Рішення № 94863663, 12.02.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2021м. ДніпроСправа № 904/6600/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Тетра", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 320 202 грн., 3% річних у розмірі 5957,86 грн., інфляційної складової у розмірі 3 842,42 грн. та пені у розмірі 21 711,37 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Тетра" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 320 202 грн., 3% річних у розмірі 5957,86 грн., інфляційної складової у розмірі 3842,42 грн. та пені у розмірі 21 711,37 грн.

Ухвалою суду від 11.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/6600/20 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Тетра" (надалі - постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - покупець) було укладено договір № Т-02-037/53-142-01-19-01096 від 26.11.2019 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, поставити покупцеві Блоки детектування БДМН-100-03Т (код ДК 021:2015 - 38340000-0 Прилади для вимірювання величин) (далі - продукція), а покупець - прийняти і оплатити продукцію на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 1.2 договору, одиниця виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна визначені в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Позивач вказав, що на виконання умов договору між сторонами було підписано специфікацію, у якій визначено, найменування, кількість, вартість продукції, що поставляється (надалі - специфікація). Загальна вартість товару за цією специфікацією становить 320 202 грн.

Позивач стверджує, що виконав умови договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 320 202 грн., що підтверджується видатковою накладною № 13 від 06.03.2020.

Відповідно до п. 3.4 договору, розрахунок за продукцію здійснюється по узгодженим цінам в національній валюті України протягом 25 банківських днів з моменту поставки та проходження вхідного контролю продукції за кількістю та якістю відповідно до нормативних документів покупця, в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в договорі, згідно рахунку, наданого постачальником.

За розрахунком позивача, строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару настав 13.04.2020.

Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання за договором та не оплатив поставлений товар у встановлені строки.

За порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання позивач нарахував до сплати 3% річних у розмірі 5957,86 грн., інфляційну складову у розмірі 3 842,42 грн. та пеню у розмірі 21 711,37 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач заявив клопотання про закриття провадження у справі у частині вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 320 202 грн. через відсутність предмету спору. В обґрунтування поданого клопотання відповідач вказав, що платіжним дорученням № 15343 від 17.12.2020 відповідачем було сплачено позивачу вартість поставленого товару 320 202 грн.

В задоволенні вимог позивача про стягнення штрафних санкцій відповідач просив відмовити, посилаючись на помилковий розрахунок позивачем таких сум.

Зокрема, відповідач наполягає на тому, що відлік строку на оплату поставленого товару слід починати саме з дати проходження вхідного контролю продукції - 10.03.2020.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором № Т-02-037/53-142-01-19-01096 від 26.11.2019 у розмірі 320 202 грн., 3% річних у розмірі 5957,86 грн., інфляційної складової у розмірі 3842,42 грн. та пені у розмірі 21711,37 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Тетра" (надалі - постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - покупець) було укладено договір № Т-02-037/53-142-01-19-01096 від 26.11.2019 (надалі - договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 7.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін та реєстрації в ДП «НАЕК «Енергоатом» та діє до 25.12.2020, а в частині виконання зобов`язань - до їх повного виконання.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, поставити покупцеві Блоки детектування БДМН-100-03Т (код ДК 021:2015 - 38340000-0 Прилади для вимірювання величин) (далі - продукція), а покупець - прийняти і оплатити продукцію на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 1.2 договору, одиниця виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна визначені в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Так, на виконання умов договору між сторонами було підписано специфікацію, у якій визначено, найменування, кількість, вартість продукції, що поставляється (надалі - специфікація). Загальна вартість товару за цією специфікацією становить 320 202 грн.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виконав умови договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 320 202 грн., що підтверджується видатковою накладною № 13 від 06.03.2020.

Відповідно до п. 3.4 договору, розрахунок за продукцію здійснюється по узгодженим цінам в національній валюті України протягом 25 банківських днів з моменту поставки та проходження вхідного контролю продукції за кількістю та якістю відповідно до нормативних документів покупця, в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в договорі, згідно рахунку, наданого постачальником.

З урахуванням п. 3.4 договору, строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару настав 10.04.2020.

Щодо дати початку відліку строку на оплату поставленого товару слід звернути увагу на таке.

Як вказано вище, за умовами п. 3.4 договору початок відліку строку оплати прив`язаний саме до моменту отримання такого товару покупцем.

