Рішення № 94865636, 04.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року Справа № 160/15797/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (письмове провадження) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Південенергобуд” до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26.11.2020 представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Південенергобуд” звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної митної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської регіональної митниці ДМС України про коригування митної вартості товарів № UA500130/2020/000146/2 від 30.10.2020 року;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської регіональної митниці ДМС України про коригування митної вартості товарів № UA500130/2020/000152/2 від 03.11.2020 року.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що з метою митного оформлення товару, позивач подав до Одеської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №UA500130/2020/238442 та №UA500130/2020/238519. Проте, Одеською митницею Держмитслужби 30.10.2020 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000146/2 та від 03.11.2020 №UA500130/2020/000152/2.Позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивачем були надані для митного оформлення документи у повному обсязі підтверджують факт визначення митної вартості товару за першим (основним методом) – за ціною договору, а аргументи відповідача, наведені в оскаржуваних рішеннях були незаконними та необґрунтованими, оскільки декларантом вірно проведено розрахунок митної вартості та надані позивачем для митного оформлення товару документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України , не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та включали всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 було відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 10.12.2020.

10.12.2020 відкладено розгляд справи у зв`язку з неявкою сторін до 14.01.21.

29.12.2020 до суду від представника Одеської митниці Держмитслужби надійшов відзив, в якому вказано, що відповідач проти задоволення позову заперечує та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї позиції вказав, що за МД №UA500130/2020/238442 від 30.10.2020містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарі, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: прейскурант виробника товару від 07.09.2020 б/н розрахований на умовах CIF , хоча поставка товару здійснюється на умовах поставки CFR «Південний», відповідно до п. 2.4 зовнішньоекономічного договору від 04.07.2020 №2 вартість товару включає в себе вартість товару, вартість упаковки товару та його маркування, вартість оформлення супровідних документів на товар, вартість експортного митного оформлення товару та вартість завантаження товару на перевізні засоби, а також вартість доставки у місце призначення. Проте, у наданих до митного оформлення документів відсутні дані щодо даних складової митної вартості товару, внаслідок чого не можливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, в коносаменті від 10.09.2020 №204844652 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT PREPAYD» тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного оформлення не надано документи, що містять такі відомості вартість перевезення оцінюваних товарів. Для підтвердження заявленої митної вартості декларанта було запропоновано протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи. Декларант листом від 30.10.2020 №б/н повідомив про неможливість подати додаткові документи для підтвердження митної вартості. Отже, декларантом після надання додаткових документів наявні розбіжності не скасовані. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України з урахуванням опису та фізичних характеристик товарів, виявлених під час здійснення митного огляду , та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим і становить :по товару №1 -4,32 дол.США/кг (МД від 20.09.2020 № UA50020/2020/226991, № UA50020/2020/259609 від 27.10.2020, ніж заявлено декларантом (3,10 дол.США/кг), а тому митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA500130/2020/000146/2 та надана картка відмови № UA500130/2020/00391.

За МД № UA500130/2020/238519 від 31.10.2020 було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: до п. 2.4 зовнішньоекономічного договору від 13.04.2020 №13042020 вартість товару включає в себе вартість товару, вартість упаковки товару та його маркування, вартість оформлення супровідних документів на товар, вартість експортного митного оформлення товару та вартість завантаження товару на перевізні засоби, а також вартість доставки у місце призначення. Проте, у наданих до митного оформлення документів відсутні дані щодо даних складової митної вартості товару, внаслідок чого не можливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, в коносаменті від 12.09.2020 №204845753 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT PREPAYD» тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного оформлення не надано документи, що містять такі відомості вартість перевезення оцінюваних товарів, підпис і печатка продавця у зовнішньоекономічному договорі від 13.04.2020 №13042020, комерційному рахунку від 30.10.2020 №00021959/1, пакувальному листі від 30.10.2020 №00021959/1 та листі відправника від 30.10.2020 б/н абсолютно ідентичні, що може свідчити про ознаки підробки. Для підтвердження заявленої митної вартості декларанта було запропоновано протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи. Декларант листом від 02.11.2020 №б/н повідомив про неможливість подати додаткові документи для підтвердження митної вартості. Отже, декларантом після надання додаткових документів наявні розбіжності не скасовані. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби України з урахуванням опису та фізичних характеристик товару №1 рівень митної вартості оформлених товарів (модель RSM144-7-445M 445W торгівельна марка RISEN виробника RISEN ENERGY CO., LTD) у максимально наближений до митного оформлення час та об`єм партії товару є більшим і становить -4,32 доларів США/кг (МД UA500020/2020/229632 або від 06.10.2020 №UA500020/2020/229609). Враховуючи вищезазначене митну вартість товару скориговано до рівня 4,32 доларів США/кг. У зв`язку з чим митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 03.11.2020 № UA500130/2020/000152/2 та надана картка відмови № UA500130/2020/00400. Таким чином дії посадових осіб Одеської митниці Держмитслужби були законними та правомірними.

