Рішення № 94863627, 11.02.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2021м. ДніпроСправа № 904/5900/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720)

до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, ідентифікаційний код 00130850)

про стягнення 113 289 112,36 грн. заборгованості за отриманий газ, 23 275 345,34 грн. пені, 7 001 988,87 грн. 3% річних, 17 823 460,62 грн. інфляційних втрат

Представники:

Від позивача: Остапенко В.А., довіреність, адвокат

Від відповідача: Бондаренко ОВ., довіреність, представник

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №39/5-2071-20 від 24.09.2020 про стягнення з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" заборгованості на загальну суму 161 389 907,19 грн., з яких:

- 113 289 112,36 грн. заборгованість за газ отриманий в жовтні, листопад, грудень 2015 року;

- 23 275 345,34 грн. пеня;

- 7 001 988,87 грн. 3% річних;

- 17 823 460,62 грн. інфляційні втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу №1160/15-ТЕ-5 від 11.12.2014 в частині своєчасної та повної оплати за газ отриманий на загальну суму 120 387 882, 61 грн. за наступними актами приймання-передачі природного газу:

- від 31.10.2015 на суму 15 215 349,81 грн.;

- від 30.11.2015 на суму 45 184 502,03 грн.;

- від 31.12.2015 на суму 59 988 030,77 грн.

Ухвалою суду від 04.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/5900/20, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи та підготовче засідання призначено на 03.12.2020 о 09:45 год.

До суду 03.12.2020 надійшов відзив відповідач яким просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на наступне. Відповідач на момент звернення позивача з позовом перебуває у процедурі приватизації як підприємство енергетичної галузі, 99,9864% акцій якого належать державі, що зумовлює обов`язок господарських судів вирішити даний спір із застосуванням, поряд із загальними нормами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України №2269-УШ від 18.01.2018, що є спеціальним щодо правового регулювання порядку застосування до підприємств, що підлягають приватизації, штрафних санкцій, стягнення на підставі виконавчих та інших документів щодо таких боржників, а також застосування відповідальності за порушення грошових зобов`язань в порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Як вбачається з доданих позивачем до позовної заяви розрахунків інфляційних втрат, 3% річних та пені, останнім не використано у вказаних розрахунках період, який охоплюється мораторієм, встановленим відкритим провадження у справі №904/128/17 про банкрутство (23.03.2017 - 30.10.2018) та період, який підпадає під дію положення п. 43 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (31.10.2018 - 20.10.2019 (20.10.2019 - попередній день дню втрати чинності Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства).

Також відповідач зазначає, що позивачем не вірно визначено період, під час якого діє повна заборона на нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних, адже дію нормативно-правового акту у часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто, до події факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Правова позиція щодо застосування ст. 58 Конституції України та ст. 5 Цивільного кодексу України про застосування до спірних правовідносин норм закону, які були чинними на момент їх виникнення, узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 13.02.2018 у справі №916/4737/14. Відсутність у Кодексі України з процедур банкрутства, чинному з 21.10.2019, положень щодо заборони нарахування пені, інфляційних втрат та річних по зобов`язаннях такого суб`єкта господарювання не виключає правильності застосування приписів п. 43 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які є наслідком припинення провадження у справі з підстав приватизації боржника, до періоду часу - 21.10.2019. На ряду з останнім відповідач погоджується з нарахованими пенею, інфляційними втратами та 3% річних з 21.10.2019 та надає власний контррозрахунок зазначених штрафних санкцій.

Крім того, відповідач звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 10 вересня 2020 року у справі №904/4700/19 з приводу даного питання зауважив, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів зумовлює обов`язок господарських судів при розгляді спорів про стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, поряд із загальними нормами ст.625 Цивільного кодексу України, керуватися спеціальними нормами законодавства про банкрутство (ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у правовідносинах, що виникли до 21.10.2019, та ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства у спорах за позовами, пред`явленими до боржника з 21.10.2019). Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №904/4699/19.

У підготовчому засіданні 03.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 14 січня 2021 року о 10:30 год.

