Ухвала суду № 94855481, 13.02.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/4561/15-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Стадченко О.В., при секретарі Бабітовій Л.О., за участю прокурора Цукарєвої В.А., захисника Беляєва В.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , заставодавця ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015050380000083 від 15 січня 2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Костянтинівка Донецької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, працездатного, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.307 ч. 2, 309 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015050380000083 від 15 січня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.

15 вересня 2020 року, одночасно з клопотанням про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_1 з метою його приводу в судове засідання, до суду надійшло клопотання прокурора про звернення в дохід держави застави та застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та просила застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, звернувши в дохід держави заставу у розмірі 24 360, 00 гривень, зважаючи на те, що останній з 2015 року, переховуючись від суду, перебував у розшуку, а також враховуючи наявність існуючих ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ст.177 КПК України, а саме, ризику того, що обвинувачений переховувався від суду, не дотримався умов раніше застосованого відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави, не виконав покладені на нього обов`язки; крім того, обвинувачений може незаконно впливати на свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник Бєляєв В.О. у підготовчому судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, оскільки вважає, що ризики, окрім переховування від суду, не доведені, обвинувачений має захворювання на цукровий діабет, потребує оперативного втручання; мати згодна на те, щоб обвинувачений перебував під цілодобовим домашнім арештом за місцем її мешкання. Зауважив на тому, що обвинувачений протягом чотирьох років не вчинив жодного кримінального правопорушення. Вважає, що суд не позбавлений можливості застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою, тому просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем мешкання його матері за адресою: АДРЕСА_1 . У разі, якщо суд дійде до висновку про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, просив визначити заставу у максимальних межах. Проти звернення застави в дохід держави не заперечував.

Обвинувачений ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні погодився з думкою захисника, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки він обіцяє не ухилятися від суду. На протязі всього часу перебування у розшуку, йому було відомо про те, що його розшукують, але він дуже боявся опинитися за гратами, тому переховувався у бабусі. Він дійсно має спадкове захворювання на цукровий діабет, у зв`язку з чим на протязі останніх пів року загострилось захворювання на нозі, але до медичних установ він не звертався, а лікувався самостійно, бо боявся бути розшуканим. Проти звернення застави в дохід держави не заперечував.

Заставодавець ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні, будучи допитаною за клопотанням захисника в якості свідка, пояснила, що вона в змозі забезпечити виконання обов`язків її сином ОСОБА_1 та з`являтися до суду. Вона не заперечує проти перебування сина за місцем її мешкання за адресою АДРЕСА_1 , під цілодобовим домашнім арештом та зможе утримувати його. Їй було відомо про те, що сина розшукують, але він мешкав у бабусі за адресою АДРЕСА_3 . Її син дійсно має захворювання та потребує лікування, вони записалися до лікаря на вівторок. Раніше вона не могла змусити сина звернутися до лікаря, аналізи він здавав у лабораторії під іншим ім`ям. Суму застави за сина внесла вона у 2015 року. Проти звернення застави в дохід держави не заперечує.

Суд, вислухавши учасників судового провадження, вивчивши клопотання прокурора та матеріали кримінального провадження, приходить таких висновків.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Ухвалою слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 травня 2015 року до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 20 липня 2015 року з визначенням розміру застави у сумі 24 360, 00 гривень та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, в разі внесення застави.

Відповідно до копії квитанції №13721007 від 28 травня 2015 року та копії відповіді з Костянтинівського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» від 28.05.2015 р. №67 ОСОБА_2 внесено заставу за обвинуваченого ОСОБА_1 у сумі 24 360. 00 гривень на спец. рахунок №37315901012089, отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації у м. Києві, код отримувача 2628059, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26268059. Отже, відповідно до ст.202 КПК України, з 28 травня 2015 року обвинувачений ОСОБА_1 , будучи звільненим з –під варти у зв`язку з внесенням застави, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 грудня 2015 року обвинувачений ОСОБА_1 , у зв`язку з ухиленням від явки до суду, був оголошений у розшук, судове провадження зупинено до розшуку останнього.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 вересня 2020 року було надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_1 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання прокурора про звернення в дохід держави застави та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 15 вересня 2020 року. Строк дії ухвали шість місяців з дати постановлення ухвали.

Відповідно до протоколу затримання від 12 лютого 2021 року з 14 години 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_1 затриманий на підставі ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 вересня 2020 року. З огляду на що, ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2021 року судове провадження у даному кримінальному провадженні поновлено.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним, обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_1 .

