Рішення № 94863566, 10.02.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 лютого 2021 року Справа № 903/540/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу №903/540/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Підприємство теплових мереж "Ковельтепло", м.Ковель

про стягнення 14 275,77 грн.,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: н/з,

в с т а н о в и в:

27.07.2020 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №39/5-445-20 від 14.07.2020 Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якій товариство просить суд стягнути з Комунального підприємства "Підприємство теплових мереж "Ковельтепло" 14 275,77 грн., з них: 12 213,22 грн. пені, 2 062,55 грн. процентів річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасну оплату відповідачем вартості природного газу, отриманого на підставі договору постачання природного газу № 2106/1920-ТЕ-2 від 24.09.2019 в жовтні - листопаді 2019 року.

Ухвалою суду від 29.07.2020 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до розгляду; відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

18.08.2020 від КП "Підприємство теплових мереж "Ковельтепло" надійшов відзив на позов №1292 від 13.08.2020, в якому відповідач визнає позов частково, просить взяти до уваги розрахунок нарахування пені, здійснений "Підприємство теплових мереж "Ковельтепло"; зменшити розмір штрафних санкцій до 10%.

18.08.2020 від Комунального підприємства "Підприємство теплових мереж "Ковельтепло" надійшло клопотання № 1294 від 13.08.2020, в якому відповідач просив суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Клопотання обгрунтоване тим, що спір потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Приписами частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Ухвалою суду від 29.07.2020 відповідачу було запропоновано подати суду не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов. 03.08.2020 відповідач отримав ухвалу суду від 29.07.2020, що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення № 4500601784910. Відтак, звертаючись із клопотанням про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін, відповідач не пропустив наданий йому строк для подання такого клопотання. А тому суд дійшов висновку про задоволення клопотання Комунального підприємства "Підприємство теплових мереж "Ковельтепло" про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 25.08.2020 суд постановив розгляд справи призначити в судове засідання на 09.09.2020.

08.09.2020 від позивача надійшла заява № 39/5-1681-20 від 07.09.2020, в якій позивач просить розглядати справу за відсутності представника позивача за наявними у справі доказами; позовні вимоги підтримує повністю.

В судове засідання 09.09.2020 представник позивача не з`явився.

В судовому засіданні 09.09.2020 представник відповідача позов визнала частково: в частині стягнення 2 062,55 грн. процентів річних; в частині стягнення пені вважає, що є підстави для стягнення лише 10 707,75 грн. пені; подала свій розрахунок пені. Вважає, що відсутня вина відповідача в тому, що кошти з державного бюджету на відшкодування пільг і субсидій надійшли несвоєчасно, а тому при розрахунку пені ця обставина має бути врахована.

В судовому засіданні 09.09.2020 було оголошено перерву до 30.09.2020, позивача повідомлено про дату, час і місце наступного судового засідання ухвалою суду.

30.09.2020 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання №1465 від 30.09.2020 про зупинення провадження у справі, в якому просив зупинити провадження у справі № 903/540/20 до розгляду справи №903/918/19 Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

На обґрунтування клопотання відповідач посилався на те, що правовідносини у цих справах є подібними; передаючи справу №903/918/19 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів звернула увагу на відмінність регулювання розрахунків з АТ "НАК "Нафтогаз України" за поставлений ним природний газ теплопостачальним організаціям та газопостачальним підприємствам. Розрахунки теплопостачальних організацій регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217, якою затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, а газопостачальні підприємства керуються постановою Кабінету Міністрів України №792.

В судове засідання 30.09.2020 представник позивача не з`явився, про судовий розгляд позивач був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням по вручення поштового відправлення №4301038975360.

В судовому засіданні 30.09.2020 представник відповідача підтримала клопотання про зупинення провадження у справі, просила зупинити провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.228 ГПК України.

Суд, розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою від 30.09.2020 провадження у справі було зупинено до перегляду судового рішення у справі №903/918/19 Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Судом встановлено, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду рішення у справі №903/918/19 скасував, справу №903/918/19 направив на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

У зв`язку з усуненням обставин, що викликали зупинення провадження у справі, розгляд справи № 903/540/20 ухвалою суду від 25.01.2021 було поновлено; розгляд справи призначено на 10.02.2021.

В судове засідання 10.02.2021 представник позивача не з?явився. Про судовий розгляд позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення суду 28.01.2021.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.02.2021 позов визнала частково: в частині стягнення 2 062,55 грн. процентів річних; в частині стягнення пені вважає, що є підстави для стягнення лише 10 707,75 грн. пені згідно розрахунку, доданого до відзиву; просила зменшити і розмір пені, і проценти річних до 10 відсотків.

В судовому засіданні 10.02.2021 було оголошено перерву до 10.02.2021 до 15 год.

Після оголошеної в судовому засіданні перерви представник відповідача не з`явився.

Враховуючи те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору, судом 10.02.2021 було вирішено спір за відсутності представників сторін, зважаючи на те, що сторони належним чином були повідомлені про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково з огляду на наступне.

24.09.2019 між Акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" як постачальником та Комунальним підприємством "Підприємство теплових мереж "Ковельтепло" як споживачем було укладено договір №2106/1920-ТЕ-2 постачання природного газу, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору №2106/1920-ТЕ-2 від 24.09.2019 визначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.8. договору).

Згідно з п. 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору №2106/1920-ТЕ-2 від 24.09.2019 узгоджено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з п.п. 5.1., 5.6. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 № 256.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Пунктом 11.1 договору, з врахуанням додаткової угоди №8 від 30.04.2020, передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині постачання природної газу до 30 вересня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

До договору №2106/1920-ТЕ-2 від 24.09.2019 постачання природного газу між АТ «НАК «Нафтогаз України» та ПТМ «Ковельтепло» укладено додаткові угоди №1 від 29.10.2019, №2 від 12.11.2019, №3 від 09.12.2019, №4 від 23.12.2019, №5 від 28.01.2020, №6 від 10.02.2020, №7 від 24.02.2020, №8 від 30.04.2020.

На виконання умов договору №2106/1920-ТЕ-2 від 24.09.2019 позивач передав відповідачу в жовтні 2019 року - лютому 2020 року природний газ на загальну суму 30 334 821,04 грн., що підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2019, 30.11.2019, 31.12.2019, 31.01.2020, 29.02.2020 (а.с. 34-38). Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень.

Відповідач свої зобов`язання з оплати природного газу, переданого впродовж жовтня 2019 року - лютого 2020 року, виконав у повному обсязі, але вартість природного газу, переданого в жовтні - листопаді 2019 року, відповідач оплатив з порушенням строків оплати, визначених договором.

У зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати природного газу, переданого в жовтні - листопаді 2019 року, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 12 213,22 грн. грн., проценти річних в розмірі 2 062,55 грн. ( розрахунок - а.с.12-14). Пеня та проценти річних нараховані за несвоєчасно виконані зобов`язання з оплати за жовтень 2019 року та листопад 2019 року.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

За змістом частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями частини 6 статті 231 вказаного Кодексу визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Відповідач у відзиві на позов посилається на те, що природний газ, що постачався позивачем, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Вказує, що розрахунок за переданий природний газ здійснюється двома способами: шляхом оплати коштів населенням через поточні рахунки із спеціальним режимом використання; шляхом погашення коштами субвенцій, виділених державою в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №256. Заборгованість по пільгах станом на 01.11.2019 становила 77085,43 грн. Несвоєчасність відшкодування пільг та субсидій державою спричинила неможливість ПТМ «Ковельтепло» своєчасно розрахуватися за спожитий природний газ. Кошти державою профінансовані лише 26.12.2019. Заборгованість з постачання природного газу виникла не з вини підприємства.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково: в частині стягнення пені - на суму 10707,75 грн., в частині стягнення процентів річних - на суму 2062,55 грн. В решті позовних вимог не визнала, просила зменшити розмір пені та процентів річних до 10%.

Частиною першою статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку.

Частиною четвертою, п`ятою статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що кошти, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

Отже, стаття 19-1 Закону України "Про теплопостачання" не визначає порядку здійснення розрахунків теплогенеруючих та теплопостачальних організацій з гарантованим постачальником за обсяг спожитого ними природного газу, не містить норм щодо обмеження принципу свободи договору при встановлені сторонами у договорі постачання порядку та умов проведення розрахунків за поставлений природний газ. Водночас, у частинах четвертій та п`ятій статті 19-1 цього Закону міститься відсильна норма до порядку розподілу коштів, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 18.06.2014 №217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки" (надалі - Порядок №217).

Пунктом 1 Порядку №217 передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Отже, положеннями Порядку №217 визначено алгоритм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки теплогенеруючих та теплопостачальних організацій зі спеціальним режимом використання для проведення уповноваженим банком розрахунків відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів з гарантованим постачальником природного газу як ресурсу для виробництва теплової енергії.

Однак, Порядок №217 не стосується договірних зобов`язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 27.02.2020 у справі №921/12/19 та 21.02.2018 у справі №910/16072/16, в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19.

Аналіз приписів статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в сукупності з положеннями Порядку №217, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 на виконання статті 19-1 цього Закону, дозволяє дійти висновку, що Порядком №217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником.

Водночас, положення Порядку №217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов`язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.

Визначений Порядком №217 (пункти 8, 9, 13, 14) алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов`язків з оплати отриманого природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником природного газу за невиконання чи неналежне виконання обов`язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.

Отже, положення Порядку №217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати процентів річних та інфляційних втрат.

Такого правового висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.10.2020 у справі №903/918/19.

Згідно з випискою «Операції за договором №2106/1920-ТЕ-2, ПТМ «Ковельтепло» за період з 01.09.2019 по 30.04.2020 (а.с.40), доданою позивачем до позовної заяви, перераховуючи позивачу кошти за спожитий природний газ, відповідач посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 і постанову Кабінету Міністрів України від 24.09.2019 № 256. Тобто, відповідач сплачував вартість природного газу за спірний період з рахунку із спеціальним режимом використання і за рахунок відшкодованих державою субсидій.

Відповідач не сплачував власними коштами за природний газ, отриманий за спірний період.

Оскільки положення Порядку №217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає до задоволення в розмірі 11437,37 грн., виходячи з розрахунку:

- за період з 26.11.2019 по 09.12.2019: 1 345 748,37 (1 422 833,80 - 77085,43) х 0,048767123 х 14/100=9187,96 грн.;

- за 10.12.2019: 1 225 940,38 х 0,048767123 х 1/100=597,86 грн.;

- за 11.12.2019: 928 877,91 х 0,048767123 х 1/100=452,99 грн.;

- за 12.12.2019: 641 041,95 х 0,048767123 х 1/100=312,62 грн.;

- за період з 13.12.2019 по 15.12.2019: 320 549,97 х 0,048767123 х 3/100=468,97 грн.;

- за період з 27.12.2019 по 31.12.2019: 128 569,13 х 0,048767123 х 5/100=313,50 грн.;

- за період з 01.01.2020 по 02.01.2020: 128 569,13 х 0,039071038 х 2/100=100,47 грн.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2019 № 256 за рахунок субвенцій держави 26.12.2019 відповідач оплатив 33533,43 грн. і 43552 грн., а всього 77085,43 грн., що підтверджується випискою «Операції за договором №2106/1920-ТЕ-2, ПТМ «Ковельтепло» за період з 01.09.2019 по 30.04.2020 (а.с.40), розрахунком позивача (а.с.12-14).

Згідно з п.7.2. договору нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2020 № 256.

Позивач нараховує пеню від суми простроченого платежу відповідача в розмірі 1 422 833,80 грн. з 26.11.2019.

Враховуючи те, що станом на 01.11.2019 відповідач мав невідшкодовані державою пільги і субсидії і ця заборгованість становила 77085,43 грн., вина відповідача у несвоєчасному перерахуванні цієї суми позивачу відсутня.

Як пояснювала представник відповідача в судовому засіданні та як вбачається з розрахунку позивача (а.с.12-14), субвенція з державного бюджету в розмірі 77085,43 грн. на погашення заборгованості відповідача перед позивачем з оплати вартості природного газу надійшла лише 26.12.2019, а тому нарахування позивачем пені від суми заборгованості станом на 26.11.2019 в розмірі 1 422 833, 80 грн. безпідставне.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату послуг із постачання теплової енергії за рахунок субвенцій з державного бюджету було визначено Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 (надалі - Порядок №256), який був діючим на час виникнення зобов`язання з оплати. Згідно з пунктом 4 цього Порядку перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Казначейством згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Згідно з п.6 Порядку №256 Казначейство перераховує протягом місяця, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, субвенцію для виплати

пільг та житлових субсидій населенню на оплату: {Пункт 6 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 951 (951-2017-п) від 08.11.2017; в редакції Постанови КМ N 114 (114-2018-п) від 21.02.2018 - застосовується з 1 січня 2018 року } електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг з тепло-, водопостачання і водовідведення за видами послуг згідно із узагальненими реєстрами; {Абзац пункту 6 в редакції Постанови КМ N 114 (114-2018-п) від 21.02.2018 - застосовується з 1 січня 2018 року }.

Порядком №256 фактично визначено інший порядок розрахунків за поставлений природний газ, ніж передбачений сторонами в договорі.

Згідно з положеннями частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, приписи Порядку №256, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, є обов`язковим для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту. Матеріали справи свідчать про те, що відповідач здійснив розрахунок за переданий йому природний газ за рахунок коштів державного бюджету після їх надходження в установленому порядку.

З огляду на викладене, відповідач не міг в силу норм діючого законодавства, у тому числі попередньо затвердженого алгоритму розподілу коштів, вплинути на процес здійснення розрахунків з позивачем в частині перерахування коштів в розмірі 77085,43 грн.

Висновку про неможливість впливу споживача природного газу за таких обставин на процес здійснення розрахунків із постачальником природного газу дійшов Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 05.03.2020 у справі №926/19/19.

Оскільки перерахування коштів за природний газ в розмірі 77085,43 грн. здійснювалось на підставі постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 за рахунок коштів субвенції, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 775, 85 грн. (12213,22 - 11437,37) пені.

У позовній заяві позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України просить також стягнути з відповідача 2062,55 грн. процентів річних.

Пунктом 7.3. договору сторони узгодили, що з урахуванням пункту 10.3. цього договору підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

З огляду на викладене, враховуючи умову п.7.3. договору у зв`язку із порушенням строку оплати вартості природного газу за жовтень 2019 року, листопад 2019 року підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 2062,55 грн. процентів річних за період з 26.11.2019 по 16.12.2019; з 27.12.2019 по 02.01.2020 (розрахунок - а.с. 12-14).

У відзиві на позов відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій до 10 %. В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що клопотання щодо зменшення розміру стосується і пені, і процентів річних. При цьому відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення, відповідач просить врахувати його статус, соціальну спрямованість його діяльності по безперебійному забезпеченню тепловою енергією населення, підприємств, установ та організацій міста, взяти до увагу, що заборгованість за природний газ сплачено повністю, низький рівень оплати житлово-комунальних послуг населенням, врахувати причини неналежного виконання зобов`язання з оплати, незначний період прострочення виконання зобов`язання, скрутний майновий стан та відсутність доказів заподіяння збитків позивачу.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Тобто, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (така правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 01.08.2019р. у справі №922/2932/18, від 08.10.2019р. у справі №922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).

З огляду на мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв (ст.233 ГК України), суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Відповідач виконав зобов`язання щодо оплати вартості переданого впродовж жовтня 2019 року - лютого 2020 року природного газу повністю, але оплату в жовтні - листопаді 2019 року провів з незначним порушенням строку.

Нараховані позивачем пеня в розмірі 12203,22 грн., проценти річних в розмірі 2062,55 грн. не є надмірно великими, та є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання відповідачем договірного зобов`язання з оплати за переданий йому природний газ. Іншої відповідальності за допущене порушення відповідач не поніс, збитків, завданих інфляцією, позивач не нараховував.

За таких обставин клопотання відповідача про зменшення пені та процентів річних не підлягає до задоволення.

На відповідача на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються витрати, пов`язані з оплатою судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Підприємство теплових мереж "Ковельтепло" (45100, Волинська область, м.Ковель, вул. Володимирська, буд. 97А, код ЄДРПОУ 30514446) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 11437 грн. 37 коп. пені, 2062 грн. 55 коп. процентів річних, 1987 грн. 86 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. В позові про стягнення 775 грн. 85 коп. пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено: 15.02.2021.

Суддя І. О. Якушева