Рішення № 94853259, 05.02.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/9694/16-ц

н/п 2/766/5675/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

при секретарі Романенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на ту обставину, що відповідно до кредитного договору №б/н від 08.09.2008 року ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 29000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачем умови кредитного договору не виконуються. Станом на 16.08.2016 року заборгованість за кредитним договором становить 26064,20 грн. Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 26064,20 грн. та понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір у сумі 1378,00 грн.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.11.2016 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.01.2018 року розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Відповідач 24.01.2018 року надав до суду відзив, згідно якого вважає, що позов не підлягає задоволенню. З аналізу наданих документів слідує, що 08.09.2008 року відповідач отримав кредитну картку «Оскар» № НОМЕР_1 , по якій претензій не має, та основну кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 , термін дії якої позивач не зазначає. У виписці по основній картці позивач враховує заборгованість по картці № НОМЕР_2 та за іншими номерами карток, яких відповідач не отримував. Згідно з умовами користування кредитної картки «Універсальна» № НОМЕР_1 від 08.09.2008 року відповідачу був встановлений пільговий період щомісячної сплати боргу 55 днів з першого отриманого платежу в поточному місяці, а на кредитний ліміт по картці відповідач погодився в розмірі 500 грн. в місяць. Позивач в розрахунку боргу вказані обставини не враховує і штучно на свій розсуд вказує кредитний ліміт в сумі 2190 грн., щоб обґрунтувати розмір позовних вимог. Відповідно до наданої позивачем виписки останній раз ОСОБА_1 отримала грошові кошти зі своєї кредитної картки 07.12.2011 року. Позивач звернувся з позовом до суду 30.08.2016 року, тобто за межами позовної давності, яку відповідач просить застосувати при прийнятті рішення про суті. Просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач 26.02.2018 року та 06.03.2018 року надав до суду відповідь на відзив, згідно якої просив суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі. Відповідно до кредитного договору №б/н від 08.09.2008 року ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 29000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою, яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, позичальник підтвердив свою згоду на те, що заява, Умовами надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифами складають між ними і банком договір про надання банківських послуг. В заяві-анкеті, зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак, умовами договору визначено (п.3.2), що банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Пунктом 3.3 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що дії в частині зміни розміру кредитного ліміт здійснюється банком самостійно, без попереднього повідомлення клієнта. Встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження. Так, банком неодноразово було змінено розмір кредитного ліміту про що надано довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміт – як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміті шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписання чека, саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові. При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка. Згідно п.3.1.3 у разі закінчення строку дії карта продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії). Відповідач звертався в банк за перевипуском карти, тобто надання карти з новим строком дії. Перевипуск карти відповідачем підтверджується наявністю фото клієнта з картою та банківською випискою по картковому рахунку. Фото клієнта з карткою, подальше користування картками, періодичні погашення заборгованості підтверджує, що відповідач знав про наявність заборгованості, що утворилася і усвідомлював характер і наслідки невиконання договірних зобов`язань. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Відповідно до Правил користування карткою строк дії карти вказано на лицевій стороні карти (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк пере випущеної картки до останнього дня 05.2015 року. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 23.08.2016 року до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при звернення до суду.

Відповідач 30.03.2018 року надав до суду відзив, в якому зазначив, що із доданих до матеріалів справи Правил користування платіжною карткою (п.3.1.1 та п.5.4) граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного по картці. Крім того, згідно правової позиції, викладеної у постанові ВСУ від 19.03.2014 року у справі №6-цс14, за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії карти, а не закінчення строку дії договору. Останній раз ОСОБА_1 отримала грошові кошти по платіжній картці № НОМЕР_1 - 07.12.2011 року. Позивач звернувся з позовом до суду 30.08.2016 року, тобто за межами строку позовної давності, яку відповідач просить застосувати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, заперечував проти задоволення позовних вимог, підтримав позицію викладену у відзиві, з урахуванням строків позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору №б/н від 08.09.2008 року ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 29000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно довідки про умови кредитування, базова процентна ставка за кредитом становить 3% на місяць на залишок заборгованості; довідка підписана відповідачем.

Випискою по рахунку підтверджується користування відповідачем кредитними коштами, залишок за кредитом становить 2194,77 грн.

Відповідно до п.3.2, п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідно до п.п.6.5, 6.6 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язаний погашати заборгованість по кредиту, процентах за його користування, по перевитратах кредитного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. У випадку невиконання зобов`язань за договором, на вимогу кредитора виконати зобов`язання по поверненню кредиту /в тому числі простроченого кредиту і Овердрафту/, сплатити винагороду банку.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з запропонованими позивачем Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, Тарифами Банку складають між ним та Банком Кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором та, як наслідок, утворення заборгованості.

Звертаючись до суду з позовом, банк визначив її розмір станом на 16.08.2016 в розмірі 26064,20 грн., куди включив:

-2194,77 грн. - заборгованість за кредитом;

-19290,18 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-3100,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 8.6. Умов та правил надання банківських послуг:

-250,00 грн. - штраф (фіксована частина);

-1229,25 грн. - штраф (процентна складова).

Судом встановлено, що у заяві позичальника від 08.09.2008 року визначено кредитний ліміт, процентна ставка - в розмірі 3% щомісяця; умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру відсутні.

Однак «Умов і правила надання банківських послуг», на які посилається позивач в позовній заяві та які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08.09.2008 року шляхом підписання заяви.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Умови та Правил надання батьківських послуг.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, надані банком Умови та Правила надання батьківських послуг в ПриватБанку не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Такий висновок, відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Доказів повернення коштів, які отримав відповідач за договором кредиту із АТ КБ «ПриватБанк» та виконання належним чином взятого на себе зобов`язання суду не надано. Так само відповідачем не надано доказів на спростування нарахованої позивачем заборгованості.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, встановивши, що відповідач отримав кредит у розмірі 2194,77 грн., яким скористався і який не був погашений, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 2194,77 грн.

В той же час з матеріалів справи встановлено, що сторонами узгоджена процентна ставка у розмірі 3%, що становить 36% на рік.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування процентів за виконання зобов`язання за період з 30.04.2010 року по 30.08.2014 року по ставці 2,5% (30 % рік) становить 1277,22 грн.; за період з 01.09.2014 року по 16.08.2016 року по ставці 3% (36%) становить 1547,99 грн. Разом сума нарахованих відсотків складає 2765,21 грн. Отже, сторони дійшли згоди щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами. Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення процентів в розмірі 2765,21 грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 2194,77 грн. заборгованість за кредитом та процентів в розмірі 2765,21 грн. та відмови у стягненні заборгованості по пені, комісії та штрафів, оскільки зазначені складові не передбачені заявою від 08.09.2008 року.

Відповідач надав до суду заяву про застосування строку позовної давності. Останній платіж кредитної заборгованості мав місце 18.12.2013 року, що вбачається з розрахунку та виписки заборгованості, а з позовом до суду банк звернувся 30.08.2016 року, тому суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності. Тому, заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Також, відповідно до ч.1, ч.2, п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Крім цього у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачені та документально підтверджені судові витрати.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1378,00 гривень.

Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 133, 141, 259, 263-265, 354 України, ст.ст.525, 526, 530, 536, 599, 611, 615, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 08.09.2008 року в сумі 4959,98 гривень, яка складається з: заборгованість за кредитом у сумі 2194,77 грн., заборгованості по процентам в розмірі 2765,21 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1378,00 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: https://court.gov.ua/sud2125/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І. Майдан