Рішення № 94864627, 04.02.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року Справа № 915/1319/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедрий двір", вул. 1 Травня, 77, м. Гайсин, Вінницька область, 23700 (код ЄДРПОУ 40548712)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКА", вул. Антонова, 80, с. Чаусове, Первомайський район, Миколаївська область, 55234 (код ЄДРПОУ 40443466)

про стягнення коштів в сумі 358 447, 84 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з`явився;

від відповідача: Тростінецький С.В., довіреність № 1 від 11.01.2021 року;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Щедрий двір" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКА":

- заборгованість за поставлений товар (висівки пшеничні) в розмірі 280 000, 04 грн. відповідно до договору поставки № 11/17 від 27.01.2017 року між ТОВ "Щедрий двір" та ТОВ "ЛКА";

- пеню за порушення строків оплати отриманого від позивача товару відповідно до договору поставки № 11/17 від 27.01.2017 року між ТОВ "Щедрий двір" та ТОВ "ЛКА" - на день винесення рішення суду, на день звернення позову до суду пеня склала 122 640, 00 грн. за період з 28.07.2019 по 28.08.2020.

28.01.2021 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява (вх. № 1308/21) про зміну (зменшення) позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКА":

- заборгованість за поставлений товар (висівки пшениці) в розмірі 280 000, 04 грн. відповідно до договору поставки № 11/17 від 27.01.2017 року між ТОВ "Щедрий двір" та ТОВ "ЛКА";

- пеню за порушення строків оплати отриманого від позивача товару відповідно до договору поставки № 11/17 від 27.01.2017 року між ТОВ "Щедрий двір" та ТОВ "ЛКА" - на день винесення рішення суду, на день звернення позову до суду пеня склала 78 447, 80 грн. за період з 07.03.2019 по 28.08.2020.

Ухвалою суду від 02.02.2021 року заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнято судом до розгляду.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.11.2020 року залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 22.12.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.12.2020 року відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 21.01.2021 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.01.2021 року оголошено перерву в судовому засіданні до 02.02.2021 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.02.2021 року оголошено перерву в судовому засіданні до 04.02.2021 року.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 04.02.2021 року не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою від 03.02.2021 року.

Позивач в заяві (вх. № 1308/21 від 28.01.2021 року) просив суд розглянути справу за відсутності представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні 04.02.2021 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 11/17 від 27.01.2017 року, укладеного між сторонами, а саме: зобов`язань щодо в повному обсязі оплати товару на умовах договору, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі та нараховано відповідачу пеню. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193, 222 ГК України, ст. 525, 526, 530, 610, 712 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

16.12.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позову заяву (вх. № 16070/20), в якому відповідачем зазначено наступне:

- ТзОВ "ЛКА" не заперечує наявність боргу по оплаті поставленого товару за договором поставки від 27.01.2017 року № 11/17 у розмірі 280 000, 04 грн. Відповідач зазначає, що причини виникнення боргу та несплата його до цього часу є об`єктивними, не повністю залежними від волі відповідача (збитковість підприємства, неврожай, пандемія);

- відповідач не погоджується з вимогою про стягнення пені, оскільки при нарахуванні пені позивачем допущено помилки;

- відповідач вважає, що словосполучення в п. 6.2 договору "без обмеження строків її нарахування та звернення до суду" (щодо пені) не можна вважати письмовим договором про збільшення позовної давності;

- позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення суми пені за вказаний в позовній заяві період із пропуском строку позовної давності, у зв`язку із чим подано заяву про застосування строків позовної давності (вх. № 16069/20 від 16.12.2020).

Відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені.

На підтвердження скрутного фінансового становища відповідача останнім подано суду копії балансів за 2019 рік та 3-й квартал 2020 року, а також копії форми № 21-заг "Звіт про реалізацію продукції сільського господарства" за 2019 рік та 3-й квартал 2020 року (том 2, арк. 15-19).

Заперечення обґрунтовані приписами ст. 230, 231 ГК України, ст. 19, 251-253, 256-260, 261 ЦК України та умовами договору.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

27.01.2017 року між ТзОВ "Щедрий двір" (постачальник) та ТзОВ "ЛКА" (покупець) було укладено договір № 11/17 від 27.01.2017 року (том 1, арк. 31-33).

Відповідно до п. 9.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до п. 9.2 договору договір вступає в силу відповідно до п. 9.1. та діє до 31 грудня 2017 р.

Відповідно до п. 9.3 договору дія цього договору вважається продовженою строком на один календарний рік у випадку відсутності заперечень сторони проти такого продовження строку дії цього договору, наданого іншій стороні протягом одного календарного місяця до моменту закінчення строку дії цього договору.

