Рішення № 94864622, 04.02.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2021 справа № 914/2910/20

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Іваночка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Відділу освіти Городоцької районної державної адміністрації Львівської області, Львівська область, Городоцький район, м.Городок;

до Відповідача: АТ "Львівгаз", Львівська область, м.Львів;

про: зобов`язання Відповідача не нараховувати оплату необлікованого (донарахованого) природного газу на загальну суму 22953,55грн.

Представники:

Позивача: не з`явився;

Відповідача: Білоус К.В. - представник (довіреність від 31.12.2020р. №007Др-301-1220).

ВСТАНОВИВ:

09.11.2020р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Відділу освіти Городоцької районної державної адміністрації Львівської області від 03.11.2020р. вих. №1032/01-14 (вх. №3092) до АТ "Львівгаз" про зобов`язання Відповідача не нараховувати оплату необлікованого (донарахованого) природного газу на загальну суму 22953,55грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає неправомірне донарахування Відповідачем Позивачу обсягів природного газу на підставі рішень засідання Центральної комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС від 06.10.2020р. щодо розгляду Актів про порушення від 15.07.2020р. №379 (Підзвіринецька ЗОШ) та від 15.07.2020р. б/н (Грімненська ЗОШ).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.11.2020р. у даній справі судом постановлено позовну заяву Відділу освіти Городоцької районної державної адміністрації Львівської області від 03.11.2020р. вих. №1032/01-14 (вх. №3092 від 09.11.2020р.) залишити без руху; надати Відділу освіти Городоцької районної державної адміністрації Львівської області десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви, а саме: надати докази зазначення у позовній заяві повного найменування Відповідача та докази надіслання таких доказів Відповідачеві; надати письмове пояснення, у якому зазначити про наявність у Позивача або в іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; надати письмове пояснення, у якому навести попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи; надати письмове пояснення, у якому зазначити про те, чи Позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; надати докази надіслання копії позовної заяви і доданих до неї документів Відповідачу листом з описом вкладення; надати докази сплати 2102грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду, або докази існування підстав до відстрочення, розстрочення, зменшення розміру чи звільнення Позивача від сплати судового збору в порядку, визначеному ст.8 Закону України "Про судовий збір"; надати належним чином посвідчені копії доданих до позовної заяви документів.

03.12.2020р. за вх. №34664/20 Позивачем засобами поштового зв`язку надіслано до суду клопотання, у якому зазначає повне найменування Відповідача, надає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, надає докази надіслання позовної заяви на адресу місцезнаходження Відповідача та сплати 2102грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду та належним чином засвідчені копії долучених до позовної заяви документів.

Окрім того, Позивач зазначає, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Також, 07.12.2020р. за вх. №35009/20 Позивачем засобами поштового зв`язку надіслано до суду Заяву, у якій зазначає про наявність в Позивача та інших осіб оригіналів документів, копії яких долучено до позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.12.2020р. у даній справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 05.01.2021р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.01.2021р. у даній справі судом постановлено відкласти підготовче судове засідання на 21.01.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.01.2021р. у даній справі суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 04.02.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті спору.

В судовому засіданні оголошувалась перерва в межах дня слухання до 16:00год. 04.02.2021р., про що представник Відповідача повідомлявся судом в судовому засіданні під розписку.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

В порядку ч.3 ст.63 ГПК України за дорученням головуючого судді обов`язки секретаря судового засідання виконує помічник судді Фартушка Т.Б. Іваночко Василь Володимирович.

Представнику Відповідача роз`яснено право під час здійснення таких повноважень заявити відвід помічнику судді з підстав, передбачених цим Кодексом для відводу секретаря судового засідання.

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив представник Відповідача в судовому засіданні, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнавалась судом обов`язковою.

25.01.2021р. за вх. №1673/21 від Позивача засобами поштового зв`язку надіслано до суду Заяву від 04.01.2021р. вих. №03/04-14, у якій з врахуванням поданої Відповідачем заяви про закриття провадження у справі та скасування актів про порушення просить суд закрити провадження у справі. Вказану заяву оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Представник Відповідача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, подану 05.01.2021р. за вх. №110/21 заяву підтримав, просить суд її задоволити та закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмета спору.

04.02.2021р. Відповідачем за вх. №2764/21 подано до суду Клопотання б/д б/н, у якому просить суд долучити до матеріалів справи докази повідомлення Позивача про проведення засідання комісії з розгляду актів про порушення від 15.07.2020р. №004974 та №004975. Вказане клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Позиція Позивача:

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що 15.07.2020р. Відповідачем згідно Розділу XI, глави 2, п.2, пп.4 Кодексу газорозподільних систем складено Акти про порушення №379 (Підзвіринецька ЗОШ) та б/н (Грімненська ЗОШ), якими встановлено порушення строку періодичної повірки ЗВТ з вини Позивача, за наслідками розгляду яких нараховано 22953,55грн. вартості необлікованого об`єму природного газу.

З підстав того, що Перетворювачі температури вимірювальні у Підзвіринецькій та Грімненській ЗОШ повірені вчасно та визнані придатними до експлуатації, а також проведення засідання комісії з розгляду вказаних актів з порушенням встановленого ч.8 гл.5 розділу ХІ Кодексу ГРС двомісячного строку та без повідомлення Позивача Позивач вважає безпідставним і неправомірним здійснені рішеннями комісії нарахування 22953,55грн. вартості об`єму необлікованого природного газу і просить суд зобов`язати Відповідача не нараховувати оплату об`єму необлікованого природного газу на загальну суму 22953,55грн.

25.01.2021р. за вх. №1673/21 Позивачем подано до суду Заяву від 04.01.2021р. вих. №03/04-14, у якій з врахуванням поданої Відповідачем заяви про закриття провадження у справі та скасування актів про порушення просить суд закрити провадження у справі.

Позиція Відповідача:

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

05.01.2021р. Відповідачем за вх. №110/21 подано до суду заяву від 04.01.2021р. б/н, у якій просить суд закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору з підстав прийняття 19.11.2020р. Комісією з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС рішення про скасування актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС від 15.07.2019р. №004974 та від 15.07.2019р. №004975, на підставі яких здійснено оспорюваний у даній справі розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу за період з 25.10.2019р. по 29.04.2020р. на загальну суму 22953,55грн.

В судовому засіданні 04.02.2021р. представник Відповідача в судових дебатах підтримав подану 05.01.2021р. за вх. №110/21 Заяву, просить суд її задоволити та закрити провадження у справі.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Позивача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наведених Учасниками справи доводів, поданих доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, в позові слід відмовити повністю з огляду на наступне.

15.07.2020р. інженером з метрології Відповідача за участю представника Позивача на об`єкті Відділ освіти Городоцької РДА школа с.Підзвіринець за адресою: с.Підзвіринець складено Акт про порушення №379 (№004975), яким встановлено порушення Розділу ХІ, гл.2 п.2 пп.4 Кодексу газорозподільних систем - пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини Споживача, що не є побутовим. Давач тиску РС-28 №09082175 повірений 20.07.2018р., давач температури ПВТ-01 №8260 повірений 20.07.2018р. За наслідками виявленого порушення Споживачу рекомендовано прибути на засідання комісії по розгляду вказаного Акта за адресою: м.Львів, вул.Золота, 42. Про дату засідання Споживач буде повідомлений додатково. Вказаний Акт підписано повноважними представниками Сторін.

Окрім того, 15.07.2020р. інженером з метрології Відповідача за участю представника Позивача на об`єкті Відділ освіти Городоцької РДА школа с.Грімне за адресою: с.Грімне складено Акт про порушення б/н (№004974), яким встановлено порушення Розділу ХІ, гл.2 п.2 пп.4 Кодексу газорозподільних систем - пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини Споживача, що не є побутовим. Давач тиску РС-28 №07145228 повірений 31.07.2018р., давач температури ПВТ-01 №15029 повірений 02.08.2018р. За наслідками виявленого порушення Споживачу рекомендовано прибути на засідання комісії по розгляду вказаного Акта за адресою: м.Львів, вул.Золота, 42. Про дату засідання Споживач буде повідомлений додатково. Вказаний Акт підписано повноважними представниками Сторін.

Запрошенням від 30.09.2020р. №4 Відповідач повідомив Позивача про розгляд 06.10.2020р. о 10:30год. в режимі онлайн Акту про порушення від 15.07.2020р. №004975.

Листом від 16.10.2020р. вих. №79003.2-Сл-8287-1020 Відповідач повідомив Позивача про те, що 06.10.2020р. відбулось засідання Центральної комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог кодексу ГРС, проведення нарахування обсягів спожитого газу та перерахунку споживачам природного газу, за результатами якого прийнято рішення про задоволення Акту про порушення №004975 від 15.07.2020р., та на виконання припису п.12. глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС надіслано рахунок на оплату від 12.10.2020р. №60143640 на суму 10922,10грн. та повідомлення про припинення газопостачання від 12.10.2020р. №60143640.

