Ухвала суду № 94855681, 14.02.2021, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/417/20

Номер провадження 1-кп/525/23/2021

УХВАЛА

14 лютого 2021 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Ячала Ю.І.,

за участю секретаря Лопатки О.В.,

захисника обвинуваченого Горобець Р.М.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2 ,

потерпілої ОСОБА_3 ,

представника потерпілих Самойлова Є.Ю.,

цивільного відповідача ОСОБА_4 ,

представника цивільного відповідача Керімова А.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в селищі Велика Багачка, матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, що стосуються заявленого в підготовчому судовому засіданні клопотання цивільного позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про накладення арешту на майно цивільного відповідача з метою забезпечення цивільного позову, -

встановив:

В провадженні Великобагачанського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження за № 12019170000000293, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.08.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, яке надійшло на адресу суду 31 березня 2020 року (том 1 а.п. 21).

09 лютого 2021 року в підготовчому судовому засіданні потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_3 підтримано клопотання про накладення арешту на майно цивільного відповідача з метою забезпечення цивільного позову, яке надійшло на адресу суду 22 грудня 2020 року (том 4 а.п. 1-11).

Судом, в межах даного кримінального провадження, призначено судове засідання для розгляду поданого клопотання, з огляду на те, що суд не погодився із позицією цивільного позивача про можливість розгляду даного клопотання без повідомлення цивільного відповідача, який є власником майна зазначеного у клопотанні. Розгляд клопотання було призначено на 13 години 00 хвилин 11 лютого 2021 року (том 5 а.п. 210).

Відповідно до ухвали суду від 09 лютого 2021 року потерпілого у даному кримінальному провадженні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 визнано цивільними позивачами, прийнято до провадження цивільний позов за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРАЇНА", ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (том 5 а.п. 211-213).

Відповідно до резолютивної частини позовної заяви прийнятої до розгляду судом, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просять стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , шкоду, а саме: 1) на користь ОСОБА_2 щомісячно 11320,00 (одинадцять тисяч триста двадцять гривень 00 копійок) починаючи з 12.01.2021 року в рахунок відшкодування смертю фізичної особи; 2) на користь ОСОБА_3 щомісячно 11320,00 (одинадцять тисяч триста двадцять гривень 00 копійок) починаючи з 12.01.2021 року в рахунок відшкодування смертю фізичної особи; 3) на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану смертю фізичної особи, у розмірі 10000000,00 (десять мільйонів гривень 00 копійок); 4) на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, завдану смертю фізичної особи, у розмірі 10000000,00 (десять мільйонів гривень 00 копійок) (том 2 а.п. 96-114).

Зазначений цивільний позов був пред`явлений до ОСОБА_4 , як до фізичної особи-підприємця, щодо відшкодування шкоди завданої обвинуваченим, який перебував в трудових відносинах із цивільним відповідачем, і завдав шкоду у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю.

В поданому на адресу суду клопотанні про арешт майна з метою забезпечення цивільного позову в межах кримінального провадження, ставиться питання про накладення арешту без права користування на рухоме майно, яке на праві приватної власності іншої особи – цивільного відповідача ОСОБА_4 , а саме: 1) транспортний засіб Мегсеdеs-Веnz ОС 500 11967, державний номерний знак НОМЕР_1 ; 2) транспортний засіб Sсаnіа Іrіzаr 11705, державний номерний знак НОМЕР_2 ; 3) транспортний засіб Воvа аgіо 12902, державний номерний знак НОМЕР_3 ; 4) транспортний засіб Меrсеdes-Веnz Тоurismo RHD-L 11967 державний номерний знак НОМЕР_4 ; 5) транспортний засіб Мегсеdes-Веnz Тоurismo RHD-L 11967 державний номерний знак НОМЕР_5 ; 6) транспортний засіб Sеtrа S 317 11946 державний номерний знак НОМЕР_6 ; 7) транспортний засіб Setra S 315HD 14618 державний номерний знак НОМЕР_7 ; 8) транспортний засіб Setra S 417 14618 державний номерний знак НОМЕР_8 ; 9) транспортний засіб Меrсеdes-Веnz Vаrіо O818 D4249 державний номерний знак НОМЕР_9 ; 10) транспортний засіб Neoplаn N117-2 14620 державний номерний знак НОМЕР_10 ; 11) транспортний засіб Neoplаn N117-2 11967 державний номерний знак НОМЕР_11 ; 12) транспортний засіб Neoplаn N117 11967 державний номерний знак НОМЕР_12 ; 13) транспортний засіб Neoplаn N117 14620 державний номерний знак НОМЕР_13 ; 14) транспортний засіб Neoplаn N117 14618 державний номерний знак НОМЕР_14 (том 3 а.п. 9-10).

В судовому засіданні цивільний відповідач та його представник вважали, що клопотання про арешт майна з метою забезпечення цивільного позову, до задоволення не підлягає, посилалися на аргументи поданого до суду заперечення, окремо наголошували на тому, що визначене в клопотанні майно відповідно до ст. 60 СК України, є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, а тому накладення на зазначені об`єкти арешту буде прямим порушенням прав дружини цивільного позивача, як і розгляд даного клопотання без належного повідомлення іншого власника майна.

