Рішення № 94866624, 12.02.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/17210/20

категорія 112030600

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, щодо невиплати йому заборгованості по пенсії за період з 01.05.2017 по 01.12.2018 та з 01.06.2019 по теперішний час;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області здійснити нарахування та виплату належної йому заборгованості по пенсії за період з 01.05.2017 по 01.06.2018 та з 01.06.2019 по теперішний час.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в Пенсійному фонді як внутрішньо переміщена особа та до 01.05.2017 отримував пенсійне забезпечення, втім виплата такої відповідачем припинена з підстав перевірки місця фактичного мешкання. Після подання до відповідача відповідних документів та проходження перевірки виплата пенсії з 01.12.2018 поновлена, однак заборгованість по виплатам пенсійного забезпечення у період з 01.05.2017 по 01.12.2018 йому не виплачена.

Вказує, що припинення виплати йому пенсії відбулося повторно з 01.06.2019 за результатами перевірки місця фактичного проживання та на підставі протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №15 від 03.05.2019.

Звертає увагу суду, що на даний час виплата пенсії йому не поновлена.

Таку бездіяльність відповідача вважає протиправною та такою, що порушує його право на соціальних захист.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подав до суду відзив на позов №0600-0802-8/71384 від 09.12.2020, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував. Вважає дії Пенсійного фонду правомірними та вмотивованими, при цьому відмічає, що виплата пенсії позивачу буде проводитися за окремим порядком відповідно п. 15 постанови Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 та п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993.

Відповідно до наказу №01-95-в від 29.12.2020 (у період з 04.01.2021 до 15.01.2021) суддя Єфіменко О.В., перебувала у щорічній відпустці, а тому розгляд даної справи судом відкладався.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію з 01.08.2014 відповідно до довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово-окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Як зазначено у відзиві на позов, виплата пенсії позивачу була припинена з 01.05.2017 на підставі витягу з протоколу №15 від 14.04.2017 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам відповідно до підпункту 2 пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 (далі - Порядок №365), у зв`язку з його відсутністю за місцем фактичного проживання згідно з даних обстеження матеріально-побутових умов сімей.

Поновлено виплату пенсії позивачу з 01.12.2018 на підставі витягу з протоколу № 20 від 15.11.2018 засіданням міської комісії з питань по призначенню субсидій, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, призначення (відновлення) соціальних виплат, пенсій, надання пільг внутрішньо переміщеним особам.

Повторно виплата пенсії позивачу припинена з 01.06.2019 згідно витягу протоколу засідання міської комісії з питань по призначенню субсидій, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, призначення (відновлення) соціальних виплат, пенсій, надання пільг внутрішньо переміщеним особам № 15 від 03.05.2019 відповідно до підпункту 2 пункту 12 Порядку, у зв`язку з його відсутністю за місцем фактичного проживання згідно даних обстеження матеріально-побутових умов сімей.

Станом на 31.07.2020 виплата пенсії не поновлена.

Представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про поновлення пенсійного забезпечення, на яке отримав лист №0600-0227-8/38257 від 04.08.2020, яким повідомлено, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі та будуть виплачені позивачу на умовах окремого порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України ч.1 ст.46 Конституції України.

Європейська соціальна хартія (переглянута) 1996 року, згода на обов`язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058-ІV).

Статтею восьмою Закону України №1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Враховуючи те, що відповідно до п.5 ч.3 ст.4 Закону України №1058-ІV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Частиною першою статті 49 Закону України №1058-ІV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Відповідно до положень статті 49 Закону України №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням cуду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч.1 ст.49 Закону України №1058-ІV є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

У випадку припинення виплати пенсії від пенсійного фонду вимагається обов`язкове оформлення (шляхом долучення до пенсійної справи рішення/розпорядження) про припинення виплат.

Згідно з відповіддю відповідача пенсійні виплати були позивачу припинені.

Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 №25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VII від 20.10.2014 (далі - Закон № 1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Положеннями статті 7 цього Закону передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05.11.2014 №637 (далі - постанова №637) встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України.

Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що в даному випадку підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою " НОМЕР_1 від 06.04.2018 .

Відповідно статті 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Доказів скасування довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи відповідачем до суду не надано.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Крім того, суд зазначає, що у преамбулі до Закону №1058-ІV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд зазначає, що скасування довідки внутрішньо переміщеної особи є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016, якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок №365) є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п.25 цього рішення).

Отже, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п.33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

При цьому, суд зазначає, що до суду не надано поважних доказів припинення ненарахування пенсії позивачу, а отже, враховуючи, що позивач звернулася до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, та нарахування якої продовжувалося після припинення її виплати, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч.2 ст.46 Закону України №1058-IV, виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі №805/402/18.

За таких обставин, враховуючи відсутність факту прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу пенсії.

При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, припинення виплати пенсії з 01.05.2017 по 01.12.2018 та з 01.09.2019 до даного часу було здійснено не у спосіб, передбачений Законом України №1058-ІV та повинна бути поновлена.

З огляду на викладене, суд вважає, що у даному випадку дії відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії у період з 01.05.2017 по 01.12.2018 та з 01.09.2019 до даного часу є протиправними.

Враховуючи обставини справи, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Пунктом 1 частини 1 статті 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду у частині виплати пенсії позивачу у межах суми за один місяць.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність вчинення дій щодо припинення виплати пенсії за віком у період з 01.05.2017 по 01.12.2018 та з 01.09.2019 до даного часу є протиправними, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (вул. Перемоги, 55, м.Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за період з 01.05.2017 по 01.12.2018 та з 01.06.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області здійснити нарахування та виплату належної ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за з 01.05.2017 по 01.06.2018 та з 01.06.2019.

Допустити до негайного виконання рішення суду у частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст рішення виготовлено: 12.02.2021.