14.01.21 розгляд справи було відкладено до 04.02.21.

У судове засідання 04.02.2021 сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. 01.02.21 до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що сторони повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.04.2020 між ТОВ «Торговий дім «Південенергобуд» та SUNNYTRANS CHINA LIMITED (Гон Конг) укладено зовнішньоекономічний контракт №13042020, відповідно до умов якого SUNNYTRANS CHINA LIMITED (Гон Конг) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Контрактом, поставляти та передавати у власність ТОВ «Торговий дім «Південенергобуд» продукцію (іменовану далі Товар), а ТОВ «Торговий дім «Південенергобуд» зобов`язується приймати та оплатити Товар.

Згідно п. 1.2 контракту найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість і ціни Товару встановлюються в інвойсах на поставку Товару. Інвойси на поставку Товару є невід`ємною частиною цього контракту.

Загальна вартість товару. Який підлягає поставці за цим Контрактом, складає 700000,00 доларів США (п. 2.1 контракту).Також сторони узгодили, що Найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість і ціни Товару встановлюються в інвойсах на поставку Товару. Поставка товару здійснюється партіями. Під партією сторони умовилися розуміти товар, найменування, асортимент, кількість та вартість якого визначені одним комерційним інвойсом на поставку товару.

Відповідно до комерційного інвойсу № 00021955-1 від 07.09.2020 продавець зобов`язався поставити Покупцю сонячні панелі (модулі), найменування, кількість, ціна одиниці та загальна вартість яких наведено у вказаному інвойсі.

З метою митного оформлення зазначеного товару 30.10.2020 позивачем до митного посту «Південний» Одеської митниці ДМС України подано електронну митну декларацію, якій відповідачем присвоєно №UA500130/2020/238442.

Митну вартість товару визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки відповідно до положень Митного кодексу України (надалі за текстом - МК України). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з електронною митною декларацією позивачем надано документи: Пакувальний лист (Packing list) № 00021955-1 від 07.09.2020; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 00021955-1 від 07.09.2020; Коносамент (Bill of lading) №204844652 від 10.09.2020; Навантажувальний документ (Bordereau) № 10492 від 19.10.2020; Декларація про походження товару (Declaration of origin) № 00021955-1 від 07.09.2020; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів № UA500130/2020/236822 від 19.10.2020; Некласифікований комерційний документ Комерційна пропозиція б/н від 07.09.2020; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 07.09.2020; Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 13042020 від 13.04.2020; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 04.06.2020; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 04.07.2020; Договір про надання послуг митного брокера № МБ0243 від 10.10.2020 Довіреність № 1708/20-1 від 17.08.2020.

За результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих декларантом, відповідач відмовив позивачу у прийнятті митної декларації, що зафіксовано у картці відмови № UA500130/2020/00391, з причини прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA500130/2020/000146/2 від 30.10.2020.

Відповідно до оскаржуваного рішення відповідача, про коригування митної вартості товарів № UA500130/2020/000146/2 від 30.10.2020 митна вартість товару, що була розрахована декларантом у розмірі 514 203,14 грн., була скорегована відповідачем на 202 351,93 грн., тобто до 716 555,07 грн. із застосуванням до товарів другорядного методу визначення митної вартості товару «2-б» (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів).

У зв`язку з незгодою декларанта з рішенням відповідача зазначений товар, на підставі митної декларації № UA500130/2020/238483 від 31.10.2020, випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Крім того, відповідно до комерційного інвойсу № 00021959/1 від 30.10.2020 Продавець зобов`язався поставити Покупцю сонячні панелі (модулі), найменування, кількість, ціна одиниці та загальна вартість яких наведено у вказаному інвойсі.

З метою митного оформлення зазначеного товару 31.10.2020 позивачем до митного посту «Південний» Одеської митниці ДМС України, подано електронну митну декларацію, якій відповідачем присвоєно №UA500130/2020/238519.

Митну вартість товару визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки відповідно до положень Митного кодексу України (надалі за текстом - МК України) основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з електронною митною декларацією позивачем надано документи: Пакувальний лист (Packing list) № 00021959/1 від 30.10.2020; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 00021959/1 від 30.10.2020; Коносамент (Bill of lading) №204845753 від 12.09.2020; Навантажувальний документ (Bordereau) № 10493 від 28.10.2020; Декларація про походження товару (Declaration of origin) № 00021959/1 від 30.10.2020; Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 13042020 від 13.04.2020; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 04.06.2020; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 04.07.2020; Договір про надання послуг митного брокера № МБ0243 від 10.10.2020 Довіреність № 1708/20-1 від 17.08.2020.

За результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих декларантом, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у картці відмови № UA500130/2020/00400, з причини прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA500130/2020/000152/2 від 03.11.2020.

Відповідно до оскаржуваного рішення відповідача про коригування митної вартості товарів UA500130/2020/000152/2 від 03.11.2020, митна вартість товару, що розрахована декларантом у розмірі 516 814,09грн., скоригована відповідачем на 199602,04 грн., тобто до 706614,23 грн. із застосуванням до товарів другорядного методу визначення митної вартості товару «2-б» (другорядний метод, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів).

У зв`язку з незгодою декларанта з рішенням відповідача, зазначений товар на підставі митної декларації № UA500130/2020/238766 від 03.11.2020 випущений у вільний обіг, за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною Відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Факт подання декларантом перелічених документів підтверджується матеріалами, які позивачем долучено до позовної заяви.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти факту надання вказаних документів до митного оформлення не заперечує.

Під час проведення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості товару, при перевірці повноти включення до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, усіх витрат, передбачених ч.10 ст. 58 МК України, ним вивчено контракт та інші документи, подані декларантом для здійснення митного оформлення.

Відповідно до умов контракту Продавець зобов`язалося поставити морським водним транспортом на умовах поставки CFR Південний (Інкотермс 2010), та передати у власність Покупцю товар на загальну суму 700000,00 доларів США, a Покупець зобов`язалося прийняти і оплатити товар. Також сторони узгодили, що найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість і ціни товару встановлюються у комерційних інвойсах на поставку товару. Поставка товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти товар, найменування, асортимент, кількість та вартість якого визначені одним комерційним інвойсом на поставку товару

Під час проведення митного контролю відповідачем встановлено, що надані до митного контролю документи не містять всіх відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових.

У зв`язку з тим, що документи, які надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх необхідних відомостей стосовно складової митної вартості, відповідач запропонував декларанту надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: копію митної декларації країни відправлення, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації виробника товару, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією , та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу відповідача позивачем надані повідомлення про відсутність можливості подання інших додаткових документів.

Перевіривши подані документи, відповідач встановив наявність наступних розбіжностей:

-прейскурант виробника товару від 07.09.2020 № б/н розрахований на умовах поставки CIF, хоча поставка даного товару здійснюється на умовах поставки CFR «Південний»;

-відповідно до п. 2.4 додатку до зовнішньоекономічного договору від 13.04.2020 №13042020 вартість товару включає в себе вартість товару, вартість упаковки товару та його маркування, вартість оформлення супровідних документів на товар, вартість експортного митного оформлення товару та вартість завантаження товару на перевізні засоби , а також вартість доставки у місце призначення;

-в коносаменті від 10.09.2020 №204844652 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT PREPAYD», тобто фрахт сплачено в порту відправлення.

За наявності зазначеної відповіді та відповідно до приписів ч. 6 ст. 54 МК України відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000146/2 від 30.10.2020, № UA500130/2020/000152/2 від 03.11.2020

У якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товару відповідач обрав декларації від 20.09.2020 №UA500020/2020/226991, від 27.10.2020 №UA500020/2020/559609).

Не погодившись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Господарського кодексу України суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 382 Господарського кодексу України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право"та іншими законами.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-XIIпередбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.01 №201 затверджено положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), яким передбачено, що права та обов`язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту).

За загальним правилом, передбаченим нормами ст. 692 Цивільного кодексу України оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч.1, 2ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч. 1ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року».