Враховуючи те, що кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого провадження, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого ОСОБА_1 , приходить до висновку про доцільність обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не даючи при цьому оцінки зібраним доказам, а приймаючи до уваги наявність, доведених прокурором, наступних ризиків:

- передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, ризику того, що обвинувачений ОСОБА_1 , з високим ступенем імовірності, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду і не виконувати законні вимоги суду, оскільки суворість покарання, яке загрожує останньому за вчинення, в тому числі і тяжкого, кримінальних правопорушень у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, у разі визнання його винним, може бути визнана ним більш небезпечною ніж втеча. Крім того він тривалий час з 2015 року вже переховувався від суду, у зв`язку з чим був оголошений у розшук;

- передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ризику того, що обвинувачений ОСОБА_1 може спробувати незаконно впливати на не допитаних судом свідків у даному кримінальному провадженні, тобто може спробувати схилити їх до зміни своїх показань шляхом вмовляння, залякування, викликанням жалю до себе або будь-яким іншим способом. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду – усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Так, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;

- передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, ризику того, що обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, зважаючи на те, що, за матеріалами кримінального провадження, протиправні дії обвинуваченого були припинені співробітниками поліції у зв`язку з його затриманням.

При цьому, наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 певних соціальних зв`язків, житла та захворювання в світлі наведених вище фактичних даних не є настільки переконливими обставинами, що могли б нівелювати встановлені судом ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України до тієї міри, яка б свідчила про можливість застосування до нього більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою.

Вирішуючи питання щодо доцільності обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд також, враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

В даному випадку суд враховує той факт, що кримінальне правопорушення, передбачене ст.307 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими непоправними наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, що свідчить про наявність у справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу.

Вирішуючи клопотання захисника і обвинуваченого про обрання останньому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, враховуючи ту ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, що інкримінується обвинуваченому, наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, тривале переховування обвинуваченого від суду; суд приходить до висновку, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням його в умовах ізоляції, не в змозі запобігти наявним ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 , судом на теперішній час не встановлено.

Щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 , то суд зазначає про те, що порядок надання медичної допомоги особам, узятим під варту, регламентований спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року №239/5/104 «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» (далі Порядку). Відповідно до п.2.8. Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи. Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров`я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров`я. Отже, при наявності потреби у ОСОБА_1 у плановому хірургічному втручанні, за не можливості проведення його в установі попереднього ув`язнення, воно може бути проведено у закладах охорони здоров`я з дотриманням правил, передбаченим зазначеним Порядком і повідомленням про це суд.

Сам по собі стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 , про який зауважує сторона захисту, але ж при цьому встановлена судом пасивна поведінка самого обвинуваченого і його близьких до погіршення його стану здоров`я з листопада 2020 року, у сукупності із вищенаведеними обставинами та ризиками не є підставою для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту або іншого будь - якого запобіжного заходу, не пов`язаного з тримання під вартою, оскільки обвинувачений не позбавлений можливості реалізувати своє конституційне право на медичну допомогу в умовах перебування в установі попереднього ув`язнення.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що клопотання прокурора, в частині застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим і підлягає задоволенню, в той же час клопотання захисника і обвинуваченого - задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України у разі якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Відповідно до ч. 9 ст. 182 КПК України, питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.

З огляду на доведення прокурором та встановлення судом факту тривалого умисного ухилення обвинуваченого ОСОБА_1 від явки до суду, та не виконання ним покладених судом обов`язків, вислухавши думку заставодавця ОСОБА_2 , суд вважає, що клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави підлягає задоволенню.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.183 КПК України, з огляду на порушення обвинуваченим ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, підстави для повторного визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193-199, 314-317 КПК України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про звернення в дохід держави застави та застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» в Донецькій області строком на 60 (шістдесят) днів, з 12 лютого 2021 року по 12 квітня 2021 року включно.

Заставу у розмірі 24 360 (двадцяти чотирьох тисяч трьохсот шестидесяти) гривень, внесену заставодавцем ОСОБА_2 , на підставі ухвали слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 травня 2015 року, як заставу за обвинуваченого ОСОБА_1 (внесену на спец. рахунок №37315901012089, отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації у м. Києві, код отримувача 2628059, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26268059) звернути в дохід держави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України та використовувати у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Клопотання захисника і обвинуваченого про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту – залишити без задоволення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому і направити начальнику Державної установи «Бахмутській установі виконання покарань (№6)» в Донецькій області.

На ухвалу учасниками процесу може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання ним копії судового рішення.

Суддя: О.В.Стадченко