Відповідно до п. 9.4 договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується проводити поставку "висівки пшеничні" (продаж) покупцю у власність (повне господарське відання) товар окремими партіями, відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.3 договору постачальник відповідно до умов цього договору є продавцем окремих партій товару.

Відповідно до п. 2.1 договору товар повинен бути поставлений покупцю в термін, погоджений в усній чи письмовій формі з постачальником, на кожну окрему партію товару, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору датою поставки (передачі) товару постачальника у власність покупця, є дата, зазначена в накладній на відпуск товару (кожної окремої партії товару).

Відповідно до п. 2.3 договору перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною.

Відповідно до п. 2.4 договору всі документи, відправлені електронною поштою або факсом мають юридичну силу однакову з оригіналами, до моменту отримання оригіналів.

Відповідно до п. 3.1 договору найменування товару - висівки пшениці.

Відповідно до п. 4.1 договору конкретні ціни за одиницю виміру товару, що визначається у видаткових накладних встановлені сторонами виключно для цього договору.

Відповідно до п. 4.4 договору остаточна сума договору складає суму всіх накладних, на підставі яких було здійснено поставку продукції за даним договором окремими партіями.

Відповідно до п. 4.5 договору оплата покупцем здійснюється на підставі відповідних документів, зазначених в п. 1.2. цього договору, які постачальник виписує на кожну партію товару та передає покупцю у момент отримання товару покупцем.

Відповідно до п. 4.6 договору покупець зобов`язаний оплатити продукцію по факту поставки, але не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання продукції.

Відповідно до п. 4.9 договору оплата вважається проведеною з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у національній валюті.

Відповідно до п. 4.10 договору відмова покупця від проведення звірки взаєморозрахунків без обґрунтованих підстав дає право постачальнику скласти такий акт в односторонньому порядку. Такий акт має юридичну силу для обох сторін, приймається сторонами як беззаперечний доказ заборгованості покупця та є підставою для постачальника вимагати від покупця погашення боргу за отриманий товар та нарахування санкцій згідно п. 5.2. договору.

Відповідно до п. 5.2 договору покупець зобов`язується: забезпечити приймання поставки продукції; сплатити вартість продукції у порядку, передбаченому цим договором.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем в період з 27.01.2017 по 10.09.2019 поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 5 493 805, 72 грн., що підтверджується видатковими накладними, які перевірені судом (том 1, арк. 57-110).

Всі видаткові накладні підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Підставою поставки товару у всіх видаткових накладних зазначено договір № 11/17 від 27.01.2017 року.

Відповідачем частково проведено оплату за отриманий товар в сумі 5 213 805, 68 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку (том 1, арк. 111-141) та платіжними дорученнями (том 1, арк. 142-248).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 280 000, 04 грн. (5 493 805, 72 грн. - 5 213 805, 68 грн.).

Крім того, наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 280 000, 04 грн. підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 по 28.07.2020 року, який підписано та скріплено печатками сторін (том 1, акр. 34-37).

09.07.2020 року позивачем направлено на адресу відповідача лист-претензію (вих. № 17 від 09.07.2020), в якому позивач просив розрахуватись по заборгованості та перерахувати кошти (том 1, арк. 38). Факт направлення листа-претензії підтверджується копією поштової накладної, фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист (том 1, арк. 39).

Лист-претензію отримано відповідачем 18.07.2020 року, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту "Укрпошта" (том 1, арк. 40).

Факт наявності у відповідача заборгованості в розмірі 280 000, 04 грн. не заперечується самим відповідачем.

Невиконання відповідачем обов`язку за договором в частині здійснення оплати за поставлений товар і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення основного боргу.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище на підставі поданих доказів заборгованість відповідача перед позивачем становить 280 000, 04 грн.

Відповідач ТзОВ "ЛКА" не заперечує наявність боргу по оплаті поставленого товару за договором поставки від 27.01.2017 року № 11/17 у розмірі 280 000, 04 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем порушено вимоги ст. 525, 526, 692 ЦК України та умов договору в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Позовна вимога в частині стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 280 000, 04 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 6.2 договору при простроченні оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням пені, нарахованої на суму заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, за кожен день прострочення від суми заборгованості, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням, а також штраф у розмірі 20 відсотків від суми простроченої заборгованості.

Позивачем нараховано відповідачу 78 447, 80 грн. - пені за періоди:

- з 11.08.2019 року по 28.08.2020 року (за прострочку оплати за товар по видатковій накладній від 01.08.2019 № 122);

- з 27.07.2019 року по 28.08.2020 року (за прострочку оплати за товар по видатковій накладній від 16.07.20019 № 112);

- з 05.07.2019 року по 28.08.2020 року (за прострочку оплати за товар по видатковій накладній від 24.06.2019 № 101);

- з 17.06.2019 року по 28.08.2020 року (за прострочку оплати за товар по видатковій накладній від 06.06.2019 № 83);

- з 18.03.2019 року по 28.08.2020 року (за прострочку оплати за товар по видатковій накладній від 07.03.2019 № 34).

Детальні розрахунки пені, виконані позивачем, наявні в матеріалах справи (том 2, арк. 43-48).

Перевіривши розрахунок розміру пені за допомогою Бази "Законодавство", судом встановлено, що позивачем при нарахуванні пені неправильно визначено періоди нарахування пені за прострочку оплати за товар по видатковим накладним від 01.08.2019 № 122 та від 06.06.2019 № 83, зокрема не враховано вихідні та святкові дні. Крім того, позивачем при розрахунку допущено арифметичні помилки.

Судом здійснено перерахунок розміру пені та встановлено, що пеня становить 78 244, 73 грн. Детальний розрахунок пені, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (том 2, арк. 60). Розрахунок розміру пені здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство".

Щодо вимоги позивача в прохальній частині позовної заяви та заяві про зменшення розміру позовних вимог про стягнення з відповідача пені "на день винесення рішення суду", то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Положеннями ГПК України не передбачено права або обов`язку суду самостійно здійснювати нарахування та стягнення штрафних санкцій поза межами визначених самим позивачем сум та періодів нарахувань. Суд в межах заявлених позивачем позовних вимог (сум, заявлених до стягнення) перевіряє відповідність останніх вимогам законодавства на підставі поданих сторонами доказів, перевіряє правильність розрахунків та вирішує спір по суті, за результатами чого приймає рішення. Самостійне нарахування та стягнення судом штрафних санкцій свідчитиме про вихід суду за межі позовних вимог, що не відповідатиме приписам ст. 14 ГПК України. При цьому, відповідної вимоги в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України позивачем в позовній заяві не зазначено.

Отже, вимога про стягнення пені в сумі 78 244, 73 грн. є обґрунтованою та підставною.

В частині стягнення пені в сумі 203, 07 грн. слід відмовити у зв`язку з безпідставністю.

3. Щодо застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року за правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Частина друга згаданої статті ЦК України забороняє скорочення встановленої законом позовної давності. Відтак договір (умова договору) щодо скорочення зазначеного строку має визнаватися господарським судом недійсним, у тому числі й з ініціативи суду.

Наведене у попередньому абзаці стосується й умови договору, пов`язаної зі зміною порядку обчислення позовної давності, що в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не допускається (наприклад, обчислення позовної давності не з моменту прострочення виконання зобов`язання, а з дати, визначеної шляхом зворотного підрахунку певного строку від дати звернення з позовом до господарського суду).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 6.2 договору при простроченні оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням пені, нарахованої на суму заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, за кожен день прострочення від суми заборгованості, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням, а також штраф у розмірі 20 відсотків від суми простроченої заборгованості.

Отже, в договорі сторони домовились про збільшення строку позовної давності. При цьому, помилковими є твердження відповідача про зміну порядку обчислення строку позовної давності, оскільки нарахування пені та обчислення строку позовної давності - це різні правові поняття.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 18.03.2019 по 28.08.2020 по кожному зобов`язанню окремо.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з наступними змінами Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня 2020 р. до 24 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

В подальшому карантин продовжувався й триває на момент винесення судом рішення у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності, оскільки строк позовної давності до вимоги про стягнення пені не пропущено.

Позов в частині стягнення пені в сумі 78 244, 73 грн. підлягає задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 5 373, 67 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 3, 05 грн. покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКА", вул. Антонова, 80, с. Чаусове, Первомайський район, Миколаївська область, 55234 (код ЄДРПОУ 40443466) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедрий двір", вул. 1 Травня, 77, м. Гайсин, Вінницька область, 23700 (код ЄДРПОУ 40548712):

- 280 000, 04 грн. (двісті вісімдесят тисяч грн. 04 коп.) - заборгованості за поставлений товар (висівки пшеничні) відповідно до договору поставки № 11/17 від 27.01.2017 року між ТОВ "Щедрий двір" та ТОВ "ЛКА";

- 78 244, 73 грн. (сімдесят вісім тисяч двісті сорок чотири грн. 73 коп.) - пені за порушення строків оплати отриманого від позивача товару відповідно до договору поставки № 11/17 від 27.01.2017 року між ТОВ "Щедрий двір" та ТОВ "ЛКА";

- 5 373, 67 грн. (п`ять тисяч триста сімдесят три грн. 67 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.02.2021 року.

Суддя Е.М. Олейняш