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. ч. 2-8ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексуза основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як вже зазначалося судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронними митними деклараціями, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності: прейскурант виробника товару від 07.09.2020 № б/н розрахований на умовах поставки CIF, хоча поставка даного товару здійснюється на умовах поставки CFR «Південний». Відповідно до п. 2.4 додатку до зовнішньоекономічного договору від 13.04.2020 №13042020 вартість товару включає в себе вартість товару, вартість упаковки товару та його маркування, вартість оформлення супровідних документів на товар, вартість експортного митного оформлення товару та вартість завантаження товару на перевізні засоби, а також вартість доставки у місце призначення. В коносаменті від 10.09.2020 №204844652 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT PREPAYD», тобто фрахт сплачено в порту відправлення.

Зауваження, що викладені відповідачем суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Пунктом 1.3. контракту № 13042020 від 31.04.2020 встановлено, що поставка товару здійснюється партіями, а під партією сторони умовилися розуміти товар, найменування, асортимент, кількість та вартість якого визначені одним комерційним інвойсом на поставку товару. Згідно інвойсу, умови поставки визначено не інакше як СБЯ «Південний».

Також суд зазначає, що відповідно до ч. З ст. 53 МК України, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару визначено додатковими документами.

За умовами Контракту найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість і ціни товару встановлюються у комерційних інвойсах на поставку товару. Поставка товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти товар, найменування, асортимент, кількість та вартість якого визначені одним комерційним інвойсом на поставку товару.

Згідно з інвойсами, що знаходяться у матеріалах справи, за наведеним Контрактом на адресу позивача надійшли товари, на умовах поставки CFR Південний (Інкотермс 2010).

Відповідно до Інкотермс-2010 CFR ("вартість, фрахт") означає, що Продавець бере на себе обов`язки з розміщення товару на борту судна і оплаті витрат і фрахту, необхідних для доставки товару в зазначений порт призначення, а також щодо виконання експортних митних процедур з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення для вивезення товару.

Також судом встановлено, що наведеними умовами поставки CFR (в редакції Incoterms 2010) не врегульоване питання включення у ціну його страхування. Тому позивач додатково виніс ці відомості окремо у п. 2.4. Контракту як такі, які були погоджені ним з постачальником при укладенні цього Контракту. При цьому, постачальник не висунув покупцю вимоги відшкодувати витрати на страхування та транспортні витрати за наведеними умовами поставки.

Таким чином, поставка товару на умовах зазначеного Контракту зобов`язує продавця укласти договір страхування та сплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, витрати за страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

Отже, наведене свідчить про те, що погоджуючи саме узгоджені Контрактом умови поставки Сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страхування для морських перевезень.

З урахуванням вказаного, поставка товару на узгоджених умовах передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені вартість товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страхування для морських перевезень.

Крім цього, з матеріалів справи видно, що суперечності у відомостях щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при їх обчисленні відповідно до пункту 2.4 Контракту, на які посилається відповідач у своїх рішеннях про коригування заявленої митної вартості, не відповідають дійсності.

Відтак, додаткові витрати на страхування товару ТОВ "Торговий Дім «Південенергобуд» не понесло.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування умов контракту і поставки, та інших доказів, які свідчили б, що позивач поніс додаткові витрати з страхування.

Згідно з п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування товарів.

Таким чином, відповідно до умов поставки за контрактом № 13042020 від 13.04.2020, та наявних у справі товаросупровідних документів, всі витрати (транспортування, страхування товару, а також вартість упаковки Товару та його маркування тощо) вже включені продавцем в ціну товару, відображену у документах, наданих митному органу для митного оформлення. Тому надання додаткових документів, як і необхідність окремого відображення в них вартості витрат зі страхування, митним законодавством не передбачається.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд робить висновок про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Щодо зазначення відповідачем про ідентичність підпису та печатки у ряді документів, як ознака можливого підроблення, суд зазначає наступне.

Пунктом 12.7. контракту № 13042020 від 31.04.2020 встановлено, що 12.7. Сторони досягли домовленості, що для них і для будь-якої третьої сторони, включаючи офіційні організації, підписана факсимільна копія цього Контракту, додатків, специфікацій на поставку Товару та додаткових угод до нього, мають юридичну силу до моменту обміну оригіналами.

Відтак ідентичність підпису та печатки Продавця у наданих декларантом документах пояснюється застосуванням факсиміле, що по-перше прямо передбачено Контрактом, по-друге є єдиним засобом швидкого документообороту між сторонами Контракту при його виконані. Документооборот між сторонами контракту здійснюється засобом електронної пошти.

Суд звертає увагу на те, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року», у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п. 2.1 п. 2).

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які подано декларантом, неможливим є встановлення цих складових.

Положенням п. 4 ч. 1ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Із наведеної засади випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних відносин, у тому числі і свобода форми комерційної пропозиції. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності, митним органам заборонено втручатись у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги комерційну пропозицію з мотивів її недопустимості у зв`язку з наявністю чи відсутністю в ній певних відомостей.

Суд вважає, що комерційна пропозиція, у сукупності з іншими доказами у справі, є додатковим доказом правильності визначення митної вартості товару за ціною договору, так як в ній зазначена ціна, на підставі якої Постачальником запропоновано позивачу придбати відповідний товар.

Крім того, як встановлено судом, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач вказав про те, що визначена ним митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару за деклараціями від 27.10.2020 №UA500020/2020/559609, від 06.10.2020 №UA500020/2020/229632, від 06.10.2020 №UA500020/2020/229609 та від 20.09.2020 №UA500020/2020/226991.

При цьому, відповідач не зазначив, яким саме за якісними характеристиками (подібним чи аналогічним) є товар, митне оформлення якого вже здійснене.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Згідно з положеннями ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з положеннями ст. ст.179,189,190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідач безпідставно порушив принцип превалювання застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору, а також не дотримався порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно з ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому відповідно до ч. 6 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Зазначену правову позицію превалювання застосування основного методу визначення митної вартості за відсутності розбіжностей, які б не давали можливості визначити митну вартість товару викладено Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі №815/2766/17.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Далі за загальним правилом послідовно повинні бути застосовані методи визначення митної вартості на основі віднімання вартості, передбачений у ст. 62 Митного кодексу України (крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною) та метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість), передбачений у ст. 63 Митного кодексу України.

Так, виключно у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання попередніх методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, відповідно до ч. 1 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) за резервним методом.

Однак, в оскаржуваних рішеннях відповідача не зазначені ні обставини неможливості застосування основного методу «за ціною контракту» для визначення митної вартості товарів, ні обставини неможливості застосування кожного наступного другорядного методу визначення митної вартості товарів, ні підстави застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

При цьому у разі здійснення коригування митної вартості за другорядними методами, в тому числі резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів від 24.05.2012 р. № 598).

Проте, у своїх рішеннях відповідач зазначив лише: «...З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби України з урахуванням опису та фізичних характеристик товару №1 рівень митної вартості оформлених товарів (модель RSM144-7-445M 445W торгівельна марка RISEN виробника RISEN ENERGY CO., LTD) у максимально наближений до митного оформлення час та об`єм партії товару є більшим і становить -4,32 доларів США/кг (МД від 06.10.2020 №UA500020/2020/229632 або від 06.10.2020 №UA500020/2020/229609).»

«…З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України з урахуванням опису та фізичних характеристик товарів, виявлених під час здійснення митного огляду та встановлено , що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим і становить : по товару №1 – 4,32 дол. США/кг (МД від 20.09.2020 №UA500020/2020/226991, №UA500020/2020/559609 від 27.10.2020).»

Отже, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларація, відповідач повинен був також навести пояснення, щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Крім того, навіть з аналізу самих мотивів визначення скоригованої вартості, очевидним є категоричні розбіжності тобто фактично, за абсолютно аналогічних умов поставки, в рамках одного контракту, протягом 4 днів, відповідачем застосовано три різні методи визначення вартості, що само по собі виключає правомірність щонайменше двох із них.

Так, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 3ст. 318 Митного кодексу Українимитний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим п. п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними уст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що митний орган не надав доказів того, що документи подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Суд бере до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 року у справі №160/1329/19.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000146/2 від 30.10.2020, № UA500130/2020/000152/2 від 03.11.2020 є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі YvonnevanDuynv.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч. 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Також, суд відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України стягує за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Південенергобуд” (код ЄДРПОУ 43219008) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6085,98 грн. відповідно до платіжного доручення №386 від 18.11.2020.

Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Південенергобуд” (49106, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 130, корп. 1, кв. 49, код ЄДРПОУ 43219008) до Одеської митниці Державної митної служби України (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської регіональної митниці ДМС України про коригування митної вартості товарів № UA500130/2020/000146/2 від 30.10.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської регіональної митниці ДМС України про коригування митної вартості товарів № UA500130/2020/000152/2 від 03.11.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43333459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Південенергобуд” (49106, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 130, корп. 1, кв. 49, код ЄДРПОУ 43219008) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6085,98 грн. відповідно до платіжного доручення №386 від 18.11.2020, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко