Рішення № 94867818, 15.02.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 р. Справа № 400/2905/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправним та скасування наказу від 19.06.2020р. №168-0,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДПС) № 168-0 від 19.06.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

Ухвалою від 19.10.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

12.11.2020 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд розглядати справу з урахуванням уточнених позовних вимог в наступній редакції:

- визнати протиправним та скасувати Наказ в.о начальника Головного управління ДПС у Миколаївській області за № 168-0 від 19.06.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »;

- визнати протиправними та скасувати Накази в.о начальника Головного управління ДПС у Миколаївській області за № 392-0 від 08.10.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » та № 437-0 від 10.11.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

Ухвалою від 21.12.2020 року суд прийняв вказану заяву позивача та ухвалив розглядати справу з урахуванням уточнених (збільшених) позовних вимог.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані накази є наслідком упередженого ставлення до нього з боку відповідача, що підтверджується неодноразовими звільненнями позивача з публічної служби за ініціативою відповідача та поновленням позивача за рішеннями суду. Зокрема позивач вважає, що в оскаржуваних наказах не зазначено конкретних проступків, які вчинив позивач, та конкретно визначених посадових обов`язків, які він при цьому порушив. Також, на переконання позивача, до порушень, які містяться у висновках перевірок, та які стали підставою для ініціювання відносно позивача службових розслідувань, він не має жодного відношення, а так звані порушення зумовлені рішеннями, діями чи бездіяльністю самого відповідача. При цьому, на думку позивача, оскаржуваний наказ № 392-0 від 08.10.2020 року був винесений за відсутності його пояснень та під час відпустки позивача, що є порушенням вимог діючого законодавства.

Також позивач вважає, що наказом № 437-0 від 10.11.2020 року відповідач повторно притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності за одним і тим самим фактом, без здійснення дисциплінарного провадження. При цьому, на думку позивача, відповідачем порушено термін для прийняття рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, передбачений ч. 1 ст. 77 Закону України «Про державну службу».

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні вимог позивача просить відмовити. В своєму відзиві відповідач зазначив, що позивач хибно трактує п. 1 ст. 65 Закону України «Про державну службу», вказуючи про необхідність зазначення конкретної дії в прийнятому рішенні, оскільки неналежна організація роботи, яка мала місце з боку позивача, проявляється в сукупності дій, що є порушенням вимог Положення про Казанківську ДПІ та Правил внутрішнього службового розпорядку. На думку відповідача позивач не здійснювала належним чином керівництво підрозділом та не забезпечила організацію роботи ДПІ в т.ч. під час запровадження проти епідеміологічних заходів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, внаслідок чого були порушені права платників податків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Також відповідач зазначає про те, що 02.10.2020 року ОСОБА_1 надала пояснення на ім`я в.о. начальника ГУ ДПС Дмитра Прокоф`єва, з приводу порушеного щодо неї дисциплінарного провадження. При цьому відповідач вважає, що 08.10.2020 року наказом № 392-о не притягував позивача до відповідальності, а лише вказав коли саме буде винесено такий наказ. За такого відповідач вважає, що притягнув позивача до відповідальності лише один раз за наказом № 437-о від 10.11.2020 року.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин позивач перебував на посаді начальника Казанківського ДПІ Баштанського управління ГУ ДПС у Миколаївській області.

У період з 18.05.2020 року по 21.05.2020 року на виконання розпорядження ГУ ДПС від 15.05.2020 року за № 109-р «Про проведення перевірки з окремих питань» була проведена перевірка за фактами викладеними у скарзі ОСОБА_5 на дії фахівців Казанківської ДПІ Баштанського управління ГУ ДПС у Миколаївській області при поданні ним декларації про майновий стан та доходи, та з інших питань.

За результатами перевірки робочою групою з проведення перевірки був складений Акт № 6/14-29-01-02-10 від 21.05.2020 року (далі - Акт перевірки № 1) та доповідна записка начальника управління забезпечення роботи ГУ ДПС Власенка В. від 22.05.2020 року № 148/14-29-01-10, якою пропоновано ініціювати дисциплінарне провадження у відношенні начальника Казанківської ДПІ ОСОБА_1 за фактом невиконання функції 1.2. «Керівництво структурним підрозділом», яка зазначена у Положенні про Казанківську ДПІ, затвердженому в.о. начальника ГУ ДПС у Миколаївській області ОСОБА_6 24.01.2020 року, в частині неналежної організації роботи з прийому платників в умовах запровадження надзвичайної ситуації та введення додаткових обмежувальних заходів, направлених на запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID-19, що спричинило звернення гр. ОСОБА_7 до сервісу «Пульс» зі скаргою на дії працівників Казанківської ДПІ при поданні ним декларації про майновий стан та доходи фізичної особи та застосувати захід дисциплінарного впливу, відповідно до ст. 64, 65, 66 Закону України від 10.12.2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу», у вигляді оголошення догани.

18.06.2020 року на ім`я в.о. начальника ГУ ДПС було складено подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ГУ ДПС, яким рекомендовано застосувати до начальника Казанківської ДПІ ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

19.06.2020 року в.о. начальника ГУ ДПС прийнято наказ № 168-0 від 19.06.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », яким наказано оголосити догану начальнику Казанківського ДПІ ОСОБА_1 за неналежне виконання службових обов`язків, а саме: невиконання функцій 1.2. «Керівництво структурним підрозділом», яка зазначена у Положенні про Казанківську ДПІ, затвердженому в.о. начальника ГУ ДПС Прокоф`євим Дмитром 24.01.2020 року, в частині неналежної організації роботи з прийому платників в умовах запровадження надзвичайної ситуації та введення додаткових обмежувальних заходів, направлених на запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

У період з 17.07.2020 року, з 28.07.2020 року по 03.08.2020 року на виконання розпорядження ГУ ДПС від 14.07.2020 року за № 155-р «Про проведення перевірки з окремих питань» та з урахуванням службової записки начальника Баштанського управління ГУ ДПС у Миколаївській області Мелтоняна Л. від 01.07.2020 року була проведена перевірка за фактами викладеними у скарзі гр. ОСОБА_4 від 26.06.2020р., ОСОБА_3 від 16.06.2020 року.

За результатами перевірки робочою групою з проведення перевірки був складений Акт № 8/14-29-14-19 від 06.08.2020 року (далі - Акт перевірки № 2) та доповідна записка начальника управління забезпечення роботи ГУ ДПС у Миколаївській області Іванова Є. від 06.08.2020р. №214/14-29-14-10, якою пропоновано ініціювати дисциплінарне провадження у відношенні начальника Казанківської ДПІ ОСОБА_1 .

Наказом в.о. начальника ГУ ДПС № 237-о від 28.09.2020 року «Про порушення дисциплінарного провадження» стосовно начальника Казанківської ДПІ ОСОБА_1 порушено дисциплінарне провадження.

08.10.2020 року на підставі подання дисциплінарної комісії від 02.10.2020 року в.о. начальника ГУ ДПС прийнято наказ № 392-0 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », яким наказано у зв`язку із перебуванням ОСОБА_1 у відпустці, притягнути її до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність за неналежне виконання службових обов`язків, а саме невиконання функції 1.2 «Керівництво структурним підрозділом», яку визначено Положенням про Казанківську ДПІ Баштанського управління ГУ ДПС у Миколаївській області, затвердженим 24.01.2020 року, в частині неналежної організації роботи Казанківської ДПІ Баштанського управління ГУ ДПС у Миколаївській області з надання адміністративних послуг, після її виходу на роботу із відпустки.

10.11.2020 року на підставі подання дисциплінарної комісії від 02.10.2020 року, наказу ГУ ДПС від 02.10.2020 року «Про надання відпустки», наказу ГУ ДПС у Миколаївській області від 08.10.2020 року № 392-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », в.о. начальника ГУ ДПС прийнято наказ № 437-0 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », яким наказано оголосити догану начальнику Казанківського ДПІ ОСОБА_1 за неналежне виконання службових обов`язків, а саме: невиконання функцій 1.2. «Керівництво структурним підрозділом», яку визначено Положенням про Казанківську ДПІ Баштанського управління ГУ ДПС у Миколаївській області, затвердженим 24.01.2020 року, в частині неналежної організації роботи Казанківської ДПІ Баштанського управління ГУ ДПС у Миколаївській області з надання адміністративних послуг.

Не погодившись із прийнятими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 64 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон України № 889) визначено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Частина 1 ст. 8 Закону України № 889 визначає, що державний службовець зобов`язаний:

1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки;

3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина;

4) з повагою ставитися до державних символів України;

5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації;

6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів;

7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки;

8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України;

9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції;

10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби;

11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності;

12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню;

13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

В свою чергу, ч. 1 ст. 9-1Закону України № 889 передбачено, що доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

А ч. 3 ст. 47 Закону України № 889 передбачено, що правила внутрішнього службового розпорядку доводяться до відома всіх державних службовців під підпис.

В силу вимог ч. 1 ст. 65 Закону України № 889 підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з частиною другою цієї ж статті дисциплінарними проступками є:

1) порушення Присяги державного службовця;

2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;

3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

4) дії, що шкодять авторитету державної служби;

5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;

6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;

7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;

8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;

9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;

10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;

11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;

12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

За встановленим ч. 3 ст. 65 Закону України № 889 правилом державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України № 889 до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

Частиною 1 ст. 67 Закону України № 889 обумовлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

За змістом ч. 1, 10, 11 ст. 69 Закону України № 899 для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 74 Закону України № 889 дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Закону України № 889 рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Таким чином, зазначення в рішенні про притягнення до дисциплінарної відповідальності конкретного пункту частини 2 ст. 65 Закону України № 889 дозволяє чітко визначити як кваліфікував дії чи бездіяльність державного службовця саме той орган (посадова особа), який прийняв рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також перевірити правильність застосування до державного службовця певного виду стягнення.

Крім цього, обрання того чи іншого виду стягнення, передбаченого статтею 66 Закону України № 889 безпосередньо залежить від того, який саме дисциплінарний проступок вчинений державним службовцем.

Так, згідно ч. 3 ст. 66 Закону України № 889 у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

А згідно ч. 4 ст. 66 Закону України № 889, у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.

Таким чином, обрані відповідачем види дисциплінарного стягнення відповідають юридичній кваліфікації дисциплінарного проступку позивача за п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України № 889.

Разом з тим, суд погоджується з доводами позивача, що оскаржувані Накази від 19.06.2020 року за № 168-о та від 10.11.2020 року за № 437-о не містять усіх відомостей, передбачених ч. 2 ст. 77 Закону України № 889.

Зокрема, як у наказі № 168-о від 19.06.2020 року так і у наказі №437-о від 10.11.2020 року відсутній стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку та юридична кваліфікація (неналежне виконання обов`язків державного службовця, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу»).

При цьому не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що наказ № 168-о від 19.06.2020 року винесено за сукупність дій/бездіяльності позивача, які полягали у тому, що:

- план дистанційної роботи ОСОБА_1 за період з 21.04.2020 року по 24.04.2020 року не містив основних функціональних обов`язків - здійснення керівництва за діяльністю та організацією роботи ДПІ;

- платник податків гр. ОСОБА_7 не міг належним чином отримати інформацію про роботу ДПІ в умовах карантину, оскільки телефон доступний для платників податків був лише один;

- на час прибуття робочої групи ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, у відділенні відсутній журнал обліку робочого часу, що є Порушенням правил внутрішнього службового розпорядку.

Оскільки по-перше, про зазначені обставини не зазначено в оскаржуваному наказі, а по-друге, відповідно до визначення дисциплінарного проступку наведеного в ч. 1 ст. 65 Закону України № 889, вищезазначені обставини можуть свідчити про наявність в діях та/або бездіяльності позивача трьох незалежних один від одного дисциплінарних проступків, за кожен з яких може бути застосовано окремий вид відповідальності (у разі доведення проступку).

Також суд звертає увагу на те, що план дистанційної роботи ОСОБА_1 та її відсутність на робочому місці, а також відсутність журналу обліку робочого часу не стосується неналежної організації роботи з прийому платників в умовах запровадження надзвичайної ситуації та введення додаткових обмежувальних заходів, направлених на запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, про що зазначено в наказі № 168-о від 19.06.2020 року. При цьому позивач не надав суду доказів ознайомлення позивача правилами внутрішнього службового розпорядку (зі змінами), як то передбачено ч. 3 ст. 47 Закону України № 889, що зумовлює неможливість притягнення позивача до відповідальності за їх невиконання (порушення). Окрім того, суд погоджується з доводами позивача про те, що план дистанційної роботи позивача в період з 21.04.2020 року по 24.04.2020 року був затверджений його безпосереднім керівником, на той час в.о. начальника Баштанського управління ГУ ДПС у Миколаївській області Бутучел С. без зауважень.

Що стосується звернення гр. ОСОБА_7 , то суд зазначає наступне:

Відповідно до листа ГУ ДПС від 26.03.2020 року за № 124/14-29-02-02-10 «Про зміни в роботі ЦОП», керівників відокремлених підрозділів зобов`язано з 26.03.2020 року на період запровадження надзвичайної ситуації та введення додаткових обмежувальних заходів, направлених на запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, зупиняти роботу ЦОП та ДПІ, а прийом платників здійснювати за окремим графіком в режимі он-лайн, організовувати прийом платників в ЦОП та ДПІ за попереднім записом (за телефоном) виключно для надання невідкладних послуг у разі гострої необхідності, зокрема:

- видачі картки платника податків, внесення до паспорту громадянина України (у формі книжечки) даних про реєстраційний номер облікової картки платника податків;

- внесення до паспорта громадянина України (у формі книжечки) відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.

Таким чином, відповідач з власної ініціативи зупинив роботу районних ДПІ та здійснення прийому громадян, в т.ч. які бажають подати Декларацію про майновий стан та доходи, внаслідок чого Казанківська ДПІ не приймала відвідувачів та гр. ОСОБА_7 зокрема. При цьому відповідно до Акту перевірки № 1 (стор. 6), сам відповідач визнає, що два з трьох телефонів Казанківської ДПІ на момент звернення ОСОБА_7 (а саме телефони 9-17-80 та 9-17-85) працювали. Суд також приймає до уваги пояснення головного інспектора Казанківської ДПІ Рожко А., який підтвердив, що на один з працюючих телефонів 9-17-80, що знаходиться в його кабінеті дзвінки від гр.. ОСОБА_7 не надходили. За такого суд вважає відсутнім факт порушення прав платника податків з боку дій та/або бездіяльності позивача, яка не могла іншим чином організувати прийом платників податків в умовах запроваджених відповідачем карантинних заходів, що виключає в її діях наявність дисциплінарного проступку.

Аналогічно не заслуговують доводи відповідача про те, що наказ № 437-0 від 10.11.2020 року винесено за сукупність дій/бездіяльності позивача, які полягали у тому, що:

- з дати початку виконання обов`язків за посадою ОСОБА_1 не вживались заходи щодо виправлення ситуації при якій доступ до ДРФО має лише один працівник, що призвело до порушення прав платника податків ОСОБА_3 ;

- на неправомірні дії позивача скаржилася платник податків ОСОБА_4 ;

- на неправомірні дії позивача скаржився трудовий колектив Казанківської ДПІ, які також на думку суду є окремими обставинами та можуть свідчити про наявність в діях та/або бездіяльності позивача трьох незалежних один від одного дисциплінарних проступків, за кожен з яких може бути застосовано окремий вид відповідальності (у разі доведення проступку).

При цьому відповідно до Акту перевірки № 2 (стор.8), сам відповідач зазначив про те, що «Перевіркою встановлено, що відомості про громадянку ОСОБА_4 відсутні у податкових базах даних; поштова адреса АДРЕСА_2 , фактично не існує; код РРНОКПП НОМЕР_1 та номери телефонів НОМЕР_2 та НОМЕР_3 належать іншим особам… Таким чином, на підставі здобутої у ході перевірки інформації неможливо напевне встановити особу заявника та умови, що спричинили звернення до інформаційного сервісу ДПС «Пульс».

Аналогічно стосовно звернення трудового колективу робоча група в Акті перевірки № 2 (стор.8-9) не встановила будь-яких порушень вимог законодавства з боку позивача.

Що стосується звернення гр. ОСОБА_3 суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Як підтверджено Актом перевірки № 2 (стор.4) на момент звернення гр. ОСОБА_3 за видачею довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, працівник Казанківського ДПІ Рожко А., який згідно Наказу ГУ ДПС у Миколаївській області № 205 від 23.01.2020 року є одноосібним адміністратором системи ДРФО та уповноважений видавати такі довідки в Казанківському ДПІ, перебував у відпустці згідно іншого Наказу ГУ ДПС у Миколаївській області від 27.05.2020 року за № 162-в «Про надання відпустки». Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що позивач не мав можливості видати довідку гр. ОСОБА_3 через те, що відповідач не уповноважив (не надав доступ до системи ДРФО) на час відпустки іншого працівника Казанківського ДПІ, чим самостійно створив незручність у обслуговуванні платників податків зазначеного структурного підрозділу. При цьому не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивач не звертався з цього приводу із відповідними доповідними записками на ім`я керівництва. В матеріалах справи міститься доповідна записка ОСОБА_1 від 03.03.2020 року з відповідними доказами направлення такої записки листом з описом-вкладенням засобами Укрпошти на ім`я безпосереднього керівника начальника Баштанського управління ГУ ДПС у Миколаївській області Мелтоняна Л., в якій вона просить надати їй доступу до баз даних для можливості надавати платникам податків адміністративні послуги.

Водночас, є необґрунтованими доводи позивача про те, що оскаржуваний наказ № 392-0 від 08.10.2020 року був винесений за відсутності його пояснень, про що свідчить додана відповідачем до відзиву на позовну заяву копія пояснення ОСОБА_1 від 02.10.2020 року, на ім`я в.о. начальника ГУ ДПС Дмитра Прокоф`єва.

За таких обставин суд вбачає упереджене ставлення з боку відповідача під час притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача за оскаржуваними наказами № 168-о від 19.06.2020 року та № 437-о від 10.11.2020 року.

При цьому є необґрунтованими доводи позивача щодо застосування до нього дисциплінарного стягнення на підставі наказу № 392-о від 08.10.2020 року. Суд погоджується з правовою позицією відповідача щодо визначення в даному наказі лише моменту притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача в майбутньому. Однак сам наказ № 392-о від 08.10.2020 року не спричиняє для позивача будь-яких юридичних прав та обов`язків. З огляду викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Також є помилковими посилання позивача на те, що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності наказом № 437-о від 10.11.2010 року поза межами 10-денного терміну визначеного ст. 77 Закону України № 889. Суд враховує ту обставину, що у відповідача не було об`єктивної можливості зробити це раніше через перебування позивача у відпустці. Тобто вказаний термін був пропущений відповідачем з незалежних від нього причин.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що оскаржувані накази від 19.06.2020 року за № 168-о та від 10.11.2020 року за № 437-о не містять посилань на те, які конкретно обов`язки державного службовця, яким документом передбачені (пункти Положення чи посадової інструкції позивача) були порушені позивачем.

При цьому не заслуговують на увагу доводи відповідача про порушення позивачем п. 1.2 Положення про Казанківську ДПІ, який зазначено в Наказах в якості порушеної норми посадових обов`язків позивача, оскільки вказаний пункт визначає функції підрозділу, а не його керівника. Також вказаний пункт містить 37 підпунктів. Але які саме підпункти порушив позивач вчинивши дисциплінарний проступок, відповідач в оскаржуваних Наказах не зазначив. Також відповідачем в Наказах не зазначено яке саме положення посадової інструкції порушив позивач вчинивши відповідний дисциплінарний проступок.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази не відповідають вимогам ч. 2 ст. 77 Закону України № 889, а тому не є належним чином обґрунтованими та підлягають скасуванню.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 12.08.2019 року по справі № 1340/4847/18, де Верховний Суд погодився з доводами суду першої й апеляційної інстанцій, що саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також ненаведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу.

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд зазначає також, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

У п. 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15.11.2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду, що оскаржувані Накази від 19.06.2020 року за № 168-о та від 10.11.2020 року за № 437-о є належним чином обґрунтованими, оскільки вони не містять стислого викладу обставин вчинення дисциплінарного проступку позивачем, не містять посилань на конкретно визначені пункти Положення про Казанківську ДПІ чи посадової інструкції, які порушені позивачем, що було кваліфіковано як неналежне виконання обов`язків державного службовця, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ в.о начальника Головного управління ДПС у Миколаївській області за № 168-0 від 19.06.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

3. Визнати протиправним та скасувати наказ в.о начальника Головного управління ДПС у Миколаївській області за № 437-0 від 10.11.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

4. В решті позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судові витрати у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.02.2021 року.

Суддя О.В. Малих