На електрону пошту суду 11.12.2020 надійшла відповідь позивача на відзив якою просить суд, керуючись приписами п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, враховуючи незначність прострочення (два дні), через запровадження карантину в АТ "НАК "Нафтогаз України" запроваджено посилені міри, спрямовані на запобігання поширенню інфекційних захворювань, зокрема - більшість працівників працюють у режимі віддаленої роботи, поновити строк на подання відповідні на відзив та прийняти заяву по суті.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було доповнено п. 43 ч.1 згідно із Законом України від 18.01.2018 N 2269-VIII. Зазначений Закон втратив чинність 21.10.2019. Відповідно до встановлених судом в ухвалі від 30.10.2018 по справі №904/128/17 обставин, Наказом Фонду державного майна України від 08.06.2018 №760 прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 99,9864% статутного капіталу ПАТ "Криворізька ТЦ". Позивачем дотримано вимоги законодавства та не заявляються до стягнення нарахування в період 08.06.2018 - 21.10.2019. Відтак, доводи відповідача не відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству. Крім того, відповідач погодився з нарахованими з 21.10.2019 сумами, про що зазначив у відзиві. Наведена у відзиві судова практика Верховного Суду не містить висновків щодо продовження дії 4 ч.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на відносини сторін після втрати чинності даної норми.

На електрону пошту суду 13.01.2021 надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із відрядженням представника Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" у судове засідання до Третього апеляційного адміністративного суду на слухання справи №160/4386/19.

У підготовчому засіданні 14.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 11.02.2021 о 12:00год.

До суду 11.02.2021 відповідачем подані пояснення, проте доказів надсилання пояснень позивачу не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 167 Господарського процесуального кодексу України до заперечення застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Судом не прийнято до розгляду вищезазначені пояснення відповідача, оскільки доказів їх направлення позивачу по справі відповідачем не надано.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 11.02.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представників сторін, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яке надалі перейменоване в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (далі - позивач, продавець) та Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль", яке надалі перейменоване в Акціонерне товариство "Криворізька теплоелектроцентраль", (далі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №1160/15-ТЕ-5 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити природний газ (далі - газ), на умовах договору.

Відповідно до п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно з п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 194 563,0 тис. куб.м.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

За умовами п. 3.4 договору споживач не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмові формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до пункту 5.2. договору, з урахуванням додаткової угоди №3 від 20.10.2015 якою вказаний пункт з 01.10.2015 виклали у наступній редакції: Ціна за 1000 куб.м. газу становить 1770,74 грн. без урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 689,10 грн., крім того ПДВ - 20% - 137,82 грн., всього з ПДВ - 826,92 грн. В структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 495,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 499,05 грн., всього з ПДВ - 2 994,30 грн.

Згідно з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу у жовтні, листопаді, грудні 2015 року газ на загальну суму 120 387 882, 61 грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу:

- від 31.10.2015 на суму 15 215 349,81 грн.;

- від 30.11.2015 на суму 45 184 502,03 грн.;

- від 31.12.2015 на суму 59 988 030,77 грн.,

підписаними сторонами без будь-яких зауважень.

Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору, здійснив оплату частково, у зв`язку з чим заборгованість складає 113 289 112,36 грн.

Доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.

На підставі положень п. 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 23 275 345,34 грн. за загальний період з 17.11.2015 по 14.07.2016.

Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу за договором та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 7 001 988,87 грн. за загальний період з 17.11.2015 до 22.03.2017 та з 21.10.2019 по 19.08.2020 та інфляційних втрат у сумі 17 823 460,62 грн. за загальний період з грудня 2015 року по лютий 2017 року та з листопада 2019 по липень 2020 року.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору; факт передачі природного газу; строк оплати; наявність часткової оплати; наявність прострочення оплати; наявність підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору постачання природного газу, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем природний газ, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 113 289 112,36 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 113 289 112,36 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені порушень чинного законодавства і умов договору судом не встановлено.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 23 275 345,34 грн. за загальний період з 17.11.2015 по 14.07.2016 підлягають задоволенню.

Згідно з положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078).

При обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

З огляду на таке, методика розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції). Даного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат порушень чинного законодавства і умов договору судом не встановлено, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 7 001 988,87 грн. за загальний період з 17.11.2015 до 22.03.2017 та з 21.10.2019 по 19.08.2020 та інфляційних втрат у сумі 17 823 460,62 грн. за загальний період з грудня 2015 року по лютий 2017 року та з листопада 2019 по липень 2020 року підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення 113 289 112,36 грн. заборгованості за отриманий газ, 23 275 345,34 грн. пені, 7 001 988,87 грн. 3% річних, 17 823 460,62 грн. інфляційних втрат задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, ідентифікаційний код 00130850) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 113 289 112,36 грн. заборгованості за отриманий газ, 23 275 345,34 грн. пені, 7 001 988,87 грн. 3% річних, 17 823 460,62 грн. інфляційних втрат та 735 700,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 15.02.2021.

Суддя Е.М. Бондарєв