Рішення № 94865606, 15.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2021 року Справа № 160/15806/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити та зарахувати в пільговий стаж за Списком №2 для обчислення пенсії ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 01 листопада 1987 року по 07 серпня 1989 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 та призначити нарахування пенсії з моменту подання заяви про призначення пенсії, тобто з 12 березня 2019 року включно.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 12.03.2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком №2 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак листом від 18.06.2019 р. за № 298 позивача повідомлено про відмову в призначенні такої пенсії з підстав відсутності необхідного пільгового стажу, оскільки немає можливості підтвердити період роботи позивача з 25.11.1985 р. по 07.08.1989 р. в ДСУ «Сантехмонтаж» №554 ДК КП «Дніпросантехмонтаж». Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року, з урахуванням ухвали від 01 квітня 2020 року, у справі № 160/11076/19 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити в пільговий стаж за Списком № 2 для обчислення пенсії ОСОБА_1 період роботи з 22 листопада 1985 року по 30.10.1987 року згідно трудової книжки НОМЕР_3 з 12 березня 2019 року. Однак, відповідачем не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №2 для обчислення пенсії періоди роботи з 01 листопада 1987 року по 07 серпня 1989 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 160/15806/20. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

04.01.2021 р. до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 р. по справі № 160/11076/19 відділом з питань перерахунків пенсії № 3 управління застосування пенсійного законодавства Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області був обчислений пільговий стаж за Списком № 2 для обчислення пенсії періоди роботи з 22.11.1985 по 22.11.1987 згідно трудової книжки НОМЕР_3 з 12 березня 2019 року включно. Позивачу було обчислено пільговий стаж з урахуванням зазначених періодів роботи. Пільговий стаж, що дає право на зниження пенсійного віку за роботу по Списку № 2 склав 5 років 0 місяців 16 днів, для призначення пенсії на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку потрібно 6 років 3 місяці 0 днів.

Щодо зарахування до пільгового стажу періоди роботи позивача з 01 листопада 1987 року по 07 серпня 1989 року, представник відповідача зазначив, що в трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме не зазначено, що позивач працював на роботах передбачених Списками повний робочий день.

Вказує, що ухвалою Арбітражного суду Дніпропетровської області від 31.07.2001 ДСУ "Сантехмонтаж" № 554 ДК КП "Дніпросантехмонтаж " ліквідовано. В довідці архівного управління Дніпропетровської міської ради від 26.02.2019 року № 03-44/Л-168 зазначено, що в наказах начальника управління з кадрових питань (особового складу) за 1981 р. та 1989 р. є відомості про роботу позивача з 01.07.1981 р. (наказ від 01.07.1981 р. № 350-к) прийнятий слюсарем-сантехніком на дільницю № 4; з 22.11.1985 присвоєно 4р. газозварника по основній професії; з 01.11.1987 у зв`язку з введенням нових тарифних умов оплати праці на підставі перетарифікації встановлено 4 р. газозварника; з 07.08.1989 (наказ від 07.08.1989р. № 40-к) звільнений з посади газозварювальника. У розрахункових листах по заробітній платі працівників ДСУ № 554, дільниць № 4 за січень 1984 року - липень 1989 року позивач значився з січня 1984 року по 1989 рік, заробітна плата нараховувалась, окрім лютого 1989 року. Посада в довідці не вказана. Відомості переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, про надання відпустки без збереження заробітної плати за вищевказаний період роботи в архівних документах підприємства не виявлено. Картки форми П-2, табелі обліку робочого часу, акти виконуваних робіт, документи про атестацію робочих місць на державне зберігання до архівного відділу не надходили. В наданих документах позивача відсутня інформація про переведення на посаду газозварника. Зайнятість протягом повного робочого дня на посаді газозварника не підтверджена.

Протоколом Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.05.2019 № 2 прийнято рішення, що для підтвердження періоду роботи в ДСУ "Сантехмонтаж" 554 ДК КП "Дніпросантехмонтаж" з 25.11.1985 року по 07.08.1989 року для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 немає підстав. Загальний страховий стаж позивача становить 39 років 7 місяців 20 днів, в тому числі стаж, що дає право на зниження пенсійного віку за роботу за Списком № 2, - 3 роки 0 місяців 5 днів. Враховуючи вищезазначене, у призначенні пенсії за віком по Списку № 2 згідно закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивачу було відмовлено.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12 березня 2019 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 18.06.2019 р. № 298 відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_1 про відмову в призначенні пільгової пенсії. Зі змісту вказаного листа вбачається, що в трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме в наданих документах відсутня інформація про переведення позивача на посаду газозварника, зайнятість протягом повного робочого дня на посаді газозварника не підтверджена, таким чином, комісією з питань підтвердження стажу роботи прийнято рішення від 06.05.2019 р. №2, що для підтвердження періоду роботи в ДСУ «Сантехмонтаж» 554 ДК КП «Дніпросантехмонтаж» з 25.11.1985 р. по 07.08.1989 р. для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 немає підстав.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року, з урахуванням ухвали від 01 квітня 2020 року, у справі № 160/11076/19 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити в пільговий стаж за Списком № 2 для обчислення пенсії ОСОБА_1 період роботи з 22 листопада 1985 року по 30.10.1987 року згідно трудової книжки НОМЕР_3 з 12 березня 2019 року.

