Рішення № 94860310, 15.02.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1290/21

Справа №754/12506/20

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне рішення суду виготовлено 15.02.2021 року)

15 лютого 2021 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: Грегуль О.В., секретар судового засідання: Дорошенко В.В., справа № 754/12506/20

ОСОБА_1 - позивач

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ ФАРМАСІ» - відповідач

Вимоги позивача: стягнення заборгованості по заробітній платі та неустойки за її несвоєчасну виплату.

ОСОБА_2 - адвокат позивача

ОСОБА_3 - представник відповідача

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнювались і посилаючись на порушення трудових прав, яке виражається в невиплаті заробітної плати та не проведенні розрахунку при ззвільненні, просить стягнути з відповідача: 21000 грн. - невиплаченої заробітної плати за період з 01.04.2020 по 03.08.2021 та 38143,20 грн. - середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 04.08.2020 по 15.02.2021, а також 30000 грн. - правничої допомоги.

У судовому засіданні позивач зі своїм адвокатом позов підтримали, а представник відповідача позов не визнав посилаюсь на його безпідставність.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Наказом відповідача від 16.05.2019 № 32-К, позивача призначено на посаду продавця непродовольчих товарів аптеки № 3 з 16.05.2019 з відрядно-почасовою оплатою праці та посадовим окладом згідно зі штатним розписом на підставі заяви позивача від 16.05.2019.

Наказом відповідача від 03.08.2020 № 63-К, позивача звільнено з роботи за згодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України.

03.08.2020, тобто в день звільнення позивачу відповідачем виплачено: 743,99 грн. - компенсації невикористаної відпустки, проти чого позивач не заперечував у своєму позові.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що за своїм характером, графік роботи позивача був вільний та гнучкий, позивач міг виходити на роботу з власної ініціативи в будь-який час і оплата його роботи проводилась за виконану ним роботу.

Відповідно до табелів обліку використання робочого часу, позивач з 01.04.2020 по день звільнення на роботу не виходив і ніякої роботи не виконував.

У день звільнення з позивачем повністю був проведений розрахунок при звільненні, а саме, позивачу виплачено компенсацію за невикористану відпустку, а будь-яких інших виплат позивачу до виплати не належало.

Позивач у судовому засіданні не заперечував, що дійсно з 01.04.2019 по день звільнення він ніякої роботи за трудовим договором не виконував і доказів його виходу на роботу в період з 01.04.2019 по день звільнення, ні позивач, ні його адвокат суду не надали.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Будь-яких конкретних правових доказів, які б свідчили про недотримання відповідачем зазначених норм права, позивач зі своїм адвокатом суду не надали і судом таких доказів не здобуто.

Вищевикладене дає правові підстави для висновку, що в період перебування позивача з відповідачем у трудових відносинах, права позивача на отримання заробітної плати не порушено, а при звільненні з ним повністю та своєчасно проведено розрахунок при звільненні.

За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При подачі позову позивач не сплачував судового збору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, 1. Судовий збір справляється: у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Згідно з ч. 1 і ч. 2 та ч. 6 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 6. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням викладеного, понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.

На час постановлення даного судового рішення відповідачем не ставилось перед судом питання про компенсацію судових витрат.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ ФАРМАСІ» (місцезнаходження: м. Київ, Саксаганського, 39-а, ЄДРПОУ: 39369636).

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: