Рішення № 94867681, 12.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2021 року справа № 813/4802/17

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державної Казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про визнання протиправною бездіяльністі,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом до Державної Казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, в якому просили визнати протиправною бездіяльність Державної Казначейської Служби України щодо списання коштів з відповідних рахунків центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері Казначейського обслуговування бюджетних коштів з врахуванням закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" на користь позивачів.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 07.05.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019, позов задовольнив повністю.

Постановою Верховного Суду від 17.06.2020 касаційну скаргу Державної Казначейської служби України задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Львівського окружного адміністративного суду.

22.07.2020 справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 27.07.2020 суд прийняв справу до рогляду та призначив підготовче засідання.

Протокольною ухвалою від 28.10.2020 суд виключив із числа позивачів ОСОБА_4 , оскільки відповідно до свідоцтва про смерть від 29.09.2020 серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 померла.

Прокольною ухвалою від 13.01.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що Дрогобицьким міськрайонним судом видано виконавчі листи № 442/1608/14-ц від 17.12.2014 року, № 442/9713/14-ц від 26.01.2016 року про стягнення з Дрогобицької районної лікарні №5 на користь позивачів заборгованості по заробітній платі. За відповідним поданням Дрогобицького міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівської області про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 27.07.2016 року по справі №442/2067/16-ц встановлено спосіб і порядок виконання зазначених виконавчих листів, шляхом списання коштів з врахуванням Закону України «Про гарантії держави щодо виконавчих судових рішень». Позивачі зазначають, що відповідач ухиляється від перерахування встановлених судом коштів позивачам, оскільки повторно отримавши виконавчі докумети на початку квітня 2017 року і на протязі трьох місяців не виконав їх.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позивних вимог заперечив з підстав, що з метою вжиття відповідних заходів щодо виконання виконавчих документів Казначейством такі були скеровані до відповідного органу казначейства за місцем знаходження боржника. Дрогобицьким управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області було скеровано відповідні листи про вжиття заходів на забезпечення виконання виконавчих документів, зокрема до Дрогобицького територіального медичного об`єднання та Дрогобицької районної ради. Згідно відомостей ЄДРПОУ організаційно-правова форма боржника, Дрогобицької районної лікарні №5 є комунальна організація (установа, заклад), що унеможливлює застосування Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Таким чином, зважаючи на вищезазначене, дані обставини унеможливлюють виконання Казначейством виконавчих листів Дрогобицького міського суду про стягнення коштів на користь позивачів у спосіб встановлений ухвалою від 27.07.2016 року з врахуванням Закону України «Про гарантії держави щодо виконавчих судових рішень».

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні 03.02.2021 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання 03.02.2021 не прибула. Подала до суду заяву від 02.10.2020 (вх. № 50340) про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.02.2021 заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив в задоволені позову відмовити.

Третя особа Уповноважений Верховної Ради України з прав людини в судове засідання 03.02.2021 не прибув. Подав до суду заяву від 13.10.2020 (вх. № 52420) про розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні 03.02.2021 суд дослідив письмові докази та перейшов до письмового провадження. Представник позивача та представник відповідача підтримали перехід до письмового провадження.

Заслухавши вступну промову представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно виконавчого листа №442/1608/14-ц виданого Дрогобицьким міськрайонним судом від 17.12.2014 року стягнуто з Дрогобицької районної лікарні № 5 на користь ОСОБА_1 заборгованість загальною сумою 56915,25 грн.

Згідно виконавчого листа №442/9713/14-ц виданого Дрогобицьким міськрайонним судом від 26.01.2016 року стягнуто з Дрогобицької районної лікарні № 5 на користь ОСОБА_2 заборгованість загальною сумою 61238,31 грн.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.07.2016 року № 442/2067/16-ц встановлено спосіб і порядок виконання вищевказаних виконавчих документів, а саме: встановити спосіб і порядок виконання шляхом списання коштів з рахунків центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів з врахуванням Закону України "Про гарантії держави щодо виконавчих судових рішень".

27.03.2017 року листом № В-3/09-13/541 Дрогобицького міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області повторно надіслано до Державної казначейської служби України для виконання виконавчі листи Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області № 442/1608/14-ц від 17.12.2014 року, № 442/9713/14-ц від 26.01.2016 року, про стягнення з Дрогобицької районної лікарні №5 на користь позивачів заборгованості по заробітній платі.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивачі вважають бездіяльність відповідача протиправною, оскільки відповідач ухиляється від перерахунку встановлених судом коштів позивачам.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (який був чинний на момент видачі виконавчих листів) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Положення аналогічного змісту містить частина друга статті 6 чинного Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VІ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» зазначено, що даним законом встановлюються гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Згідно з частиною першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною четвертою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).

Приписами пункту 2 Порядку № 845 визначено, що безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 49 Порядку № 845 визначено, що у разі, коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Міністерству фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

При виконанні рішень суду, за якими боржником є Держава, Державна казначейська служба України обмежена відповідними бюджетними призначеннями державного органу та коштами, передбаченими програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Якщо таких коштів недостатньо, Державна казначейська служба України зобов`язана звернутися до Міністерства фінансів України з пропозиціями щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України; при цьому Казначейство відкладає безспірне списання коштів і поновлює його після того, як такі зміни будуть внесені.

У такому аспекті, перед тим як констатувати факт протиправної бездіяльності Державної казначейської служби України у правовідносинах, які виникають у зв`язку з виконанням судових рішень, за якими боржником є державний орган, потрібно з`ясувати, чи вжило Казначейство в межах своїх повноважень усі залежні від нього дії (ухвалило рішення), спрямовані на те, щоб сплатити кошти за судовим рішенням, а також чи були для цього об`єктивні підстави та можливості.

Під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного/несвоєчасного виконання обов`язкових дій/ухвалення рішень або невиконання їх узагалі. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Верховний Суд погоджується з тим, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню. Разом з цим, у контексті встановлених у цій справі обставин, необхідно зауважити, що сам факт невиплати позивачу коштів протягом трьох місяців (від дати подання необхідних документів) за судовим рішенням, боржником за яким є державний орган, без з`ясування усіх обставин, які зумовили таку ситуацію, не є достатньою підставою вважати, що Державна казначейська служба України допустила протиправну бездіяльність.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 № 688/4324/16-а, від 06.11.2019 № 803/1449/16, від 12.12.2019 у справі № 820/5571/15.

Верховний Суд скасовуючи рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 вказав, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що Державна казначейська служба України допустила протиправну бездіяльність ґрунтується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, залишається невиконаним. Водночас суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою доводи відповідача щодо причин, які це зумовили, та не надали правової оцінки діям останнього в ситуації, коли бюджетних асигнувань для виплати коштів недостатньо. Крім того, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки повноваженням Казначейства, які визначені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Отже, у цій справі судами попередніх інстанцій не встановлено обставин щодо того, чи звертався відповідач до Міністерства фінансів України на виконання вимог пункту 49 Порядку № 845, а також чи вживав він інших заходів, спрямованих на реальне виконання рішення.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, суд з метою встановлення обставин відповідно до висновків і мотивів Верховного Суду скерував до Державної казначейської служб України лист від 09.10.2020 про зобов`язання Державну Казначейську службу України надати інформацію:

- чи вжило Казначейство в межах своїх повноважень усі залежні від нього дії (ухвалило рішення), спрямовані на те, щоб сплатити кошти за судовими рішеннями, на підставі яких видані Дрогобицьким міськрайонним судом виконавчі листи № 442/1608/14-ц від 17.12.2014, № 442/9713/14-ц від 26.01.2016, № 442/1333/14-ц від 21.10.2014 про стягнення з Дрогобицької районної лікарні № 5 на користь позивачів заборгованості по заробітній платі, а також чи були для цього об`єктивні підстави та можливості;

- чи зверталась Державна Казначейська служба України до Міністерства фінансів України на виконання вимог пункту 49 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, а також чи вживала Державна Казначейська служба України інших заходів, спрямованих на реальне виконання рішень, на підставі яких видані Дрогобицьким міськрайонним судом виконавчі листи № 442/1608/14-ц від 17.12.2014, № 442/9713/14-ц від 26.01.2016, № 442/1333/14-ц від 21.10.2014 про стягнення з Дрогобицької районної лікарні № 5 на користь позивачів заборгованості по заробітній платі.