Також, листом від 16.10.2020р. вих. №79003.2-Сл-8288-1020 Відповідач повідомив Позивача про те, що 06.10.2020р. відбулось засідання Центральної комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог кодексу ГРС, проведення нарахування обсягів спожитого газу та перерахунку споживачам природного газу, за результатами якого прийнято рішення про задоволення Акту про порушення №004974 від 15.07.2020р., та на виконання припису п.12. глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС надіслано рахунок на оплату від 12.10.2020р. №60143635 на суму 12031,45грн. та повідомлення про припинення газопостачання від 12.10.2020р. №60143635.

Пунктами 1.2., 1.4. Паспорта Перетворювача вимірювального температури «ПВТ-01» №8260-І-60 встановлено, що дата виготовлення пристрою 2018р., заводський №8260.

Відповідно до п.3 Паспорта встановлений міжповірочний інтервал у два роки.

У пункті 5. Паспорта відображені відомості щодо повірки приладу ПВТ-01-тип1-60-6, заводський №8260: « 27.08.2020р. придатний».

Окрім того, пунктами 1.2., 1.4. Паспорта Перетворювача вимірювального температури «ПВТ-01» №15029-2210 встановлено, що дата виготовлення пристрою 10.08.2016р., заводський №15029.

Відповідно до п.3 Паспорта встановлений міжповірочний інтервал у два роки.

У пункті 5. Паспорта відображені відомості щодо повірки приладу ПВТ-01-тип1-40-6, заводський №15029: « 02.08.2018р. придатний»; « 27.08.2020р. придатний».

Запрошенням від 09.11.2020р. Відповідач повідомив Позивача про розгляд 19.11.2020р. Актів про порушення від 15.07.2020р. №004974 та №004975, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями поштової квитанції (касового чека) від 09.11.2020р. б/н, Списку згрупованих поштових відправлень «Укрпошта експрес» від 09.11.2020р. та Опису вкладення до цінного листа від 09.11.2020р. ідентифікатор №0500335789787.

Протоколом засідання комісії АТ «Львівгаз» з розгляду Актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем від 19.11.2020р. №95/11 вирішено скасувати Акт про порушення від 15.07.2020р. №004975 з підстав того, що строк періодичної повірки не було пропущено.

Протоколом засідання комісії АТ «Львівгаз» з розгляду Актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем від 19.11.2020р. №96/11 вирішено скасувати Акт про порушення від 15.07.2020р. №004974 з підстав того, що строк періодичної повірки не було пропущено.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що 15.07.2020р. Відповідачем згідно Розділу XI, глави 2, п.2, пп.4 Кодексу газорозподільних систем складено Акти про порушення №379 (Підзвіринецька ЗОШ) та б/н (Грімненська ЗОШ), якими встановлено порушення строку періодичної повірки ЗВТ з вини Позивача, за наслідками розгляду яких нараховано 22953,55грн. вартості необлікованого об`єму природного газу.

З підстав того, що Перетворювачі температури вимірювальні у Піздвіринецькій та Грімненській ЗОШ повірені вчасно та визнані придатними до експлуатації, а також проведення засідання комісії з розгляду вказаних актів з порушенням встановленого ч.8 гл.5 розділу ХІ Кодексу ГРС двомісячного строку та без повідомлення Позивача Позивач вважає безпідставним і неправомірним здійснені рішеннями комісії нарахування 22953,55грн. вартості об`єму необлікованого природного газу і просить суд зобов`язати Відповідача не нараховувати оплату об`єму необлікованого природного газу на загальну суму 22953,55грн.

25.01.2021р. за вх. №1673/21 Позивачем подано до суду Заяву від 04.01.2021р. вих. №03/04-14, у якій з врахуванням поданої Відповідачем заяви про закриття провадження у справі та скасування актів про порушення просить суд закрити провадження у справі.

05.01.2021р. Відповідачем за вх. №110/21 подано до суду заяву від 04.01.2021р. б/н, у якій просить суд закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору з підстав прийняття 19.11.2020р. Комісією з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС рішення про скасування актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС від 15.07.2019р. №004974 та від 15.07.2019р. №004975, на підставі яких здійснено оспорюваний у даній справі розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу за період з 25.10.2019р. по 29.04.2020р. на загальну суму 22953,55грн.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2019р. у справі №924/831/17.

Верховний Суд у справі №924/1022/17 (постанова від 06.11.2019 року) констатує, що встановивши наявність порушеного права заявника, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення його до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2494 (у чинній станом на час виникнення спірних правовідносин редакції, надалі Кодекс ГРС) визначено, що цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення.

Відповідно до п.1 глави 5 розділу Х Кодексу ГРС комерційний вузол обліку (комерційний ВОГ) та його складові мають бути опломбовані пломбами з тавром відповідного органу, уповноваженого на проведення метрологічних робіт, та пломбами заводу-виробника. Місця пломбування та реквізити пломб заводу-виробника, а також місця пломбування пломбами органу, уповноваженого на проведення метрологічних робіт, вказуються в технічній документації (паспорті) на кожний ЗВТ або протоколі повірки, якщо така мала місце перед чи під час експлуатації ЗВТ.

Згідно п.1 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС власник комерційного ВОГ або суб`єкт господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 цього розділу, та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ).

Засоби вимірювальної техніки, які є складовими комерційного ВОГ, підлягають періодичній повірці відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням вимог глав 7 та 8 цього розділу (п.5 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС).

Відповідно до п.41 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016р. №1747Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями - лічильників газу та пристроїв перетворення об`єму (використовуються для проведення розрахунків за поставлений та/або спожитий природний газ) складають 2 та 8 років. Згідно примітки 7 до вказаного пункту для лічильників газу та пристроїв перетворення об`єму (використовуються для проведення розрахунків за поставлений та/або спожитий природний газ) класу 1,0 установлено міжповірочний інтервал 2 роки; класу 1,5 - 8 років.

Згідно п.1 глави 7 розділу Х Кодексу ГРС власники ЗВТ, що є елементами комерційних ВОГ, зобов`язані забезпечити належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та організацію проведення їх періодичної повірки. Здійснення періодичної повірки ЗВТ забезпечується власником ЗВТ за власний рахунок.

Підпунктом 4 п.2 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС передбачено, що до порушень, внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу, належать пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим.

Пунктом 1 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС встановлено, що у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу.

Відповідно до п.2 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС акт про порушення після пред`явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача / несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. У разі якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) Оператора ГРМ, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення.

Згідно п.8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. Засідання комісії з розгляду акта про порушення має бути проведено Оператором ГРМ не пізніше двомісячного строку з дня складання акта про порушення (крім випадку очікування результатів експертизи ЗВТ, яка проводиться суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України "Про судову експертизу"). При складанні акта про порушення представник Оператора ГРМ зазначає в ньому про необхідність споживача (несанкціонованого споживача) бути присутнім на засіданні комісії, на якому буде розглянуто складений акт про порушення, та визначає: 1) місцезнаходження комісії з розгляду актів про порушення; 2) дату та орієнтовний час проведення засідання комісії, на якому буде розглядатися складений акт про порушення; 3) контактний телефон особи Оператора ГРМ (для уточнення інформації щодо часу та місця засідання комісії).

Пунктом 9 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС передбачено, що до складу комісії з розгляду актів про порушення має входити не менше трьох представників Оператора ГРМ зі складу інженерно-технічного персоналу та юристів. Крім того, Оператор ГРМ офіційним листом має запросити для участі на постійній основі у складі комісії по одному уповноваженому представнику метрологічної організації та територіального органу Регулятора.

Споживач (несанкціонований споживач) зобов`язаний бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення, на якому буде розглядатися складений на нього акт про порушення. За неможливості бути присутнім на засіданні особисто споживач (несанкціонований споживач) має право дати письмову згоду у довільній формі на проведення засідання без його присутності або у присутності його уповноваженої особи. У разі неприбуття споживача (несанкціонованого споживача) та/або уповноваженої ним особи на засідання комісії остання розглядає складений акт про порушення без його (її) участі (п.10 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС).

Пунктом 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС встановлено, що за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.

Відповідно до п.12 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку Оператора ГРМ, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі.

В судовому засіданні 04.02.2021р. представник Відповідача щодо вчиненого Позивачем порушення зазначив, що, згідно Актів про порушення Позивачем пропущено строк періодичної повірки вузла обліку газу, зокрема коректорів тиску і температури, що підтверджується відображеними в актах відомостями, зокрема дати повірки приладів 20.07.2018р.

На запитання суду щодо дати повірки ЗВТ представник Відповідача уточнив, що така проводилась в серпні 2018р., а акти Відповідача складені 15.07.2020р.

При цьому представник Відповідача зазначив, що на обладнання ЗВТ такого типу згідно рекомендацій встановлений строк повірки в 1 рік, проте не зазначив згідно чиїх рекомендацій такий строк складає 1 рік.

На запитання суду щодо зазначення у паспортах давачів температури ПВТ-01 періодичності повірки представник Відповідача вказав, що такий визначено у відповідних технічних документах, в даному випадку у паспортах і становить два роки.

На запитання суду щодо наявності доказів порушення Позивачем строку повірки ЗВТ представник Відповідача зазначив, що таке підтверджується складеними 15.07.2020р. актами про порушення. Інших доказів вчинення Позивачем порушення вимог Кодексу ГРС щодо періодичності повірки ЗВТ споживачем, який не є побутовим, немає. Виходячи з наявних у матеріалах справи доказів Позивачем не пропущено строк періодичної повірки ЗВТ.

На запитання суду щодо того, ким встановлювалось обладнання ЗВТ Позивача представник Відповідача зазначив, що з врахуванням регіону обслуговування, технічні умови на ЗВТ розроблялись Відповідачем. Так само як Відповідачем здійснено монтаж, прийняття в експлуатацію і пломбування ЗВТ.

Щодо порядку розгляду комісією Відповідача актів про порушення представник Відповідача зазначив, що Акти про порушення були предметом розгляду на засіданнях комісії Відповідача 06.10.2020р. та 19.11.2020р. з огляду на те, що питання періодичності повірки ЗВТ були спірними, то на засіданні 19.11.2020р. комісія дійшла висновків про те, необхідність застосування дворічного періоду повірки ЗВТ.

Щодо проведення нарахування за спірними актами про порушення представник Відповідача зазначив, що рішеннями комісії, оформленими протоколами від 06.10.2020р. визнано складені щодо Позивача акти про порушення від 15.07.2020р. правомірними і проведено на їх підставі донарахування об`єму спожитого Позивачем природного газу та скеровано Позивачу рахунки на оплату, однак, такі рішення Відповідачем не долучались до матеріалів справи з огляду на скасування рішеннями комісії, оформленими протоколами від 19.11.2020р. №95/11 та №96/11, спірних актів про порушення від 15.07.2020р.

Щодо можливості повторного розгляду комісією Актів про порушення представник звернув увагу, що комісія Відповідача не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, а відтак, на комісію не розповсюджується встановлений ч.2 ст.19 Конституції України спеціально дозвільний принцип щодо виключної компетенції органу. При цьому, ні акт про порушення, ні рішення комісії про нарахування вартості необлікованого об`єму природного газу не є підставою до стягнення з споживача вартості заборгованості, а лише доказом у справі у випадку звернення оператора до суду із позовом про стягнення відповідних коштів. З врахуванням того, що кодексом ГРС не передбачено прямої заборони повторного розгляду комісією акту про порушення представник Відповідача зазначає про те, що комісія повинна приймати рішення, які передбачені Кодексом ГРС, а відтак, правомірність розгляду комісією 19.11.2020р. спірних актів про порушення від 15.07.2020р., правомірність якого встановлена рішенням комісії від 06.10.2020р.

05.01.2021р. Відповідачем за вх. №110/21 подано до суду заяву від 04.01.2021р. б/н, у якій просить суд закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору з підстав прийняття 19.11.2020р. Комісією з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС рішення про скасування актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС від 15.07.2019р. №004974 та від 15.07.2019р. №004975, на підставі яких здійснено оспорюваний у даній справі розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу за період з 25.10.2019р. по 29.04.2020р. на загальну суму 22953,55грн.

В судовому засіданні 04.02.2021р. представник Відповідача в судових дебатах підтримав подану 05.01.2021р. за вх. №110/21 Заяву, просить суд її задоволити та закрити провадження у справі.

25.01.2021р. за вх. №1673/21 Позивачем подано до суду Заяву від 04.01.2021р. вих. №03/04-14, у якій з врахуванням поданої Відповідачем заяви про закриття провадження у справі та скасування актів про порушення просить суд закрити провадження у справі.

Приписами п.2 ч.1 ст.231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент відкриття провадження та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Як вбачається із долучених Відповідачем до матеріалів справи копій Протоколів від 19.11.2020р. №95/11 та №96/11, скасування Актів про порушення від 15.07.2020р. №004974 та №004975, за якими Позивач просить суд зобов`язати Відповідача не нараховувати оплату необлікованого природного газу на суму 22953,55грн., відбулось 19.11.2020р.

В той же час, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.12.2020р. у даній справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 05.01.2021р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Таким чином суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується скасування Актів про порушення від 15.07.2020р. №004974 та №004975, за якими Позивач просить суд зобов`язати Відповідача не нараховувати оплату необлікованого природного газу на суму 22953,55грн. до відкриття провадження у справі, а відтак, про відсутність правових підстав до задоволення заяви Відповідача від 05.01.2021р. вх. №110/21 про закриття провадження та заяви Позивача від 25.01.2021р. вх. №1673/21 про закриття провадження у справі.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосованоВеликою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на "balanceofprobabilities" ("баланс ймовірностей") для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 суд застосовує "баланс ймовірностей". У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.

Аналогічний підхід продемонстрував і Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.11.2019 у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).

Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним,якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищенаведене, зокрема те, що матеріалами справи підтверджується факт скасування Відповідачем рішеннями від 19.11.2020р., оформленими Протоколами засідання комісії АТ «Львівгаз» з розгляду Актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем від №95/11 та №96/11, Актів про порушення від 15.07.2020р. №004974 та №004975 до відкриття провадження у справі, висновки суду щодо відсутності підстав до закриття провадження у справі; беручи до уваги предмет спору (зобов`язання Відповідача не нараховувати оплату необлікованого (донарахованого) природного газу на загальну суму 22953,55грн.) та встановлені судом періоди повірки паспортах давачів температури ПВТ-01 у два роки, враховуючи надані представником Відповідача пояснення, в тому числі щодо періодичності повірки, непропуску Позивачем строку періодичної повірки ЗВТ, розроблення технічних умов на ЗВТ та здійснення монтажу, прийняття в експлуатацію і пломбування ЗВТ Відповідачем; враховуючи висновки комісії від 19.11.2020р. про необхідність застосування дворічного періоду повірки ЗВТ, суд дійшов висновків про відсутність предмета спору станом на час відкриття провадження у справі, про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, а відтак, в позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року для працездатних осіб в розмірі 2102 гривні.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2102грн. у вигляді сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Платіжне доручення від 04.11.2020р. №2125 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2102грн. Копія вказаного Платіжного доручення є додатком №6 до заяви Позивача від 03.12.2020р. вх. №34664/20 про усунення недоліків позовної заяви.

Окрім того, суд зазначає що Відповідачнаданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами ч.9 ст.129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, з урахуванням дати проведення Комісією з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС засідання, на якому прийнято рішення про скасування Актів про порушення від 15.07.2020р. №004974 та №004975, які оформлені Протоколами від 19.11.2020р. №95/11 та №96/11; дати відкриття провадження у даній справі та дати проведення повірки ЗВТ Підзвіринецької та Грімненської ЗОШ, а також наданих в судовому засіданні 04.02.2021р. представником Відповідача пояснень та встановлених судом і визнаних як комісією 19.11.2020р., так і представником Відповідача в судовому засіданні дворічних строків періодичної повірки ЗВТ, суд зазначає, що підставою до звернення Позивача до суду слугували неправомірні дії Відповідача щодо складення Актів про порушення від 15.07.2020р. №004974 та №004975 щодо пропущення строку періодичної повірки ЗВТ, а матеріалами справи спростовується факт порушення Позивачем строку такої повірки. Підтвердженням неправомірності Актів про порушення від 15.07.2020р. №004974 та №004975 слугує також їх скасування рішеннями комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС рішеннями, оформленими протоколами від 19.11.2020р. №95/11 та №96/11.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2102грн., недоведення Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 2102грн. слід покласти на Відповідача, стягнути з Відповідача на користь Позивача 2102грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 123, 126, 129, 191, 205, 216, 222, 231, 235, 236, 238, 241Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193Господарського кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530,599, 610-612 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, Львівська область, м.Львів, вул.Золота, буд.42; ідентифікаційний код: 03349039) на користь Відділу освіти Городоцької районної державної адміністрації Львівської області (81500, Львівська область, Городоцький район, м.Городок, вул.Джерельна, буд.16; ідентифікаційний код: 02144594) 2102грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 15.02.2021р.

Головуючий суддя Т.Б. Фартушок