Підписавши видаткову накладну № 13 від 06.03.2020 покупець підтвердив факт отримання підприємством товару. Проходження вхідного контролю продукції за кількістю та якістю є виробничим процесом покупця та не може бути відкладальною обставиною для здійснення оплати товару.

Умова проходження вхідного контролю продукції є додатковою та жодним чином не впливає на відлік строку оплати.

За таких обставин, відлік строку на оплату поставленого товару слід починати саме з дати підписання сторонами видаткової накладної № 13 від 06.03.2020.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором та не оплатив поставлений товар у встановлені строки.

Платіжним дорученням № 15343 від 17.12.2020 відповідачем було сплачено позивачу вартість поставленого товару 320 202 грн. Тобто, оплата була здійснена відповідачем вже після звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

А отже, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 320 202 грн. слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Роз`яснити позивачу, що, за вимогами ч. 3 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що у разі порушення покупцем більш ніж на 30 календарних днів строку оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочки оплати.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту 5.2 договору позивач нарахував пеню у розмірі облікової ставки НБУ за загальний період з 14.04.2020 по 26.11.2020 у розмірі 21 711,37 грн.

Перевіривши розрахунок, доданий до позову, суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахування пені не було враховано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначено вище, строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару настав 10.04.2020.

Згідно з ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, строк нарахування пені за зобов`язанням, що має бути виконане 10 числа місяця, припиняється через шість місяців 10 числа шостого місяця, а саме 10.10.2020.

При цьому, додатково слід звернути увагу на таке.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.»

Так, Всесвітня організація охорони здоров`я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.

Разом з цим, спірний договір був укладений 26.11.2019, тобто до введення в Україні загальнодержавного карантину. За умовами договору сторони не змінили передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України порядок і строк нарахування пені.

А отже, жодна із сторін на момент укладення договору не розраховувала на потенційну можливість нараховувати/сплачувати пеню понад шість місяців.

Відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним принципом, дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи, що і укладення договору, і поставка товару відбулись до набрання чинності Законом України № 540-IX від 30.03.2020, дія цього Закону на спірні правовідносини не розповсюджується і нарахування пені на заборгованість за видатковою накладною № 13 від 06.03.2020 має тривати протягом шести місяців, а саме за період з 11.04.2020 по 10.10.2020.

Перевіривши розрахунок суд встановив, що сума пені за порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання за період з 11.04.2020 по 10.10.2020 становить 21 836,73 грн., тобто суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення пені слід задовольнити в заявленому розмірі - 21 711,37 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 5 957,86 грн. за період з 14.04.2020 по 26.11.2020 та інфляційну складову у розмірі 3 842,42 грн. за період з травня 2020 року по жовтень 2020 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства.

А отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 957,86 грн. є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової, доданий до позову, суд встановив, що такий розрахунок містить арифметичні помилки.

За розрахунком суду: інфляційна складова на суму боргу 320 202 грн. за період з травня 2020 року по жовтень 2020 року становить 3 836,83 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення інфляційної складової є обґрунтованими у розмірі 3 836,83 грн.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № Т-02-037/53-142-01-19-01096 від 26.11.2019 з додатками (том 1 а.с. 14 - 22), видатковою накладною (том 1 а.с. 23), довіреністю на отримання товару (том 1 а.с. 24).

Обставини, на які посилається відповідач, доводяться платіжним дорученням (том 1 а.с. 64), видатковою накладною (том 1 а.с. 65).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 320 202 грн. слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5957,86 грн., інфляційної складової у розмірі 3 836,83 грн. та пені у розмірі 21 711,37 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційної складової у розмірі 5,59 грн. - слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову розподіляються пропорційно задоволених позовних вимог.

При цьому, на підставі ч. 9 ст. 129 та ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, частина судових витрат, пропорційна розміру вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 320 202 грн., покладається на відповідача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі № 904/6600/20 у частині вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 320 202 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (місце реєстрації: 01032, м. Київ, вул Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (місце реєстрації: вул. Гагаріна, 4, м. Жовті Води, Дніпропетровська область, 52204; ідентифікаційний код: 39688675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Тетра" (ідентифікаційний код: 23077206; місцезнаходження: вул. Франко, буд. 2, м. Жовті Води, Дніпропетровська область, 52210) 3% річних у розмірі 5957,86 грн., інфляційну складову у розмірі 3 836,83 грн., пеню у розмірі 21 711,37 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 275,62 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційної складової у розмірі 5,59 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 12.02.2021.

Суддя М.О. Ніколенко