Рішення № 94867903, 15.02.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 р. № 400/4224/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія", вул. Дідріхсона, 8, м. Одеса, 65029 до відповідача:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 про:стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі в сумі 346 774,23 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Інститут Військово-Морських Сил Національного університету „Одеська морська академія" (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в сумі 346 774,23 грн. (позовні вимоги в редакції позову, поданого в порядку усунення недоліків позовної заяви).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на дострокове звільнення відповідача з військової служби через недисциплінованість та невідшкодування відповідачем витрат на його підготовку в навчальному закладі згідно з контрактом, укладеним між позивачем та відповідачем.

Позивач просив поновити йому строк звернення до адміністративного суду, посилаючись на обставину попереднього звернення до загального суду з відповідним позовом.

Суд визнав поважними причини пропуску позивачем тримісячного строку звернення до адміністративного суду. Зокрема, як установив суд, позивач звертався до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області в межах трирічного строку позовної давності, установленого Цивільним кодексом, з дня відрахування відповідача з інституту. Ухвалою від 10.06.2020 Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області відкрив провадження у справі, а ухвалою від 27.08.2020 - закрив провадження у справі та роз`яснив позивачу право на звернення до адміністративного суду.

Оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд узяв до уваги, що Велика Палата Верховного Суду дійшла у своїх постановах, зокрема, від 14 березня 2018 року в справі № 461/5577/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15, висновку про те, що оскільки спір виник у результаті невиконання відповідачем цивільно-правової угоди, внаслідок чого у нього виникло зобов`язання відшкодувати вартість навчання, вирішення цього спору належить до компетенції цивільного суду. Спори у цих справах стосувалися стягнення витрат, пов`язаних з утриманням особи під час навчання у вищому навчальному закладі МВС, яка у подальшому перебувала на публічній/державній службі, і суд дійшов висновку, що спір не стосується проходження відповідачем публічної служби, а пов`язаний з невиконанням ним умов цивільно-правової угоди і вимогою позивача відшкодувати понесені витрати на навчання у вищому навчальному закладі. За таких підстав зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

В подальшому, 5 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від цих висновків та вказала, що спори, пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби, - підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Ураховуючи вищенаведене, суд вважає поважними причини пропуску позивачем тримісячного строку звернення до адміністративного суду, оскільки, згідно з правовою позицією Верховного Суду, що діяла станом на дату відрахування відповідача з навчального закладу, такі спори повинні були розглядатися за правилами цивільного судочинства, а, отже, позивач правомірно розраховував на можливість звернутися за судовим захистом протягом трьох років, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідач відзив на позов не надав, будь-яких процесуальних документів до суду не направив, правової позиції щодо предмету спору не висловив, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 02.11.2020 направлена відповідачу за адресою його зареєстрованого місця проживання, підтвердженою листом Очаківської міської ради Миколаївської області від 11.11.2020 № 1076/11-01. Поштове відправлення № 5400142002139, що містило копію ухвали, повернуте до суду без вручення з позначкою оператора поштового зв`язку про причину повернення - „адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, копія ухвали про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачу.

Крім того, суд викликав відповідача повісткою, яка повернута до суду без вручення (поштове відправлення № 5400142233815) з позначкою оператора поштового зв`язку про причину повернення - „адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 127 Кодексу адміністративного судочинства України, часом вручення повістки вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, повістка про виклик відповідача до суду вважається врученою відповідачу.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205, статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Матеріали справи свідчать, що між Міністерством оборони України в особі начальника факультету військово-морських сил Одеської національної морської академії та відповідачем був укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, який набрав чинності з 21.08.2015 (далі - Контракт).

За умовами Контракту відповідач зобов`язався, серед іншого, мати позитивні результати навчання, наполегливо оволодівати знаннями, необхідними для майбутньої військової служби на посаді офіцера; відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням в закладі, в якому проходить військову службу (навчання) для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмову від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу. Позивач зобов`язався, серед іншого, забезпечити курсанту необхідні для навчання умови, визначені наказами Міністра оборони України, Міністра освіти і науки України, статутом вищого військового навчального закладу та іншими актами, а також надати фінансове та матеріальне забезпечення відповідно до законодавства.

Наказом начальника факультету військово-морських сил Одеської національної морської академії від 28.08.2015 № 152 відповідача зараховано на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта, що підтверджується витягом із зазначеного наказу.

Наказом від 16.08.2018 № 1380 відповідача відраховано з Інституту через недисциплінованість, що підтверджується копією цього наказу.

Витрати на утримання відповідача у військовому вищому навчальному закладі за період з вересня 2015 року по серпень 2018 року становлять 346 774,23 грн., з яких грошове забезпечення - 263 437,31 грн., продовольче забезпечення - 69 676,74 грн., речове забезпечення - 13 147,53 грн., медичне забезпечення - 512,65 грн., що підтверджується розрахунками позивача.

Наказом від 17.08.2018 № 166 відповідача виключено із списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету „Одеська морська академія". Цим самим наказом оголошено суму витрат на утримання відповідача у вищому навчальному закладі, які позивачу не відшкодовані.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з відрахуванням відповідача з військового вищого навчального закладу через недисциплінованість та невідшкодуванням відповідачем витрат на його навчання в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету „Одеська морська академія".

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частиною десятою статті 25 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII „Про військовий обов`язок та військову службу" (далі - Закон ), курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок № 964).

Порядок № 964 визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (2232-12), витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти (далі - витрати).

Відповідно до пунктів 3-5 Порядку № 964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки. Розрахунок фактичних витрат здійснюється закладом вищої освіти згідно з нормами утримання курсантів. Витрати відшкодовуються у повному розмірі: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у заклад вищої освіти, курсантами жіночої статі - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк; особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (2232-12), - за весь період навчання.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку відшкодувати позивачу фактичні витрати на навчання, враховуючи відрахування відповідача з навчання у вищому військовому навчальному закладі за недисциплінованість.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, станом на день розгляду справи не надав суду жодного доказу та не висловив жодного аргумента на спростування позиції позивача, викладеної в заявленому позові, у тому числі доказів добровільного відшкодування витрат.

Ураховуючи викладене, суд дійшов переконання, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Матеріали справи не містять доказів понесення позивачем судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз. Отже, судові витрати (судовий збір) не підлягають до стягнення з відповідача.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 256, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" (вул. Дідріхсона, 8, м. Одеса, 65029, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 26614030) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Інституту Військово-Морських Сил Національного університету „Одеська морська академія" (вул. Дідріхсона, 8, м. Одеса, 65029; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 26614030) витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в сумі 346 774,23 грн (триста сорок шість тисяч сімсот сімдесят чотири гривні 23 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна