Рішення № 94855796, 11.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2021 року м. Київ № 640/23808/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України

про зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просить зобов`язати Департамент фінансування, бухгалтерського обліку та звітності Державної фіскальної служби України здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення за вислугу років ОСОБА_1 у відповідності до наказу Державної фіскальної служби України №1284-о від 22 липня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що йому протиправно не зараховано до вислуги років період проходження служби у податковій міліції та, як наслідок, не вірно нараховано надбавку за вислугу років.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позову представник Державної фіскальної служби України у відзиві на позов вказує, що в Державній фіскальній службі України відсутній протокол засідання Центральної комісії, уповноваженої визначати стаж для нарахування надбавки за вислугу років, а тому відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за вислугу років.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року в задоволенні клопотання представника Державної фіскальної служби України про розгляд справи у судовому засіданні за участі сторін відмовлено.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Наказом Державної фіскальної служби України від 22 липня 2019 року №1284-о майору податкової міліції ОСОБА_1 встановлено вислугу років станом на 2 листопада 2018 року 10 років 00 місяців 25 днів.

Листами від 28 жовтня 2019 року Державна фіскальна служба України повідомила позивача про відсутність протоколу засідання комісії, уповноваженої визначати стаж для нарахування надбавки за вислугу років.

Так, відповідно до пункту 353.1.статті 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Пунктом 357.1 статті 357 Податкового кодексу України передбачено, що форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Механізм нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, а також визначає форму та порядок видачі грошових атестатів визначений Порядком виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 17 липня 2018 року №616 (надалі - Порядок №616).

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №616 грошове забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції (крім курсантів навчального закладу ДФС) складається з: 1) посадового окладу; 2) окладу за спеціальним званням; 3) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавок за вислугу років, за особливості проходження служби, за спортивне звання, за почесне звання, за виконання функцій державного експерта з питань таємниць, за службу в умовах режимних обмежень; доплати за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук; доплати за вчене звання; премій; 4) одноразових додаткових видів грошового забезпечення: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; допомоги для оздоровлення.

Пунктами 1, 2 параграфу 1 розділу IV Порядку №616 передбачено, що надбавка за вислугу років особам начальницького складу податкової міліції (крім курсантів навчального закладу ДФС) виплачується у розмірах, визначених додатком 16 до постанови № 704, з дня виникнення права на її отримання. Надбавка за вислугу років виплачується на підставі наказу відповідного органу ДФС, виданого на підставі протоколу засідання комісії, уповноваженої визначати стаж для нарахування надбавки за вислугу років у порядку, встановленому Інструкцією про порядок обчислення стажу служби для виплати винагороди за вислугу років особам начальницького складу податкової міліції державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 15 травня 2008 року № 313, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 25 червня 2008 року за № 553/15244 (надалі - Інструкція №313).

Відповідно до пункту 4 параграфу 1 розділу IV Порядку №616 якщо особі начальницького складу встановлено надбавку в менших, ніж належало, розмірах з вини посадових осіб органу ДФС, здійснюється перерахунок надбавки за весь період, протягом якого особа начальницького складу податкової міліції мала право на неї.

Згідно з пунктом 4 Інструкції №313 у Державній податковій адміністрації України (далі - ДПА) створюється Центральна комісія з визначення стажу для виплати винагороди за вислугу років особам начальницького складу податкової міліції Державної податкової адміністрації України (далі - Центральна комісії), яка визначає стаж особам начальницького складу податкової міліції ДПА та підрозділів державної податкової служби, безпосередньо підпорядкованих ДПА, а також розглядає питання про періоди служби, які не можуть бути вирішені іншими комісіями. У державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, навчальних закладах створюються комісії з визначення стажу для виплати винагороди за вислугу років особам начальницького складу податкової міліції (далі - Комісія) у складі керівництва органу державної податкової служби, підрозділів податкової міліції, їх заступників, представників підрозділів персоналу, роботи з особовим складом податкової міліції та фінансового забезпечення.

Пунктом 5 Інструкції №313 передбачено, що персональний склад Центральної комісії затверджується наказом ДПА, інших Комісій - наказами відповідних органів державної податкової служби.

Пунктом 8 Інструкції №313 передбачено, що рішення Центральної комісії оформлюється висновком та оголошується наказом ДПА, рішення інших Комісій - висновком та наказами відповідних органів державної податкової служби.

Суд зазначає, що відповідно до положень законодавства України Державна фіскальна служба України є правонаступником прав та обов`язків Державної податкової адміністрації України, відповідно, на Державну фіскальну службу України розповсюджується обов`язок щодо створення комісії з визначення стажу для виплати винагороди за вислугу років особам начальницького складу податкової міліції.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє суду дійти висновку про те, що при прийомі на службу позивача, комісія Державної фіскальної служби України зобов`язана була розрахувати стаж за вислугу років та, відповідно, нараховувати й виплачувати вказану надбавку щомісячно, як того вимагає положення Порядку №616.

Проте, як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, при прийомі на службу в органи податкової міліції Державною фіскальною службою України не було розраховано вислугу років, відповідно, не було встановлено та, в подальшому, не нараховувалось та виплачувалось надбавки за вислугу років.

Обґрунтовуючи не нарахування та не виплату позивачу надбавки за вислугу років, відповідач посилається на невідповідність законодавства, зокрема, відсутність чинних нормативно-правових актів, які б зобов`язували саме Державну фіскальну службу України видавати накази про створення комісій з визначення стажу для виплати винагороди за вислугу років особам начальницького складу податкової міліції, а також на відсутність у Державній фіскальній службі України складу комісії.

Проте суд зауважує, що Інструкція №313 є чинною, отже на законодавчому рівні врегульовано питання щодо створення відповідних комісій з визначення стажу для виплати винагороди за вислугу років особам начальницького складу податкової міліції як у Державній фіскальній службі України, так і у її територіальних органах.

Суд наголошує, що наказом Державної фіскальної служби України від 22 липня 2019 року №1284-о майору податкової міліції ОСОБА_1 встановлено вислугу років станом на 2 листопада 2018 року 10 років 00 місяців 25 днів.

Проте, перерахунок виплаченого грошового забезпечення позивачу на підставі наказу від 22 липня 2019 року №1284-о не здійснений, у зв`язку з відсутністю протоколу засідання відповідної комісії з визначення стажу для виплати винагороди за вислугу років особам начальницького складу податкової міліції.

Отже, відповідачем безпідставно та в порушення вимог Порядку №616 не нараховувалась та не виплачувалась позивачу надбавка за вислугу років, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача та порушення права позивача на виплату йому грошового забезпечення, виходячи з усіх його складових.

Посилання ж відповідача на відсутність наказу про створення комісії з визначення стажу для виплати винагороди за вислугу років особам начальницького складу податкової міліції не може вважатися поважною підставою для невиплати позивачу грошового забезпечення під час проходження служби у належному розмірі, з урахуванням всіх надбавок.

Суд наголошує, що наказ від 22 липня 2019 року №1284-о є чинним, відомостей щодо його оскарження або скасування, зокрема, пункту 2 цього наказу, матеріали справи не містять, тобто, у Департаменту фінансування, бухгалтерського обліку та звітності Державної фіскальної служби України були відсутні підстави для невиконання наказу в частині, що стосується встановлення розміру надбавки за вислугу років та проведення відповідних нарахувань та її виплати.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за вислугу років ОСОБА_1 у відповідності до наказу Державної фіскальної служби України №1284-о від 22 липня 2019 року.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення за вислугу років ОСОБА_1 у відповідності до наказу Державної фіскальної служби України №1284-о від 22 липня 2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 39292197) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко