Рішення № 94859198, 11.02.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/21185/20

Провадження № 2/161/1295/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Чигринюк В.С.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Волкова І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Державного підприємства «Дослідне господарство «Перемога» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів і середнього заробітку за час затримки розрахунку

В С Т А Н О В И В

22.12.2020 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обгрунтування якої зазначив, що він у період часу з 06.03.2020 року по 03.11.2020 року працював у ДП «ДГ «Перемога» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (далі - ДП «ДГ «Перемога») на посаді головного бухгалтера. На день звільнення з роботи йому належало до виплати заробітна плата за період з 01.10.2020 року по 31.10.2020 року в сумі 17225,37 грн., заробітна плата за листопад 2020 року та компенсація за невикористану відпустку за період роботи з 06.03.2020 року по 03.11.2020 року в сумі 16484,52 грн., а також заборгованість по розрахунках із підзвітними особами у сумі 2236,84 грн. Однак, в день його звільнення відповідач не здійснив виплату належних йому коштів. 27.11.2020 року ДП «ДГ «Перемога» було перераховано на його рахунок у АТ КБ «Приватбанк» заробітну плату за жовтень 2020 року в сумі 17225,37 грн., заробітну плату за листопад 2020 року і компенсацію за невикористану відпустку у сумі 18484,52 грн. Разом з тим, заборгованість по розрахунках із підзвітними особами у сумі 2236,84 грн. залишилася невиплаченою. У зв`язку з тим, що відповідач не провів із ним повного розрахунку при звільненні, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту подання позову пройшло 34 робочих днів, з нього також підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку. Враховуючи наведене, просить суд стягнути з ДП «ДГ «Перемога» на свою користь заборгованість по розрахунках із підзвітними особами у сумі 2236,84 грн., середній заробіток за 34 робочих дні затримки розрахунку у сумі 39611,68 грн., а також покласти на відповідача судові витрати по справі.

21.01.2021 року від відповідача ДП «ДГ «Перемога» надійшов на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому останній, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі № 761/9584/15-ц, зазначив, що у даному випадку існує очевидна неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку за час затримки розрахунку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, а тому вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи - зменшення позовної вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку до суми 1000 грн. (а.с. 15).

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала з підстав, які викладені у позовній заяві та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, заперечував щодо задоволення позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також пояснив суду, що в іншій частині заявлена до стягнення сума заборгованості по розрахунках із підзвітними особами у сумі 2236,84 грн. відповідачем не заперечується. Так, вказана сума заборгованості дійсно на даний час невиплачена, в заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку позивачу були виплачені 27.11.2020 року. Вважає, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, яку ОСОБА_3 просить стягнути з відповідача, з урахуванням викладених у відзиві обставин, повинна бути зменшена до 1000 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 у період часу з 06.03.2020 року по 03.11.2020 року працював у ДП «ДГ «Перемога» на посаді головного бухгалтера. Зазначене підтверджується Наказами ДП «ДГ «Перемога» № 3 від 06.03.2020 року «Про прийняття на роботу» та № 28/1 від 22.10.2020 року «Про звільнення з роботи» (а.с. 3-4).

Із наведеного слідує, що ОСОБА_2 та ДП «ДГ «Перемога» перебували у трудових відносинах з 06.03.2020 року по 03.11.2020 року.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З аналізу вказаної правової норми вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум.

Судом також встановлено, що на день звільнення із займаної посади у ДП «ДГ «Перемога» ОСОБА_2 належало до виплати заробітна плата за період з 01.10.2020 року по 31.10.2020 року в розмірі 17225,37 грн., заробітна плата за листопад 2020 року та компенсація відпустки за період роботи з 06.03.2020 року по 03.11.2020 року в сумі 16484,52 грн., а також заборгованість по розрахунках із підзвітними особами у сумі 2236,84 грн.

27.11.2020 року ДП «ДГ «Перемога» було перераховано на рахунок ОСОБА_2 у АТ КБ «Приватбанку» заробітну плату за жовтень 2020 року в сумі 17225,37 грн. та заробітну плату за листопад 2020 року і компенсацію за невикористану відпустку у сумі 18484,52 грн.

Разом з тим, заборгованість по розрахунках із підзвітними особами у сумі 2236,84 грн. залишилася невиплаченою та підлягає стягненню у судовому порядку.

Вищевказані обставини представником відповідача в судовому засіданні були визнані в повному обсязі та жодним чином не оспорювалася.

За наведених обставин, заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 до ДП «ДГ «Перемога» про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити своєму працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року в інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством , календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки про нарахування відпустки № ДГП 00000010 від 03.11.2020 року середньомісячна заробітна плата за 43 робочих дні у вересні-жовтні 2020 року роботи ОСОБА_2 у ДП «ДГ «Перемога», склала 47268 грн. (а.с. 5).

Із наведеного слідує, що середньоденна заробітна плата позивача у ДП «ДГ «Перемога» складала 1099,26 грн. (з розрахунку: 47268 грн. / 43 робочих дні).

У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту подання позову пройшло 34 робочих днів, з ДП «ДГ «Перемога» підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 37 374.84 грн. (з розрахунку: 1099,26 грн. х 34 робочих дні).

Правильність наведеного вище розрахунку стороною відповідача в судовому засіданні не оспорювалася.

Обов`язок із виплати заборгованості із заробітної плати покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану виплату.

В свою чергу, посилання сторони відповідача на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі № 761/9584/15-ц, у даному випадку суд вважає безпідставними, оскільки вона фактично стосується іншого роду правовідносин, які не можна вважати тотожними із правовідносинами у даному спорі.

При цьому, передбачений ст. 233 КЗпП тримісячний строк для звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні починає обчислюватися з наступного дня після проведення фактичного розрахунку з працівником незалежно від тривалості затримки розрахунку.

За наведених обставин, суд вважає обгрунтованою заявлену ОСОБА_2 до ДП «ДГ «Перемога`позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, а тому приходить до висновку про її задоволення.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.10.2018 року в справі № 569/17904/17, - на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.?

Крім того, у своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обгрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Із наведеного вище слідує, що сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв`язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Судом встановлено, що між адвокатом Лялюгою Л.В., та позивачем ОСОБА_2 , 14.12.2020 року було укладено Угоду про правову допомогу, за умовами якого адвокат взяла на себе обов`язок представляти інтереси довірителя в справі про стягнення з ДП «ДГ «Перемога» невиплачених при звільненні коштів та середнього заробітку. Вартість надання даної правової допомоги сторони обумовили в сумі 5000 грн.

Як вбачається з акту приймання-передачі правової допомоги від 20.12.2020 року за Угоду про правову допомогу від 14.12.2020 року, адвокат Лялюга Л.В. виконала наступні роботи (надала наступні послуги):

1) вивчення обставин, документів, законодавства, які стосуються предмету спору та консультація - 1 год., вартість - 800 грн.;

2) підготовка та складання позовної заяви, здійснення розрахунків середнього заробітку - 4 год., вартість 3200 грн.;

3) здійснення представництва в суді - вартість 1000 грн.

З вищевказаного Акту та Додатку до нього слідує, що вартість наданих адвокатом ОСОБА_1 на виконання умов Угоди про правову допомогу від 14.12.2020 року склала 5000 грн. З приводу виконання умов Угоди жодна із сторін будь-яких претензій одна до одної не мають.

Факт сплати ОСОБА_2 адвокату Лялюзі Л.В. коштів за послуги з професійної правничої допомоги в розмірі 500 грн. підтверджується довідкою № 1 від 18.01.2021 року та витягом про рух коштів по картковому рахунку адвоката Лялюги Л.В. від 18.01.2021 року (а.с. 29-30).

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є належним чином обґрунтованими, а відтак такими, що відповідають принципам розумності та справедливості.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд також виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_2 до ДП «ДГ «Перемога» про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів і середнього заробітку за час затримки розрахунку, стороною позивача було зазначено, що понесені судові витрати складаються з судового збору та витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн., детальний розрахунок яких буде наданий суду у встановлені процесуальні строки.

Вищевказані судові витрати, за наслідками розгляду справи, позивач просив суд стягнути з ДП «ДГ «Перемога» на свою користь та такі були фактично подані його представником в судовому засіданні 11.02.2021 року, за наслідками проведення якого було ухвалено дане судове рішення.

Таким чином, суд вважає, що стороною позивача було дотримано строки та порядок звернення з даною заявою.

За наведених обставин, суд вважає позовну заяву ОСОБА_2 до ДП «ДГ «Перемога» про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів і середнього заробітку за час затримки розрахунку обгрунтованою та такою, що підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», із відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80 грн.

На підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства «Дослідне господарство «Перемога» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів і середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Перемога» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_2 заборгованість по розрахунках з підзвітними особами в сумі 2236 грн. 84 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 39611 грн. 68 коп., а всього 41848 (сорок одну тисячу вісімсот сорок вісім) грн. 52 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Перемога» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Перемога» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України на користь держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення у повному обсязі складено 15 лютого 2021 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська