Ухвала суду № 94866813, 15.02.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

15 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/1973/21

категорія 111030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Акціонерного товариства "Оператор газарозподільних систем "Житомиргаз" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду 10 лютого 2021 року звернулось Акціонерне товариство "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просило:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області з нарахування Акціонерному товариству "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" 308945,00 грн. податку на прибуток приватних підприємств, в тому числі з основного платежу - 205963,00 грн., штрафних (фінансових) санкції - 102982,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 18.01.2021 №380-13 щодо сплати 308945,00 грн. податку на прибуток приватних підприємств, в тому числі з основного платежу - 205963,00 грн., штрафних (фінансових) санкції - 102982,00 грн., відкликаною на підставі пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України.

В обгрунтування заявлених позовних вимог Акціонерне товариство "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" зазначає, що 18 січня 2021 року Головним управління Державної податкової служби у Житомирській області винесено вимогу №380-13 про сплату Акціонерним товариством "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" узгодженого податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 308945,00 гривень, яке було нараховано на підставі податкового повідомлення-рішення від 06.10.2009 №0002402301/0. Однак, позивач вкзазує, що нараховане на підставі податкового повідомлення-рішення від 06.10.2009 №0002402301/0 податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 308945,00 гривень вже було проведено Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області в інтегрованій картці Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" та було сплачене товаристом в повному обсязі ще 24.04.2011, тобто до визнання вказаного податкового зобов`язання узгодженим на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року у справі №806/4763/13-a, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року. В подальшому, зазначені нарахування в інтегрованій картці платника податку не коригувались, а тому позивач вважає, що поновлення донарахованої суми по податковому повідомленню-рішенню від 06.10.2009 №0002402301/0 є повторним та безпідставник, з огляду на що Акціонерне товариство "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" звернулось з даним позовом до суду.

10 лютого 2021 року здійснено реєстрацію позовної заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" в автоматизованій системі документообігу суду із присвоєнням їй єдиного уніфікованого номеру судової справи 240/1973/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2021 головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №240/1973/21 було визначено суддю Черняхович І.Е.

Ухвалою судді від 11 лютого 2021 року позовну заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказу сплати судового збору в розмірі 4634,18 гривень.

12 лютого 2021 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" подало до суду заяву про забезпечення позову у справі №240/1973/21, в якій просило заборонити Головному управлінню ДПС у Житомирській області вживати заходи (вчиняти дії) щодо стягнення з товариства податкового боргу за вимогою від 18.01.2021 №380-13, в тому числі щодо звернення стягнення на майно товариства, як податкової застави.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову Акціонерне товариство "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" зазначило, що воно віднесено до об`єктів критичної інфраструктури, а його нормальна робота є пріорітетом в контексті суспільної необхідності та суспільного інтересу, оскільки товариство згідно з пунктом 2 глави 2 розділу І Кодексу газорозподільних систем здійснює функції із забезпечення розподілу (переміщення) природного газу від місць його надходження в ГРМ з ГТС та з інших джерел до споживачів природного газу. З огляду вказане, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" вважає, що арешт рахунків та/або майна товариства, який може бути накладений Головним управлінням ДПС у Житомирській області у зв`язку із стягненням податкового боргу за вимогою від 18.01.2021 №380-13, створює загрозу виникнення катастрофи техногенного характеру, оскільки унеможливить здійснення необхідних платежів, спрямованих на виконання функцій оператора газорозподільних систем, в тому числі створює загрозу неможливості усунення аварійних ситуацій, витоків газу, опломбування газоспоживчого обладнання, попередження виникнення аварійних ситуацій, тощо, у випадку якщо звернення податкової застави буде не тільки на грошові кошти, але й на майно позивача. Також, у заяві про забезпечення позовову Акціонерне товариство "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" вказує на те, що відмова у вжитті заходів забезпечення позову може унеможливити в майбутньому відновлення порушених прав позивача.

Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 154 КАС України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Ознайомившись із заявою про забезпечення позову та приєднаними до неї документами, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За змістом приписів частин 4, 5, 6 ст. 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно із п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;

3) наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.

Забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати необхідність вжиття заходів забезпечення позову, про застосування яких він просить, і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

У контексті наведеного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно будь-якої із сторін у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У поданій до суду заяві про забезпечення позову Акціонерне товариство "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" просить заборонити Головному управлінню ДПС у Житомирській області вживати заходи (вчиняти дії) щодо стягнення з товариства податкового боргу за вимогою від 18.01.2021 №380-13, в тому числі щодо звернення стягнення на майно товариства, як податкової застави, зазначаючи при цьому про існування загрози примусового стягнення коштів на підставі вимоги від 18.01.2021 №380-13 та загрози накладення Головним управлінням ДПС у Житомирській області арешту на рахунки та/або майно товариства.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (далі – ПК України) у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

При цьому, відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктами 87.1 та 87.2 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 88.1 та 88.2 ст. 88 ПК України).

Згідно з підпунтком 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

При цьому, згідно з нормами статті 92 ПК України платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди контролюючого органу за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

Зміст вищезазначених норм, свідчить на користь висновку, що податкова застава становить реальну загрозу для майна платника податків, тільки у випадку, якщо податковий борг не буде погашений таким платником протягом 30 календарних днів з дня вручення йому податкової вимоги.

Оскаржувана у даній справі податкова вимога №380-13 про сплату боргу в розмірі 308945,00 гривень була винесена Головним управління Державної податкової служби у Житомирській області 18 січня 2021 року. Водночас, як зазначає Акціонерне товариство "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" в позовній заяві, вказану вимогу від 18.01.2021 №380-13, воно отримало 08 лютого 2021 року.

Таким чином, з огляду на положення пункту 95.2 статті 95 ПК України, суд приходить до висновку, що станом на дату звернення Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" до суду із заявою про забезпечення позову (12.02.2021) право на продаж майна Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз", переданого у податкову заставу, у Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області ще не виникло, оскільки 30-денний строк з дня вручення товариству податкової вимоги від 18.01.2021 №380-13 ще не минув.

Крім того, суд зазначає, що згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Водночас жодних доказів, звернення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області до суду за дозволом на погашення податкового боргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі, або ж доказів звернення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області до суду із заявою про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" за рахунок готівки, що йому належить, товариством до заяви про забезпечення позову додано не було.

З приводу доводів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" про існування загрози накладення контролюючим органом адміністративного арешту на майно товариства.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

При цьому, пунктом 94.2 статті 94 ПК України визначений вичерпний перелік випадків, за наявності яких може бути застований адміністративний арешт майна платника податків.

Зокрема, пунктом 94.2 статті 94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

- відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

- платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки);

- нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.

Водночас, доказів існування жодної з визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України обставин, Акціонерним товариством "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" до суду надано не було.

Суд зауважує, що заява Акціонерного товариством "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні докази існування загрози примусового стягнення коштів на підставі вимоги від 18.01.2021 №380-13 та загрози накладення Головним управлінням ДПС у Житомирській області арешту на рахунки та/або майно товариства.

Заявником у своїй заяві про забезпечення позову наведені лише припущення того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до настання значних негативних наслідків до нього.

Крім того, заявником не надано доказів існування виконавчого провадження на підставі вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області від 18.01.2021 №380-13.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що прийняття Головним управлінням ДПС у Житомирській області податкової вимоги від 18.01.2021 №380-13 без прийняття рішень (вчинення дій) спрямованих на забезпечення виконання такої вимоги, само по собі не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а повернення суми сплаченого податкового боргу є можливим у випадку задоволення позову відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03 вересня 2013 року №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182.

Таким чином, суд зазначає, що Акціонерним товариством "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" належним чином не обґрунтовано своїх побоювань, що невжиття саме таких заходів забезпечення, які ним викладені у заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд звертає увагу, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Таким чином, заявником не доведено необхідності вжиття заходів забезпечення позову. В той же час, судом також не встановлено будь-яких обставин що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи вище викладене, суд не вбачає будь-яких правових підстав, які вказують на необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а тому заява Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити Акціонерному товариству "Оператор газарозподільних систем "Житомиргаз" у забезпеченні позову.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Е.Черняхович