Рішення № 94867164, 15.02.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2021 р. справа № 300/3460/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитюк Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Івано-Франківський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ), 26.11.2020 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (надалі також - відповідач, МО України), за змістом якого просить суд: відшкодувати збитки у зв`язку із неправомірною відмовою відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги 09.11.2018 №111 та проведенням виплати з моменту вступу рішення в законну силу, а саме від 01.09.2019 по справі №857/7409/19 та зміною прожиткового мінімуму до розміру 2118 та у зв`язку з інфляційними процесами та обезціненням гривні в розмірі 33 прожиткових мінімумів, що станом на даний час складає 69894 грн.; визнати протиправним, скасувати протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №137 від 01.10.2020, в частині якій йому відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги; зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, у разі встановлення інвалідності II групи; зобов`язати Міністерство оборони України виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, у разі встановлення інвалідності II групи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 за № 975, прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги. Позивач зазначає, що він, як інвалід другої групи з 04.06.2020 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, а відповідач дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку із закінченням дворічного строку після первинного встановлення ступеня втрати працездатності.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків (а.с. 35-36).

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви 09.12.2020, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.85-86).

На електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи Івано-Франківський обласний військовий комісаріат.

Ухвалою суду від 04.01.2021 залучено до участі в адміністративній справі № 300/3460/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Івано-Франківський обласний військовий комісаріат (а.с.101-102).

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позов, який надійшов на адресу суду 31.12.2020. В даного відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що з первинного встановлення втрати працездатності (15.12.2015) до дня встановлення II групи інвалідності (04.06.2020) минуло більше ніж два роки. Відтак, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб`єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров`я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно ( а.с.105-109).

Третя особа, своїм правом на подання відзиву на позов не скористалася.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

Як встановлено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі №300/602/19, яке залишене в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 у справі №857/7409/19, ОСОБА_1 в період з 26.04.2014 по 22.07.2014, з 26.07.2014 по 29.08.2014, з 15.01.2015 по 26.01.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районі (районах) проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується довідкою військової частини А1126 Міністерства оборони України №1563 від 23.04.2015.

Відповідно даних витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №111 від 09.11.2018, позивачу 15.12.2015, під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 20% втрати працездатності внаслідок отримання травми, пов`язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія АГ №0010649 від 15.12.2015). Позивачу виплачено грошову допомогу у зв`язку із установленням 20% втрати працездатності в сумі 19292 грн.

23.03.2017 проведено медичний огляд ВЛК (військово-лікарською комісією) в/ч А1028 позивача, яким встановлено діагноз військово-лікарської комісії та причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): "Неврастенія по гіперстенічному типу з незначними невротичними розладами. Захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини, що стверджується довідкою військово-лікарської комісії".

Згідно витягу із наказу військового комісара Івано-Франківського міського військового комісаріату (по стройовій частині) №162 від 15.11.2017 ОСОБА_1 , звільнений наказом командування військ оперативного командування "Захід" №215 від 06.11.2017 з військової служби у запас, вважається таким, що справи та посаду здав, виключний зі списків складу Івано-Франківського МВК та всіх видів забезпечення, і направлений для зарахування на військовий облік до Івано-Франківського міського військового комісаріату.

26.06.2018 позивачу встановлено третю групу інвалідності, захворювання пов`язане із захистом Батьківщини, на строк до 01.07.2019, що підтверджується довідкою до акта МСЕК серії АВ №1076864 від 26.06.2018.

04.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до військового комісара Івано-Франківського ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із захворюванням пов`язаним із захистом Батьківщини (третя група). До заяви позивач надав копії документів: довідки МСЕК серії АВ №1076864 від 26.06.2018, довідки ВЛК №149 від 23.03.2017, довідки про участь в АТО №1563 від 23.04.2015, витягу із наказу про звільнення №162 від 15.11.17, паспорта та присвоєння ідентифікаційного номера.

05.07.2018 на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України Івано-Франківським військовим комісаріатом подано висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Відповідно до вказаного висновку командування вважає, що позивач має право на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

09.11.2018, за результатами розгляду поданих документів комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, на підставі абзацу 2 пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, прийнято рішення у виді висновку про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, що стверджується витягом із протоколу засідання комісії за №111 від 09.11.2018.