Вивчивши зміст поданого до суду клопотання та долучених до нього додатків, зміст поданого заперечення та долучених до нього матеріалів, заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Крім того, за пунктом 4 частиною 2 даної статі визначено, що арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Положеннями частини 1 статті 171 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач. Частиною 3 даної статті передбачено, що у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

За частиною 2 статтею 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

У відповідності до пунктів 4 та 5 частини 2 статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу), а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Суд зазначає, що при розгляду поданого до суду клопотання, враховує етап судового розгляду, на якому подано дане клопотання, а тому досліджує тільки зміст обвинувального акта (том 1 а.п. 1-7), зміст поданого клопотання та доданих до нього матеріалів (том 4 а.п. 1-265), зміст заперечення та доданих до заперечення матеріалів.

На момент розгляду клопотання суд вважає, що факт завдання шкоди цивільним позивачам підтверджений, як змістом обвинувального акта, щодо зазначених в обвинувальному акті обставин так і процесуальним статусом потерпілих в межах даного кримінального провадження.

Зміст обвинувального акта, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди дві особи загинули, а щонайменше три особи отримали тяжкі та середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, свідчить про наявність шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

При цьому суд керується положенням ст. 91 КПК України, що саме підлягає доказуванню в кримінальному провадженні, як і те, на кому лежить обов`язок доказування відповідно до ст. 92 КПК України.

Зміст обвинувального акта не містить відомостей про розмір шкоди, завданої злочином, як майнової так і моральної шкоди (том 1 а.п. 5).

Подане до суду клопотання не містить відповідних доказів, що обґрунтовують визначений цивільними позивачами розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню в сумі 1000000,00 (один мільйон гривень 00 копійок).

Зважаючи на конструкцію позовної вимоги позивачів щодо щомісячного стягнення на їх користь відповідних сум, суд позбавлений можливість оцінити загальний розмір відповідної шкоди по даних вимогах.

Позицію представника цивільного позивача, що в України слідчими на стадії досудового розслідування не проводяться відповідні експертизи про визначення шкоди немайнового характеру, суд до уваги не приймає.

Зважаючи, що в ході розгляду клопотання про накладення арешту, цивільний відповідач на заперечував того факту, що обвинувачений по даному кримінальному провадженню на час подій визначених в обвинувальному акті використовував транспортний засіб, який належить роботодавцю – цивільному відповідачеві, під час виконання своїх трудових обов`язків, то суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 включений до кола осіб, визначених ч. 1 ст. 170 КПК України, на майно яких може бути накладено арешт з метою забезпечення позову, з огляду на положення ст. ст. 1172, 1187 ЦК України.

На даному етапі судового розгляду суд приймає, як розрахунки орієнтовної вартості майна, які подані цивільним позивачем, а саме - висновки оцінювача (том 3 а.п. 52, 66, 80, 93, 107, 121, 135, 148, 162, 175, 189, 203, 217, 231 щодо зазначених у висновках об`єктів.

Щодо належного власника, майна, то суд погоджується із позицією сторони цивільного позивача, якою на час розгляду клопотання в суді надано відповідні докази, що підтверджують факт належної реєстрації права власності заявлених об`єктів майна виключно за цивільним відповідачем (том 3 а.п. 47-51), та зважаючи на положення ст. 52 ЦК України, вважає за можливе застосування відповідного забезпечення заходу кримінального провадження до вказаних у клопотанні об`єктів зважаючи на завдання арешту майна визначені ч. 2 ст. 170 КПК України.

Щодо вимоги в клопотанні про арешт майна без права користування на рухоме майно, яке на праві приватної власності належить цивільному відповідачеві та використовується ним у господарській діяльності для отримання прибутку, то суд вважає таку вимогу направлену не на виконання завдань арешту майна, а на створення в подальшому перешкод для здійснення особою господарської діяльності, що призведе до порушення справедливого балансу між інтересами власника майна, гарантованими йому законом і завданнями цього кримінального провадження.

Суд вважає, що наявність пред`явленого у кримінальному провадженні самого по собі цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої злочином не є та не може бути автоматичною підставою для задоволення в повному обсязі клопотання про арешт майна цивільного відповідача, як особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями обвинуваченого.

Суд при вирішення даного клопотання враховує наявність і інших потерпілих по даному кримінальному провадженню.

Щодо позиції захисника про недоведеність обґрунтованої підозри при розгляді клопотання стороною обвинувачення, то суд зазначає, що знаходиться не на стадії досудового розслідування, а на стадії підготовчого судового розгляду, а тому при наявності обвинувального акта в матеріалах кримінального провадження по якому на час розгляду даного клопотання не прийнято рішення про його повернення прокурору в порядку п. 3 ч. 2 ст. 314 КПК України, обґрунтованість підозри на даному етапі вважає доведеним.

Інші доводи учасників судового засідання не спростовують висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи розумність обмеження прав власності завданням кримінального провадження суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення частково клопотання цивільного позивача про накладення арешту на майно цивільного відповідача.

Керуючись ст. ст. 61, 170, 172, 173, 376, 392 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання цивільних позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про накладення арешту на майно цивільного відповідача з метою забезпечення цивільного позову, від 22 грудня 2020 року, задовольнити частково.

Накласти арешт на транспортний засіб марки Меrсеdes-Веnz Тоurismo RHD-L 11967 (2009), білий, № шасі НОМЕР_15 , державний номерний знак НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_4 номер облікової картки платника податків НОМЕР_16 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , з позбавленням права на його відчуження.

У іншій частині клопотання відмовити.

Копію ухвали для виконання направити до сервісного центру

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.І. Ячало