Позивач вважає протиправним не зарахування йому до пільгового стажу за Списком №2 для обчислення пенсії періоди роботи з 01 листопада 1987 року по 07 серпня 1989 року згідно трудової книжки НОМЕР_3 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).

Згідно з п.2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII.

Відповідно до положень п.16 Розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Частиною 1 статті 114 Закону України № 1058-ІV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України № 1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто до Списку №2 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.

Як підтверджено матеріалами справи, а саме копією трудової книжки серії НОМЕР_3 , виданої 25.05.1978 р., ОСОБА_1 у спірний період займав наступні посади:

- з 01.07.1981 р. прийнятий слюсарем сантехніком 3 розряду (запис в трудовій книжці № 6);

- з 11.04.1984 р. присвоєно 4 розряд слюсаря-сантехніка (запис в трудовій книжці №7);

- з 22.11.1985 р. присвоєно 4 розряд газозварника з основної професії (запис в трудовій книжці № 8);

- 01.11.1987 р. у зв`язку з введенням нових тарифних умов оплати праці та на підставі перетарифікації встановлено 4 розряд газозварника (запис в трудовій книжці №9);

- 07.08.1989 р. звільнено з посади газозварника у зв`язку з переведенням в ДСУ № 554 тр. «Дніпросантехмонтаж».

Наявність атестації робочого місця позивача за умовами праці або її відсутність ніким не заперечується та не оспорюється.

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. №383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за №1451/11731) (далі по тексту Порядок №383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (п. 10 Порядку №383) .

Також, згідно п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також після 21.08.1992 року документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Як вже вказувалось судом вище, згідно з записами у трудовій книжці ОСОБА_1 у період з 01.11.1987 р. по 07.08.1989 р. працював на посаді газозварника.

Відповідно до Списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 от 22.08.56 р. посада газозварник відноситься до пільгової по Списку №2 (розділ XXXII Загальні професії).

Записи в трудовій книжці ніким не оспорювались та в судовому порядку недійсними не визнавались.

Окрім цього, записи в трудовій книжці підтверджуються наявною в матеріалах справи архівною довідкою від 24.10.2019 р. № 03-44/Л-1128, з якої видно, що у спірний період з 01.11.1987 р. по 07.08.1989 р. ОСОБА_1 працював газозварником. Довідка містить загальну інформацію про нарахування позивачу заробітної плати з січня 1984 р. по липень 1989 р.

На думку суду, позивачем під час звернення до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії були подані всі необхідні документи на підтвердження свого трудового стажу на пільгових умовах у період з 01.11.1987 р. по 07.08.1989 р.

При цьому, щодо твердження відповідача про не надходження до останнього документів про атестацію робочих місць, суд зазначає наступне.

Відсутність у відповідача даних про проведення атестації робочого місця позивача не може бути підставою для невизнання того, що це місце роботи та умови його роботи підпадають під дію Списку № 1 або Списку № 2, тому, що обов`язок про проведення атестації робочих місць покладено саме на керівників підприємств, за бездіяльність яких позивач, як працівник, відповідальності нести не може.

Згідно з пунктом 10 оглядового листа Вищого адміністративного суду України від 14.08.2008 року №91406/100/13-08 «Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення» Вищий адміністративний суд України зазначив, що атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров`я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Частиною другою пункту 4 зазначеного Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Таким чином, законодавцем покладено обов`язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її непроведения не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість підстав для неврахування відповідачем спірного періоду роботи ОСОБА_1 з 01.11.1987 р. по 07.08.1989 р. до пільгового стажу згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 , з 12.03.2019 р.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах, то суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок страхового стажу позивача, оскільки це є дискреційними повноваженнями органів Пенсійного фонду України.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

У зв`язку з вищевикладеним, відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача.

Відповідно до ч.4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем не проводився розрахунок страхового стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію за віком, проте, вважає за потрібне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та провести розрахунок пільгового стажу позивача для призначення пенсії з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.

Згідно з ч. 3 ст. ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити та зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 для обчислення пенсії ОСОБА_1 період роботи з 01 листопада 1987 року по 07 серпня 1989 року згідно трудової книжки НОМЕР_3 з 12 березня 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах з урахування правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник