні будь-яких відомостей про виробника товарів (RF SLEEPING S.R.L), суд зазначає, що загальні вимоги до інформації на упаковці наведено в ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

При цьому ч.1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 3) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об`єм тощо), умови використання; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров`я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров`ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї у відповідність, якщо законом чи відповідним технічним регламентом не встановлено інший порядок дій виробника (продавця) у таких випадках; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов`язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Згідно ч.2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), визначеним відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, або, прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

У ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» не конкретизовано, яка інформація з вищезазначеної має розміщуватися саме на упаковці, а яка — в інших місцях. Враховуючи, що інформація про виробника товару зазначена в усіх супровідних документах на поставку даної партії товару, твердження митного органу про відсутність на маркуванні будь-яких відомостей про виробника товарів (RF SLEEPING S.R.L) судом відхиляються.

Крім того, для підтвердження заявленої митної вартості позивачем було надано наступні документи: бухгалтерську виписку №4 від 28.07.2020 р. по взаєморозрахункам з контрагентом RF SLEEPING S.R.L. на 28.07.2020 р., прайс лист, який діє з 3 липня 2020 р. до 21 липня 2020 р., копію митної декларації країни відправлення з дотриманням ст. 254 Митного кодексу України (завірений переклад на українську мову); платіжне доручення в іноземній валюті № 41 від 16.07.2020 р.

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що згідно договору на перевезення №Т20-1 обов`язки експедирування на себе бере ТОВ «Вольпе», а у ЦМР зазначене інше підприємство, що в свою чергу надає підстави для сумніву.

Суд відхиляє зазначені доводи митного органу, оскільки відповідно до п.5.2.1 договору транспортно-експедиційних послуг №Т20-1 від 15.07.2020р., укладеного між ТОВ «Вольпе» (експедитор) та ТОВ «Танго» (клієнт), експедитор має право для виконання доручення клієнта залучати третіх осіб до виконання свого зобов`язання за цим договором, в тому числі перевізників, укладати угоди з третіми особами (складами, перевізниками, організаціями з перевалювання, перевезення вантажів) від свого імені і за рахунок клієнта (т.1, а.с. 31-33).

Відповідач в рішенні про коригування митної вартості №/2020/010008/2 від 30.07.2020р. зазначив джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар №1 митна декларація від 17.02.2020р. №UA100380/2020/702769 (вартість товару згідно джерела інформації - 6,57 EUR/кг), товар №2 митна декларація від 15.08.2019р. № UA100010/2019/346492 (вартість товару згідно джерела інформації - 7,49 EUR/кг.

Проте відповідачем не визначено, чому саме ці митні декларації є джерелом інформації, яким користувався відповідач при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару позивача та звідки цю інформацію отримав відповідач.

Так, наявність інформації, що товар, задекларований позивачем, розмитнювався іншими імпортерами за більшою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, які обумовлюють межі і способи здійснення відповідачем контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом.

Суд вважає безпідставними твердження відповідача про неможливість з наданих документів виокремити, які складові, зазначені в інвойсі, включено до ціни, оскільки обов`язку щодо виокремлення таких відомостей законодавством на продавця не покладається.

Надаючи оцінку правомірності прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2020/00070 від 30.07.2020р., рішення про коригування митної вартості №/2020/010009/2 від 30.07.2020р., суд виходив із наступного.

В ході перевірки митним органом наданих декларантом для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією (МД) № UA100380/2020/712489 від 27.07.2020р., документів, фахівцями контролюючого органу встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, та надані товариством документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари, а саме, в обґрунтування рішення про коригування митної вартості №/2020/010009/2 від 30.07.2020р. відповідачем зазначено:

Відповідно до п. 6.1 договору про надання транспортно експедиційних послуг, ціна вартості наданих послуг обумовлюється у заявці і коригується на підставі акту приймання передачі наданих послуг. Згідно п. 6.4 договору оплата за транспортні витрати здійснюється на підставі заявки згідно з виставленим рахунком. Вище зазначені документи не надано до митного оформлення, тобто вартість транспортних витрат не підтверджено документально.

Згідно договору перевезення Т20-1 обов`язки експедирування на себе бере ТОВ «Вольпе», а у ЦМР зазначене інше підприємство, що в свою чергу надає підстави для сумніву.

Також не було надано висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 03.07.2020 р. між ТОВ «Танго Україна» (Україна) (покупець) та BRUNELLO 1974 SRL (Італія) (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №S20-3 (т.1, а.с. 51-52), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує меблі (далі - Товар). Сторони погодили здійснення продажу товару зі старої колекції виробництва із відповідним зниженням ціни на такий товар. Виробником товару є Продавець (п. 1.1 Контракту).

Перелік найменувань, кількість, ціна і загальна вартість товару кожної поставки вказуються в Додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною цього Контракту (п.1.3. Контракту). Товар поставляється на умовах EXW One di Fonte, Італія, згідно Інкотермс 2010. Умови окремих поставок можуть бути змінені за згодою обох Сторін і повинні бути зазначенні в Додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною цього Контракту (п.3.1. Контракту).

Відповідно до Додаткової угоди № 3/S20-3 від 10.07.2020 р. сторонами контакту № S20-3 від 3 липня 2020 р. було погоджено внесення змін до контракту та доповнено п. 1.2 Контракту, відповідно до якого зазначено наступне: « 1.2. Продавець надає право Покупцю використовувати торговельну марку «BRUNELLO» на яку перший (Продавець) має юридичні права на безоплатній основі» (т.1, а.с. 67).

На підтвердження витрат на транспортування позивачем до митного органу разом з МД №UA 100380/2020/712489 від 27.07.2020 р. було подано Договір №Т20-1 надання транспортно-експедиційних послуг від 15.07.2020 р. та довідку про транспортно-експедиторські витрати №23.07.2020-6 від 23.07.2020 р., в якій містяться відомості про те, що страхування вантажу не проводилось.

У рішенні про коригування митної вартості №UA100380/2020/010009/2 зазначено джерелом інформації, яке користував митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар №1 митна декларація від 02.06.2020 №UA100380/2020/381682 (вартість товару згідно джерела інформації - 5,10 EUR/кг); товар №2 митна декларація від № UA100380/2020/381682 (вартість товару згідно джерела інформації - 5,97 EUR/кг); товар №3 митна декларація від 08.07.2020р. № UA100060/2020/384531 (вартість товару згідно джерела інформації - 6,142 EUR/кг); товар №4 митна декларація від 20.07.2020р. № UA100060/2020/325733 (вартість товару згідно джерела інформації - 4,53 EUR/кг); товар №5 митна декларація від 06.06.2020 № UA205030/2020/14497 (вартість товару згідно джерела інформації - 4,427 EUR/кг). При цьому оскаржуване рішення не містить обґрунтування, чому саме ці митні декларації є джерелом інформації, яким користувався відповідач при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару позивача та звідки цю інформацію отримав відповідач.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом визначення митної вартості та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 р. у справі №803/3649/15.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018р. у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.09.2012р. в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018р. в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме резервного методу.

Відповідно до пп. 2, 4 ч. 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 08.02.2019р. в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Суд зазначає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не містять жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч. 2 ст.55 МК України.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р. “Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору” митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В оскаржуваних рішеннях не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.

З урахуванням зазначеного, суд встановив, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.

Згідно з ч.3 ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з Київської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Мебельтрейд» судового збору у розмірі 8408,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мебельтрейд» (65000, м. Одеса, вул. Пушкінська, 72; код ЄДРПОУ 37679543) до Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 8-А; код ЄДРПОУ 43337359) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2020/00069 від 30.07.2020р., рішення про коригування митної вартості № UA100380/2020/010008/2 від 30.07.2020р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2020/00070 від 30.07.2020р., рішення про коригування митної вартості №/2020/010009/2 від 30.07.2020р., - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2020/00069 від 30.07.2020р.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA100380/2020/010008/2 від 30.07.2020р.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2020/00070 від 30.07.2020р.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №/2020/010009/2 від 30.07.2020р.

Стягнути з Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 8-А; код ЄДРПОУ 43337359) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мебельтрейд» (65000, м. Одеса, вул. Пушкінська, 72; код ЄДРПОУ 37679543) судовий збір у розмірі 8408,00 грн. (вісім тисяч чотириста вісім гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.