Ухвала суду № 94858815, 12.02.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 627/83/21

Провадження № 1-кп/639/250/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2021 року м. Харків

Колегія суддів Жовтневого районного суду м. Харкова у складі:

головуючого судді - Васильєвої Н.М.,

суддів - Кіся Д.П., Чижиченка Д.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Погрібняк А.В.,

прокурора - Сагуна М.О.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників - адвокатів Ключка Д.Є., Клімова О.М., Мельника І.В., Бегенчева М.Х., Строгова С.Л., Олійника О.А., Супруна А.Д., Костіної І.Г.,

представника ТОВ «ДОБРО ДІЙ АВД» - адвоката Чепенка О.І.,

представника потерпілого юридичної особи СБ України в Харківській області - Рибалка О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018220460002148 від 10.09.2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 189,ч.1 ст. 345, ст. 348 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 345 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Під час підготовчого судового засідання прокурор Сагун М.О. заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строком на 60 днів, з огляду на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурор зазначає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , останні перебуваючи на волі можуть переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих та свідків та можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, не зможуть забезпечити виконання покладених на них процесуальних обов`язків.

Представник ТОВ «ДОБРО ДІЙ АВД» - адвокат Чепенко О.І. підтримав клопотання прокурора та просив його задовольнити.

Представник потерпілого юридичної особи СБ України в Харківській області - Рибалко О.В. просив вирішити вказане питання на розсуд суду.

Захисники Мельник І.В., Ключко Д.Є., Клімов О.М. заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на той факт, що вина обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інкримінованих їм злочинах не підтверджена жодними належними та допустимими доказами, прокурор не довів існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, клопотання прокурора в порушення вимог ст.314-315 КПК України було названо як «продовження» запобіжного заходу, замість вірного «обрання». Також захисники заявили клопотання про обрання відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України. В обґрунтування свого клопотання зазначили, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обидва раніше не судимі, мають постійне місце проживання, позитивно характеризуються, мають офіційні джерела доходу та стійкі соціальні зв`язки.

Захисники - адвокати Бегенчев М.Х., Строгов С.Л., Олійник О.А., Супрун А.Д., Костіна І.Г. та обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили задовольнити клопотання захисників Мельника І.В., Ключка Д.Є., Клімова О.М. та обрати обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Колегія суддів, заслухавши думку учасників процессу, дослідивши матеріали справи в частині заявлених клопотань, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Судовим розглядом встановлено, що ухвалами Київського районного суду м. Харкова від 17.12.2020р. відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», строком до 14.02.2021 року включно.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Згідно з п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 189,ч.1 ст. 345, ст. 348 КК України, останній з яких є особливо тяжким злочином у сфері злочинів проти авторитету органів державної влади, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 15 років або довічним позбавлення волі.

При вирішенні клопотання прокурора колегія суддів враховує існування ризиків, передбачених п.п. 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебуваючи на свободі можуть:

-незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки наразі ще не розпочався судовий розгляд, всі потерпілі та свідки обвинувачення ще не допитані, що не виключає можливості обвинувачених їх схилити до зміни раніше наданих показів;

-вчинити інше кримінальне правопорушення.

Разом із цим, при розгляді зазначеного клопотання прокурором не доведено реальне існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , перебуваючи на свободі, маючи можливість вільного пересування та контактів, розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує їм у разі визнання винними, можуть вчинити дії направлені на переховування від органів досудового розслідування та суду, як на території України так і виїхати за межі держави, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Доводи клопотання в цій частині носять характер припущення, не підтверджуються належними та допустимими доказами, що підтвердив прокурор в судовому засіданні.

Оцінюючи в сукупності обставини, які визначені ст.178 КПК України, колегією суддів враховується: 1) вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінальних правопорушень; 2) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі, особливо тяжкого кримінального правопорушення у сфері злочинів проти авторитету органів державної влади, за яке передбачене законом покарання до 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі;3) вік та стан здоров`я обвинувачених, які тяжких захворювань чи інвалідності не мають; 4) дані про особу обвинувачених та їх репутацію, які раніше не судимі, мають постійне місце проживання, офіційне джерело доходу, наявністю в обвинуваченого ОСОБА_1 родини та чотирьох неповнолітніх дітей.

Доводи сторони захисту стосовно неналежності та недопустимості доказів, недоведеності вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають оцінці шляхом аналізу усіх зібраних у кримінальному провадженні доказів в їх сукупності під час судового розгляду справи по суті.

Колегія суддів враховує, що наявність в обвинуваченого ОСОБА_1 родини та чотирьох неповнолітніх дітей, хоча і заслуговує на увагу, проте суттєво ризики у кримінальному провадженні не зменшує. Ці обставини враховувались як при обранні так і при продовженні запобіжного заходу.

Інші доводи сторони захисту самі по собі не можуть бути підставою для обрання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки не можуть зменшити доведені ризики та враховуються у сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні.

Стороною захисту в судовому засіданні не доведено, що більш м`який запобіжний захід зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

За таких обставин колегія суддів вважає, що інший більш м`який запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання покладених на обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 процесуальних обов`язків, попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень, впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні. Обставини, наведені стороною захисту в судовому засіданні, в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п.35 ЄСПЛ «Летельє проти Франції», а також враховуючи суспільну небезпеку злочину, що полягає у свідомому застосуванні зброї відносно людей, колегія суддів вважає виправданим продовження щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливим застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а клопотання захисників та обвинувачених про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на менш суворий, задоволенню не підлягає, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає необхідним продовжити відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 12 квітня 2021 року.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заставу, оскільки вони обвинувачуються у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 197, 331, 369 - 372, 376, 392 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора - задовольнити.

У задоволенні клопотань захисників Ключка Д.Є., Клімова О.М., Мельника І.В., та обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», на 60 днів, тобто до 12 квітня 2021 року включно.

Копію ухвали направити для виконання начальнику ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, що перебувають під вартою - у той же строк з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя Васильєва Н.М.

Судді Кісь Д.П.

Чижиченко Д.В.