Згідно висновку відповідачем зазначено, що старшому лейтенанту в запасі ОСОБА_1 , якого 15.11.2017 звільнено з військової служби та 15.12.2015 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 20% втрати працездатності внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія АГ №0010649 від 15.12.2015), а 26.06.2018 під час огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю 3 групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12 АВ №1076864 від 26.06.2018). ОСОБА_1 групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Допомога у зв`язку із установленням 20 % втрати працездатності виплачена в сумі 19292 грн.

Таким чином, як слідує із змісту п.44 вказаного витягу із протоколу, підставою відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги стало те, що позивачу третю групу інвалідності (26.06.2018) встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності (15.12.2015). При цьому, допомогу у зв`язку із установленням 20 % втрати працездатності виплачено в сумі 19292 грн.

Зазначеним рішенням позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано пункт 44 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.11.2018 №111. Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення йому ІІІ групи інвалідності, а саме 26.06.2018, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Міністерством оборони України виплачено позивачу одноразову грошову допомогу.

04.06.2020 під час повторного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю II групи, причина інвалідності пов`язана із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12ААБ від 04.06.2020 №395963.

Позивач звернувся до Івано-Франківського обласного військового комісаріату з заявою у якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу на підставі ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та на підставі постанови КМ України №975 від 25.12.2013. До заяви позивач додав копію довідки МСЕК про встановлення інвалідності серії 12ААБ від 04.06.2020 №395963, копію довідки про безпосередню участь у АТО №1563 від 23.07.2015, копію витягу з наказу про виключення зі списків частини від 15.11.2017 №162, копію паспорту та ідентифікаційного коду.

01.10.2020 на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом, яким позивачу у наданні одноразової допомоги відмовлено.

Рішення комісія МО України мотивує тим, що згідно п.4 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМУ №975 від 25.12.2013, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Комісія вважає, що групу інвалідності позивачу встановлено коли сплив понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.

Крім цього, комісія вважає, що відповідно до п. 27 "Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності", затвердженого постановою КМУ №1317 від 03.12.2009, критеріями для встановлення інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності.

Ступінь втрати здоров`я визначається у відсотках втрати працездатності (групи інвалідності). Ураховуючи, що між первинною втратою працездатності, яка визначалася у відсотках та втратою працездатності у вигляді встановлення II групи інвалідності пройшов термін 2 роки, немає підстав для призначення одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Що стосується зобов`язання Міністерства оборони України відшкодувати збитки у зв`язку із неправомірною відмовою відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги 09.11.2018 №111 та проведенням виплати з моменту вступу рішення в законну силу, а саме від 01.09.2019 по справі №857/7409/19 та зміною прожиткового мінімуму до розміру 2118 та у зв`язку з інфляційними процесами та обезціненням гривні в розмірі 33 прожиткових мінімумів, що станом на даний час складає 69894 грн., суд зазначає наступне.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон) у відповідності до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частинами 5-6 статті 16 Закону визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання даної норми Закону прийнято постанову КМ України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (надалі - Порядок).

Статтею 16-2 Закону встановлюється розмір одноразової грошової допомоги. Розмір даної одноразової допомоги залежить від встановленої групи інвалідності, проте встановлюється в співвідношенні до прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Частиною 4 ст. 16-3 Закону передбачено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Як встановлено матеріалами справи та зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, 15.12.2015 позивачу встановлено 20% втрати працездатності у зв`язку з чим йому було виплачено допомогу у розмірі 19292 грн.

ОСОБА_1 III групу інвалідності встановлено 26.06.2018. Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 №2246-VIII, прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 встановлено у розмірі 1762 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення йому ІІІ групи інвалідності, а саме 26.06.2018, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, 250 x 1762 = 440 500 грн. Оскільки позивачу виплачено 19292 (сума виплачена у зв`язку з втратою 20% працездатності), то 440 500 грн. - 19292 грн. = 421 208 грн., яку виплачено відповідачем позивачу, що встановлено матеріалами справи та не заперечується позивачем у позовній заяві.

Таким чином, Міністерством оборони виплачено позивачу одноразову грошову допомогу з урахуванням приписів ст. 16-2 та ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Статтею 22 Цивільного кодексу України дано визначення збитків, зокрема ч. 2 даної статті визначає, що збитками є:

1) Втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) Доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Враховуючи те, що відповідачем не було вчинено жодних дій щодо знищення чи пошкодження речей позивача, а одноразова грошова допомога в розумінні Закону не підпадає під термін доходу, відсутні підстави вважати, що Міністерством оборони України завдано будь-яких збитків.

Отже, позовна вимога в частині зобов`язання Міністерства оборони України відшкодувати збитки у зв`язку із неправомірною відмовою відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги 09.11.2018 №111 та проведенням виплати з моменту вступу рішення в законну силу, а саме від 01.09.2019 по справі №857/7409/19 та зміною прожиткового мінімуму до розміру 2118 та у зв`язку з інфляційними процесами та обезціненням гривні в розмірі 33 прожиткових мінімумів, що станом на даний час складає 69894 грн., не підлягає до задоволення.

Що стосується позовної вимоги в частині визнати протиправним, скасувати протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №137 від 01.10.2020, в частині якій позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, суд зазначає таке.

Як встановлено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі №300/602/19, яке набрало законної сили згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 у справі №857/7409/19, ОСОБА_1 в період з 26.04.2014 по 22.07.2014, з 26.07.2014 по 29.08.2014, з 15.01.2015 по 26.01.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районі (районах) проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується довідкою військової частини А1126 Міністерства оборони України №1563 від 23.04.2015 (а.с.54-58).

Відповідно даних витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №111 від 09.11.2018, позивачу 15.12.2015, під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 20% втрати працездатності внаслідок отримання травми, пов`язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія АГ №0010649 від 15.12.2015). Позивачу виплачено грошову допомогу у зв`язку із установленням 20% втрати працездатності в сумі 19292 грн.

23.03.2017 проведено медичний огляд ВЛК (військово-лікарською комісією) в/ч А1028 позивача, яким встановлено діагноз військово-лікарської комісії та причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): "Неврастенія по гіперстенічному типу з незначними невротичними розладами. Захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини, що стверджується довідкою військово-лікарської комісії".

Згідно витягу із наказу військового комісара Івано-Франківського міського військового комісаріату (по стройовій частині) №162 від 15.11.2017 ОСОБА_1 , звільнений наказом командування військ оперативного командування "Захід" №215 від 06.11.2017 з військової служби у запас, вважається таким, що справи та посаду здав, виключний зі списків складу Івано-Франківського МВК та всіх видів забезпечення, і направлений для зарахування на військовий облік до Івано-Франківського міського військового комісаріату.

26.06.2018 позивачу встановлено третю групу інвалідності, захворювання пов`язане із захистом Батьківщини, на строк до 01.07.2019, що підтверджується довідкою до акта МСЕК серії АВ №1076864 від 26.06.2018.

04.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до військового комісара Івано-Франківського ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із захворюванням пов`язаним із захистом Батьківщини (третя група). До заяви позивач надав копії документів: довідки МСЕК серії АВ №1076864 від 26.06.2018, довідки ВЛК №149 від 23.03.2017, довідки про участь в АТО №1563 від 23.04.2015, витягу із наказу про звільнення №162 від 15.11.17, паспорта та присвоєння ідентифікаційного номера.

05.07.2018 на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України Івано-Франківським військовим комісаріатом подано висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Відповідно до вказаного висновку командування вважає, що позивач має право на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

09.11.2018, за результатами розгляду поданих документів комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, на підставі абзацу 2 пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, прийнято рішення у виді висновку про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, що стверджується витягом із протоколу засідання комісії за №111 від 09.11.2018.

Згідно висновку відповідачем зазначено, що старшому лейтенанту в запасі ОСОБА_1 , якого 15.11.2017 звільнено з військової служби та 15.12.2015 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 20% втрати працездатності внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія АГ №0010649 від 15.12.2015), а 26.06.2018 під час огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю 3 групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12 АВ №1076864 від 26.06.2018). ОСОБА_1 групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Допомога у зв`язку із установленням 20 % втрати працездатності виплачена в сумі 19292 грн.

Таким чином, як слідує із змісту п.44 вказаного витягу із протоколу, підставою відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги стало те, що позивачу третю групу інвалідності (26.06.2018) встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності (15.12.2015). При цьому, допомогу у зв`язку із установленням 20% втрати працездатності виплачено в сумі 19292 грн.

Зазначеним рішенням позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано пункт 44 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.11.2018 №111. Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення йому ІІІ групи інвалідності, а саме 26.06.2018, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

04.06.2020 під час повторного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю II групи, причина інвалідності пов`язана із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12ААБ від 04.06.2020 №395963.

Позивач звернувся до Івано-Франківського обласного військового комісаріату з заявою у якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу на підставі ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та на підставі постанови КМ України №975 від 25.12.2013. До заяви позивач додав копію довідки МСЕК про встановлення інвалідності серії 12ААБ від 04.06.2020 №395963, копію довідки про безпосередню участь у АТО №1563 від 23.07.2015, копію витягу з наказу про виключення зі списків частини від 15.11.2017 №162, копію паспорту та ідентифікаційного коду.

