Ухвала суду № 94867792, 09.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/10364/20

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

09 лютого 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Надич М.О., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник – Скочко А.В.

відповідача: представник – Лебідко Ю.І.

третьої особи: представник – Бірюков Ю.І.

розглянувши у судовому засіданні клопотання представника відповідача від 08 лютого 2021 року про закриття провадження у справі № 380/10364/20 за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Львівської міської ради до ОСББ «Караджича-29» про демонтаж самочинно встановлених забетонованих металевих стовпців та шлагбаума, -

ВСТАНОВИВ:

Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить:

- зобов`язати ОСББ «Караджича-29» демонтувати самочинно встановлені забетоновані металеві стовпці та шлагбаум біля житлового будинку № 29б на вул. Караджича у м. Львові.

Ухвалою судді від 07 грудня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі. Залучено Львівську міську раду до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

В судовому засіданні 09 лютого 2021 року представник відповідача подала клопотання про закриття провадження у справі.

Указане клопотання мотивоване тим, що з наявних у матеріалах цієї справи документів вбачається спір про право, а саме наявне порушення права власності в частині користування земельною ділянкою з порушенням норм земельного законодавства із вимогою про приведення її до попереднього стану. Отже, спір, який виник між сторонами у цій справі є майновим, а не публічно-правовим. Представник відповідача вказує, що відновлення попереднього становища земельної ділянки і припинення дії, яка порушує право є способом захисту цивільного права особи (стаття 16 Цивільного кодексу України, стаття 20 Господарського кодексу України).

У зв`язку з викладеним просить суд відповідно до вимог статей 19, 238 КАС України закрити провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні проти клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі заперечила, просила у його задоволенні відмовити.

Представник відповідача заявлене нею клопотання про закриття провадження у справі підтримала, просила його задовольнити.

Представник третьої особи проти клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі заперечив.

Вирішуючи подане представником відповідача клопотання про закриття провадження у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд відзначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У розумінні пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом абзацу першого пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами пункту 5 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, зокрема, в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Суд враховує, що характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Як орган місцевого самоврядування Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради відповідно до статті 25 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» правомочна розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до її відання.

У статті 30 згаданого вище Закону передбачено, зокрема, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Відповідно до підпункту 3 пункту «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Аналогічну норму закріплено у статті 14 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII «Про основи містобудування».

Згідно зі статтею 7 вказаного Закону державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

За положеннями частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 Цивільного кодексу України).

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 Цивільного кодексу України).

У справі, яка розглядається, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради звернулася з позовом про зобов`язання відповідача демонтувати самочинно встановлені забетоновані металеві стовпці та шлагбаум біля житлового будинку № 29б на вул. Караджича у м. Львові, тобто з підстав, передбачених частиною сьомою статті 376 Цивільного кодексу України.

Отже, спірні правовідносини у цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже і публічно-правову природу таких правовідносин.

За таких обставин, суд доходить висновку, що спір, який є предметом цього розгляду, є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта містобудування. Справа за позовом такого суб`єкта владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про демонтаж самочинно збудованого об`єкта, відповідно до наведеного вище припису закону, належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 14-48цс18, від 11 квітня 2018 року у справі № 11-96апп18 та від 15 травня 2018 року у справі № 11-346апп18.

З огляду на викладене, клопотання представника відповідача від 08 лютого 2021 року про закриття провадження у справі є необґрунтованим, а тому у його задоволенні належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 238, 239, 255, 293, 295 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача від 08 лютого 2021 року про закриття провадження у справі – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду у цій справі.

Повний текст ухвали складено 15 лютого 2021 року.

Суддя Клименко О.М.