Ухвала суду № 9485270, 22.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2010 р. м. КиївК-12955/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКонюшка К.В.

суддівГолубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

Карася О.В.

Степашка О.І.

при секретарі:. Савченку А.В.

за участю представників:

позивачаБатіна О.Є.

відповідачаПєшиков О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року

у справі № 2а-3651/08 (22-а-83/09)

за позовомПриватного підприємства «Аркадія»

доХарківської обєднаної державної податкової інспекції

провизнання нечинними податкових повідомлень рішень

В С Т А Н О В И В:

У березні 2008 року приватне підприємство «Аркадія»звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2008 року позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0001272330/0 від 11 жовтня 2007 року, № 0001272330/1 від 13 грудня 2007 року, №0001272330/2 від 15 лютого 2008 року, якими визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 365264 грн., в т.ч. основний платіж 243509 грн. та 121755 грн. штрафних санкцій. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Харківської обєднаної державної податкової інспекції № 0001282330/0 від 11 жовтня 2007 року, № 0001282330/1 від 13 грудня 2007 року, № 3001282330/2 від 15 лютого 2008 року в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 1231899 грн., в т.ч. 637305 грн. основного платежу та 594594 грн. штрафних санкцій. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог приватного підприємства «Аркадія»про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Харківської обєднаної державної податкової інспекції - № 0001272330/0 від 11 жовтня 2007 року, № 0001272330/1 від 13 грудня 2007 року, № 0001272330/2 від 15 лютого 2008 року та в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Харківської обєднаної державної податкової інспекції - № 0001282330/0 від 11 жовтня 2007 року, №0001282330/1 від 13 грудня 2007 року, №0001282330/2 від 15 лютого 2008 року, якими підприємству визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 630857 грн. як основного платежу та 291344 грн. штрафних санкцій. В цій частині позовних вимог прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог приватному підприємству «Аркадія»- відмовлено.

Частково не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Харківська обєднана державна податкова інспекція оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що оскаржувані рішення суддів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог винесено з порушенням норм матеріального права, що є підставою для їх скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2007 року, валютного законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої складено Акт № 3026/23-24484758 від 24 вересня 2007 року (далі Акт).

Перевіркою встановлено порушення підприємством пункту 5.1, підпункту 5.2.10 пункту 5.2, підпунктів 5.3.2 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.7.1, пункту 8.7 статті 8 Закону України № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон України № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року) в частині відображення маркетингових послуг та транспортно-заготівельних витрат, витрат на придбання товару, який в подальшому визнаний непридатним для зберігання, витрат на придбання основних засобів та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року «Про податок на додану вартість»(далі Закон України № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року) в частині віднесення до складу податкового кредиту витрат на придбання товару, який в подальшому визнаний непридатним для зберігання.

На підставі Акта було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001272330/0 від 11 жовтня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 365264 грн., в т.ч. 243509 грн. за основним платежем та 121755 грн. штрафних санкцій та № 0001282330/0 від 11 жовтня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкових зобовязань з податку на прибуток на загальну суму 1243540 грн., в т.ч. 645499 грн. основного платежу та 598041 грн. штрафних фінансових санкцій.

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень вони були залишені без змін.

У касаційній скарзі відповідач оскаржує висновки судів попередніх інстанцій щодо порушення, повязаного з веденням позивачем податкового обліку витрат на придбання основних фондів та порядком включення до складу сум, витрачених на поліпшення основних фондів.

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року визначено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року не включаються до складу валових витрат витрати на, зокрема, придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проте, відповідно до підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. До складу валових витрат включаються, зокрема суми витрат, повязаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Як встановлено, у 2006 році позивачем було віднесено до складу валових витрат витрати на придбання матеріальних цінностей, вартість яких не перевищувала 1000 гривень, та які було використано у власній господарській діяльності позивача.

А відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що твердження відповідача про те, що зазначені витрати на придбання матеріальних цінностей не повязані із господарською діяльністю підприємства, є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Згідно з частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а судові рішення в оскаржуваній частині відповідають вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Харківської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року в оскаржуваній Харківською обєднаною державною податковою інспекцією частині в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

ГоловуючийК.В. Конюшко

СуддіГ.К. Голубєва

Л.В. Ланченко

О.В. Карась

О.І. Степашко