Державна Казначейська служба України у відповідь скерувала до суду 04.11.2020 (вх. № 57875) листи Державної казначейської служби України до Міністерства фінансів України, які скеровувались протягом 2017-2018 років про збільшення бюджетних призначень шляхом внесення змін до Законів України «Про державний бюджет на 2017 рік», «Про державний бюджет на 2018 рік». Окрім того, згідно листів Міністерства фінансів України до Державної казначейської служби України, повідомлено, що питання збільшення бюджетних призначень Державній казначейській службі України для виконання судових рішень може бути розглянуто у разі внесення змін до Законів України «Про державний бюджет на 2017 рік», «Про державний бюджет на 2018 рік» та виходячи з можливостей дохідної частини державного бюджету.

Проте, суд вказує, що подані відповідачем листи стосуються загальної ситуації, що склалася при виконанні рішень суду, а отже не є доказами звернення Державної казначейської служби України до Міністерства фінансів України на виконання вимог пункту 49 Порядку № 845, а також вживання інших заходів, спрямованих на реальне виконання виконавчих листів № 442/1608/14-ц, № 442/9713/14-ц.

Суд звертає увагу, що законодавством передбачене безспірне списання коштів державного бюджету за черговістю надходження таких рішень. Вимоги частини 4 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» щодо строку перерахування коштів, законодавцем визначені чіткі часові межі виконання рішень суду. У будь-якому разі, черговість здійснення перерахування коштів стягувачу за рішенням суду повинна узгоджуватися з такими приписами закону й рішення судів можуть виконуватися за чергою, однак, у тримісячний строк.

Також, суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, який у рішенні від 08 листопада 2015 року у справі «Кечко проти України», у якій зазначено, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд вказує, що 27.03.2017 року листом № В-3/09-13/541 Дрогобицького міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області надіслано до Державної казначейської служби України до виконання виконавчі листи Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області № 442/1608/14-ц від 17.12.2014 року, № 442/9713/14-ц від 26.01.2016 року про стягнення з Дрогобицької районної лікарні №5 на користь позивачів заборгованості по заробітній платі. Таке скерування здійснювалось з врахуванням ухвали Дрогобицького міськрайонного суду від 27.07.2016 року по справі №442/2067/16-ц про встановлення способу і порядку виконання зазначених виконавчих листів, шляхом списання коштів з врахуванням Закону України «Про гарантії держави щодо виконавчих судових рішень». Станом на день розгляду справи така ухвала є чинною та не скасованою.

Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів перерахування на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 встановлених коштів на підставі виконавчих листів Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області № 442/1608/14-ц від 17.12.2014 року, № 442/9713/14-ц від 26.01.2016 року протягом трьохмісячного строку встановленого Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Зважаючи на положення частини 4 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», суд дійшов висновку, що відповідачем порушено граничні строки виконання виконавчих листів Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області № 442/1608/14-ц від 17.12.2014 року, № 442/9713/14-ц від 26.01.2016 року, що свідчить про бездіяльність відповідача.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Державної Казначейської служби України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 37567646), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (вул. Інструментальна, 218, м. Київ), про визнання протиправною бездіяльністі - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної Казначейської Служби України щодо списання коштів в відповідних рахунків центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері Казначейського обслуговування бюджетних коштів з врахуванням Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної Казначейської служби України на користь ОСОБА_1 640,00 грн сплаченого судового збору.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної Казначейської служби України на користь ОСОБА_2 640,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 12.02.2021.

Суддя Костецький Н.В.