01.10.2020 на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом, яким позивачу у наданні одноразової допомоги відмовлено (а.с.82).

Рішення комісія МО України мотивує тим, що згідно п.4 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМУ №975 від 25.12.2013, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Комісія вважає, що групу інвалідності позивачу встановлено коли сплив понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.

Крім цього, комісія вважає, що відповідно до п. 27 "Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності", затвердженого постановою КМУ №1317 від 03.12.2009, критеріями для встановлення інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності.

Ступінь втрати здоров`я визначається у відсотках втрати працездатності (групи інвалідності). Ураховуючи, що між первинною втратою працездатності, яка визначалася у відсотках та втратою працездатності у вигляді встановлення II групи інвалідності пройшов термін 2 роки, немає підстав для призначення одноразової грошової допомоги.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ (далі - Закон України № 2232-ХІІІ).

Відповідно до ст. 41 Закону України № 2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час виконання ними обов`язків служби здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон України № 2011-XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України № 2011-ХІІ. Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Положеннями п. 1 ст. 16 Закону України № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної відмови) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 :

- встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. 1 ст. 16-2 Закону України № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (п.п. 4 п. 2 ст. 16 цього Закону).

Пунктом 6 ст. 16-3 Закону України № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Відповідно до п. 8 ст. 16-3 Закону України № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Застосування ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов`язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Законом України №1774-VIII від 06.12.2016 пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено абзацом другим, згідно якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.16-3 Закону).

Пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975, визначено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Пункт 8 вказаної Постанови доповнено абзацом, згідно із Постановою Кабінету Міністрів України №355 від 18.05.2017, який набрав чинності та застосовується з 01.01.2017, наступного змісту: "У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється".

Підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, визначені ст.16-4 вказаного вище Закону.

Частиною 2 пункту 3 вказаного Порядку встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як встановлено судом, з 15.12.2015 під час огляду органами МСЕК позивачу встановлено 20% втрати працездатності внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини, а 26.06.2018 за наслідками огляду органами МСЕК встановлено IIІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 року у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як зазначив вище суд, 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було доповнено ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" абзацом 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється.

В силу статті 58 Конституції України, норма Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яка набрала чинності 1 січня 2017 року не може розповсюджуватись на спірні правовідносини за часовий проміжок з 2015 по 2017 рік, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача починаючи з 26.06.2018 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 березня 2018 року у справі № 295/3091/17 (№ К/9901/5281/17).

Стаття 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції до 01.01.2017 року не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема після двох років з часу первинного встановлення інвалідності.

Верховний Суд у постанові від 21 червня 2018 року у справі № 760/11440/17 (№ К/9901/41104/18) зазначив, що системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, отже, позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення втрати працездатності.

За таких обставин, Івано-Франківський окружний адміністративний суд у рішенні від 27.05.2019 у адміністративній справі №300/602/19 дійшов висновку, що у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням позивачу інвалідності III групи, що пов`язана із захистом Батьківщини.

Як встановлено матеріалами справи, 26.06.2018 ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю III групи вперше (довідка МСЕК серії 12 АВ №1076864).

04.06.2020 ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності внаслідок тієї ж причини (довідка МСЕК серії ААБ №395963).

З моменту встановлення III і II групи інвалідності минуло менше двох років.

Таким чином, з урахуванням пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975, яким визначено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми, то позивач має право на призначення одноразової грошової допомоги та виплату такої, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №137 від 01.10.2020, в частині якій відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, а позовна вимога в цій частині є такою, що підлягає до задоволення.

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, у разі встановлення інвалідності II групи та зобов`язати Міністерство оборони України виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, у разі встановлення інвалідності II групи, суд зазначає наступне.

Прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" належить до повноважень Міністерства оборони України, які є дискреційними.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Таким чином, суд зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а у цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов"язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановлення інвалідності ІI групи, з урахуванням пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975, яким визначено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, то відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати протокол засідання комісії Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлоцький, 6, код ЄДРПОУ 00034022) з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №137 від 01.10.2020, в частині якій ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлоцький, 6, код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв`язку з встановлення інвалідності ІI групи, з урахуванням пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975, з урахуванням раніше виплачених сум за встановлення інвалідності III групи.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Микитюк Р.В.