Рішення № 94867268, 15.02.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 року № 320/7524/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши порядку у письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо не складення подання до Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області про повернення - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 4 019,00 (чотири тисячі дев`ятнадцять грн. 00 коп.);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати подання до Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області про повернення - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 4 019,00 (чотири тисячі дев`ятнадцять грн. 00 коп.).

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що при придбанні квартири позивач сплатила збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі продажу, що становить 4 019,00 грн. При цьому, зазначає, оскільки придбавала житло вперше, у силу приписів пункту дев`ятого статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР, вона не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне, а тому сплачений ним збір підлягає поверненню.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач вказав, що Пенсійний Фонд України не володіє інформацією стосовно права власності громадян на нерухоме майно та позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше; позивачем не надано жодного доказу придбання житла вперше, а надані документи не можуть вважатися достатніми для обґрунтування його вимог, оскільки беззаперечно не свідчать про придбання житла вперше.

Позивачем надано відповідь на відзив у якому заперечено проти доводів наведених відповідачем.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою суду від 27.08.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 14.09.2020 відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Із заявою про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи до суду не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України з безконтактним електронним носієм, НОМЕР_2 , орган видачі - 8037, дата оформлення - 29.03.2018 (а.с.21).

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 31.01.2020, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ракул О.В., позивачем придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та вартістю 401 900, 00 грн. (а.с.23).

Право власності на придбаний житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу квартири від 31.01.2020 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2009848932224, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 07.07.2020. У Реєстрі прав власності на нерухоме майно інші відомості щодо нерухомого майна відсутні (а.с.24, 26).

Під час укладення договору купівлі-продажу квартири позивачем сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4 019,00 грн., що підтверджується копією квитанції №30-1048031/С від 30.01.2020 (а.с.25).

Позивач звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4 019,00 грн.

За результатами розгляду даної заяви, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом 1000-0506-8/62391 від 31.07.2020 відмовлено позивачу у задоволені заяви та запропоновано для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з купівлі - продажу нерухомого майна звернутися до суду (а.с.20).

Не погодившись з таким рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі також - Закон №400/97-ВР).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону №400/97-ВР, платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше (абзац перший). Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац другий).

Аналогічні за змістом положення визначено пунктом 15-1 «Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі також - Порядок).

Згідно пункту 15-3 Порядку, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Статтею 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV, державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій (частина перша). Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом (частина п`ята).

Процедуру повернення коштів, надміру зарахованих до державного бюджету, визначено «Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.

Відповідно до пункту 5 глави 1 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Пунктом 10 цього Порядку встановлено, що Заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів, з урахуванням норм частини другої статті 255 Цивільного кодексу України.

VI. Оцінка суду

З аналізу наведених норм вбачається, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналогічні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 (справа №819/1498/17) та 31.01.2018 (справа №819/1667/17).

Як встановлено судом, факт придбання позивачем кваритири у власність за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 126/1, кв. 48, підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 31.01.2020, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ракул О.В.

Право власності на придбаний житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу квартири від 31.01.2020 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2009848932224, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 07.07.2020.

Сплата позивачем збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 4 019,00 грн. підтверджується долученою до матеріалів справи копією квитанції №30-1048031/С від 30.01.2020.

Відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, суду не надано.

Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження придбання позивачем іншого нерухомого майна, ніж придбаного на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12.11.2019.

При цьому суд звертає увагу, що на момент придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про придбання особою нерухомості вперше.

Верховним Судом у своїх постановах, зокрема, від 13.12.2018 у справі №813/969/17, від 31.01.2018 у справі №819/1667/18, від 30.01.2018 у справі №819/1498/17, викладено правову позицію, відповідно до якої, за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме Держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання житлових будинків конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що 31.01.2020 позивач вперше придбав житло і при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу квартири безпідставно сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості, а саме 4 019,00 грн.

Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

При цьому, відповідно до пункту 5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №988/18283, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.

За наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивач звільнена від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, як така, що придбавала житло вперше, а тому має право на повернення помилково сплаченого нею збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі - продажу квартири від 31.01.2020.

Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Разом з цим, суд звертає увагу, що зважаючи на відсутність в органів Пенсійного фонду України, в силу незалежних від них обставин, можливості зробити самостійний і беззаперечний висновок про придбання позивачем житла вперше, а також на те, що такі обставини встановлені в ході розгляду адміністративної справи, прийняття судом рішення про зобов`язання сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби відповідне подання є єдиним способом відновлення прав позивача, ефективним механізмом захисту таких прав, який відповідатиме принципу верховенства права.

Приймаючи до уваги викладене вище, виходячи з вимог, заявлених позивачем у даній справі, суд, з метою належного захисту прав позивача, вважає за необхідне визнати протиправною протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо не складення подання до Управління Державної казначейської служби України у Києво-Сятошинському районі Київської області про повернення - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 4 019,00 грн.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи наведене правове регулювання, встановлені обставини та правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати подання до Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області про повернення - ОСОБА_1 , помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 4 019,00 грн.

VIІ. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

VII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 840, 80 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 26.08.2020 (а.с.1).

Сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню у повному обсязі рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо не складення подання до Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області про повернення - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 4 019,00 (чотири тисячі дев`ятнадцять грн. 00 коп.).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати подання до Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області про повернення - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 4 019,00 (чотири тисячі дев`ятнадцять грн. 00 коп.) згідно квитанції №30-1048031/С від 30.01.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 15 лютого 2021р.